Шануймо тих, кого нема вже поруч, бо всі ми будем там колись

DSC 7969

Про духовність і цивілізованість будь-якого народу можна говорити і по його ставленню до місць поховання своїх попередніх поколінь. Наші цвинтарі є своєрідним віддзеркаленням стану душ сучасників. З одного боку - помпезність і навіть зухвала велич вже заздалегідь викуплених і облаштованих для себе місць для вічного спочинку, а з іншого – байдужість і навіть варварське ставлення до могил предків, у яких вже або не залишилось нікого з близьких та рідни, або ж їм (якщо і є) байдуже, в якому стані вони перебувають.


Є в Ужгороді старий цвинтар, розташований у самому його центрі навпроти торгівельного комплексу «Білочка», на якому давно вже нікого не ховають. Частину його не так давно знесли, віддавши під забудови і навіть греко-католицький храм, а ось решта території заросла чагарниками так, шо старі могили, віднайти вже важко. Але це ще ягідки в порівнянні з тим, що мені днями довелося побачити там, зайшовши аби подивитися, у якому стані перебуває братська могила похованих у 1939 році полеглих захисників Карпатської України. Цю могилу я ледве розшукав за дивом уцілілим, похиленим хрестом, але назвати це поховання могилою наших героїв язик не повертається…
Пішовши витоптаними межи кущів стежками в глиб цвинтаря, просто жахнувся, адже цвинтарем це назвати вже важко, а скоріше – міським сміттєзвалищем у купі з громадським відхожим місцем! Могили встелені товстим шаром побутових відходів та порожньою пластиковою тарою, не кажу вже про решту побаченого, від чого тілом пішли мурашки. І все це, як вже казав, - у самісінькому центрі обласного центру, під носом його міської та обласної влади, яка так полюбляє попіаритись у роковини Карпатської України біля пам’ятника Августину Волошину чи на Красному Полі біля Хуста.
Вражений побаченим вирішив подивитись на ще одне поховання полеглих січовиків Карпатської України, розташованим в Ужгородському мікрорайоні «Шахта» при в’їзді до обласного кардіологічного диспансера. Подивився. Та ж картина, але «обрамлена» зверху впорядкованим Угорщиною похованням хортиських окупантів Карпатської України. На кожній могилі – хрест з табличкою про того, хто в ній покоїться. Ні трави по пояс, жодного кущика, а тим паче – сміття. З усього видно, що цвинтар кимось ретельно доглядається, а звідси напрошується невтішний для нас висновок: Угорщина навіть у чужій державі може впорядковувати і доглядати могили своїх воїнів (навіть якщо вони й були окупантами), а ми у себе під носом не можемо навіть встановити, хто з героїв-захисників Карпатської України там упокоєний, не кажучи вже, аби вшанувати їх пам’ять елементарним впорядкуванням могил і постійним доглядом за ними.


Олесь Ладижець, "СЗ"

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини

Президент ФК «Минай» Валерій Пересоляк прокоментував останні результати його команди та зазначив, що на клуб чекають в...
У вівторок, 16 квітня, у Львові в Національному музеї ім. А. Шептицького відбулася презентація виставкового проекту “Thesaur...
Уклінно прошу 73,22% не перейматися читанням цих рефлексій щодо стану демократії у світі та Україні.
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS