Шануймо тих, кого нема вже поруч, бо всі ми будем там колись

DSC 7969

Про духовність і цивілізованість будь-якого народу можна говорити і по його ставленню до місць поховання своїх попередніх поколінь. Наші цвинтарі є своєрідним віддзеркаленням стану душ сучасників. З одного боку - помпезність і навіть зухвала велич вже заздалегідь викуплених і облаштованих для себе місць для вічного спочинку, а з іншого – байдужість і навіть варварське ставлення до могил предків, у яких вже або не залишилось нікого з близьких та рідни, або ж їм (якщо і є) байдуже, в якому стані вони перебувають.


Є в Ужгороді старий цвинтар, розташований у самому його центрі навпроти торгівельного комплексу «Білочка», на якому давно вже нікого не ховають. Частину його не так давно знесли, віддавши під забудови і навіть греко-католицький храм, а ось решта території заросла чагарниками так, шо старі могили, віднайти вже важко. Але це ще ягідки в порівнянні з тим, що мені днями довелося побачити там, зайшовши аби подивитися, у якому стані перебуває братська могила похованих у 1939 році полеглих захисників Карпатської України. Цю могилу я ледве розшукав за дивом уцілілим, похиленим хрестом, але назвати це поховання могилою наших героїв язик не повертається…
Пішовши витоптаними межи кущів стежками в глиб цвинтаря, просто жахнувся, адже цвинтарем це назвати вже важко, а скоріше – міським сміттєзвалищем у купі з громадським відхожим місцем! Могили встелені товстим шаром побутових відходів та порожньою пластиковою тарою, не кажу вже про решту побаченого, від чого тілом пішли мурашки. І все це, як вже казав, - у самісінькому центрі обласного центру, під носом його міської та обласної влади, яка так полюбляє попіаритись у роковини Карпатської України біля пам’ятника Августину Волошину чи на Красному Полі біля Хуста.
Вражений побаченим вирішив подивитись на ще одне поховання полеглих січовиків Карпатської України, розташованим в Ужгородському мікрорайоні «Шахта» при в’їзді до обласного кардіологічного диспансера. Подивився. Та ж картина, але «обрамлена» зверху впорядкованим Угорщиною похованням хортиських окупантів Карпатської України. На кожній могилі – хрест з табличкою про того, хто в ній покоїться. Ні трави по пояс, жодного кущика, а тим паче – сміття. З усього видно, що цвинтар кимось ретельно доглядається, а звідси напрошується невтішний для нас висновок: Угорщина навіть у чужій державі може впорядковувати і доглядати могили своїх воїнів (навіть якщо вони й були окупантами), а ми у себе під носом не можемо навіть встановити, хто з героїв-захисників Карпатської України там упокоєний, не кажучи вже, аби вшанувати їх пам’ять елементарним впорядкуванням могил і постійним доглядом за ними.


Олесь Ладижець, "СЗ"

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини

05 грудня 2018 року, в архієрейській резиденції в м. Ужгороді, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина, єпископ...
06 грудня 2018 року, Преосвященніший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української...
АНОНС (на прохання організаторів). – Закарпатці отримають вільний доступ до правових консультацій «WikiLegalAid»...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS