В Карпатській єпархії в Ужгороді відслужили Літію за Святійшим Мстиславом Скрипником, патріархом УАПЦ

12312 червня керуючий адміністратор Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, настоятель академічного храму апостола українського Андрія Первозванного в Ужгороді архімандрит Віктор Бедь відслужив заупокійну літі за видатним українським громадським, церковним діячем, патріархом Київським і всієї України УАПЦ (06.06.1990 – 11.06.1993), першоієрархом УАПЦ в Діаспорі (1969 – 1993), що перебуває у канонічній єдності із Вселенським патріархатом вічнопам’ятним Святійшим Мстиславом Скрипником (10.04.1898 – 11.06.1993) з нагоди 22-х роковин з дня його смерті.

 

У молитві до Господа бога отець Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою і життя у піднебессі.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка:
Святіший Патріарх Київський і всієї України Мстислав І (у миру Степан Іванович Скрипник; 10 квітня 1898, Полтава — 11 червня1993, Ґрімсбі, Канада) — визначний український громадський, церковний діяч, патріарх Київський і всієї України УАПЦ (1990 – 1993), первоієрарх УАПЦ в Діаспорі (1969 – 1993) у канонічній єдності із Вселенським патріархатом.

 

Степан Іванович Скрипник народився у  Полтаві 10 квітня 1898 року. Відвідував Першу Полтавську класичну гімназію, продовжував навчання в офіцерській школі в Оренбурзі. Служив у російській імператорській армії.

 

У березні 1918 року вступив добровольцем до кінно-гайдамацького полку ім. Костя Гордієнка Окремої Запорізької дивізії Армії Української Народної Республіки, у складі якого брав участь у боях проти московсько-більшовицьких окупантів у 1918–1919 роках. У 1920 р. служив у 3-й Залізній дивізії Армії УНР. За бойові заслуги одержав старшинське звання хорунжого. У 1920–1921 роках був особистим ад'ютантом Головного Отамана УНР Симона Петлюри.

 

У 1920-ті роки проживав у селі Борсуки (тепер Лановецький район). У міжвоєнний період працював у кооперативних установах Галичини і Волині, належав до провідних членів Волинського українського об'єднання, навчався у Школі політичних наук у Варшаві. У 1930 році, бувши обраний послом до Польського сейму, захищав права українців у Польщі. Зокрема, виступав 1938 року в сеймі проти укладення додаткової угоди 20 червня 1938 року до Конкордату 1925 між урядом Республіки Польщі та Ватиканом, внаслідок чого було знищено понад 100 православних церков Підляшшя та Холмщини, відібрано близько 2800 га землі, що належала Православній Церкві.

 

Брав участь у церковному та громадському житті: представляв мирян у єпархіальних радах, став членом Митрополичої ради та ініціатором і головою товариства «Українська школа» у Рівному. Очолював у 1941 році організацію допомоги та милосердя під назвою Український допоміжний комітет.

 

У квітні 1942 р. канонічно був висвячений у ієреї УАПЦ. 

 

14 травня, згідно з рішенням Собору УАПЦ в Кафедральному Соборі Андрія Первозваного у Києві, канонічно хіротонізований на єпископа Переяславського.

 

У Почаєві вів переговори з митрополитом Української автономної церкви Олексієм (Громадським) про об'єднання двох церков, підписав 8 жовтня 1942 р. «Акт поєднання».

 

Заарештований гітлерівцями на українських землях та ув'язнений у тюрмах Чернігова і  Прилук, з 1944 р. жив у Варшаві, згодом — у Словаччині, пізніше — у Німеччині, де очолював єпархії в Гессені, Вюртенберзі.

 

1947 року на північноамериканському континенті обраний первоієрархом Української греко-православної церкви з титулом єпископа Вінніпезького і всієї Канади.

 

З 1949 очолив УПЦ в Америці та добився об'єднання з єпархією архієпископа Іоана (Теодоровича) на соборі в Нью-Йорку того ж року: владику Іоана було обрано митрополитом УПЦ у США, а його — заступником та головою Консисторії митрополита Мстислава Скрипника.

 

Збудував церковно-меморіальний комплекс у Саут-Баунд-Бруку: тут знаходяться Консисторія, друкарня, бібліотека, музей, духовна семінарія Святої Софії, церква-пам'ятник мученикам за свободу України, редакція журналу «Українське Православне Слово».

 

По смерті митрополитів Іоана (в 1971) та Никанора (в 1969) очолив УПЦ у США, а також діаспору в Європі та Австралії.

 

У 1963 і 1971 рр. зустрічався з Константинопольським патріархом, домагався повернення УПЦ прав, якими вона користувалась до 1686 р. у складі Константинопольського патріархату.

 

На початку 1976 року виступив на захист українського священика, радянського політичного в'язня, отця Василя Романюка (майбутнього патріарха Володимира), який демонстративно вийшов з-під ієрархії Російської Православної Церкви і оголосив про перехід до ієрархії УАПЦ.

 

Підтримував рух в Україні за відродження Української Автокефальної Православної Церкви, який почався в 1988 році.

 

На Всеукраїнському Православному Соборі в Києві 6 червня 1990 року, за участю більш як 700 делегатів з усієї України (серед яких було 7 канонічних єпископів і понад 200 священиків), було проголошено третє відродження УАПЦ (перше – 1919 – 1921 рр., друге – 1942 р.) і обрано патріархом Київським і всієї України митрополита Мстислава Скрипника. 20 жовтня 1990 після 49-річної розлуки з Україною, митрополит Мстислав Скрипник прибув до Києва.

 

18 листопада 1990 року в Соборі святої Софії в Києві відбулася  інтронізація першого, канонічно вмсвяченого патріархом Української Автокефальної Православної Церкви, яки перебував у канонічній єдності із Вселенським патріархатом. Після створення 1992 р.

 

1992 року передав прапор 3-ї Залізної дивізії Дієвої Армії Української Народної Республіки новоствореній Українській Армії, який на сьогодні зберігається в музеї Збройних сил України.

 

Помер 11 червня 1993 року у канадському місті Ґрімсбі. Похований у крипті собору святого Андрія в Саут-Баунд-Бруку, США.

 

За матеріалами ЗМІ

Народний Патріарх - Предстоятель УАПЦ, відразу після своєї інтронізації, відвідав зону бойових дій в зоні АТО

csm 1101 3ad52fb5f1Протягом трьох днів Предстоятель УАПЦ Блаженніший Макарій відвідав зону АТО. У супроводі київського декана прот. Дмитра Присяжного та відомої поетеси Лесі Горової владика відвідав м. Артемівськ, Слов'янськ  та блок-пости на передовій. При зустрічі із військовослужбовцями Митрополит Макарій уділив батьківське благословення та передав ліки, обладнання та продукти харчування.

 

Під час зустрічі з хворими Митрополит Макарій помолився за їхне найшвидше одужання та побажав Україні миру.

– Я побачив справжніх героїв, які захищають нашу неньку-Україну, і сказав кожному з них, що ми щонеділі у Андріївській церкві в Києві спільно молимося за тих, хто мужньо стоїть на полі бою, за тих хто в лікарнях лікуються, за тих хто перебуває у полоні. Нехай наша армія стає могутньою, – зазначив предстоятеля Української автокефальної православної церкви.

 

Також Митрополит Макарій поспілкувався з військово-медичним персоналом загону та передав їхньому командиру на потреби закладу фінансову пожертву від вірян.

 

Як відомо Митрополит Макарій неодноразово особисто відвідував зону АТО та заохочує духовенство та вірян УАПЦ до підтримки армії особистим прикладом.

 

Джерело: Львівська єпархія УАПЦ

 

csm 11355481 951285871560310 1212110045 n 1104860d6a

Єпархіальні збори Карпатської єпархії УАПЦ затвердили статут єпархіального управління та обрали свого кандидата у архієреї

Logo110 червня під головування керуючого адміністратора новоствореної Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви архімандрита Віктора Бедь, з благословення Блаженнійшого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, в Ужгороді відбулось перше засідання єпархіальних зборів єпархії.

 

На порядок денний єпархіальних зборів було винесено наступні питання:

1. Про підсумки роботи Архієрейського Собору УАПЦ від 3 червня 2015 року.

2. Про підсумки роботи Помісного Собору УАПЦ від 4 – 5 червня 2015 року.

3. Про входження до Карпатської єпархії УАПЦ парафій та священнослужителів.

4. Про прийняття Статуту консисторії (єпархіального управління) Карпатської єпархії УАПЦ

5. Про обрання свого кандидата у архієреї Карпатської єпархії УАПЦ.

6. Про затвердження рішення щодо обання свого кандидата у архієреї Карпатської єпархії УАПЦ.

7. Про обрання єпархіальної ради Карпатської єпархії УАПЦ.

7. Різне.

 

За результатами роботи єпархіальних зборів Карпатської єпархії УАПЦ з усіх питань порядку денного прийнято відповідні рішення.

 

Згідно давніх українських церковних традицій, які закріпленні в Статуті УАПЦ, вибори правлячого архієрея єпархії проводяться вірними та священнослужителями відповідної єпархії. Тож у відповідно до цих положень представники парафій та духовенства, що увійшли до складу Карпатської єпархії УАПЦ, провели вибори свого кандидата у правлячі архієреї. За результатами голосування (під головуванням протоієрея Олександра Смоліна), на альтернативній основі, абсолютною більшістю голосів правлячим архієреєм Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, з центром єпархіального управління в м. Ужгороді, було обрано архімандрита Віктора Бедь.

 

До складу єпархіальної ради Карпатської єпархії УАПЦ обрано п’ять осіб: архімандрита Віктора Бедь (голова), архімандрита Діодора Муратова, протоієрея Олександра Смоліна, Урсту Сергія Васильовича та Дідуха Ореста Петровича. Надалі, у разі необхідності, за поданням парафій склад єпархіальної ради буде розширено.

 

Станом на 10 червня 2015 року до складу Карпатської єпархії УАПЦ увійшли 12 парафій та 11 священнослужителів, які раніше належали до Української Православної Церкви Московського патріархату, зокрема Мукачівської та Хустської єпархій УПЦ МП.

Участь у єпархіальних зборах Карпатської єпархії УАПЦ прийняли уповноважені представники парафій та ініціативних груп з 8 районів і міст обласного підпорядкування Закарпатської області – міст Ужгорода та Мукачева, Ужгородського, Мукачівського, Перечинського, Виноградівського, Тячівського та Воловецького районів.

 

Українська Автокефальна Православна Церква, як давня Українська Церква що відродилась 5 травня 1920 року в Українській Народній Республіці та надалі була піддана репресіям, гонінням і забороні з боку колишнього тоталітарного комуністично-радянського режиму СРСР та УРСР (єпископат та переважна більшість духовенства якої до 1936 року було фізично знищено комуністично-сталінським режимом), є духовною спадкоємницею апостольської християнізації Скіфії-Русі-України апостолом українським Андрієм Первозванним (середина І ст.), первинної Української Церкви заснованої у 862 році за правління блаженного князя київського Оскольда, з династії київських князів Кия, і святителя Фотія, патріарха Константинопольського (під назвою Руська Церква), перебуває у молитовній єдності із Вселенським патріархатом та підтримує об’єднання всіх Православних Церков на теренах нашої держави в єдину помісну Українську Церкву. Під час богослужінь в УАПЦ першими підносяться імена Вселенського патріарха Варфоломія, першоієрарха Матері-Церкви в Україні, а відтак Блаженнійшого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви. Єпископат Української Автокефальної Православної Церкви має канонічну єпископську спадковість, яку було відроджено у 1942 році, з благословення Вселенського патріархату, єпископатом канонічної Польської Православної Церкви та збережено через УАПЦ в діаспорі, які належать до Вселенського патріархату.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

DSC 0347

 

 

DSC 0351

 

DSC 0359

 

Представники Вселенського патріархату з Фінляндії зустрілись з керуючим адміністратором Карпатської єпархії УАПЦ та відвідали Українську богословську академію в Ужгороді

DSC 0339

9 червня 2015 року до Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви  (керуючий адміністратор архімандрит Віктор Бедь) та Української богословської академії в Ужгороді прибула церковна делегація Фінської Автономної Православної Церкви Вселенського патріархату .

 

До складу делегації увійшли регент Хельсінкського Успенського кафедрального собору  Ієремія Кетола та студенти Фінської духовної семінарії Східного фінського університету,  хористи чоловічого хору вище зазначеного собору  Йосиф Вола та Ніколас Грігоріадіс.

  

Під час перебування в Ужгороді закордонні гості відвідали Карпатський університет імені Августина Волошина та Українську богословську академію, де провели робочу зустріч із керуючим адміністратором Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, ректором університету, президентом Міжнародної академії богословських наук професором архімандритом Віктором Бедь. Отець Віктор привітав дорогих гостей та подарував їм богослужбові і богословсько-наукові видання університету і академії.

  

В ході зустрічі було обговорено актуальні питання подальшої співпраці на ниві вищої богословської освіти і науки між Карпатський університетом імені Августина Волошина, Українською богословською академією та православними громадами Фінської Автономної Православної Церкви Вселенського патріархату,  яка триває уже не один рік, зокрема в частині підготовки на базі університету і академії  бакалаврів і магістрів з богослов’я. Також сторони обмінялись думками щодо пошуку дієвих шляхів з подолання розділення православних в Україні, об’єднання Українських Церков та утвердження єдиної помісної Української Церкви.  

  

Участь у зустрічі також прийняли декан богословсько-філософського факультету Української богословської академії Карпатського університету доцент Сергій Урста,  благочинний академічного храму апостола Андрія Первозваного доцент Діодор Муратов та керівник прес-служби протоієрей Ігор Ковальчук.

  

Відтак представники Фінської Автономної Православної Церкви Вселенського патріархату відвідали новозбудований академічний храм апостола Андрія Первозваного, де фінські хористи під регентством регента Ієремії проспівали на фінській мові тропар Андрію Первозваному та «Взброной воєводє».

 

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1320#sigFreeIdd0097cec20

 

4-5 червня в Києві відбувся Помісний Собор УАПЦ, участь в якому взяли і делегати новоствореної на Закарпатті Карпатської єпархії

DSC 00254 – 5 червня 2015 року в Києві, в приміщенні Українського будинку, відбувся У-й Помісний Собор Української Автокефальної Православної Церкви.

 

Участь у роботі Помісного Собору УАПЦ прийняло більше 500 делегатів, які представляли біля півтори тисячі приходів з усіх регіонів України.

 

За результатами роботи Помісного Собору відбулось обрання нового предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви, яким переважною більшістю голосів, при чотирьох кандидатах і таємному голосуванні, було обрано Високопреосвященного Макарія Малетича, Митрополита Львівського. Після обрання та офіційної інтронізації, яка відбулась 5 червня під час божественної літургії в храмі апостола Андрія Первозваного, іменованого Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України.

 

Помісний Собор також ухвалив звернення до Вселенського патріарха Варфоломія, президента України, голови Верховної Ради України, прем’єр-міністра України, братніх православних церков – Українських Автокефальних Церков у діаспорі, Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату і українського народу.

 

Помісний Собор Української Автокефальної Автокефальної Православної Церкви одноголосно ухвалив рішення про необхідність ведення дієвого і правдивого діалогу з УПЦ КП і УПЦ МП на предмет подолання розділення православних в Україні та Утвердження єдиної помісної Української Церкви за участі Матері-Церкви - Вселенського патріархату.

 

Від новоствореної на Закарпатті Карпатської єпархії участь в роботі Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви прийняли архімандрит Віктор Бедь, керуючий адміністратор єпархії та читець Максим Бережний, помічник керуючого адміністратора єпархії.

 

Матеріали та рішення У-го Помісного Собору УАПЦ будуть надруковані додатково.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка християнізації України та становлення УАПЦ:

40 – 70- рр. І ст. – апостольська місія апостола українського Андрія Первозванного на теренах Скіфії-Русі-України.

ІІ – ІХ ст. ст. – заснування і діяльність Скіфської єпархії (з подальшим, в ІУ ст., її входженням до складу Константинопольської Православної Церкви) на теренах Скіфії-Русі-України.

862 – 1721 рр. – заснування і діяльність Української (на момент заснування – Руської) Церкви з центром Митрополії у Києві, за правління блаженного князя київського Оскольда, з династії Кия, та святителя Фотія, патріарха Константинопольського у складі Вселенського патріархату.

988 – 989 рр. – проголошення християнства державною релігією за правління рівноапостольного Великого князя київського Володимира з династії Рюриків.

1721 рр. – насильницька, з порушенням канонів Вселенської Церкви Христової, без згоди Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, первинна Українська Церква була ліквідована (знищена) Московським царством (Російською імперією) та Російською Православною Церквою за правління царя-імператора Петра І.

1917 – 1921  рр. – піднесення народно-церковного руху в Українській Народній Республіці за відродження Української Церкви.

5 травня 1920 року – проголошення в Українській Народній Республіці відновлення Української Автокефальної Православної Церкви як незалежної помісної церкви.

14 – 30 жовтня 1921 року – проведення в Києві Першого Всеукраїнського Церковного Собору, що підтвердив автокефалію УАПЦ, проголошену Всеукраїнською Православною Церковною Радою 5 травня 1920 року, і зазначення в канонах УАПЦ, як одну з головних засад: «Українська Православна Церква є автокефальною, ніякому духовному урядові інших Православних Церков не підлегла, і сама порядкує своїм духовним життям за провідництвом Святого Духа». Протягом 1917 – 1921 років УАПЦ вже мала понад 1500 парафій і в кожній з них священників, 30 окружних церковних рад, 30 єпископів.

1930 – 1937 рр. – після ліквідації Української Народної Республіки московсько-комуністичним режимом, єпископат, духовенство і активні вірні УАПЦ були піддані жорстоким репресіям в УРСР, заарештовані, заслані і розстріляні. До початку 40-х років комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР було повністю ліквідовано майже всі прояви УАПЦ та заборонено її діяльність.

1942 р. – єпископат Польської Православної Церкви, з благословення Вселенського патріархату, на чолі із канонічним архієпископом Полікарпом Сікорським висвятив канонічних ієрархів для відновленої Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

1944 – 1945 рр. – нова заборона комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, та початок нових переслідувань і репресій проти її представників.

1945 – 1990 рр. – канонічно-церковна діяльність Української Автокефальної Православної Церкви у діаспорі (Європі, США, Канаді, Австралії).

1988 – 1990 рр. – піднесення народно-церковного руху за відновлення діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

5 – 6 червня 1990 р. – проведення Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви в Києві, затвердження нової редакції Статуту УАПЦ і обрання Патріархом Київським і всієї України Мстислава Скрипника (1898 – 1993), раніше канонічно висвяченого митрополита УАПЦ в діаспорі.

7 вересня 1993 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Патріархом Київським і всієї України Димитрія Ярему, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 1993 – 2000).

14 – 15 вересня 2000 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем УАПЦ і Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Мефодія Кудрякова, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 2000 – 2015).

4 – 5 червня 2015 р. - обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви Макарія Малетича з титулом Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України, раніше канонічно висвяченого митрополита.

 

Українська Автокефальна Православна Церква є історичною Православною Церквою в Україні яка зберегла історичну, догматичну, канонічну  і єпископську єдність Українського Православ’я з Вселенською Церквою Христовою та на сьогодні проводить діалог з Українською Православною Церквою Київського патріархату і Українською Православною Церквою Московського патріархату про об’єднання і утвердження єдиної помісної Української Церкви за участі Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, та молитовно підносить під час богослужінь ім’я першоієрарха Вселенського патріархату, Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя - Нового Риму, Вселенського патріарха.

 

Під час Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви, що проходив 4 – 5 червня 2015 року в Українському будинку в Києві, участь в його роботі, з вітальними словами, прийняли офіційні представники Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату та Української Греко-Католицької Церкви.

 

Професор архімандрит Віктор Бедь

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1320#sigFreeId170d051509

На Закарпатті створено нову Карпатську єпархію Української Автокефальної Православної Церкви у молитовній єдності із Вселенським патріархатом

Hram3 червня 2015 року в Києві, під головуванням митрополита Львівського, Місцеблюстителя Київського Митрополичого Престолу, архієрейським Собором Української Автокефальної Православної Церкви було ухвалено рішення про заснування на Закарпатті нової Карпатської єпархії з єпархіальним центром в Ужгороді, з подальшим титулом правлячого архієрея – єпископ Ужгородський і Карпатський.

 

На цьому ж засіданні архієрейським Собором Української Автокефальної Православної Церкви керуючим адміністратором новоствореної Карпатської єпархії призначено архімандрита Віктор Бедь, попередньо задовольнивши його прохання, як позаштатного клірика Елладської Православної Церкви (з наявною відпускною грамотою), про прийняття до кліру УАПЦ.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка християнізації України та становлення УАПЦ:

40 – 70- рр. І ст. – апостольська місія апостола українського Андрія Первозванного на теренах Скіфії-Русі-України.

ІІ – ІХ ст. ст. – заснування і діяльність Скіфської єпархії (з подальшим, в ІУ ст., її входженням до складу Константинопольської Православної Церкви) на теренах Скіфії-Русі-України.

862 – 1721 рр. – заснування і діяльність Української (на момент заснування – Руської) Церкви з центром Митрополії у Києві, за правління блаженного князя київського Оскольда, з династії Кия, та святителя Фотія, патріарха Константинопольського у складі Вселенського патріархату.

988 – 989 рр. – проголошення християнства державною релігією за правління рівноапостольного Великого князя київського Володимира з династії Рюриків.

1721 рр. – насильницька, з порушенням канонів Вселенської Церкви Христової, без згоди Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, первинна Українська Церква була ліквідована (знищена) Московським царством (Російською імперією) та Російською Православною Церквою за правління царя-імператора Петра І.

1917 – 1921  рр. – піднесення народно-церковного руху в Українській Народній Республіці за відродження Української Церкви.

5 травня 1920 року – проголошення в Українській Народній Республіці відновлення Української Автокефальної Православної Церкви як незалежної помісної церкви.

14 – 30 жовтня 1921 року – проведення в Києві Першого Всеукраїнського Церковного Собору, що підтвердив автокефалію УАПЦ, проголошену Всеукраїнською Православною Церковною Радою 5 травня 1920 року, і зазначення в канонах УАПЦ, як одну з головних засад: «Українська Православна Церква є автокефальною, ніякому духовному урядові інших Православних Церков не підлегла, і сама порядкує своїм духовним життям за провідництвом Святого Духа». Протягом 1917 – 1921 років УАПЦ вже мала понад 1500 парафій і в кожній з них священників, 30 окружних церковних рад, 30 єпископів.

1930 – 1937 рр. – після ліквідації Української Народної Республіки московсько-комуністичним режимом, єпископат, духовенство і активні вірні УАПЦ були піддані жорстоким репресіям в УРСР, заарештовані, заслані і розстріляні. До початку 40-х років комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР було повністю ліквідовано майже всі прояви УАПЦ та заборонено її діяльність.

1942 р. – єпископат Польської Православної Церкви, з благословення Вселенського патріархату, на чолі із канонічним архієпископом Полікарпом Сікорським висвятив канонічних ієрархів для відновленої Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

1944 – 1945 рр. – нова заборона комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, та початок нових переслідувань і репресій проти її представників.

1945 – 1990 рр. – канонічно-церковна діяльність Української Автокефальної Православної Церкви у діаспорі (Європі, США, Канаді, Австралії).

1988 – 1990 рр. – піднесення народно-церковного руху за відновлення діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

5 – 6 червня 1990 р. – проведення Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви в Києві, затвердження нової редакції Статуту УАПЦ і обрання Патріархом Київським і всієї України Мстислава Скрипника (1898 – 1993), раніше канонічно висвяченого митрополита УАПЦ в діаспорі.

7 вересня 1993 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Патріархом Київським і всієї України Димитрія Ярему, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 1993 – 2000).

14 – 15 вересня 2000 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем УАПЦ і Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Мефодія Кудрякова, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 2000 – 2015).

4 – 5 червня 2015 р. - обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви Макарія Малетича з титулом Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України, раніше канонічно висвяченого митрополита.

 

Українська Автокефальна Православна Церква є історичною Православною Церквою в Україні яка зберегла історичну, догматичну, канонічну  і єпископську єдність Українського Православ’я з Вселенською Церквою Христовою та на сьогодні проводить діалог з Українською Православною Церквою Київського патріархату і Українською Православною Церквою Московського патріархату про об’єднання і утвердження єдиної помісної Української Церкви за участі Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, та молитовно підносить під час богослужінь ім’я першоієрарха Вселенського патріархату, Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя - Нового Риму, Вселенського патріарха.

 

Під час Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви, що проходив 4 – 5 червня 2015 року в Українському будинку в Києві, участь в його роботі, з вітальними словами, прийняли офіційні представники Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату та Української Греко-Католицької Церкви.

 

Професор архімандрит Віктор Бедь

Архімандрит Віктор Бедь відслужив Літію до 240-х роковин підступної ліквідації Запорізької Січі московським царатом

Sich25 червня архімандрит Віктор Бедь, перебуваючи у Києві, відслужив заупокійну літію за всіма полеглими українськими козаками що полягли в обороні України та Української державності від Московського царства і Російської імперії з нагоди 240-х роковин підступної і насильницької ліквідації залишків української державної адміністративно-територіальної автономії – Запорізької Січі, що було здійснено за наказом московської цариці-імператриці Катерини ІІ (у дівоцтві Софія Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург, уродженка німецького міста Штеттін, німкеня )  4 – 5 червня 1775 року.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення усіх гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиками, дарування їм душам вічного спочинку і життя у піднебессі.

 

Прес-служба УБА-КаУ

 

Історична довідка:
Ліквідація Запорізької Січі 1775 року— насильницьке знищення Російською імперією, за участі  московських військ, українського державно-автономного козацького утворення—Підпільненської Січ, та остаточна ліквідація Запорізької Січі. У наслідку цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування.

 

Вже в другій чверті XVIII століття було зрозуміло, що російська імперська влада не має жодних намірів щодо збереження української державно-територіальної автономії України, передбаченої ще Березнево-Переяславськими статтями від 17 жовтня 1659 року. Після державного перевороту та убивства московського імператора Петра ІІІ (ім’я за народженням - Карл-Петро-Ульріх Голштейн-Готторпський, уродженець німецького міста Кіль, німець) 1762 року на московський імператорський престол зійшла Катерина II (у дівоцтві Софія Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург, уродженка німецького міста Штеттін, німкеня), дружина імператора Петра III, яка одразу спрямувала всі зусилля на посилення влади самодержавства у величезній багатонаціональній імперії (тюрмі народів). Важливим аспектом у політиці імператриці стало так зване «зросійщення ополячених окраїн» (під «окраїнами» московський царизм вбачав українські та білоруські землі). Такі плани Катерини II не передбачали ні існування залишків державної адміністративно-територіальної автономії України,Гетьманського державного управління в Україні, ні козацьких вольностей, ні Запорізької Січі.

 

Коли 10 листопада 1764 року було ліквідовано Гетьманщину, а ще через рік — полково-сотенний устрій на Слобожанщині, останнім оплотом Української державності залишалася Запорізька Січ, яку в панівних колах Російської імперії бачили як «кубло бунтівників та бандитів». Московська влада лише чекала слушної нагоди для ліквідації козацької вольниці та залишків Україснької державності в другій половині ХУІІІ ст.

 

Така нагода припала на 1775 рік, коли закінчилася Російсько-турецька війна (1768—1774), яку Москві допомогли виграти українські козаки, які надалі стали непотрібні для імперії. 4 - 5 червня1775 року російські війська під командуванням Петра Текелія, які поверталися з турецького походу, раптово оточили Січ. Козаки не чекали на такий розвиток подій, а тому на Запоріжжі тоді перебувало зовсім мало вояків. Більшість запорожців ще не встигла повернутися з турецьких походів, або перебувала на промислах. На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, яка вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. 16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги.

 

Лише 3 серпня1775 року, через два місяці після насильницької ліквідації Запорізької Січі,московська імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ брехливо зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.

 

Незадовго до руйнування Січі, український козацький флот майже всім складом був переведений на Дунай. Турецький султан виділив козакам під Задунайську Січ острів святого Юрія з Сулинським і Георгіївським гирлами Дунаю та видав клейноди — булаву, бунчук, печатку та висвячену Константинопольським патріархом корогву.

 

Організація й швидке зміцнення Задунайської Січі викликало все більші симпатії в українського населення і унеможливлювало участь у війні українців на стороні Росії. Таким чином руйнація Запорізької Січі та утворення непідконтрольної Петербургу Задунайської Січі призвели до того, що південно-західні кордони Російської імперії виявились безборонними. 31 жовтня1776 року Потьомкін про це доповідав Катерині ІІ.

 

Спроба утримати козаків від еміграції за Дунай та на Забужжя не дала результатів. Тоді Катерина II 5 травня 1779 року і 27 квітня 1780 року видала маніфести з проханням до козаків повернутися у рідний край, обіцяючи дати кожному з них землю і службу за російськими чинами. Ці заклики також не дали результатів.

 

Задунайська Січ з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року. Січ же Запорізька залишилась в пам'яті українців на віки.

 

За матеріалами ЗМІ

УАПЦ має нового Предстоятеля

Makariy4 червня у Києві пройшов V Помісний собор УАПЦ, який був присвячений 25-річчю обрання Першого Патріярха УАПЦ Мстислава.

 

Саме цього дня відбувся вибір Предстоятеля Церкви. Главою УАПЦ став Митрополит Львівський Макарій (Мелетич).

 

За Владику Макарія віддали свій голос 360 із 499 делегатів. Присутні священики та вірні із усієї України вітали Предстоятеля співом Аксіос !!!

 

"Я і радий і водночас стурбований вибором. Я не вмію просто бути, я працюю тяжко і вимагаю праці і від інших. Ми разом відроджуємо духовність на Півдні України. І зараз я відчуваю відповідальність вже всю Україну.

 

Якби кожний наш деканат взяв би відповідальність за окремі села чи міста Донбасу і допоміг відродити духовність у них, то зараз би не була такої критичної ситуації. І я думаю, що ми змінемо відношення населення цього регіону до нашої Батьківщини. Я вірю, що Ми разом скоро будемо мати єдину Помісну Церкву. Саме об'єднання є основою Церкви, а не злиття чи приєднання. Вірю і надіюся, що наші брати це зрозуміють і ми всі підемо один одному на зустріч"- зазначив у своєму слові Владика Макарій.

 

Довідка: МАКАРІЙ (Малетич) народився 1 жовтня 1944 р. у с. Красне Турківського р-ну Львівської обл. 1973 р. поступив до Одеської духовної семінарії. 10 серпня 1975 р. рукопокладений на священика РПЦ. 1982 р. закінчив Московську духовну семінарію, заочно. Служив священиком у Донецькій, Луганській, Ростовській, Львівській областях. У 1989 р. покинув РПЦ. У 1996 р. рукопокладений владиками Димитрієм (Яремою), Ігорем (Ісіченком), Мефодієм (Кудряковим) на єпископа Львівського УАПЦ. 1997 р. призначений керувати Рівненсько-Волинською єпархією, 2001 р. — Таврійською. 2001 р. піднесений до сану архиєпископа, а 2011 р. — став митрополитом. 27 лютого 2015 р. надзвичайним Архиєрейським Собором обраний місцеблюстителем Глави УАПЦ. 4 червня 2015 року обраний Предстоятелем УАПЦ.

 

Джерело: Львівська єпархія УАПЦ

В академічному храмі УБА молились за спочинок душі Євгена Петрушевича з нагоди 152-річчя з дня його народження

Petruchevych3 червня архімандрит Віктор Бедь, настоятель православного академічного храму апостола українського Андрія Первозванного відслужив заупокійну літію за видатним українським політичним і державним діячем Євгеном Омеляновичем Петрушевичем (03.06.1863 – 29.08.1940) з нагоди 152-річчя з дня його народження.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення всіх земних гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

 

Біографічна довідка:
ЄвгенОмелянович Петрушевич(3 червня1863,Буськ,Львівська область, Україна— 29 серпня1940,Берлін, Німеччина) — український політичний, державний і громадський діяч, президент (верховний військово-політичний зверхник в часі війни)Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки (19 жовтня 1918 – 1 листопада 1918).

 

Прес-служба УБА

 

Архімандрит Віктор Бедь відслужив Літію за українськими козаками, полеглими під Батогом в обороні України у 1652 році

Batogom 16522 червня архімандрит Віктор Бедь, настоятель православного академічного храму апостола українського Андрія Первозваного відслужив заупокійну Літію за українськими козаками, які полягли у битві під Батогом на Вінниччині в обороні України від польських окупантів 1 – 2 червня 1652 року.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення усіх земних гріхопадінь, допущенних небіжчиками з власної волі чи під примусом, дарування їх душам вічного спокою і життя у піднебессі.

 

Історична довідка:

Битва під Батогом (22-23 травня (1-2 червня)1652року)—бій союзної армії Війська Запорозького і Кримського Ханства під проводом Богдана Хмельницького проти війська Речі Посполитої (Польщі) в обороні України під командуванням Марціна Калиновського. Битва була однією з важливих подій в ході національно-визвольної війни українців від польського поневолення та окупації в середині ХУІІ ст., завершилася перемогою українського війська.

 

Відбулася під гороюБатіг біля сучасного села Четвертинівки Тростянецького району на Вінниччині.

 

Наслідки перемоги:

  • Батозьку битву її сучасники порівнювали з перемогою Ганнібала під Каннами у 216 році до н. е.. Польські загарбники мусили спішно покинути територію України, у певних пунктах якої вони стояли за умовами Білоцерківського мирного договору, кордон знову проліг по ріці Случ, як і за умовами Зборівської угоди 1649 року. Переможна битва під Батогом викликала масове повстання українців проти польської шляхти — до початку липня 1652 року на всій території України відновлюється функціонування національних органів влади.
  • Після цієї перемоги польські шляхтичі почали спішно втікати в Польщу, за її межі — боялись помсти українських козаків. Однак як згадувалось пізніше, на західній Україні лютувала чума. Богдан Хмельницький не зміг піти на Варшаву.
  • Перемога козаків у цій битві і наступна облога фортеці у Кам'янці-Подільському змусили Василя Лупула виконати вимоги Богдана Хмельницького. Союз України з Молдавією був скріплений шлюбом Тимоша Хмельницького з Розандою Лупул, що відбувся в Яссах 21 (31) серпня 1652 року.
  • Події в Молдавії викликали занепокоєння у Польщі (втрачала свого союзника), в сусідніх країнах — Трансільванії та Австрії. В результаті перемоги українського козацького війська під Батогом зміцнилося міжнародне становище України.

 

Прес-служба УБА-КаУ

us1

Популярні новини

15 жовтня 2018 року, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української...
14 жовтня 2018 року, в день Великого свята Покрова Пресвятої Богородиці, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Ка...
Прийміть щирі вітання з Великим святом Покрова Пресвятої Богородиці, Днем захисника України, Днем слави українського козацтва та Д...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS