Архімандрит Віктор Бедь відслужив Літію за українським патріотом Гаврилівим Ігорем Якимовичем

Gavryliv26 червня архімандрит Віктор Бедь, керуючий адміністратор Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, настоятель академічного храму апостола українського Андрія Первозваного в Ужгороді відслужив заупокійну Літію за українським громадсько-політичним діячем, патріотом, учасником національно-визвольних змагань кінця 80-х – початку 90-х рр., головою Закарпатської крайової управи (виконкому) Народного Руху України (1991 – 1993 рр.), багаторічним генеральним директором концерну «Срібна Земля», журналістом газет «Карпатська Україна», «Срібна Земля» і надалі  головним редактором газети «Трибуна» Ігорем Якимовичем Гаврилівим з нагоди  третіх роковин з дня його смерті, яка після важкої недуги спіткала небіжчика 25 червня 2012 року на 67-му році життя. Похований Ігор Якимович на цвинтарі в с. Концово Ужгородського району.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення всіх земних гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спочинку та життя у піднебессі.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

Архімандрит Віктор Бедь: репліка на вияв любові у Христі до моєї персони з боку РПЦ (МП) та її структури в Україні – УПЦ МП…

001azzzzЦими днями представники Московської Церкви в Україні – УПЦ МП та її Митрополії в Києві, зокрема і московський єпископ Федір Мамасуєв з Мукачева, поширили серію матеріалів на мою адресу та на адресу новоствореної Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви з питань дослідження моєї біографії, починаючи з ясельного періоду мого життя та із риторичною образою на те, чому я без "московської резолюції" долучився до УАПЦ...

 

Дякую за таку увагу до мене грішного з боку служителів Московської Церкви в Україні, але я не наймав Вас своїми прес-секретарями чи на роботу до прес-служби Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. Тим паче, моя біографія та діяльність за всі роки мого свідомого життя (світського та церковного) ніколи не була таємною чи невідомою (як у частині правди, так і в частині поширюваної про мене брехні).

 

002

 

Тож якщо у парафіян Української Автокефальної Православної Церкви, яка ніколи за свою новітню майже столітню історію не мала і не має стосунок до діяльності Російської Православної Церкви (Московського патріархату) та її структури в Україні УПЦ МП, виникнуть до мене запитання чи запитання щодо діяльності Карпатської єпархії УАПЦ, то ми зможемо самі, в силу своїх скромних можливостей, відповісти на всі запитання... 

003

А взагалі щиро дякую всім адептам РПЦ (МП) та її невід'ємній структурі в Україні УПЦ МП (зокрема московським єпархіям УПЦ МП на Закарпатті – Мукачівській (керуючому Федору Мамасуєву, магістру та почесному доктору богослов'я Ужгородської української богословської академії) та Хустській (керуючому Марку Петровцію, дядьку племінників, які успішно закінчили навчання в Ужгородській українській богословській академії) за активну і безкоштовну презентацію новоствореної Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви на Закарпатті. Дякуючи Вашій безкорисній праці та натхненню Ваших кураторів із Київської митрополії РПЦ в Україні – УПЦ МП та Московської патріархії РПЦ (МП), відтепер уся закарпатська громадськість і православні віруючі, й не тільки закарпатські, довідалися про створення на Закарпатті нової єпархії істинно Української Церкви Христової – Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. Своїми скромними інформаційними ресурсами ми б не змогли так швидко поширити цю новину. Чесно кажучи, не сподівався на таку щедрість з Вашого боку, і головне – такий щирий вияв любові у Христі... Але в цьому вияві Вашої доброї волі та хвилюванні за нас, зокрема за мене грішного, бачу і добрий знак, бо Ваше переживання за нас засвідчує наразі приховане бажання бути разом із нами, але через різні чинники Ви ще не готові на крок об'єднання і відходу від чужої нам Москви... Можливо, в цьому Вам допоможе наш віруючий народ і, зокрема, новостворена Карпатська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви. Бо ми сприймаємо Вас, як своїх братів і сестер у Христі та своїх співвітчизників, а не ворогів наших. Тож вірю, що скоро всі ми, як і заповідав нам наш Спаситель Ісус Христос, знайдемо спільний шлях до подолання розділення православних в Україні, яке нам породили чужинці, й Ви також долучитеся до єдиної Помісної Української Церкви.

 

004Поряд із цим хочу нагадати всім, що право на вибір приналежності до своєї Української Церкви чи і надалі до Московської Церкви належить виключно християнину – громадянину України, тому наші вірні, зокрема і я особисто (на момент переходу в клір УАПЦ – заштатний клірик Елладської Православної Церкви, а не Московської – не лукавте перед Богом Федоре Мамасуєве і Марку Перовцію), які долучились чи надалі долучаться до кліру Української Автокефальної Православної Церкви та її новоствореної Карпатської єпархії на Закарпатті, не зобов'язані для цього брати «відпускну грамоту» від агресора й убивці наших співвітчизників у неоголошеній війні московсько-путінського режиму чи його духівника – московського патріарха Кирила Гундяєва.

 

 

Із найкращими побажаннями і любов'ю у Христі
керуючий адміністратор Карпатської єпархії УАПЦ
архімандрит Віктор БЕДЬ

24 червня 2015 р., м. Ужгород.

 

Об'єднання УПЦ КП та УАПЦ – серйозний виклик для УПЦ

andr ts 10 108 червня в Києві відбулося спільне засідання комісій Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП) та Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ).  

 

Свідками на ньому були ієрархи Константинопольського (Вселенського) Патріархату – єпископ УПЦ в Канаді Іларіон (Рудик) і єпископ УПЦ в США Даниїл (Зелінський), уповноважені Константинопольським патріархатом взяти участь у зустрічі комісій. (Обидві названі церкви входять до складу Константинопольського патріархату.)

 

За підсумками роботи було ухвалено відповідне рішення, в якому наголошується на намір й бажанні двох церков найближчим часом об'єднатися в єдину Помісну Православну Українську Церкву. Раніше відповідні рішення були затверджені Священним синодом УПЦ КП (12.05.2015) і V Помісним собором УАПЦ (4−5.06.2015). Згідно зі статутами обох церков і законодавством України, таке об'єднання можливе лише на спільному Об'єднавчому соборі. Відповідно до цього комісія пропонує предстоятелям і керівним органам обох церков негайно, до 30 червня, ухвалити рішення про скликання Об'єднавчого собору. Часом скликання Собору пропонується 14 вересня 2015 р. Б. день церковного новоліття, місцем його проведення – Софія Київська. На Собор виносяться всі пропозиції й умови об'єднання, затверджені Священним синодом УПЦ КП і Собором УАПЦ, зокрема питання предстоятеля і найменування об'єднаної церкви. Пропонується найменування «Українська Автокефальна Православна Церква Київський Патріархат» ( Формальне об'єднання двох нинішніх найменувань). Склад делегатів Собору визначається таким чином: всі єпископи обох церков, а також по одному делегату на кожні 15 зареєстрованих організацій. Роль співголів Об'єднавчого собору надається предстоятелям обох церков.

 

У вступній частині рішення особливо наголошується на присутності на засіданні ієрархів Константинопольського патріархату, що розцінюється як свідчення «уваги і підтримки Матері-Церкви Константинопольської об'єднавчих процесів в Українському Православ'ї»  (УПЦ КП і УАПЦ визнають Матір'ю-Церквою Константинопольську, а не Російську Церкву – див. нижче).

 

Рішення підписали комісії обох церков (кожна в кількості 5 чоловік), а також два спостерігачі від Константинопольського патріархату.

 

На початку 2015 року в УПЦ КП налічувалося близько 4,9 тис. парафій, а в УАПЦ – близько 1,2 тис. Таким чином, на об'єднавчому з'їзді УПЦ КП матиме кількісну перевагу.

 

Спроби об'єднання УПЦ КП і УАПЦ мають довгу історію – переговорний процес тривав із перервами з 1995 р. Особливої  інтенсивності набув у період президентства Ющенка, який сам активно до нього долучився, намагаючись заручитися підтримкою Вселенського патріарха Варфоломія I. До цього часу керівництво двох церков і  державна влада, яка їх підтримує, орієнтувалися на триступеневу схему створення незалежної української церкви: перший крок – УПЦ КП та УАПЦ об'єднуються; другий крок – об'єднана церква набуває канонічний статус, увійшовши до Вселенського патріархату (ВП); третій – ВП надає їй автокефалію.

 

Досі цей план не міг здійснитися з двох причин.

 

По-перше, ВП не наважувався активно його підтримати. В цілому план відповідав амбіціям і довгостроковим планам ВП в тривалій боротьбі за першість із Московським патріархатом (МП). У ході цієї боротьби ВП неодноразово заявляв про невизнання передачі Київської митрополії з юрисдикції ВП у відання МП 1686 р., і тим самим про свої права на Українську Православну Церкву як на дочірню. Ще в травні 1992 ( до створення УПЦ КП) Філарет Денисенко, тоді митрополит УПЦ, відсторонений від посади предстоятеля, звернувся з посланням до Константинопольського патріарха, наводячи ті ж аргументи для відмови від канонічної єдності з РПЦ. Надалі УПЦ КП і УАПЦ неодноразово їх повторювали, звертаючись до ВП як до Церкви-Матері. Однак ВП утримувався від активних кроків щодо визнання чи формування дочірньої української церкви, побоюючись неминучого відкритого конфлікту з РПЦ. До кінця 1990-х років був негативний досвід аналогічного протистояння значно меншого масштабу – в зв'язку з розколом Естонської Православної Церкви, коли ВП прийняв під свій омофор одну з її частин (травень 1996), в той час як інша залишалася під юрисдикцією МП. Тоді два патріархати перервали євхаристійне спілкування, після чого конфлікт було залагоджено в ході складного переговорного процесу. Очевидно, що в українському випадку ставки були значно вищими, і протистояння могло призвести, по суті, до розколу у світовому православ'ї з непередбачуваними наслідками.

 

Друга причина була дрібною, але суттєвою – це особисті взаємини предстоятелів. Митрополит УАПЦ Мефодій Кудряков назвав першочерговою умовою об'єднання відставку патріарха УПЦ КП Філарета. В результаті УАПЦ перервала переговорний процес щодо об'єднання двох церков (9.02.2012).

 

Нинішній момент став більш сприятливим для здійснення цього плану. Особисте неприйняття було знято зі смертю митрополита Мефодія (лютий 2015) і обранням на його посаду Макарія Малетича.

 

А головне – змінилося співвідношення сил у світовому православ'ї. Міжнародна ізоляція Росії у зв'язку з її участю в Донбаській війні вкрай негативно позначилася і на РПЦ, значно послабивши її позиції у відносинах з іншими церквами. ВП вважав момент відповідним для геополітичної гри, почавши «наступ на українському фронті».

 

Прикладом такого підходу міг служити візит представників ВП – ієрархів УПЦ у США і Канаді (включаючи перших осіб) до Києва в лютому цього року. На зустрічі з представниками керівництва УПЦ (19.02.2015) вони поводилися не не як  рівні, а як емісари з центру. Так, глава УПЦ у Канаді митрополит Юрій Коліщук заявив, що Константинопольська Матір-Церква, а також українська діаспора розглядають приєднання Київської митрополії в 1686р.  як неканонічне і недійсне. «Саме ця незаконна анексія є справжньою причиною неблагополуччя в Українському Православ'ї». За його словами, «Вселенський патріарх Варфоломій висловив готовність надати допомогу і сприяння в нормалізації ситуації». Він не забув також нагадати представникам УПЦ про «важливу ​​роль, яку всі церкви в Україні повинні відігравати в підтримці українського народу в його нинішньому стані війни з Росією, називаючи супротивника тим, хто він є». Враховуючи те, що негативне ставлення предстоятеля УПЦ до участі України у Донбаській війні, ці слова прозвучали як директивна вказівка про зміну цієї позиції.

 

Хоча на останній, червневій, зустрічі представники ВП не відзначилися яскравими висловлюваннями, сам факт їх участі, роль спостерігачів, підписи під ухваленим рішенням свідчать про те, що Вселенський патріархат вирішив серйозно втрутитися в гру, підтримавши об'єднавчий процес в Україні в заданому форматі. Настільки явне втручання дає підстави очікувати продовження ним цієї лінії і включення майбутньої об'єднаної церкви в свій склад. Правда, залишаються неясними перспективи виконання кінцевої мети двох українських церков – подання ним автокефалії.

 

Такого розвитку подій побоювався покійний предстоятель УПЦ митрополит Володимир. У своєму Духовному заповіті (20.10.2013) він застерігав: «Створення на базі автокефальних структур в Україні митрополії Константинопольського Патріархату і паралельне існування двох православних юрисдикцій означатиме, що сучасний поділ Церкви і суспільства буде закріплено на багато років. (...) Після створення в нашій країні паралельних структур, визнаних Вселенською Церквою, інших історичних можливостей для відновлення церковної єдності в Україні вже може і не бути».

 

Створення об'єднаної церкви виявиться серйозним викликом для УПЦ. Традиційно ця церква була єдиною, яка прагнула стояти над культурними та ідеологічними відмінностями регіонів України, церквою, яка, за словами митрополита Володимира, не «асоціювала б себе з якоюсь частиною України, але об'єднувала вірних Сходу і Заходу, Півдня і Півночі нашої країни». Донбаська війна серйозно ускладнила можливість прямувати цією лінією. А майбутнє створення української церкви під омофором Константинопольського патріархату може її остаточно підірвати.

 

Зворотною стороною прагнення УПЦ бути над ідеологічними проблемами, що розділяють Україну, стала її максимальна плюралістичність, тобто існування під її крилом священнослужителів і віруючих із різними ідеологічними вподобаннями. І якщо вони якось уживалися у відносно мирний час, то в кризовий період протиріччя загострюються і загрожують церкві серйозними потрясіннями. Значна частина правлячих архієреїв досить твердо дотримується лінії митрополита Онуфрія: підтримка канонічного зв'язку з Московським патріархатом, неприйняття нинішньої війни як цивільної та братовбивчої, беззастережне прагнення до миру. Менша, але досить активна частина дотримується, умовно кажучи, «проукраїнських» позицій: орієнтація на швидке отримання автокефалії, подання про війну як про відображення російської агресії, героїзація АТО. І нарешті, чимала частина («болото») не має твердих переконань і готова в будь-який момент переметнутися до переможної сторони.

 

Майбутнє об'єднання церков-конкурентів невідворотно призведе до бурхливих процесів усередині УПЦ. Набуття об'єднаною церквою канонічного статусу позбавить священнослужителів і парафіян УПЦ серйозного стимулу залишатися в складі Московського патріархату як єдиної канонічної церкви. Найбільш імовірним є такий розвиток подій. «Проукраїнська» частина кліру поставить питання про приєднання до об'єднаної церкви і стане прикладом. «Болото», зваживши силові позиції потроху піде за  неї слідом. Особливо бурхливо ці процеси відбуватимуться на низинному рівні в Західному та Центральному регіонах. Під тиском влади, «активістів», а часто і пересічних віруючих парафії будуть одна за одною долучатися до об'єднаної церкви. Однак у Східному і частково Південному регіоні церква залишиться під впливом переважаючих там протилежних настроїв – регіонального патріотизму, проросійських симпатій, неприйняття ідеології і політики офіційного Києва, образи на іншу частину України у зв'язку з Донбаською війною і т. п. Тому можна очікувати, що хоч УПЦ і послабить трохи там позиції, але збереже роль провідної церкви.

 

Таким чином, нинішній поділ регіонів України за релігійними уподобаннями закріпиться формально: він представлятиме собою з'єднання двох регіонів – кожен не тільки зі своїми мовно-культурними та ідеологічними орієнтаціями, але й зі своєю канонічною церквою. І цей поділ може виявитися непереборним на сторіччя.

 

Михайло БІЛЕЦЬКИЙ, Релігія в Україні

Відкрито сайт Карпатської єпархії УАПЦ з єпархіальним центром управління в м. Ужгороді

keuapcДля відкритого інформування про життєдіяльність Української Автокефальної Православної Церкви та Карпатської єпархії УАПЦ (з єпархіальним центром управління в Ужгороді) 25 червня в мережі інтернет було відкрито офіційний сайт єпархіє keuapc.org.

Оновлено склад комісії по діалогу з УАПЦ

1429179158 1358774831 kievo pecherskaya lavra v kieveСвященний Синод на своєму засіданні підтримав ініціативу Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія щодо відновлення діалогу між Українською Православною Церквою та «Українською Автокефальною Православною Церквою» (Журнал №26).

 

Ця ініціатива з Благословення Його Блаженства була озвучена 4 червня у м. Києві його представниками на V Помісному Соборі «Української Автокефальної Православної Церкви».

 

Синод також затвердив оновлений склад комісії по діалогу з УАПЦ. До нього увійшли:

–   митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор, голова Церковного Суду УПЦ — голова;
– митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин, голова Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ;
–   єпископ Львівський і Галицький Філарет;
–   протоієрей Миколай Данилевич, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ;
–   В. В. Бурега, проректор з науково-богословської роботи Київської духовної академії і семінарії.

 

Джерело: Українська Православна Церква

 

 

У Тернополі освячено новий храм УАПЦ

csm DSC 0332 39d8ddbfffУ неділю 2-гу після П'ятидесятниці Високопреосвященніший Мстислав, Архієпископ Тернопільський, керуючий Хмельницькою єпархією здійснив чин освячення храму на честь Всіх Святих, в Землі Українській прославленихщо у м. Тернопіль на вул. Винниченка, після чого звершив у новоосвяченому храмі Божественну Літургію. Після закінчення Божественної Літургії Високопреосвященніший Мстислав привітав усі прихожан і нагородив церковними відзнаками жертводавців та благодійників, які долучилися до будівництва Храму.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Архімандрит Віктор Бедь привітав Преосвященнійшого Кирила, єпископа Ужгородського і Закарпатського УАПЦ з Днем ангела

Kirilo22 червня, у день пам’яті святителя Кирила, архієпископа Олександрійського (444), керуючий адміністратор Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви архімандрит Віктором Бедь у супроводі благочинного академічного храму апостола українського Андрія Первозванного архімандрита Діодора Муратова та керівника прес-служби Української богословської академії Карпатського університету протоієрея Ігоря Ковальчука  привітали Преосвященнійшого Кирила, єпископа Ужгородського і Закарпатського УАПЦ з Днем ангела в його резиденції в Ужгороді.

 

Тезоіменитому імениннику було піднесено букет білих троянд та подарунок, та на словах висловлено привітання з побажаннями міцного здоров’я, успіхів та Божого благословення на ниві архіпастирського  служіння на славу Божу, Вітчизни нашої України та нашого боголюбивого українського народу.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

Архімандрит Віктор Бедь відслужив Літію за всіма полеглими співвітчизниками в роки Другої світової війни у боротьбі з фашизмом

BVV Den Peremogy22 червня архімандрит Віктор Бедь, керуючий адміністратор Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, настоятель академічного храму апостола українського Андрія Первозванного в м. Ужгороді відслужив ранкову заупокійну літію за всіма співвітчизниками, зокрема і багатьма своїми родичами, що загинули в роки другої світової війни з гітлерівсько-німецьким фашизмом до Дня скорботи і вшанування  пам’яті жертв війни в Україні та 74-х роковин з дня нападу 22 червня 1941 року гітлерівської Німеччини та її військово-політичних союзників на Союз Радянських Соціалістичних Республік, та зокрема і на Україну, що на той час перебувала у складі СРСР.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення всіх земних гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиками, дарування їх душам вічного спокою і життя у піднебессі.

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ.

 

Історична довідка:

DSVНапад гітлерівсько-фашистської Німеччини та її військово-політичних союзників на СРСР. Встановлення окупаційного режиму в Україні.

 

22 червня 1941 р. о четвертій годині ранку фашистська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Сконцентровані в мобільні угрупування "Північ", "Центр" і "Південь" німецькі армії швидко просувалися на Ленінград, Москву та Київ. Український напрямок для Гітлера був одним із головних.

 

Німецьке командування націлило на територію України групу армій "Південь" на чолі з фельдмаршалом Г. фон Рундштедтом. Напад розпочався з масового бомбардування літаками люфтваффе (німецький військово-повітряний флот) міст Київ, Львів, Житомир, Одеса. Німецька група армій включала в себе 57 дивізій загальною кількістю 300 тис. вояків. Групі німецьких армій "Південь" протистояли війська Київського особливого і Одеського військових округів. Та через непідготовленість до оборонної війни і внаслідок некваліфікованого керівництва, радянські війська не змогли відбити ворожий удар. Тільки в перший день війни противник знищив майже 1200 літаків. Радянські військово-повітряні сили були виведені з ладу.

 

За три тижні війни радянські війська зазнали колосальних втрат: 28 радянських дивізій було повністю розгромлено, а те 72 дивізії втратили понад 50% особового складу, тобто 3/5 війська (815 700 чол.), що перебували у західних округах, 4 013 літаків, 11783 танків, 21 500 гармат і мінометів.(Мельтюхов М. Упущенный шанс Сталина...- С.512).

 

Основними причинами поразки Червоної армії на початку війни були: загальні політичні прорахунки і військово-стратегічні помилки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної обстановки; переоцінка значення радянсько-німецьких договорів 1939 р.; певна раптовість агресії (проте слід зазначити, що несподіванкою цей напад швидше був для народу, ніж для керівництва країни); матеріальна непідготовленість до війни; незавершеність процесу переозброєння СРСР; розпорошення сил Червоної армії на кордонах; масові репресії в 30-х роках проти армійського командного складу та ін.

 

11 липня 1941 р., коли німецьким військам вдалося прорвати рубіж у центрі Новоград-Волинського району і вийти на підступи до Києва, почалася оборона столиці України, яка тривала понад два місяці. 19 вересня 1941 р. фашисти увійшли до Києва.

 

Велике стратегічне і політичне значення мала оборона Одеси, що тривала 73 дні. Гітлерівці втратили тут майже 160 тис. в основному румунських солдатів і офіцерів. На початку жовтня Червона армія змушена була залишити Одесу і вести оборонні бої на Кримському півострові. З жовтня 1941 р. до липня 1942 р. відбувалась героїчна оборона Севастополя-бази чорноморського флоту. За цей період ворог втратив майже 300 тис. солдатів, що більше ніж втрати вермахту у всій Європі, Північній Африці та Атлантиці від 1 вересня 1939 р. до 22 червня 1941 р. І все ж 4 липня 1942 р. місто було захоплене фашистами.

 

Катастрофічними поразками завершилися наступи Червоної Армії на Харківському та Донбаському напрямках.

 

22 липня 1942 р.. після захоплення гітлерівцями м. Свердловська Ворошиловградської області, вся територія України була остаточно окупована.

 

Нацисти не визнавали за Україною права на державне існування.

 

Встановлення "нового порядку" на окупованих територіях здійснювалося за розрахованим на 30 років планом "Ост", що передбачав знищення місцевого населення з метою звільнення українських земель для німецьких колоністів; частину населення передбачалося депортувати на примусові роботи до Німеччини.

 

Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконати три основні завдання:

забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської воєнної машини;

вивільнити від українського населення шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини "лебенсрауму" ("життєвого простору") для арійської раси;

сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню українських територій німецькими переселенцями.

 

Пограбування України відбулося з німецькою педантичністю. Від початку окупації до березня 1944 р. з України було вивезено 9,2 млн. т. зерна, 622 тис. т. м'яса та мільйони тонн інших продуктів, для перевезення яких було задіяно 1418 тис. вагонів. Відбувалося масове пограбування окупантами устаткування заводів, фабрик, сировини, сільськогосподарської продукції і навіть чорнозему. До Німеччини вивезли понад 40 тис. найцінніших творів мистецтва, історичних реліквій, колекцій. На примусові роботи з України було вивезено 2,4 млн. осіб, головним чином молоді. Частину населення було ліквідовано у концтаборах і місцях масового знищення. На території України було 50 гетто, 180 концентраційних таборів, 250 місць масового знищення (Бабин Яр, Биківня - страчено в обох близько 250 тис. євреїв, циган, українців, росіян). Загальна кількість розстріляного гітлерівцями населення становила 3 млн. 898 тис. У таборах військовополонених загинуло 1 млн. 366 тис. осіб. Було зруйновано 16 тис. підприємств, пограбована 25 тис. колгоспів, тощо.

 

Під час окупації населення України скоротилося на 17  млн. осіб.

 

За матеріалами ЗМІ

В Карпатській єпархії УАПЦ молились за національну і церковну єдність в Україні

DSC 041921 червня, у деня пам'яті великомученника Феодора Стратилата, в академічному храмі апостола українського Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви в Ужгороді було відслужено божественну літургію.

 

Божественну літургію очолив протоієрей Олександр Смолін у співслужінні архімандрита Діодора Муратова.

Під час богослужіння поминалось ім'я православного першоієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха як першосвятителя Матері Церкви в Україні та Блаженнійшого Макарія, Митроролита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви.

 

Академічне духовенство вознесло молитви до Господа Бога з проханням дарувати українському народу мир, національну і духовну єдність та єдину помісну Українську Православну Церкву, а також перемогу Українського війська над московсько-путінськими окупантами і терористами. Особливі молитви до Господа Бога були вознесенні за збереження життя кожного українського воїна, добровольця і волонтера, які у наші дні боронять нашу святу українську землю від підступного московського ординця.

 

Під час заупокійної літії, зокрема, молитовно поминались імена спочилих героїв Небесної Сотні та українських воїнів, добровольців і мирних співвітчизників, які загинули у наші дні в обороні України і українського народу від московсько-путінської навали (2014 – 2015), зокрема поіменно мобілізованих (воїнів та добровольців) із Закарпаття.

 

Перед завершення Божественної літургії в академічному храмі соборно і традиційно було проспівано духовний гімн «Боже Великий єдиний, нам Україну храни...».

 

З повчальним словом до прихожан звернувся отець Олександ Смолін, який на Євангельських прикладах показав що сама головна проблема людини це страх, з якими вона повина завжди боротись, щоб її розум оставався світлим і тверезим.

 

Увесь хід богослужіння було відправлено українською мовою.

 

По завершенню богослужіння відбулася братська трапеза.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

У Свято-Миколаївському чоловічому монастирі в с. Чинадієво молилися за мир, національну і церковну єдність в Україні

IMG 20150614 10543021 червня, у день пам'яті великомученика Феодора Стратілата,в Свято-Миколаївському чоловічому монастирі села Чинадієво Мукачівського району відбулося богослужіння.

 

Божественну літургію очолив настоятель монастиря архімандрит Миколай Реківчак у співслужінні керуючого прес-службою Української богословської академії Карпатського університету протоієрея Ігоря Ковальчука.

 

Під час богослужіння поминалось ім'я православного першоієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха.

 

З проповідю до прихожан звернувся протоієрей Ігор Ковальчук, який розтлумачив Евангельське благовістя про безмежне опікування Боже до кожного свого творіння.

 

Відтак із повчальним словом до усіх присутніх звернувся і настоятель монастиря, отець Миколай який наголосив на важливості сьогодні посиленого моління до Пресвятої Богородиці, щоб вона як Мати звернулася до Свого Сина - Господа Нашого Ісуса Христа, щоб він дарував укріплення Єдиної Православної Помісної Матері-Церкві в Україні, дарував мир українському народу та Богом даній нам, земній Вітчизні, Україні.

 

Прес-служба УБА – КаУ

us1

Популярні новини

Прем’єр-міністри України та Словацької Республіки Володимир Гройсман та Петер Пеллегріні підписали низку двосторонніх догово...
У Сокальському районі Львівської області жінці, яка перешкоджала незаконній вирубці дерев, спалили стайню з тваринами.
Україна не може похвалитися неймовірними економічними досягненнями.
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS