Архімандрит Віктор Бедь відслужив літію за українським політичним діячем Михайлом Горинем до 85-річчя з дня його народження

Goryn17 червня настоятель академічного храму апостола українського Андрія Первозванного Української богословської академії в Ужгороді, адміністратор Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви архімандрит Віктор Бедь відслужив заупокійну літію за українським правозахисником, борцем за державну незалежність України та проти комуністично-радянського тоталітаризму, політичним і громадським діячем, побратимом по національно-визвольній боротьбі кінця 80-х – початку 90-х рр. минулого століття, народним депутатом України 1-го скликання Михайлом Миколайовичем Горинем (17.06.1930 – 13.01.2013) з нагоди 85-річчя з дня його народження.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення всіх земних гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Біографічна довідка:
Михайло Миколайович Горинь(17 червня1930,Кнісело —13 січня2013,Львів) — українськийправозахисник,дисидентіполітв'язенькомуністично-радянських часів,Народний депутат України1-го скликання, почесний головаРеспубліканської християнської партії.

 

Михайло Горинь народився в родині Миколи Гориня — голови місцевого товариства «Просвіта» й активіста Орґанізації українських націоналістів. Через участь глави сім'ї в українському підпіллі на початку грудня 1944 р. родина Горинів була заарештована НКВД СРСР та спрямована на заслання до Сибіру. Але ще в Галичині варта дала їм змогу втекти. Після цього до весни 1945 р. вся родина Горинів жила у підпіллі. Потім Михайло Горинь разом із родичами подався до Ходорова, де вони й оселились.

 

З 1949 до 1955 рр. навчався на відділенні логіки та психології Львівського державного університету. 1953 року був короткотривало відсторонений від навчання за відмову вступити в комсомол. Увесь цей час підтримував контакт з українським підпіллям, виготовляв і розповсюджував листівки.

 

Наступні роки учителював в різних школах Дрогобицького району, завідував районним методичним кабінетом, працював інспектором Стрілківського райВНО. З 1961 р. займався науковою діяльністю, зокрема, орґанізував при Львівському заводі автонавантажувачів першу в СРСР експериментальну науково-практичну лабораторію психології і фізіології праці.

 

Того ж часу почались перші його контакти з шістдесятниками. У 1963 р. виступив як один із фундаторів Львівського клубу творчої молоді «Пролісок». Відтоді стосунки між Михайлом Горинем і владою погіршувались, і 26 серпня 1965 р. його заарештували за «антирадянську агітацію і пропаганду». 18 квітня 1966 р. на закритому засіданні Львівський обласний суд засудив Михайла Гориня на 6 років таборів суворого режиму. Разом із ним судили його брата Богдана, Івана Геля та Мирославу Зваричевську. Вирок відбував у мордовських таборах, але за поширення самвидаву серед в'язнів у липні 1967 р. Зубово-Полянський районний суд присудив йому 3 роки ув'язнення у Владимирській тюрмі. 26 серпня 1971 р. вийшов на свободу й оселився у Львові. Незабаром переїхав до Рівненської області, де влаштувався машиністом на будівництві хімкомбінату. З 1972-го до 1977 р. працював кочегаром у котельнях Львова, а потім — психологом економічної лабораторії Львівського ВО «Кінескоп». Увесь цей час він залишався політично активним, брав участь в роботі Української Гельсінкської групи.

 

3 листопада1981 р. був удруге заарештуваний. Попри оголошене ним голодування та пов'язаний із цим серцевий напад, 25 червня 1982  р. був засуджений на 10 років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборі особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино Чусовського району Пермської області. Через велику кількість захворюваннь (запалення нирок, гіпертонія, аритмія, інфаркт міокарда) 28 листопада 1986 р. М.Гориня етаповали до Львова, де його наздогнав другий інфаркт. Через це потрапив до лікарні, після виходу з якої знову був змушений їхати на Урал. 2 липня 1987 р. був помилуваний.

 

Відразу після звільнення повернувся до політики й узяв участь у створенні УГС та НРУ. Напередодні виборів до Верховної Ради УРСР в березні 1990 року один із трудових колективів Залізничного району Львова висунув Михайла Гориня кандидатом на посаду Народного депутата України від Залізничного виборчого округу № 260 м. Львова. У 1-му турі, який відбувся 4 березня, Михайло Горинь набрав 70,72% голосів виборців і отримав депутатський мандат, який обіймав до травня 1994 року.

 

В квітні 1990 р. став одним із фундаторів Української республіканської партії (УРП). Паралельно залишався головою Секретаріату НРУ, який на той час ще не був партією. 28 лютого 1992 р. це дало йому, членові Проводу УРП, змогу стати співголовою НРУ. Але вже незабаром Михайло Горинь залишив лави НРУ. 1 квітня 1992 р. він був обраний головою УРП. Цю посаду обіймав до 21 жовтня1995 р., коли став почесним головою партії. Але вже незабаром М.Горинь вступив у конфлікт із елітою УРП, через що 15 березня1997 р. був виключений із лав партії. Після цього разом із однодумцями створив Республіканську християнську партію(РХП), в якій до дати смерті обіймав посаду почесного голови.

 

З 19 травня 2000 р. до 20 серпня 2006 р. працював головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Згодом відійшов від активної політичної діяльності.

 

Помер Михайло Горинь 13 січня 2013 року у Львові.

 

За матеріалами ЗМІ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Останні новини

us1

Популярні новини


Warning: filesize() [function.filesize]: stat failed for http://i1.ytimg.com/vi/_v4E9zlx69U/hqdefault.jpg in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/img/phpthumb.class.php on line 3375
«На парламентських виборах над Луганщиною вчергове познущалися, влаштували тут шоу з цукром».
7 липня – День військово-морського флоту ЗСУ. Гвардійці 2 Галицької бригади вийдуть на центральні площі Рівного, Львова, Тер...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS