Держава – це ми

fullsizeНастав новий рік в житті нашої країни. Багато подій позаду, ще більше – попереду. Адже суспільні виклики, з якими зіткнулася наша ненька-Україна, нікуди не зникли, навпаки, з кожним днем їх більшає, адже ми з вами живемо в період, про який буде написано не в одному параграфі шкільних підручників з історії та суспільствознавства, якому буде присвячена, певно, чимала кількість наукових робіт спеціалістів… Виклики, які нам посилає Бог, стосуються як загалом країни та її керівників, так і  кожного з нас зокрема.

 

Колись король Франції Луї XIV сказав: «Держава – це я!» Зараз ця теза має стати життєвим орієнтиром для кожного громадянина, бо якщо у ХVІІ столітті держава асоціювала себе з однією людиною – правителем, то зараз надворі ХХІ століття, в якому держава – це не одна особа, не група людей і навіть не клас, держава – механізм реалізації суспільного договору між вільними та рівними людьми з метою комфортного співжиття та реалізації особистих, групових та надгрупових (етнічних, національних, релігійних) інтересів. Однак споглядаючи на поведінку суб’єктів суспільно-владних відносин в Україні, стає зрозумілим, що в більшості громадян нашої Батьківщини погано розвинене розуміння сутності поняття суспільного договору як модерної моделі соціальної організації цивілізованих країн.

 

У головах переважної більшості моїх співгромадян, очевидно, до цього часу живе «совок». Саме «совок» не дозволяє українцям, навіть після Революції Гідності, подивитися на світ під іншим кутом зору, не таким, як заповідав той, що «з чолом високим та ясним».

 

Тому явним є той факт, що для розуміння актуальних проблем сьогодення необхідно підходити саме з оціночно-ментальної точки зору. В нашій газеті  вже традиційно  аналізуємо більшість питань та подій з інституційного, юридичного та ще частіше з історичного погляду. В першому випуску цього року дозволимо собі розширити методологію вивчення та аналізу актуальної суспільно-політичної проблематики і податися в глибини емпіричної психології.

 

Мова йтиме про психологічний експеримент, що проводився в США, де, варто сказати, психологічний метод вивчення політичних явищ був і наразі є найбільш поширеним, однак піку свого досяг у середині та другій половині ХХ століття.

 

Стенфордський тюремний експеримент

Це психологічний експеримент, який 1971 року здійснив американський психолог Філіп Зімбардо, досліджуючи як впливає обмеження свободи та тюремне оточення на психіку людини, а також як впливає нав’язана людині соціальна роль на її поведінку. (на фото Філіп Зімбардо у Варшаві, 2009 рік)

 

Zimbardo

 

Добровольці грали ролі в'язнів та охоронців в імпровізованій в'язниці, влаштованій у корпусі кафедри психології. Учасники швидко адаптувались до своїх ролей. Ніхто не сподівався, проте почали виникати по-справжньому небезпечні ситуації. Кожен третій охоронець виявився схильним до садизму, а в'язні були надто морально травмовані, двоє з них завершили експеримент достроково. Незважаючи на очевидну втрату контролю над експериментом, тільки один із 50 спостерігачів – Христина Маслач висловилася про необхідність припинення експерименту. Зімбардо припинив експеримент достроково, через шість днів після його початку.

 

Дослідження оплатив військово-морський флот США, щоб розібратись, чому виникають конфлікти у їхніх виправних закладах і в морській піхоті.

 

Учасників набрали за оголошенням у газеті. Їм пропонували 15 доларів на день (з урахуванням інфляції станом на 2007 рік це приблизно 75 доларів) за два тижні участі. Із 70 осіб, що відгукнулись на оголошення, Зімбардо та його команда вибрали 24 найбільш здорових і психологічно стійких. Це були переважно білі чоловіки, представники середнього класу. Усі вони були студентами (аспірантами коледжів).

 

Двадцяти чотирьох молодих людей поділили на «охоронців» та «в'язнів». І хоча їх ділили цілком випадково, «в'язням» потім здавалося, що в «охоронці» беруть за великий зріст. Насправді жодних відмінностей у фізичних даних не було. Імпровізовану в'язницю влаштували на базі кафедри психології Стенфорду. Лаборант-старшокурсник був «наглядачем», а сам Зімбардо — директором в'язниці.

 

Зімбардо створив для в'язнів такі умови, які мали би сприяти дезорієнтації, втраті почуття реальності й самоідентифікації. Охоронцям видали дерев'яні кийки й уніформу кольору хакі військового зразка, яку вони самі обрали в магазині. Їм також видали дзеркальні сонцезахисні окуляри, за якими не видно було очей. На відміну від в'язнів, вони мали працювати позмінно й повертатись додому на вихідні, хоча згодом багато хто брав участь у неоплачуваних понаднормових чергуваннях.

 

В'язні мусили вдягатись тільки в навмисно погано підібрані міткалеві халати, без спідньої білизни та ґумові пантофлі. Зімбардо стверджував, що такий одяг змусить їх тримати незвичну поставу, вони будуть відчувати дискомфорт, а це сприятиме їхній дезорієнтації.  Називали в’язнів тільки за номерами, які їм надали замість імен. Ці номери були пришиті на їхніх халатах. Крім того, вони мали носити тугі капронові шапочки на голові, що символізували новобранців, які проходять початкову військову підготовку в армії. Ще вони носили на кісточках маленькі ланцюжки  як нагадування про їхнє ув'язнення.

 

За день до експерименту охоронцям влаштували короткі установчі збори, але їм не дали жодних вказівок, окрім неприпустимості фізичного насильства. Їхній обов'язок — обхід в'язниці. Їм запропонували це здійснювати у будь-який зручний для них спосіб. На зборах Зімбардо запропонував для охоронців наступну лінію поведінки: «Змусьте в'язнів відчути тугу, страх, відчуття сваволі через те, що їхнє життя повністю контролюється системою, вами, мною й у них немає жодного особистого простору… Ми різними способами забиратимемо в них індивідуальність. Усе це разом має викликати у них почуття безсилля. Тобто у цій ситуації в нас буде вся влада, а в них — жодної».

 

Майбутнім в'язням було сказано чекати вдома, поки їх не викличуть для проведення експерименту. Їх арештували без попередження, звинувативши у збройному пограбуванні. Арешти проводила справжня поліція Пало Альто, яка брала участь у цій стадії експерименту.

 

Вони пройшли повну процедуру поліцейського огляду: повідомлення про права, фотографування, зняття відбитків пальців. Їх привезли у підготовлену в'язницю, де провели огляд, роздягли догола, «очистили від вошей» і надали ідентифікаційні номери.

 

Над експериментом швидко втратили контроль. В'язні потерпали від садистського ставлення охоронців, і наприкінці в багатьох спостерігався сильний емоційний розлад.

 

Під час експерименту декілька охоронців все більше й більше перетворювались на садистів, особливо вночі, коли їм здавалось, що і камери спостереження вимкнено. Експериментатори стверджували, що приблизно кожен третій охоронець виявляє справжні садистські схильності. Коли експеримент, урешті-решт, було достроково припинено, багато охоронців засмутились.

 

Згодом ув'язненим запропонували вийти на волю за умови, якщо вони відмовляться від оплати, більшість згодилась на це. Зімбардо використовує цей факт, щоб показати, наскільки сильно учасники звикли до ролі. Але в результаті їм усе одно відмовили, і ніхто не полишив експеримент.

 

В одного з в'язнів розвинулась психосоматична висипка по всьому тілу, коли він дізнався, що його заява про звільнення без винагороди була відхилена (Зімбардо відхилив його, бо вважав, що той намагається схитрувати й симулює хворобу). Сплутане мислення й сльози стали звичайною справою серед в'язнів. Двоє з них пережили такий сильний шок, що їх вивели з експерименту й замінили.

 

416

 

Один із в'язнів, що прийшов на заміну, № 416, був шокований ставленням охоронців й оголосив голодування. Його на три години закрили в тісній комірчині для одиночного ув'язнення. У цей час охоронці змушували його тримати в руках сосиски, які він відмовлявся їсти. Інші ув'язнені вважали його хуліганом. Щоб зіграти на цих почуттях, охоронці запропонували в'язням вибір: або вони відмовляться від покривал, або № 416 перебуватиме в одиночній камері цілу ніч. В'язні вибрали покривала. Пізніше Зімбардо втрутився й випустив № 416 і вирішив припинити експеримент достроково.

 

* * *

Як стосується цей експеримент   порушеної на початку статті тематики про модель соціального устрою, держави та ролі громадянина – спитаєте ви? Насправді вищеописаний експеримент найяскравіше відображає модель держави, яку почали будувати Ленін із Троцьким та в ореолі якої живемо досі ми. Держави – в’язниці. Багато людей в Америці та по всьому світі критикувало і критикує експеримент Зімбардо за аморальність, ще більше дивуються, чому в’язні погодилися бути його учасниками лише за невелику матеріальну винагороду.

 

Однак є речі страшніші, які випливають з цього дослідження. Озирніться навколо, погляньте, врешті-решт, у дзеркало – і ви побачите людей, які  щодня за мізерні матеріальні блага погоджуються бути учасниками реального експерименту в рамках цілої країни, де громада продовжує бути поділена на дві частини – в’язнів та наглядачів. Наглядачі, яких ми самі обираємо, щодня все більше і більше втрачають  контроль над власним сумлінням, а в’язні продовжують їх міняти.

 

Наглядачі міняються, міняються, в’язні щоразу жаліються на них, хтось так, щоб ніхто не чув, хтось уголос, однак це не дає жодного результату. Соціальні ролі закріплені, і там, де є в’язні та наглядачі, завжди буде тільки тюрма.

 

Модель подібної організації, як вже було написано, успішно апробована радянськими керівниками. Саме вони прищепили нам і нашим батькам всепоглинаючу суть держави, яка існує всюди, яка все вирішує замість вас: що добре, а що погано, що можна одягти, а що ні, що їсти, пити, як жити взагалі. І перетворила нас, вас і весь український люд на в’язнів  власної інфантильності. Не дивно, що більшість із нас продовжує чекати манни небесної від міфічної держави. Ми завжди, як в’язні Стенфордського експерименту, чекаємо на подачки чиновників, які  обіцяють скромний обід (стипендію, пенсію, зарплату) взамін на покірність та обіцянки вічної стабільності й опіки, наче малолітні діти. А наглядачі, отримавши від нас самих необмежену владу, швидко проявляють найгірші ознаки тваринної суті людини.

 

Окремо про наглядачів. Щоб вас переконати в тому, що живемо ми у подібній до експерименту Зімбардо соціальній організації, згадайте, коли ви востаннє були в будь-яких державних установах, можливо, найнижчого рівня, і зосередьте свою увагу на поведінці найдрібнішого чиновника-держслужбовця, його ставленні до вас, якщо, звичайно, ви йому не кум-брат-сват-батечко-стрийко. Його ставлення, мова  до громадян нагадує більше  соціальну роль – найманого вами працівника, який має ефективно виконувати функцію забезпечення певної сфери державних послуг, чи наглядача, який ще трішки – і відчує себе володарем вашого смертного життя і долі?.. Причому, як не парадоксально, але інколи чим нижчий чиновник, тим вище перед вами він може себе відчути. Це психологія в’язниці…

 

Найстрашніше, що ви, так, саме ви, якимось чином отримавши його місце і повноваження, будете поводитись ідентично. І проблема не у вас і ваших моральних якостях, проблема в тому, що ви – людина, істота недосконала, що живе в ще більш недосконалому суспільному ладі, де кожен наглядач думає, як ним лишитися, а найжахливіше – кожен в’язень думає, як стати наглядачем.

 

Тому цей експеримент із політичної та просто  моральної точки зору показує, що не можна жити обмеженими й постійними соціальними ролями. Досить міняти наглядачів – їх взагалі бути не має, та й давно вже пора вийти з в’язниці власних фетишів минулого та зрозуміти нарешті, що держава – це МИ!

 

І останнє, ще раз озирніться, можливо, ті, кого ви вважали хуліганами, – це в’язні №416…

 

Станіслав ДАНКО

На Закарпатті виявили склади, де зберігалися цигарки для переправки за кордон

0 00 466В області триває операція «Акциз-2016» Вчора, 25 січня 2016 року в ході проведення заходів із протидії незаконному обігу підакцизних товарів в рамках операції «Акциз-2016» та оперативно-слідчих дій працівниками податкової міліції та управління СБУ у Закарпатській області проведено обшуки в населеному пункті с. Неветленфолу (Виноградівський район), на ділянці українсько-румунського кордону, інформує відділ комунікацій ГУ ДФС у Закарпатської області 

В Ужгороді виявили рекордну партію марихуани

56a71a71461cc 354601922Боротьба з наркоманією й надалі залишається одним із пріоритетних напрямів у боротьбі зі злочинністю. Адже не є таємницею, що чимало молоді перебуває в полоні дурман-зілля.

В Ужгороді стріляли в депутата

strilyanynaМинулого тижня невідомий здійснив кількапострілів у сторону 45-річного місцевого депутата, який саме припаркував свою автівку в гаражі.

Закон про бюджет 2016 – вияв непрофесіоналізму та зневаги до переважної більшості українців з боку можновладців

456546435345325 грудня Верховна Рада України більшістю голосів прийняла Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Закон, який за основними показниками свідчить про непрофесіоналізм в управлінні справа незалежної Української держави та вияв відкритої неповаги до переважної більшості українців з боку сьогоднішніх представників у вищих органах виконавчої та законодавчої влади України.

Через зменшення обсягу контрабандних сигарет із Закарпаття, угорці почали переходити на самокрутки

566Частка сигарет на чорному ринку в Угорщині минулого року скоротилася з 12,1% до 10,7% Про це повідомила щоденна газета Magyar Idők, посилаючись на дані дослідницької компанії GfK.

Закарпатець продав авто за фальшиві долари

28 12 016Поліція розшукує афериста Зрадівши 7000 доларів, які покупець дав продавцеві за автомобіль «Ауді» на чеських номерах, житель Тячівщини не відразу помітив, що гроші фальшиві.

Закарпатська облрада затвердила бюджет краю

oblradaІз очікуваним уточненням – рішення ухвалено технічно, до затвердження державного бюджету України. По прийнятті головного кошторису країни Верховною Радою, бюджет Закарпатської області також, імовірно, переглядатиметься.

 

Наразі, як ідеться в рішенні, обсяг ресурсу загального фонду обласного бюджету на 2016 рік прогнозується в сумі 4 млрд 083 млн 374 тис. грн, із них: базова дотація у сумі 115 785,1 тис.грн, субвенції з державного бюджету у сумі 3 690 622,0 тис. грн, податки, збори (обов’язкові платежі) у сумі 276 967,5 тис. гривень.

 

Разом з тим, загальний обсяг видатків обласного бюджету на 2016 рік передбачено у сумі 4 мдрд 155 млн 660 тис грн, з яких 2 909 439,8 тис.грн – трансферти районним та міським бюджетам (субвенції соціального характеру) та 1 246 220,2 тис.грн – видатки на утримання установ та виконання програм обласного значення. Розрахунок видатків обласного бюджету здійснено на основі Бюджетного кодексу України зі змінами, з урахуванням запровадження наступних розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня – 1378 гривень (тобто на рівні, встановленому з вересня 2015 року), з 1 травня – 1450 гривень, з 1 грудня – 1550 гривень.

 

Джерело:PMG

За незаконно зрубані ялинки доведеться платити штраф

0511У НПП «Синевир» стартувала екологічна акція «Новорічна ялинка» Традиція святкування Нового року з ялинкою існує давно. Щороку на січневі свята люди прикрашають мільйони ялинок.

Закарпатська митниця ДФС вилучила сотні тисяч пачок цигарок

10 1Найпоширеніші марки переміщуваних із порушенням митних правил сигарет: «JinLing», «Marlboro», «LM», «Прилуки».

us1

Популярні новини

По Закарпатській області цієї доби буде хмарно, вночі невеликі опади, вдень часом дощ, у горах місцями мокрий сніг та сніг.
Із 1 по 10 грудня на Закарпатті очікується холодна, волога і хмарна погода з опадами. Найскладніші умови – в гірській частин...
Продовжуються роботи з капітального ремонту тротуару на проспекті Свободи в Ужгороді – від повороту до обласної лікарні і до...
Усі новини...

Останні коментарі

Sape plugin info: Не заполнено поле - sape user в параметрах плагина.

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS