Участь

1317057745 lider liderstvo1«Нічого в країні не змінилося, жити стало гірше» – ці слова на вустах людей різного віку, майнового стану, політичних вподобань, із різних, на перший погляд, протилежних міст України. Більше року країна живе на «качелях» − революційних, фінансових, політичних, соціальних. Упевненість у завтрашньому дні вже, мабуть, мало кому сниться, натомість розчарування у політиках, які прийшли на хвилі революції, – сумна реальність цієї держави.

 

ЩО ТУТ РОБИТИ?

Кількість молоді, яка бажає виїхати за кордон, зростає щодня, причому молоді люди прагнуть виїхати не на певний час, сезонно, а на постійній основі. Всі хочуть жити гідно, мати можливість реалізувати свої сили, вміння, знання і отримувати за це відповідну оплату. Тут, на жаль, це виглядає досить ефемерно, і світло в кінці тунелю найближчим часом не передбачається. Таким чином, Україна продовжує втрачати прискореними темпами кваліфікованих спеціалістів, молодих енергійних людей, які б за інших обставин чи принаймні більшій надії на «просвітлення» залишилися б тут і лікували поранену державу, відчували себе потрібними.

 

Країна живе постійними реформами ще з періоду перестройки, виростає друге покоління дітей, яке живе в постійних реформах і змінах. Від риторики нових-старих можновладців верне всіх, популізм міністрів бере простори Інтернету, провальна діяльність в основних корупційних напрямках – митниці, податковій, МВС, прокуратурі заміняється піарними постами в соцмережах, показовими для телевізійної картинки арештами, новою фарбою для ДАІ-шників, рятувальними піар-місіями до Непалу та поїздками в економкласі. Повільність змін пояснюють війною на Сході, саботажем і політичними ворогами. Затяжна історія зі створенням Антикорупційного бюро, обранням його керівника отримує своє, не менш тягуче продовження. Ось цитата з «Української правди» від Олексія Філатова, заступника голови АдміністраціїПрезидента: "Я б не очікував ефектності від Антикорупційного бюро раніше, ніж до кінця цього року. Кінець цього року − оптимістичний строк". Заступник переконує, що призначення керівника Антикорупційного бюро не означає, що наступного дня воно запрацює. Зокрема, з його слів, потрібно вирішити багато питань, починаючи від призначення співробітників і закінчуючи матеріально-технічними моментами. І це лише один із невеликих епізодів «реформування». У громадянина виникає цілком слушне бачення, що його, як і всю державу знову, вчергове кидають у болото, в якому вже успішно плавають попередні спроби змін. Міжусобиці між основними гравцями в політику нагадують пограбування власного будинку під час пожежі.

 

ТРИ ФІЛОСОФСЬКІ ВИСЛОВИ ТА ЗАКАРПАТСЬКИЙ ВИМІР

Участь громадян у політиці є різною. Лишень півтора року минуло з початку прямої участі громадян у вирішенні політичного майбутнього держави. За китайським висловом, народ − це ріка, а правитель – човен. Вода може нести човен, але може його і перевернути. Це ми пережили, тепер говорять про третій майдан − продовження революції. Маніпулюють поняттям «тарифний майдан» на хвилі масового невдоволення людей підняттям ціни на комунальні послуги, зокрема газ. Цікаво, чи кращою стане ситуація в Україні після чергових революційних потрясінь, в умовах війни, з ампутованою частиною промисловості та народом, поставленим на межу виживання?

Протилежність революційної участі громадян – політична апатія. Чітко виражається так: «Нашто на вибори йти, кидь там вшиткі єднакі», «То і так нич не дасть». Під цим соусом у нас, особливо з 2010 року, перемагає двісті гривень як найкращий кандидат. І система виявилася ефективною не тільки в регіональному вимірі, але й на парламентських виборах 2012 року, частково на виборах 2014-го. Люди не вірять, але гроші беруть, потім бідкаються, що все погано. Закарпатська область протягом останніх виборчих кампаній показувала один з найнижчих результатів явки громадян. Тут доречні два вислови, які мають стосунок до українських, а особливо – закарпатських реалій. «Народ заслуговує таку владу, яку він має» (Г. Гегель) та «Покаранням за громадянську пасивність є влада злодіїв» (Платон).

 

Певні аналогії у стосунках народу та влади можна знайти, порівнюючи їх із футболом, за відомою фразою коментаторів – команда грає так, як їй дозволяє грати супротивник. Влада надає доступ до величезних ресурсів, і усвідомлення цього – вже чудовий наркотик. Відтак, політична боротьба може перетворитися (і часто стає) битвою за користування ресурсами. Звісно, громадянам у очі пускається неймовірна хмара пропаганди і моральних висловів, приправлених дозою максимальних обіцянок. Для подібної боротьби не потрібен розумний, обережний у своєму виборі громадянин. Він їй небезпечний. Потрібна людина недалека, електорат. Потрібні люди, які або не йдуть на вибори, або йдуть за 200 грн., або люди, які сліпо вірять: «бо це наш чоловік».

 

Демократичні держави зі столітніми традиціями управління не постали на голому місці, кожна з них пройшла свій шлях революцій і крові. В кінці черги цих подій громадяни вибороли не тільки право впливу на політику, відкритість процесу державного управління, але й дійшли до того, що громада людей ефективно тисне на процес ухвалення рішень, заважаючи робити політикам те, що вони б хотіли зробити. Наприклад, як роблять їхні колеги в Україні. Але для цього від громадян вимагається одне – активна участь.

 

Олексій ШАФРАНЬОШ

У Львові розглянуть апеляцію міської влади Ужгорода на рішення про зупинення збільшення тарифів на перевезення

94784c5 marshrutka 0Тим часом за неналежну організацію перевезень в ужгородських „маршрутках” деяким міським чиновникам загрожує кримінальна відповідальність.

 

ТОВ „Юридична фірма – МС” звернулося з відповідною заявою до прокуратури м. Ужгорода про наявність в діях посадових осіб Ужгородської міської ради ознак порушення статті 367 КК України за службову недбалість, статті 206 КК України за протидію законній господарській діяльності, статті 364 КК України за зловживання владою та службовим становищем, статті 365 КК України за перевищення влади та службових повноважень.

 

Мова йде про те, що Виконавчий комітет Ужгородської міської ради уклав з перевізниками договори про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування в обласному центрі Закарпаття з істотними порушеннями. Серед яких:

1) не передбачено видачі квитка за проїзд пасажирів;

2) відсутність пункту про відповідальність перевізника за безпеку пасажирів (споживача), що свідчить про звільнення або обмеження юридичної відповідальності перевізника у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

3) відсутність обов’язку Перевізника надати оплачену послугу в повному обсязі, що свідчить про надання перевізнику права припинити надання послуги споживачу до закінчення маршруту.

 

Ці обов’язкові пункти в Договорі є актуальними для більшості ужгородців, які практично щодня зіштовхуються в місцевих „маршрутках” не тільки з жахливою якістю перевезень, порушенням графіку руху, а й досить часто з небезпечними для свого здоров’я умовами руху при постійних перевезеннях в режимі „переповнений”. Відсутність квитків для мешканців Ужгорода – це не тільки загальновідомий звичний факт, а й грубе порушення чинного законодавства, оскільки це не дозволяє встановити реальну фактичну кількість пасажиропотоку та позбавляє пасажирів страховки, яка  включається у вартість квитка, а відтак гарантій на відшкодування у разі аварії чи іншої отриманої шкоди при перевезенні. Це свідчить передусім про порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Слід звернути увагу і на те, що жоден із автобусів в Ужгороді навіть не облаштований компостерами проїзних квитків. В сукупності все це свідчить про фактично свідоме самоусунення посадових осіб виконкому від виконання своїх прямих службових обов’язків по організації пасажирських перевезень та контролю за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту, що порушує передусім вимоги ч.9 ст. 6 та п.6 ч.1 ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт».

 

Відтак, укладення виконкомом таких договорів на пасажирські перевезення за відсутності прописаних вищенаведених фундаментальних істотних умов, тобто гарантій прав пасажирів, містить очевидні ознаки службової недбалості (ст. 367 КК України).

 

В той же час, такі дії посадових осіб виконавчого комітету Ужгородської міськради також містять ознаки і більш важкого злочину, такого як, наприклад, зловживання владою або службовим становищем шляхом створення умов для уникнення в подальшому відповідальності за наслідки неналежно організованих перевезень. Такі дії могли бути вчинені і з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, шляхом свідомого створення умов Перевізникам ввести не обліковану „чорну” касу та отримувати неоподаткований дохід, що як наслідок наносить по сьогоднішній день істотну шкоду місцевому бюджету, тобто територіальній громаді Ужгорода. Зокрема, не менша ж шкода наноситься і державному бюджету, оскільки саме з нього компенсуються витрати за пільгові перевезення Перевізникам на підставі їх же показників, які є явно завищеними, а за умови відсутності квитків є практично «фіктивними» та використовуються в  розрахунках як маніпуляція для збільшення населенню тарифу на перевезення.

 

Слід зазначити, що відповідальність за такі дії визначена статей 364 Кримінального кодексу України, а саме: карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною конфіскацією.

 

Слід звернути увагу громадськості і на той факт, що прокуратура міста Ужгорода, яка повинна забезпечувати дотримання законності, всупереч чинному законодавству, не внесла відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за поданою 30.03.2015 року завою ТОВ „Юридична фірма – МС”, ні протягом 48 годин, ні навіть протягом місяця. Однак, 30.04.2015 р. Ужгородський міськрайонний суд поставив крапку в цій недопустимій бездіяльності посадових осіб прокуратури міста, зобов’язавши внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

 

Навряд чи така ситуація із явним затягуванням прокуратурою Ужгорода розгляду в належному порядку цієї суспільно важливої справи, що стосується законних прав та інтересів десятків тисяч ужгородців, склалася в Ужгородській міськраді випадково, якщо пам’ятати про „маршрутне лобі” у вищому представницькому органі влади обласного центру.

 

Це також підтверджується і апеляційною скаргою, отриманою мною вчора, поданою виконкомом міської ради на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду з проханням скасувати заходи забезпечення позову. Тобто, міська влада не бажає дослухатися до своєї ж громади, яка чітко висловила свою позицію на громадських слуханнях 31.03.2015 р. щодо неприпустимості збільшення тарифу необґрунтовано та за таких жахливих умов перевезення.

Сподіваюсь, що львівський суд підтримає ужгородців в тому, що не довівши обґрунтованість діючого тарифу та покращивши при цьому якість перевезень, говорити про його збільшення неможливо. Особливо в такий економічно скрутний для країни час.

 

Апеляційний розгляд даної скарги відбудеться завтра, 25.05.2015 р., о 14:00 в Львівському апеляційному адміністративному суді (м. Львів, вул. Саксаганського, 13.) під головуванням суді Ігора Запотічного.

Віталій Грегор

Про безбожність путінського режиму та відродження ним работоргівлі військовополоненими

Z PutinРеанімований комуністично-кадебіський московсько-путінський режим, під божевільне люлюкання, сприяння значної кількості громадян Російської Федерації та "благословення" окремих боговідступників у священицьких і архієрейських шатах Московії, відродив практику ганебного та антилюдського ринку "работоргівлі" живими людьми з числа полонених українських воїнів... За повідомленнями в ЗМІ московсько-путінські нелюди продають живих людей у рабство, українських військовополонених, за ціною від 500 американських доларів...

 

Вже тільки за це, за відновлення новітнього ганебного і антилюдського ринку "работоргівлі", негідник Володимир Путін та його московсько-ординська кліка є проклятими у віках та повинні постати як злочинці проти людяності перед міжнародним кримінальним трибуналом. Українці пам'ятайте про це ганебне і нелюдське поводження з нашими братами і сестрами у ХХІ столітті, яке на нашу святу і мирну землю принесли людиноненажери:  московсько-путінські окупанти та їх поплічники... Хто підтримує цю московсько-путінську вакханалію, організовує, виконує та "благословляє" її, не буде мати прощення ні перед людьми, ні перед Всемогутнім Господом Богом, бо ми є свідками насильницької наруги і глуму над вінцем Божого творіння - людиною, її гідністю та плоттю...

21.05.15 р.

 

Архімандрит Віктор Бедь

 

http://tsn.ua/politika/zniklih-na-donbasi-ukrayinciv-prodayut-na-rinku-polonenih-do-rf-za-500-yak-robochu-silu-428684.html

Мер Ужгорода знайшов вигоду для своєї сім'ї у забудові центру міста

1 ILYUSTRATSIYA 1Квартал чехословацької забудови в Ужгороді – одна із численних архітектурних принад міста. Саме тут проектанти на початку 20 століття за гроші країн Західної Європи звели будівлю місцевого уряду, де зараз Закарпатська обласна рада та ОДА. Поруч – затишний парк. Нині біля цього ансамблю, після кількох не зовсім прозорих схем купівлі-продажу землі, може вирости 12-поверховий «скляний торгово-житлово-офісний центр».

Новобудова має постати на місці автостоянки по вулиці Гойди. Колись шматочок цієї території в історичному центрі облаштували під паркінг. Та нині парковка перетворилася на будівельний майданчик, а міський голова Віктор Погорелов став гривневим мільйонером. Які депутати та чиновники доклали до цього руку? І що буде поруч із будівлею облради – пам’яткою архітектури?

ПАРКОВКА – ДО ПОБАЧЕННЯ!

Восени 2014 року стоянка, де паркувалися автівки, спорожніла. Пішли чутки – хтось щось хоче будувати.

Тим часом на одному із тематичних сайтів з’являється ескіз можливої будівлі.

2 ILYUSTRATSIYA

Стало відомо: за проект беруться будівельники, що працюють під брендом «Gazda» і які мають досвід зведення будинків. Втім, ескіз викликав обурення ужгородців, навіть тих, хто далекий від архітектури. Адже забудовник запропонував звести на фоні шестиповерхової пам’ятки архітектури цілих 12 поверхів. У будівлі, за попереднім задумом, мали бути комерційні та житлові приміщення, готель, а наверху – оглядовий майданчик. У соцмережах з’явився колаж, як може виглядати історичний ансамбль центру, якщо новобудову таки зведуть.

3 ILYUSTRATSIYA

МІСЬКИЙ АРХІТЕКТОР ДАЄ ВИСОТЦІ ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО

Чи варто бити на сполох? Чи є загроза спотворення архітектурної спадщини? Головний архітектор Ужгорода Михайло Івегеш констатувавділянка потенційної забудови – на вул. Гойди б/н,– знаходиться в історичному ареалі міста. При цьому він, як в.о. начальника управління містобудування та архітектури, видав забудовнику, як адміністративну послугу, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, згідно з якими є три черги будівництва, дві з яких можуть мати 8 та 12 поверхів.

18 ILYUSTRATSIYA

Але чи гармонійна така висота з будівлями, які звели чехословаки на початку 20 століття? Будівля облради має 6 поверхів, решта будинків – по 3-4.

В Ужгороді архітектор повинен перш за все прислухатися до думки членів архітектурно-містобудівної ради. Ось список людей, які радять, що в місті зводити доцільно, а що – ні.

4 ILYUSTRATSIYA

У червні 2014 року члени ради вперше обговорили ескіз забудови на місці стоянки. Порекомендували – «висота вертикальної частини фасадів по лінії забудови повинна бути тотожною з висотою фасадів рядової забудови 20-30 років ХХ століття». А це – точно не 8, і тим більше – не 12 поверхів.

У грудні 2014 року архітектурно-містобудівна рада знову розглянула проект. І вирішила: забудова стоянки можлива лише після затвердження нового Генплану міста та отримання історико-містобудівного обґрунтування.

5 ILYUSTRATSIYA

Забудову автостоянки розглянула і Консультативна рада з питань охорони культурної спадщини при Закарпатській облдержадміністрації, оскільки вулиця Гойди розташована поруч з пам’яткою архітектури та забудови місцевого значення – «Комплекс історичної забудови». Як поінформував начальник управління культури Закарпатської ОДА Юрій Глеба, прийнято рішення про повторний розгляд даного питання після затвердження історико-архітектурного опорного плану Ужгорода.

Та попри всі ці рекомендації головний архітектор Михайло Івегеш зробив забудовникам подарунок на Новий рік – 30 грудня 2014 року, як уже згадано, видав містобудівні умови.

«Ми не маємо права відмовляти у видачі містобудівних умов, якщо ділянка належить приватній особі, – пояснює головний архітектор. – Єдине, що можемо – обмежити містобудівні вимоги або прописати умови, на яких їх видамо. Перша умова – висотність цієї будівлі не має закривати навколишню забудову. Друга – погодити проект з Органом культурної спадщини при міськраді та з управлінням культури ОДА».

Зі слів Михайла Івегеша, так звана «скляна башта», – була лише варіантом, до якого виникли зауваження, зокрема, – не відповідає архітектурному ансамблю. Забудовник повинен це врахувати і виправити. Остаточний проект, який втілюватимуть у життя, повинен ще раз пройти чергу погоджень: головного архітектора, Органу охорони культурної спадщини, управління культури Закарпатської ОДА та отримати висновок «Укрдержбудекспертизи».

Та чи будуть ці погодження? Адже на разі немає ні нового Генплану Ужгорода, ні затвердженого історико-архітектурного опорного плану міста. Це питання відкрите…

«КУЛЬТУРА» НЕ ПРОТИ

Орган з питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради – ще одна рада, котра вирішує, що місто прикрашає, а що спотворює. 28 січня 2015 року там теж розглянули питання цієї забудови. Дійшли висновку: «Земельна ділянка, на якій планується будівництво, є складовою частиною історично сформованого архітектурно-містобудівного ансамблю центральної частини міста «Комплекс історичної забудови «Малий Галагов» і входить до його охоронної зони».

Водночас, в Органі культурної спадщини теж не заперечили проти будівництва. При цьому зроблена ремарка – «за умови дотримання вимог чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини».

Начальник управління культури, спорту, сім’ї та молоді Ужгородської міськради Євген Бобров стверджує: колегіальний орган охорони культурної спадщини не погоджував дванадцятиповерхівку. Оскільки, за його словами, на засіданні комісія розглядала вже той ескіз проекту, в якому враховано висоту тамтешньої архітектури. Євген Бобров наголосив, що остаточний вигляд будівлі повторно розглянуть тільки після того, коли проект затвердить головний архітектор міста.

ДО БУДІВНИЦТВА – ГОТУЙСЬ

Тим часом, порожня автостоянка поступово перетворюється на будмайданчик – привозять арматуру, викопують ями, доставляють цеглу, огорожу обтягують плівкою.

Заступник начальника Держархбудінспекції в області Юрій Лошак поінформував: 26 лютого 2015 року зареєстрована декларація про початок виконання підготовчих робіт з «Будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями комерційного призначення».

Представник власника ділянки Степан Гозда підтвердив, що проект будівлі зазнав змін і компанія готова чекати усі необхідні погодження. Він каже: «У першому варіанті передбачалася дванадцятиповерхова будівля з оглядовим майданчиком. Але на містобудівній раді були зауваження і ми, відповідно, внесли зміни. У новому проекті задані дві висотності: зі сторони вул. Гойди  3 поверхи, а зі сторони вул. Собранецької  6 поверхів. Аби не перевищувати сусіднього будинку «Облспоживспілки».

Новий проект будівлі, який ще не погоджений, власники ділянки вже виставили й на паркані.

27 ILYUSTRATSIYA

Хто інвестор будівництва, представники компанії не називають. Тож містом поширюються чутки з різними іменами місцевих олігархів.

Архітектор – автор проекту Олександра Вдовіна, – теж входить до складу містобудівної архітектурної ради. До слова, вона у 90-х роках займала посаду головного архітектора м.Ужгород. Олександра Вдовіна каже, що враховувала історичні та архітектурні умови, коли розробляла перший варіант проекту забудови. «Колись хотілося зробити такий акцент, на висоту. Але тепер, коли сприйняття і людей, і архітекторів трохи змінилося, я вже не хочу там такий проект, а вважаю, що тепер там має бути дійсно співрозмірна забудова» – констатувала авторка.

Як ласий шматок ділянки перейшов із муніципальної власності у приватну; яке до цього відношення має міський голова; скільки грошей заробив бюджет міста, а скільки  – родина градоначальника – про все це читайте у другій частині розслідування.

Юлія Дуб,
Ярослав Гулан
Бюро журналістських розслідувань
«
Варто ЗНАТИ!»
для СorruptUA.
org

В конкурсі на GPS-контроль ужгородських маршруток Шафарь протягує фірму, яку протягували при Погорєлові

1387167767 1472960 566197970132200 1960747083 nПро необхідність здійснення міською владою Ужгорода контролю пасажирських перевезень, а саме – контролю виконання перевізниками договорів, говорилося і писалося вже немало. Свого часу найдоцільнішим варіантом вирішення цього питання було визнано запровадження технології GPS-моніторингу, котра дає змогу відділу транспорту, державних закупівель та зв'язку Ужгородської міської ради здійснювати контроль за дотриманням графіків руху, маршрутів та кількості рейсів автобусами на регулярних міських автобусних маршрутах загального користування.

 

Відповідно, міською владою обласного центру Закарпаття було прийнято рішення про проведення конкурсу з визначення суб'єкта господарювання та управління рухом автобусів на регулярних міських автобусних маршрутах загального користування у місті Ужгород з використанням “GPS-системи”. Днями за його результатами перемогу несподівано і всупереч логіці здобула компанія “Ужконтроль”. Тобто та, яку вже готували як переможця цього самого конкурсу наприкінці мерства Віктора Погорєлова.

 

Як з’ясувало Закарпаття онлайн, рішення конкурсного комітету, що його очолює заступник міського голови Ярослав Шафарь, виявилось досить дивним. Голоси його членів розділилися порівну – троє (працівників міськвиконкому, тобто підлеглих голови комітету) підтримали фірму «Ужконтроль», а троє – «Автоимидж». Як підсумок, у цій ситуації голова комітету Я.Шафарь прийняв фактично одноосібне рішення – підтримати «Ужконтроль».

 

Що ж спонукало його пролобіювати саме цю, відверто найгіршу з усіх поданих на конкурс пропозиціій? Адже "Ужконтроль" – це фірма, переваг якої не видно, а от недоліків – дуже багато. Зокрема: 1) це найдорожча пропозиція з усіх, поданих на конкурс; 2) це фірма, яка не має досвіду роботи –  ні в будь-якому місті, ні з будь-яким підприємством; 3) цю фірму було створено лише декілька місяців назад (саме для того, щоби взяти участь і перемогти в в "конкурсі", формально організованому попередньою владою).

 

Уже згодом, при розгляді результатів конкурсу, на засіданні виконавчого комітету Ужгородської міської ради після заслуховування всього обсягу інформації з цього приводу і шляхом голосування перевагу, все-таки, було віддано однозначно кращій пропозиції ПП “Автоимидж”. І зроблено це було, зважаючи на наступні фактори:

- вартість пропозиції ПП “Автоимидж” виявилась набагато нижчою від вартості пропозиції ТзОВ “Ужконтроль”;

- значний досвід виконання аналогічних договорів надання послуг моніторингу пасажирського транспорту для державних організацій інших міст України (Коростень, Кам'янець-Подільський, Мукачево, Житомир), котрий позитивно вплине на організацію та управління рухом автобусів на регулярних міських автобусних маршрутах загального користування в місті Ужгород;

- ПП “Автоимидж” є автором і розробником програмного забезпечення для моніторингу рухомих об'єктів “DozoR”, має штат програмістів та розробників як програмного забезпечення, так і GPS-обладнання, тому може здійснювати вдосконалення та змінення програмного забезпечення “DozoR” звідповідно до потреб і вимог міської ради м. Ужгород;

- надає зручну можливість безкоштовно отримувати інформацію про рух громадського транспорту міста на мобільному телефоні;

- додатковою перевагою стала пропозиція ПП “Автоимидж” надати у користування Ужгородської міської ради обладнання для 10 зупинок громадського транспорту: електронні табло для інформування про прибуття гродського транспорту, 20 камер відеоспостереження за громадським порядком та рухом транспорту, Wi-Fi обладнання для вільного доступу до мережі інтернет, а також 8 екранів з можливістю розміщення соціальної інформації.

 

Отже, нє очевидним, що, виходячи з об'єктивної інформації та інтересів міської громади Ужгорода, виконком вибрав найкращу пропозицію із усіх можливих, адже переваги підприємства "Автоимидж" є очевидними. Натомість, запитання до голови конкурсної комісії Ярослава Шафаря – з якою метою і в чиїх інтересах він так грубо і неприховано лобіював і продовжує активно просувати найневигіднішу для міста пропозицію від ТзОВ "Ужконтроль», залишається відкритим. Як і те, чому на цьому шляху колишнього «майданівця», що нещодавно випадково «спалився» у своєму листі до благодійників, а до того активно працювавв у складі провладної більшості міськради, підтримують ЗМІ, близькі до екс-мера В.Погорєлова і Партії регіонів.

 

Джерело: Закарпаття онлайн

Мешканці Легоцько 17 виступили проти дерибану

11253794 361249314064447 298095482 nТак, у середу 19 травня відбулися збори мешканців будинку №17 по вул. Легоцького з приводу виділення міською радою трьох земельних ділянок під гаражі на відпочинковій території даного будинку та дитячому майданчику для дітей.

 

Меншканці будинку вислови своє обурення рішенням Ужгородської міської ради №1507 від 07 листопада 2014 року «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким громадянам Алдобаєвій Любові Кузьмівні, Чурей Володимиру Володимировичу, Васильковській Валерії Вячеславівні виділено земельні ділянки під гаражі "під самісіньким носом" у мешканців багатоповерхівки ще й до того ж на зеленій зоні даного будинку. Зрозуміло, що ні про які гаражі мови іти не може, оскільки це частинка так званої «гаражної схеми» приватизації земельних ділянок для наступної підприємницької діяльності. 

 

Місцевим депутатом Юрієм Оксьоном на збори мешканців були запрошені також члени громадської ради Ужгородської міської ради, оскільки саме за звернення громадської ради в прокуратуру Закарпатської області з приводу  виділення 24 земельних ділянок під гаражі в т.ч. і по вул. Легоцького було розпочато кримінальне провадження. Однак, вже через місяць громадська рада вимушена була звернутися в Генеральну прокуратуру через те, що кримінальне провадження було закрито міською міліцією з надуманих підстав.

 

За результатами зборів понад 70 мешканців будинку №17 по вул. Легоцького прийняли звернення з вимогою скасувати незаконне рішення Ужгородської міської ради №1507 від 07 листопада 2014 року. Цікаво, як будуть голосувати ті міські депутати, які приймали дане рішення?

 

Громадська рада Ужгородської міської ради

Від Революції Гідності до деградації нації

51e099a24c00653740904e4d7a725e0aКажуть, те що не вбиває – робить нас сильнішими. Здавалося б, що після випробувань останніх півтора року, перед якими постала Україна: бандитський і запроданський режим Віктора Януковича, революція, війна - вона тепер повинна стати сильнішою, ніж коли-небудь; що нарешті нація проснулася з глибокого сну, відбувся прорив і нарешті почнемо не тільки говорити і боротись за свої свободу, гідність та єдність, але і утверджувати ці цінності у нашому щоденному житті.

 

Проте реалії показують нам абсолютно протилежне. З часів Революції Гідності вже за спиною дві виборчі кампанії по «оновленню» влади - президентська та парламентська, а чергові – до органів місцевої влади – уже не за горами. І начебто саме зараз всі ми, та наші «слуги» у владі,  мали би помінятися, очиститися, оновитись.  Але що ми бачимо? Мало того, що не відбуваються ні обіцяні реформи, ні розслідування стосовно кривавих розстрілів на Майдані в Києві; при владі й досі одні і ті ж самі доморощені олігархічно-сімейні і кумівські клани, казнокради і хабарники, все ті ж корупціонери, що якщо і змінюють один одного, то тільки на своїх, таких же негідних нащадків і запроданців. Більше того – ми спостерігаємо те, що національна свідомість як серед народу, так і у владі, замість підйому, тільки деградує, бо може це ми всі деградуємо, навіть ті що вийшли на майдани Революції Гідності минулих десятиліть, та в наші часи, бо заплативши за неї ціною людського життя, мовчки і бездієво дозволяємо всій тій корумпованій нечесті, що роками сидить біля бюджетного корита, і надалі бути при владі і глумитись над народом і правами людини. Погляньмо навколо, де Ви бачите нові обличчя бодай в одному органі державної влади чи місцевого самоврядування посеред «оновлених» керманичів ??? Чи може нові обличчя в судовій, міліцейській системах, органах прокуратури чи службі безпеки на керівних посадах ???

 

Тож питаючи самі себе чому Україна і українці деградують, чому Україна і українці не можуть зробити прорив до нормального, цивілізованого, правового життя, чому українці в Україні, і зокрема закарпатці на Закарпатті не можемо навести лад у своїй домівці, чесно даймо відповідь – бо всі ми самі не хочемо змінитись, не хочемо сказати повсюдно корупції «ні !», не можемо чи не хочемо розгледіти постійних пристосуванців, запроданців,  перефарбованих гастролерів від партії до партії, заради влади, не хочемо чи іще не можемо об’єднатись і вигнати від влади (з керівних посад) всіх тих, що останні 20 років невилазно засіли в усіх владних кабінетах з низу до верху, і своєю протухлою сутністю не дають утвердити нормальне життя в Україні.

 

До всього цього, на сьогодні Україна і український народ іще втягнуті у кровопролиття і війну на Сході, яку нам організував московсько-путінський режим, але організував за прямої участі все тієї ж продажної бюрократії, яка сиділа і сидіть по всіх кабінетах державної влади і місцевого самоврядування. Бо саме ця когорта «управлінців» з року в рік обезкровлювала Україну, знищувала віру у закон і справедливість, поносила українську національну ідею, грабувала український народ, утверджувала корупцію, убивала віру і надію в душах людей, продавала національні інтереси… І вся ця бюрократія, майже на 100 %, мов би не з її вини ми опинились у такому важкому становищі, керує і бажає керувати нами і надалі. І буде керувати і грабувати нас, та тримати за лохів, бо ми це їм дозволяємо. Ви скажете так війна ж… Так, війна… Але війна не виправдовує неефективне управління справами держави і регіону, процвітання корупції та хабарництва, не проведення реальної люстрації та відсторонення від влади  прислужників корупційних режимів вчорашнього дня і сьогодення, неналежного управління військами і бойовими операціями на Сході, не проведення судової реформи (зокрема щодо обрання та відкликання суддів виборцями) та оновлення правоохоронних органів (зокрема щодо обрання начальників міліції та схвалення чи не схвалення кандидатур прокурорів виборцями). Не можна посиланням на війну, на передовій якої не воює жодне чадо доморощених олігархічно-сімейних кланів (які несуть напряму відповідальність за цю війну), виправдати зростання цін на газ, електропостачання, комунальні послуги, продукти харчування першої необхідності, не списання для простого народу валютних кредитів минулих років, які в умовах неконтрольованої інфляції закабали мільйони українців (в той час як жируючим провладним і владним олігархам списують мільярдні збитки і украдені кошти за рахунок державного бюджету), тощо без забезпечення зростання легальних доходів населення (заробітних плат, пенсій, стипендій), які б давала можливість простій людині просто вижити. Не виправдовує війна і процвітання надалі корупції, хабарництва та зловживання владою. Чому в умовах фактично, неоголошеного надзвичайного і військового стану, зберігаються у приватних руках олігархічно-сімейних кланів монополії на продаж електроенергії (виробленої на державних електростанціях та транспортованих через побудовані за державні кошти електромережі), продукції вітчизняного нафто, газовидобування, вугільних та інших природних копалень (що належать до державних, тобто національних природних ресурсів, власником яких є  український народ), які у свій час, за різного пошиву та масті президентів нової доби, було просто-на-просто украдені в українського народу.

 

Чому в умовах необхідності проведення швидких і ефективних реформ, зокрема і щодо очищення влади, наведення правопорядку, забезпечення соціальних стандартів і соціального захисту населення, усунення будь-яких бюрократичних перепон з метою підтримки ініціатив щодо вільного розвитку виробництва і ринку послуг, недопущення зловживання владою ми маємо німих, глухих, сліпих, а часто і взагалі схожих на клоунів, представників у радах усіх рівнів, голів територіальних громад типу «кукли вуду», театралізованих голів державних адміністрацій і різного роду управлінь ???

 

Які на диво при вирішенні та захисті суспільних питань, як правило, завжди немічні  і хилі, а у забезпеченні своїх достатків, возвеличенні власної пихи та само возвеличення неутомні та неперевершені. Чому призначення на відповідальні управлінські посади в системі державної влади і місцевого самоврядування відбувається без реального громадського обговорення і вивчення громадської думки, а тільки за ширмою завжди корумпованих і фактично закритих так званих нібито «конкурсів» ???

 

І про війну… Чому ті хто ціною свого життя боронять нашу земну, Богом дану, Вітчизну Україну, український народ, зокрема і можновладців, отримують мізерні копійки, чому їх сім’ї не звільненні чи не наділені суттєвими пільгами по сплаті за енергоносії, комунальні послуги, чому їх діти гарантовано не навчають у вищих навчальних закладах за рахунок державного бюджету, чому поранені і скаліченні у війні наші герої, та їх рідні, повинні жебрати і просити по всіх соціальних мережах,  телерадіоканалах (доступних) про збір коштів на їх лікування, протезування, проведення операцій, чому люди які ніколи не мали достатнього досвіду у керуванні військовими операціями було допущенні до керівництва Збройними Силами України, з вини яких та їх непрофесіоналізму загинули тисячі наших співвітчизників, чому по коридорах адміністрації президента, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, міністерств, державних відомств, державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування вільно ходять, засідають і керують у них відкриті запроданці московсько-путінського режиму, вчорашні співучасники антиукраїнського режиму Януковича, резиденти і запроданці московського агресора, відверті вороги України і українського народу, і таких чому на сьогодні накопилось  безліч…

 

І відповідь одна – бо запроданство, відчуття рабської психології та не здатність відстоювати своє природне право на гідне життя, засіло глибоку у наші душі.  При цьому цей недуг, в достатньо рівному співвідношенні, поразив всі покоління українців від молоді до старших людей. А іще, ми всі занадто швидко матеріалізували свої душі, і гроші для переважної більшості наших співвітчизників стали головним сенсом та дороговказом у житті. Тож за таких обставин і віра, і Бог, і гідність, і патріотизм, і жертовність – перетворились в показову бутафорію… І носії цієї бутафорії, опираючись на собі подібних, закономірно і заполонили увесь простір нашого життя і владних коридорів…

 

Вихід ??? Вихід один – згадати, що ми люди, творіння Божі, ми достойні гідного життя, і це життя ми можемо збудувати і утвердити тільки самі, і ніхто нам у цьому з боку не допоможе. А для цього потрібно змінитись самим, навчитись поважати власне життя і свою гідність, пам’ятати про Бога і Його святі Заповіді, дотримуватись закону і правопорядку, перестати продаватись і приймати участь у фальшуванні на виборах, і усунути всіх тих від влади, хто за останні двадцять років перебування при ній (на різних щаблях її горизонталей і вертикалей) в Україні і на Закарпатті, і фактично  призвів до  Революції Гідності, яка розпочалась іще наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття, дійшла до наших днів і продовжується… А чи вийде у нас змінити життя на краще  – залежить тільки від нас…

20.05.15 р.

Віктор Бедь, ЗО «Україна Соборна»


 

 

 

 

Межа

ZZZZZБезпорадність нинішньої української влади, а насамперед уряду Яценюка, нагадує моменти із повісті А. П. Чехова «Унтер-офицер Пришибеев».

 

Іде суд, і суддя висунув звинувачення:

−   Унтер-офицер Пришибеев, Вы обвиняетесь в том, что 3 сентября оскорбили действием волостного старшину и еще двух понятых, Ефимова и Гаврилова. Признаете себя виновным?

−   Виновен не я, а все прочие…

 

Прем'єр-міністр Яценюк дуже нагадує персону Пришибеева. Свою безпорадність і непрофесійність рішень уряду списує на попередників, які після ґаздування залишили зруйновану економіку, влізли в борги, крали. Не плачте, пане Яценюку, щодо крадіжок і корупції, нинішні очільники нічим не відрізняються від попередників. Наша ненька-Україна багата. За роки незалежності її не змогли розікрасти, і Вам ще залишилось немало. Задумали роздери банити землю – я Вам не раджу, бо вийдемо знову на майдани. А якщо до нас приєднаєтесь, не показуйте пальцем на чоло, як це було рік тому, бо можете дістати туди, де показували, не допусти цього, Господи. У чужому оці часто бачимо скалку, а у своєму колоди не помічаємо. Ми на Вас, пане Яценюку, покладали великі надії і сподівання, що проведете реформи в економіці, прокуратурі, міліції, медицині, суддівській системі тощо.

 

Те, що Ви вважаєте реформами, які наразі вже діють, є не що інше, як збочення, бо сама сутність реформ спотворена і направлена не на розбудову держави і поліпшення життя пересічних громадян України, які доведені до зубожіння, а на вимирання. Не вводьте народ у спокусу знову вийти на майдан, бо своїми непродуманими рішеннями і необґрунтованістю підняття цін на комунальні послуги провокуєте нас, громадян, на рішучі дії. Не переходьте крайню межу безвідповідальності. Не займайтеся здирництвом, бо це може призвести до поганих наслідків для держави, яку ми змушені захищати від російського агресора.

 

Не знущайтеся з працюючих пенсіонерів, не зменшуйте пенсії. Ми ледве виживаємо. Працюючі громадяни і пенсіонери тримають заощадження в банках і своїми коштами інвестують економіку держави, і це добре, але недолугий чиновник-здирник запустив брудну руку і на депозити громадян, обклавши їх податком. Чому ми маємо платити за те, що вже було оплачено згідно з Законом? Недавно пан Яценюк бідкався, що сотні мільярдів гривень наші громади зняли з депозитів, які тримали в банках. Народ перестав довіряти банкам і нинішній владі через корупцію й крадіжки грошових коштів банками.

 

Пане прем’єр-міністре, чому не виконується закон про індексацію пенсій і зарплат у зв’язку з девальвацією гривні? Саботаж цього закону має ознаки злочину. Чому не працює антикорупційне бюро, Вища рада юстиції, Конституційний суд? У Верховну Раду політичні сили привели ледарів, безвідповідальних депутатів, прогульників.

Чому засідання ВР України проходить не в повному складі депутатського корпусу, який налічує 150 осіб?

 

Часто на засідання приходить лише половина депутатів. Із-за «свавільників-прогульників» депутатів, ВР працює неплідно, неякісно, з викривленнями, часто порушується регламент.

 

А якщо і є кворум ВР, то серйозні закони чомусь обходять і не приймають, тому що багато депутатів мають бажання підігнати закони під свої меркантильні вподобання, а не на користь держави і її громадян. Про таких байдиковитих і безвідповідальних депутатів я пригадав пісеньку Бармалеїв, які в часи комуністичної доби співали по радіо для піонерів: «Мы работать не боимся, на работу мы пойдем, но работать мы не станем и с работы не уйдем!»

 

Панове депутати, не ганьбіть і не губіть державу!

 

Прем’єр-міністр України Яценюк і Президент України Порошенко добре пам’ятають, чим закінчилися вакханалії й походеньки, крадіжки попередньої влади, а саме Януковича, Пшонки, Чечетова, Олійника, Пеклушенка, Олени Бондаренко та інших одіозних осіб. Нехай їхні долі будуть пересторогою на майбутнє нинішній владі, щоб не повторювали помилки попередників, які бісилися від жиру, не дбали про державу і народ. А нині більшість із них – у бігах, а деякі лежать в могилах. Не вводьте народ у спокусу знову вийти на майдани, бо це може погано закінчитися для вас і держави. Російському агресорові не робіть подарунок. Необґрунтоване економічно підняття цін на комунальні послуги вважаю здирництвом, провокацією і зрадою держави, яке може призвести до поганих наслідків. Чому наші очільники, перед тим як ухвалювати доленосні рішення для держави і народу, не бажають порадитись із народом?

 

Панове керівники, не літайте у хмарах, а спустіться з висот на грішну землю і будьте ближче до народу, бо не ви обирали нас, а ми довірили вам керувати державою – турбуватися економікою і загальнодержавною безпекою. Ми хоч і бідні, не маємо змоги на сьогодні жити в розкошах, в яких ви купаєтеся за рахунок нас – народу – але гордості, рішучості, патріотизму і любові до нашої Батьківщини нам не позичати. Не зловживайте і не випробовуйте наше терпіння в момент війни з російським агресором. На війні терпимо холод і голод, проливаємо кров, віддаємо найдорожче – життя. Наші діти залишаються сиротами, а дружини – вдовами. Досить було сидіти і носитися на наших шиях і на патріотизмі волонтерів. Виконайте Закон про індексацію пенсій і зарплат!

 

Чому нинішня влада кришує і нічого не робить, щоб покласти край крадіжкам і хованкам награбованого за кордоном, в офшорних зонах?

 

Ця хибна і злочинна тактика ведеться ще з часів нашої незалежності по сьогодні. Ще не було випадку, щоб олігарх-злодій або депутат, нечистий на руку, був покараний українським судом. Як виняток – Лазаренко, який покараний американською фемідою.

 

Мільярди доларів вивозять з України в офшорні зони і по світу скуповують маєтки, нерухомість, палаци-садиби, яхти тощо, вкладають інвестиції в чужі держави, розширюють виробництво і робочі місця.

 

Наша держава змушена брати валютні позики, жити в борг, частину цих позик використовують на проїдання, а частина – йде на повернення попередніх боргів.

 

Доки при владі будуть олігархи і бізнес не буде відокремлений від політики, надії на покращення та зміни в державі не буде.

 

Чому за кошти платників податків (спонсорують) надається державна охорона одіозним особам, антидержавникам, які є п’ятою колоною Кремля?

 

Саме ті одіозні особи, антидержавники нищать українську державність, закликають до повалення законної влади, підтримують Російську агресію щодо загарбання наших земель.

 

Таких як Олена Бондаренко потрібно позбавляти українського громадянства, а не за бюджетні кошти надавати державну охорону.

 

Враховуючи душевний, моральний і матеріальний стан, а також хворобливу манію нав’язливості – фобії страхів і причетності до ганебних злочинів Януковича і Партії Регіонів, Олену Бондаренко мені жаль як жінку, і я готовий надати їй спонсорську допомогу і виділити частину коштів із пенсії на придбання міцних підгузників, які убезпечать не тільки від словесної діареї, на яку пані Олена давно, вочевидь, страждає, будучи членом Партії Регіонів, але надійно захистять від смороду фекалій наших і російських громадян, які з широко розплющеними очима слухають і підтримують оплесками марнослів’я інших українських політиків, політиків на телешоу «Воскресный вечер» російського каналу РТР-Планета.

 

У наш час найнадійніший засіб зберегти життя і уникнути буцегарні за злочини – не особиста охорона, а вміння добре бігати і при нагоді втекти за кордон за допомогою хабарників з МВС України. В Росії втікачів-злодіїв-корупціонерів і проросійських громадян, політиків, які вчинили беззаконня в Українській Державі, приймають з радістю і надають притулок.

 

Є також й інший надійний засіб уникнути покарання за злочини. Це інвалідний візок, який злочинці використовують як засіб впливу і розчулення добросердечних хабарників-суддів і працівників прокуратури та міліції. На хворобу «хитрості» страждають політики і владні чиновники, наприклад: голова міськради Харкова – Кернес, депутат-соціаліст – Рудьковський, ректор Податкової академії України м. Ірпінь – Мельник та ін.

 

Пане прем’єр-міністре, доведіть якнайшвидше реформи до логічного завершення. За валютні позики відкривайте нові та відроджуйте старі підприємства. Дайте і збільшуйте робочі місця. Дбайте про державу і щиро полюбіть свій народ, який поки що довіряє і надіється на Вас. Дивіться вперед, а не назад. Нині наша держава і її порядки швидше нагадують біблійну притчу про міста Содом і Гомору. Не повертайтеся назад, щоб не стати соляним стовпом.

Слава Україні!

Іван ТЕГЗА, ветеран праці

Директор Офісу реформ Закарпаття Іван Дем’янчук: Спілкуватися будемо часто!

20150506133803-         Іване Васильовичу! Чому виникла така нагальна необхідність створення об'єднаних громад?

-         Погоджуюся із визначенням «необхідність» і категорично не визнаю означення «нагальна»! Дозволю собі нагадати: Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Українізатверджена Урядом 1 квітня 2014 року. Для її реалізації розроблено та затверджено План заходів. Тому говорити про нагальність, як бачите, не доводиться, оскільки цими документами був даний чіткий сигнал до визначення шляху. Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», прийнятий у лютому цього року, МЕТОДИКА формування спроможних територіальних громад, затверджена урядом  - чіткий план просування цим шляхом. А от необхідність реформування у сенсі розширення повноважень місцевого самоврядування, посилення його відповідальності, скорочення витрат на утримання виконавчих органів влади і, як результат, створення дійсно спроможних до ефективної життєдіяльності громад – питання, які не підлягають дискусії!

-         З огляду на вищесказане, у чому ж тоді полягає основне завдання Офісу реформ?

-         Центр надання методологічної допомоги, максимальне інформування усіх зацікавлених сторін, виконання технічних завдань з підготовки перспективного плану об’єднання територіальних громад, проведення максимальної роз’яснювальної роботи, зустрічі з експертами, науковцями, громадськими лідерами, представниками органів місцевого самоврядування, депутатами усіх рівнів, тощо…

-         А хто ж визначає межі і центри майбутніх утворень?

-   Однозначно, не Офіс! Зауважте, громади, разом із своїми повноважними представниками: виконавчою владою, депутатами усіх рівнів, громадськими лідерами – мали, погодьтеся чимало часу для того, аби вивчити, проаналізувати, розглянути можливі варіанти обєднання. Адже його метою має стати не послаблення сильних адміністративних одиниць шляхом приєднання до них «слабших», а утворення нової, спроможної до повноцінного життя структури.

-         Завдання, мушу визнати, не з простих…

-         Тому існує чітка методологія роботи, вимоги, якої мусять дотримуватися ті, хто вносить пропозицію. Ці вимоги – типові і враховують основне завдання: зробити доступною соціальну сферу в частині надання нею послуг громаді, максимальна мінімізація засобів для утримання виконавчої влади, активний поштовх до ініціативи органів місцевого самоврядування, розширення їхніх повноважень і посилення відповідальності. Саме останнє, як показує досвід, і викликає найбільший супротив…

-         Типовість, на думку багатьох, також може викликати спротив…

-   Так. Кожна область має свої особливості. І на цьому наголошував голова Закарпатської ОДА Василь Іванович Губаль під час засідання робочої групи з розробки перспективного плану. Саме тому підготовка і аналіз пропозицій від районів потребує детальної роботи. Адже остаточно всі пропозиції будуть затверджуватися у Києві. Для того ж, аби «особливість» тих чи інших була мотивованою і зрозумілою, слід сформулювати переконливі аргументи.

-         Що вдалося вже зробити?

-         Як вам відомо, Офіс реформ у Закарпатській області представлено 5 травня. Усі, передбачені планом організаційні заходи завершено: сформовано штат, виділене приміщення, укомплектоване необхідною технікою. Визначено членів робочої групи з розробки перспективного плану, ця робоча група вже збиралася кілька разів для визначення плану своєї роботи і рекомендацій. Пакети з методологічними рекомендаціями розіслано в райони, а від них отримано пропозиції щодо свого бачення майбутніх обєднань. Упродовж кількох днів експерти офісу, разом із членами робочої групи аналізували ці пропозиції на предмет відповідності методичним рекомендаціям щодо майбутньої діє спроможності таких об’єднань. Після цього робоча група у повному складі ознайомиться із попередніми висновками.

-         Що далі?

-         Далі роботи чимало: підготовка технічних паспортів, які у цифрах і аналітиці аргументуватимуть доцільність утворення саме таких об’єднань. І робота над остаточним перспективним планом, який має містити графічну і текстову частини. Паралельно – розяснення, інформування, можливо, а навіть – обовязково – дискусії! Адже робота Офісу запланована на 4 місяці. Так що спілкуватися будемо часто!

 

 

Лариса Недільська, Офіс реформ у Закарпатській області

У коаліції лишилось 10 днів для прийняття змін до закону про вибори

02 04 15 0699У правлячої коаліції залишилось 10 робочих днів, щоб прийняти зміни до виборчого закону про місцеві вибори.

 

Про це заявляють активісти Реанімаційного пакету реформ, які 19 числа готують акцію під стінами парламенту.

 

Як нагадують представники громадськості, в коаліційній угоді депутати обіцяли прийняти виборчі зміни до першого липня, а проект закону досі не навіть не поданий в парламент.

 

Зокрема громадськість вимагає запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками для проведення місцевих виборів та вибори міських голів великих міст у два тури за принципом абсолютної більшості.

 

Вранці 19 травня біля стін парламенту активісти РПР проведуть акцію, щоб депутати згадали про свої обіцянки.

 

Джерело: Українська правда

us1

Популярні новини

7 лютого 1979 року офіцер бразильської поліції Еспедіто Діас почув телефонний дзвінок. Його зміна у дільниці прибережного містечка...
15 лютого 1989 року, 30 років тому, українськими патріотами та православними вірними в м. Києві було створено ініціативний комітет...
Канонічні структури Константинопольського Патріархату проіснували на Закарпатті до 1946 року. Пізніше вони були захоплені Москвою.
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS