Керуючі Карпатською та Закарпатською єпархіями УАПЦ зустрілись із заступником голови-керівником апарату Закарпатської обласної державної адміністрації

ODA8 вересня Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський та Преосвященнійший Кирило, єпископ Ужгородський і Закарпатський Української Автокефальної Православної Церкви були прийняті заступником голови-керівником апарату Закарпатської обласної державної адміністрації Олександром Владиславовичем Петіком з робочих питань. Прийом відбувся у відведений в обласній адміністрації час для прийому громадян і в порядку живої черги.

    

В ході зустрічі було обговорено організаційно-правові питання щодо реєстрації Статутів релігійних громад Української Автокефальної Православної Церкви в Закарпатській області. Участь у зустрічі також прийняли відповідальні працівники відділу національностей та релігії Закарпатської ОДА, зокрема начальник відділу Салай Анатолій Юрійович.

                             

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський провів робочу зустріч з Преосвященнійшим Кирилом, єпископом Ужгородським і Закарпатським

 DSC05307 вересня 2015 року єпархіальне управління (консисторію) Карпатської єпархії  Української Автокефальної Православної Церкви в Ужгороді, на запрошення керуючого єпархією Преосвященнійшого Віктора, єпископа Мукачівського і Карпатського  відвідав Преосвященнійший Кирил, єпископ Ужгородський і Закарпатський УАПЦ.

 

В ході зустрічі владики  обговорили питання співпраці між єпархіями та узгодили напрямки роботи щодо подальшої розбудови релігійних громад Української Автокефальної Православної Церкви в Закарпатській області. Також в ході дружнього візиту владика Кирил ознайомився з діяльністю Ужгородської української богословської академії та Ужгородського богословського коледжу Карпатського університету, а також відвідав Кафедральний собор на честь апостола українського Андрія Первозваного Карпатської єпархії УАПЦ.

 

Нагадаємо, що раніше, на запрошення Преосвященнійшого Кирила, єпископа Ужгородського і Закарпатського, Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський відвідав з робочим візитом єпархіальне управління (консисторію) Закарпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви в Ужгороді.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1410#sigFreeId8f59c0f2ef

До 95-річчя відродження Української Автокефальної Православної Церкви владика Віктор відслужив Божественну літургію в м. Ужгороді

 DSC04196 вересня 2015 року  в Кафедральному соборі апостола українського Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви в Ужгороді було відслужена Божественна літургія.

 

Богослужіння очолив Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський Української Автокефальної Православної Церкви, керуючий Карпатською єпархією у співслужінні архімандрита Діодора Муратова та протоієрея Олександра Смоліна.

 

Під час богослужіння поминались імена православного першоієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха; Блаженнійшого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви та Преосвященнійшого Віктора, єпископа Мукачівського і Карпатського.

 

Преосвященнійший єпископ Віктор возніс молитви до Господа Бога з проханням дарувати українському народу мир, національну і духовну єдність та єдину помісну автокефальну Українську Церкву, а також перемогу Українського війська над московсько-путінськими окупантами і терористами. Особливі молитви до Господа Бога були вознесенні за збереження життя кожного українського воїна, добровольця і волонтера, які у наші дні боронять нашу святу українську землю від підступного московського ординця.

 

Під час заупокійної ектенії владика Віктор пом'янув усіх полеглих українських патріотів під час Революції Гідності, воїнів Української Армїі, добровольців, волонтерів і мирних співвітчизників, що у наші дні віддали своє життя в обороні нашої земної, Богом даної нам Вітчизни України, від московсько-путінського агресора, а також раніше спочилих рідних наших, учителів, друзів та близьких.

 

Також Преосвященнійший владика Віктор підніс  молитви за усіх наших співвітчизників, які  віддали своє життя за здобуття державної незалежності України  у минулих віках, і за тих спочилих будівничих Української Церкви, завдячуючи яким 95 років тому, 5 травня 1920 року в місті Києві за часів Української Народної Республіки, було офіційно проголошено про відродження прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви.

 

З проповіддю до прихожан на недільне Євангельське благовістя звернувся протоієрей Олександр Смолін.

Перед завершенням Божественної літургії в академічному храмі соборно і традиційно було проспівано духовний гімн України «Боже Великий єдиний, нам Україну храни...».

 

З повчальним архіпастирським словом до прихожан звернувся і Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський, який наголосив на важливості істинного сприйняття та розуміння віри Христової та Заповідей Божих, а такожкоротко розповів про історію християнізації і церковного будівництва в Україні з найдавніших часів до наших днів та про тернистий шлях до свого відродження за часів Української Народної Республіки, подальшого переслідування комуністично-радянським режимом в СРСР і новітнього становлення прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви в ХХ ст., якій в цьому році, після знищення Української Церкви Московським царством, а відтак Російською імперією, за участі Російської Православної Церкви (Московського патріархату) в 1721 році, виповнюється 95 років. Бо саме 95 років тому, 5 травня 1920 року Всеукраїнська церковна рада в Українській Народній Республіці, за підтримки українського уряду, офіційно проголосила відродження прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви.

 

Хід богослужіння супроводжувався співом академічного хору під керівництвом декана Української богословської академії доцента читця Сергія Урсти.

 

По завершенню богослужіння відбулася братська трапеза.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1410#sigFreeId3449b12377

 

Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський УАПЦ відслужив літію за Героєм України Василе Стусом до 30-х роковин з дня його загибелі-убивства

 DSC03464 вересня 2015 року, біля пам’ятника Жертвам політичних репресій в Україні на площі Небесної Сотні в місті Ужгороді, Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський Української Автокефальної Православної Церкви відслужив заупокійну літію за видатним українським поетом, громадсько-політичним і культурним діячем, борцем проти комуністично-радянського тоталітаризму та за державну незалежність України, Героєм України – Василем Семеновичем Стусом (06.01.1938 – 04.09.1985), з нагоди 30-річчян з дня його трагічної загибелі-убивства за часів панування комуністичного режиму в СРСР.

На Соборі Константинопольського Патріархату обговорили питання об’єднання українського православ’я

1441277767 4Сінаксіс (загальні збори, фактично – Помісний Собор) всіх ієрархів Вселенського Константинопольського Патріархату триває з 29 серпня по 3 вересня 2015 року в храмі Святої Трійці в кварталі Пера Константинополя (нині Стамбул), повідомляє для "Релігія в Україні" джерело з середовища Константинопольського Патріархату.

 

У Соборі бере участь близько 140 архієреїв з різних країн світу, що представляють різні національності і перебувать під омофором Константинопольського Патріарха. Зокрема, у визначній події беруть участь п'ять українських православних архієреїв, які представляють Українську Православну Церкву (Константинопольського Патріархату) в США і Канаді – митрополит Антоній (Щерба) та єпископ Даниїл (Зелінський) (УПЦ США) і митрополит Юрій (Каліщук), єпископ Іларіон (Рудик) і єпископ Андрій (Пешко) (УПЦ Канади). Також у Соборі беруть участь Предстоятелі Автономних Православних Церков Естонії, Фінляндії і Сінаю.

 

У своєму вступному слові, а також під час обговорень і зустрічей з ієрархами Української Православної Церкви США і Канади, Вселенський Патріарх Варфоломій висловив глибоку стурбованість щодо війни та церковного розділення в Україні і наголосив на відповідальності Вселенського Патріархату як матері-Церкви для Української Церкви щодо духовної опіки над своєю паствою. Також було наголошено на необхідності об'єднання українського православ'я.

 

Ієрархи Української Православної Церкви США і Канади мали можливість провести з Патріархом Варфоломієм окремі наради, під час яких обговорили ситуацію в Україні та шляхи подолання церковного розділення в Українській Церкві. Зокрема, на переконання представників УПЦ США і Канади, серйозною перешкодою для відновлення церковної єдності в Україні є перебування частини української пастви у складі Московського Патріархату, до складу якого українські єпархії були в порушення канонів силовими методами загнані світською владою Російської імперії, а згодом опинилися під тиском комуністичного режиму СРСР. На думку ієрарха, цей факт суттєво гальмує процес об'єднання українського православ'я та відновлення єдиної помісної Православної Церкви в Україні.

 

На переконання представників УПЦ США і Канади, одним з варіантів відновлення єдності українського православ'я могло б бути об'єднання тимчасово розділених Українських Церков під канонічним омофором Константинопольської матері-Церкви, від якої Київська Русь понад 1000 років тому прийняла хрещення і до складу якої Українська Церква входила на правах розширеної автономії 700 років, допоки не була сумнівним чином перепідпорядкована Московському Патріархату.

 

Під час засідання Собору чільну увагу було приділено підготовці Всеправославного Собору, який має відбутись наступного року. Митрополит Пергамський Іоанн розповів учасникам Собору про хід підготовки до нього. Митрополит Сасімський Геннадій доповів про участь Константинопольського Патріархату у Всесвітній Раді Церков.

 

Далі послідували доповіді архієреїв, які розповіли про стан і перспективи розвитку у своїх єпархіях і про те, що хвилює їх паству. Планується, що на Соборі буде приділено важливу увагу місіонерському та соціальному служінню Церкви, зокрема в контексті пошуку відповідей на виклики сучасного світу.

 

Джерело: Богословська думка в Україні

Слово архімандрита Віктора Бедь під час наречення в єпископа Мукачівського і Карпатського Української Автокефальної Православної Церкви

 DSC1382(Патріарший собор апостола українського Андрія Первозваного УАПЦ в м. Києві, 13 серпня 2015 року)

 

Ваше Блаженство, Блаженнійший Владико Макарій, Богоугодні архіпастирі, всечесні отці, браття і сестри!

 

Із милості Божої сьогодні, 13 серпня 2015 року, у день предсвята Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього та напередодні вшанування семи мучеників Маккавеїв (166 р. до Р.Х.) у святому православному храмі апостола українського Андрія Первозваного м. Києва стою перед Вами з усіма своїми немощами і недостоїнствами і зі страхом очікую почути, що каже про мене Всемилостивий Господь Бог (Пс. 84: 9), ведучи життєвою дорогою від народження, 5 травня 1964 року, простого уроженця селища Тересви Тячівського району Закарпатської області до апостольського служіння Отцю нашому Небесному в лоні прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви. Через Вас, Високодостойних і Богоугодних архіпастирів, мене обрано єпископом Церкви Христової для служіння Всемогутньому Богу на благо нашого боголюбивого українського народу і дарованої нам Господом Богом земної Вітчизни України.

 

Багато про що мріяв я у своєму житті, багато що намагався досягнути і придбати, багато було мені дано і даровано змилості Божої, так само як і багато що, за провини мої чи з Промислу Божого, було у мене забрано і не дано мені. Але сьогодні як ніколи чую слова Спасителя і Господа нашого Ісуса Христа: «Не ви Мене обрали, а Я вас обрав і поставив вас, щоб ви йшли й приносили плід…» (Ін. 15:16). І хоча провин маю багато і немощі мої великі, та чую і слова Великого угодника Божого апостола Павла, який писав: «… не тому, що ми здатні самі міркувати про що-небудь як від себе, але здатність наша від Бога» (2 Кор. 3:5), «…тому що сила Божа здійснюється у слабості» (2 Кор. 12:9).

 

Тож, озираючись назад, бачу пройдені життєві стежки свої, своїх прабатьків, батьків – матері Катерини і батька Василя (на сьогодні спочилого), синів своїх Віктора і Юліана, брата Володимира, інших рідних та близьких, шкільні роки навчання в Тересвянській середній школі, учителів, співпрацівників в робітничому колективі Тересвянського деревообробного комбінату, однокурсників та викладачів під час навчання в Київському технікумі готельного господарства (на відділенні правознавства) та на юридичному факультеті Львівського державного (на сьогодні національного) університету імені Івана Франка, відтак – перші кроки і колег на професійному поприщі адвокатської діяльності та подальші свої скромні труди на ниві вищої освіти і науки, причетних до цих моїх земних шляхів друзів і колег. У новітні часи кінця 80-х – початку 90-х рр. минулого століття разом із багаточисельними побратимами був учасником національно-визвольних змагань за відновлення й утвердження державної незалежності України в лавах громадсько-політичної організації Народного Руху на Закарпатті та був обраний народним депутатом України 1-го скликання (1990 – 1994) від Тячівського мажоритарного виборчого округу, став співзасновником і членом антикомуністичної опозиції «Народна Рада» у Верховній Раді України. Пам’ятаю і роки відродження Української Автокефальної Православної Церкви (1989 – 1992), гоніння на УАПЦ та її Святійшого Патріарха Мстислава Скрипника з боку посткомуністичної влади в умовах уже проголошеної державної незалежності України. Мав як земні злети, так гіркі падіння, пізнав зраду та розчарування. Та завжди в хвилини радості чи смутку відчував руку підтримки Всевишнього Господа Бога та Пресвятої Богородиці, які в найважчі години мого життя не відверталися від мене, а уміло, з батьківською любов’ю скеровували мої грішні стопи на майбутню стежку служіння Церкві Христовій.

 

Усе своє свідоме життя я був і залишаюсь людиною віруючою, без жодного сумніву віри в Отця нашого Небесного. Хрещений у дитячі роки, з благословення мами, у православному храмі м. Бобровиця Чернігівської області. Але до активного церковного життя та служіння на ниві церковній долучився після тривалих років життєвих поневірянь з благословення вічнопам’ятного Блаженнійшого Володимира Сабодана, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви у січні 2002 року, у прямому підпорядкуванні якого мав честь перебувати 12 з половиною років і світлу пам’ять та синівську вдячність до якого зберігаю до сьогодні.

 

Саме з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира, я був рукоположений у диякона (24 жовтня 2004 року) та священика (8 жовтня 2006 року) Високопреосвященнійшим архієпископом Агапітом Бевциком, на час рукоположення єпископом Мукачівським і Ужгородським, з подальшим возведенням у протоієрея 24 травня 2007 року. З 2002 по 2014 рр. згідно з благословення, указом і розпорядженням Блаженнійшого Митрополита Володимира, Предстоятеля УПЦ, посідав посаду ректора Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви (релігійної організації УПЦ МП) (січень 2002 – червень 2014 рр.) та Уповноваженого Української Православної Церкви з питань вищої освіти і науки (червень 2011 – червень 2014 рр.), настоятеля академічного храму імені святих Кирила і Мефодія в м. Ужгороді.

 

20 березня 2010 року в монастирі святої Феодори в м. Салоніки (Греція), з письмового благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира Сабодана, прийняв чернечий постриг з іменем ієромонах Віктор, який здійснив наді мною Всесвятійший Анфім Руссас, митрополит Фессалонікийський Елладської Православної Церкви, почесний екзарх всієї Фессалії. Його Всесвятістю того ж дня мене було возведено і в сан архімандрита.

 

Надалі, у відповідності до відпускної грамоти від 29 березня 2010 року та рекомендаційного листа від 20 травня 2013 року, підписаних Блаженнійшим Володимиром Сабоданом, Митрополитом Київським і всієї України, Предстоятелем Української Православної Церкви, у жовтні 2013 року я офіційно перейшов до кліру Лангадської митрополії Елладської Православної Церкви (Греція), очолюваної Високопреосвященнійшим Іоаннісом Тассіасом, митрополитом Лангадським, Літійським і Рентінівським, Почесним Екзархом Центральної Македонії, та отримав від нього відповідно письмове благословення на подальше продовження місіонерської й освітньо-наукової діяльність на теренах рідної мені України. Обидві митрополії Елладської Православної Церкви, Фессалонікійська і Лангадська, до яких я мав честь бути канонічно причетним і приналежним, одночасно перебувають і у канонічному підпорядкуванні Вселенського патріархату, до якого належить і церковно-канонічна територія України.

 

Після упокоєння 5 липня 2014 року вічнопам’ятного Блаженнійшого Митрополита Володимира Сабодана, зважаючи на низку нових обставин, що склалися у внутрішньо-церковному житті УПЦ МП, зокрема зазнавши тиску та гонінь з боку Московського патріархату за свою позицію щодо необхідності дієвого подолання розділення православних в Україні та утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Церкви, переді мною як кліриком Елладської Православної Церкви постав вибір: або виїхати за межі своєї Вітчизни України для подальшого чернечого та священицького служіння, або змиритись і погодитись на умови чернечого і священицького співслужіння з Українською Православною Церквою Московського патріархату дотримуючись московського світобачення та принципів церковного будівництва на засадах проповідування «лжерусского міра». Жодний із варіантів для мене не був прийнятним ні перед Господом Богом, ні перед власним сумлінням, ні перед своїм боголюбивим українським народом і Українською державою, у проголошенні державної незалежності якої я безпосередньо брав участь разом з іншими народними депутатами і побратимами по антикомуністичній опозиції у Верховній Раді України 24 серпня 1991 року. Тож маючи непохитний намір і надалі залишатись в Україні, зокрема на теренах свого рідного Закарпаття, служити Господу Богу на своїй рідній землі і бути прихильним до утвердження єдиної Помісної Автокефальної Української Церкви, дотримуючись встановлених церковних канонів, 14 липня 2014 року я вийшов за штат Лангадської митрополії Елладської Православної Церкви, про що отримав відповідну відпускну грамоту, залишаючись і надалі ректором Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії Карпатського університету.

 

3 червня 2015 року, згідно з поданою заявою, рішенням Архієрейського Собору УАПЦ, мене було прийнято до кліру відродженої прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви, першим Патріархом якої 6 червня 1990 року було обрано Святійшого Мстислава Скрипника, канонічно висвяченого у 1942 році архієрея, який обіймав одночасно і посаду першоієрарха УАПЦ в США й діаспорі, від якого УАПЦ має канонічне єпископське приємство. На сьогодні раніше очолювана Святійшим Патріархом Мстиславом Скрипником УАПЦ в США та Діаспорі входить до складу Вселенського патріархату.

 

Рішенням вище зазначеного Архієрейського Собору УАПЦ мене було направлено для служіння в клірі новоствореної Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви в Закарпатській області.

 

9 липня 2015 року, з благословення Блаженнійшого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви, рішенням Патріаршої ради та Архієрейського Собору УАПЦ, за клопотанням єпархіальних зборів Карпатської єпархії, було ухвалено обрати мене єпископом Мукачівським і Карпатським.

 

Стоячи сьогодні перед усіма Вами, Богомудрі владики, всечесні отці, браття і сестри, добре усвідомлюю ту велику відповідальність та тернистий вінок, які є нагородою за отримання такого високого і богоугодного титулу, бо розумію, що сан і влада єпископа насправді є найперше обов’язком до праці і готовності до пожертви власним життям. Тож знаючи про свої немощі та провини, прошу Всемилостивого Господа Бога та Пресвяту Богородицю укріпити мене і на цьому етапі мого життєвого шляху, а Вас, Богоугодні владики і святителі, прошу своїми молитвами і братніми порадами допомогти мені нести тернистий хрест архієрейства, який по волі Всемогутнього Господа Бога, через Вас, Вашу добру волю та сходження Святого Духа випало прийняти і мені.

 

Схиляю низько голову і висловлюю подяку всім, кого згадав вище і кого не згадав всеприлюдно, але вдячну пам’ять про яких зберігаю у своєму серці, думці й душі за те, що відіграли у моєму житті позитивну роль, виявили до мене любов, терпіння і прощення та допомогли мені подолати земні тернисті шляхи і прийти до вівтаря вічного служіння Отцю нашому Небесному, боголюбивому українському народу, нашій земній, Богом даній Вітчизні Україні та Українській Церкві – Церкві, в утвердження якої як єдиної, святої, соборної, апостольської, автокефальної в сім’ї інших Помісних Церков вірю.

 

Дякую Блаженнійшому Митрополиту Макарію, всім архієреям і всій повноті Української Автокефальної Православної Церкви, зокрема кліру новоствореної Карпатської єпархії УАПЦ, за довіру, прощення і любов до мене та за виявлену честь. Висловлюю також подяку за духовну і моральну підтримку своєму духівнику та своїм рідним, близьким, друзям і колективам Карпатського університету імені Августина Волошина, Української богословської академії, Міжнародної академії богословських наук, адвокатського бюро «Срібна Земля» та редакції газети «Срібна Земля» – всім тим, хто з добрим словом пам’ятає про мене і молися за мене грішного в лоні Вселенського патріархату, Елладської Православної Церкви, Української Православної Церкви Московського патріархату, Української Православної Церкви Київського патріархату та інших Помісних Православних Церков, а також всім моїм численним випускникам, людям доброї волі, які в ці дні підтримали мене.

 

На цьому з трепотом приймаю багрянисту чашу архієрейства, що сходить з Небес, схиляю свої коліна і сумління перед Отцем нашим Небесним і зі страхом повторюю слова Великого Учителя і Спасителя нашого Ісуса Христа: «Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша ця… Проте не як Я хочу, а як Ти: Якщо не може минути Мене чаша ця, … нехай буде воля Твоя» (Мт. 26:39; 26:42).

 

 DSC1362

В Карпатській єпархії УАПЦ відслужили Літію за видатним українським філософом і політиком Дмитром Донцовим

Doncov30 квітня Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський Української Автокефальної Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії відслужив заупокійну літію за видатним українським філософом і політиком Дмитром Івановичем Донцовим (30.08.1883 – 30.03.1973) з нагоди 132-річчя з дня його народження.

 

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Біографія:
Дмитро Іванович Донцов (30 серпня 1883, Мелітополь — 30 березня 1973, Канада)— український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму.

 

Народився 17 (30 за новим стилем) серпня (за іншими даними 10 вересня) 1883. У 1900, після закінчення Мелітопольського реального училища, залишив рідне місто і переїхав до Царського Села біля Петербургу, де продовжив освіту на юридичному факультеті Петербурзького університету, який закінчив 1907.

 

Студентом почав інтенсивну політичну діяльність і 1905 вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Його двічі арештовували: 1905 у Петербурзі та 1908 у Києві. Після другого арешту й восьми місяців ув'язнення заходами родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїхав на Західну Україну  (у той час у складі Австро-Угорщина). У 1909–1911 роках навчався у Віденському університеті, там же познайомився з українською студенткою і його майбутньою дружиною Марією Бачинською. Провчившись 4 семестри у Відні, 1911 переїхав до Львова, де продовжив навчання і, в 1912, одружився.

 

1913 року Дмитро Донцов через конфлікт на національному ґрунті вийшов з УСДРП.

 

1917 року Дмитро Іванович одержав ступінь доктора юридичних наук у Відні.

 

З 1914 проживав у Відні й Берліні, а з 1916 — у Швейцарії, активно включився у роботу Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914, згодом став першим головою СВУ.

 

На початку 1918 повернувся до Києва, де працював у гетьманських урядових структурах Павла Скоропадського, 24 травня наказом гетьмана України Павла Петровича Скоропадського був призначений директором Української Телеграфічної Агенції (УТА) при уряді Української Народної Республіки (Бюро преси при міністерстві внутрішніх справ).

 

Разомз В’ячеславом Липинським, Сергієм Шеметом створив Партію хліборобів-демократів.

Протягом 1919–1921 — шеф Українського пресового бюро при посольстві Української Народної Республіки у Берні (Швейцарія).

 

З 1922 — знову у Львові, редагував журнали «Літературно-науковий вістник», «Заграва», «Вістник», друкувався у німецькій, швейцарській та польській періодиці.

 

1926 написав свою провідну роботу «Націоналізм».

 

Займався публічною діяльністю, виступаючи заочним опонентом апологетів ідеї комунізму, роблячи розляглі доклади перед громадою. У жовтні 1929 року виступив у Львові з критичною доповіддю про сутність здійснюваної в УРСР політики українізації; промова теоретика українського націоналізму стала відвертою альтернативою промові Миколая Скрипника, виголошеній у Львові у вересні 1929 року.

 

У 1939 емігрував за кордон (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), з 1947 до самої смерті жив у Монреалі (Канада), там же у 1948-1953 рр. викладав українську літературу у місцевому університеті.

 

У період після вимушеної еміграції з України за кордон, за свої проукраїнські погляди і боротьбу за здобуття Україною державної незалежності, був підданий брутальному засудженню, очорненню та вульгарній критиці з боку комуністично-радянського режиму СРСР.

 

Помер 30 березня1973 у Канаді. Похований у США на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.

 

За матеріалами ЗМІ

Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський УАПЦ, здійснив чин хрещення над немовлям Соломією

 DSC040430 серпня 2015 року в Кафедральному соборі на честь апостола українського Андрія Первозваного Української Автокефальної Православної Церкви в Ужгороді Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський у співслужінні архімандрита Діодора Муратова звершив чин хрещення над немовлям Соломією.

 

Чин хрещення було відправлено у супроводі співу академічного хору Української богословської академії на чолі із регентом читцем Юрієм Ропоничем.

 

Хресними батьками новонародженого та охрещеного Марка при здійсненні Таїнства Хрещення названі: Любов Лелекач та Володимир Ярема.

 

В своєму архіпастирському слові владика Віктор привітав сім'ю Дмитра та Тетяни Гулей з народженням дочки та прийняття нею Таїнства Хрещення.

 

Відтак, після здійснення таїнства Хрещення Преосвященнійший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський, здійснив чин введення у храм матері після народження дитини.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1410#sigFreeId62775600ce

В Кафедральному соборі Карпатській єпархії УАПЦ в м. Ужгороді відслужили молебень з нагоди початку нового навчального року

 DSC022930 серпня 2015 року, в Кафедральному соборі апостола українського Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви в Ужгороді було відправлено молебень перед початком нового навчального року.

 

З благословення Преосвященнійшого Віктора, єпископа Мукачівського і Карпатського молебень відслужив декан Мукачівсько-Ужгородського деканату (благочиння) архімандрит Діодор Муратов у співслужінні протоієрея Олександра Смоліна, які разом з прихожанами, зокрема студентами та школярами, вознесли молитви до Господа Бога за мир в Україні і за дарування українській студентській та учнівській молоді благополуччя, сил у пізнанні наук і натхнення у здобутті знань, які вони опановуватимуть протягом наступного навчального року. Також було піднесено молитви за здоров’я та успіхи сіх учителів, викладачів та батьків молодого покоління українців.

 

Відтак всіх тих, хто був присутнім на молебні, було окроплено святою водою.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

З нагоди початку нового навчального року в Кафедральному соборі Карпатській єпархії УАПЦ в м. Ужгороді відслужили Божественну літургію

 DSC0199

30 серпня 2015 року, в Кафедральному соборі апостола українського Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви в Ужгороді було відслужено божественну літургію.

 

З благословення Преосвященнійшого Віктора, єпископа Мукачівського і Карпатського богослужіння очолив декан Мукачівсько-Ужгородського деканату (благочиння) архімандрит Діодор Муратов у співслужінні протоієрей Олександра Смоліна.

 

Під час богослужіння поминалось ім'я православного першоієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха, Блаженнійшого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви та Преосвященнійшого Віктора, єпископа Мукачівського і Карпатського УАПЦ.

 

Академічне духовенство вознесло молитви до Господа Бога з проханням дарувати українському народу мир, національну і духовну єдність та єдину помісну Українську Православну Церкву, а також перемогу Українського війська над московсько-путінськими окупантами і терористами. Особливі молитви до Господа Бога були вознесенні за збереження життя кожного українського воїна, добровольця і волонтера, які у наші дні боронять нашу святу українську землю від підступного московського ординця. Також було піднесено молитви за благополучний початок нового навчального 2015-2016 року.

 

В річницю Іловайської трагедії, під час заупокійної ектенії архімандрит Діодор возніс молитви за усіма полеглими воїнами Української Армїі, добровольцями, волонтерами і мирними співвітчизниками, що полягли 29 – 30 серпня 2014 року в підступно спланованому московсько-путінським режимом злочинному розстрілі під Іловайськом Донецької області, який було здійснено російськими військовими і терористами.

 

Перед завершення Божественної літургії в академічному храмі соборно і традиційно було проспівано духовний гімн «Боже Великий єдиний, нам Україну храни...».

 

З проповідю до прихожан на воскресне Євангельське благовістя звернувся протоієрей Олександр Смолін.

Хід богослужіння супроводжувався церковним співом під керівництвом читця регента Юрія Ропонича та було відправлено українською мовою.

 

По завершенню богослужіння відбулася братська трапеза.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1410#sigFreeId38cabd4d2a

us1

Популярні новини

Під час туру Україною з благодійними концертами колективу "Квартал 95" у м. Ужгород, тоді ще кандидат у президенти України - Воло...
Згідно з останнім опитуванням групи "Рейтинг", рівень довіри до Верховної Ради становив 12%...
Президент України Володимир Зеленський призначив головою Генштабу України Руслана Хомчака, звільнивши Віктора Муженка.
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS