Керуючий Карпатською єпархією УАПЦ владика Віктор Бедь відслужив літію за видатним закарпатським церковним істориком о. Атанасієм Пекарем

unnamed30 вересня Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії відслужив ранкову заупокійну літію за видатним закарпатським церковним істориком, науковцем, громадським і церковним діячем, професором священиком Атанасієм Васильовичем Пекарем (01.03.1922, Перечин,

Підкарпатська Русь (Карпатська Україна) у складі Чехословацької Республіки – 28.09.2011, Вашингтон, США) з нагоди 4-х роковин з дня його смерті, що минули 28 вересня 2015 року.

 

Похований небіжчик на українському цвинтарі Святого Духа у Кампеблл-Голл (Гемптонбург, штат Нью-Йорк).

 

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

 

 

 

Біографічна довідка: Атанасій Пекар народився 1 березня 1922 в м. Перечин Закарпатської області.

 

Після закінчення Ужгородської гімназії 1940 року, де його вчителем були Іван Панькевич, Володимир Бірчак та інші діячі національного відродження Закарпаття, він продовжував вчитися в Українській католицькій семінарії в Римі, пізніше – там же в Папському університеті „Урбаніум", де за свою латиномовну дисертацію про історію церкви на Закарпатті здобув звання доктора теології. В 1946 році в Римі був висвячений на священика, а через рік направлений в США, де став священиком Піттсбурзького візантійсько-руського екзархату (1948-50) та професором Духовної семінарії св. Кирила і Методія (1950-56). В 1956 р. о.

 

Атанасія було покликано в Канаду, де він до 1960 р. викладав українську мову в монастирській школі в Монтері. Від 1960 до 1967 року був вихователем новіціату в монастирі св. Йосафата в Ґлен-Кові (США). Певний час о. Атанасій був парохом церкви св. Миколая в Чікаґо. Повернувшись у Піттсбурґ він продовжував викладати церкви, руську (українську) мову та інші дисципліни у Візантійській католицькій семінарії св. Кирила і Методія, а в 1969 р. став професором цієї семінарії. За його книгою „Досконалий християнин" з підназвою „Чернечий ідеал св. Василія Великого" (Нью-Йорк, 1968, 224 стор.) виховувалася ціла генерація українського духовенства. Певний час він був духівником у Семінарії св. Йосафата у Вашінґтоні.

 

Із США він часто вилітав у Рим, де був заступником керівника українського відділу Ватиканського радіо. В 70-80-х роках його голос майже щотижня лунав на хвилях цього радіо. Зокрема улюбленими були його проповіді та цілі серії актуальних рубрик: „Справи сумління – відповіді на питання слухачів", „Правда християнської віри", „Ювілей святого Василія Великого", „Століття оновлення Василіянського

чину" та інші. Деякі матеріали цих рубрик вийшли друком окремими книжками. 

 

Про переслідування церкви в Закарпатській Україні та на Пряшівщині у післявоєнний період він на хвилях Ватиканського радіо оголосив 77 радіопередач, які у 1982 році появилися друком в Нью-Йорку як 60 том „Української духовної бібліотеки Отців Василіан" під назвою „Ісповідники віри нашої сучасності" (330 стор.). В ній є окремий розділ –„Геройське свідчення віри на Пряшівщині" (с. 235- 307), що охоплює чотири нариси про „Христового в'язня Владику Ґойдича" та два нариси про „ісповідника віри Владику Василя Гопка". Дальші нариси – про Панкратія Гучка, Андрія Карцуба, Івана Чекана, Йосифа Каменського та інших духовних осіб.

 

Подібний розділ (с. 175-234) о. А. Пекар присвятив також забороненій церкві на Закарпатській Україні , яка активно діяла у підпіллі (16 статей). В ньому о. Атанасій розповів про мученицьку смерть єпископа Теодора Ромжу, Президента Карпатської України Августина Волошина, священиків – мучеників за віру

Олександра Хіру, Миколу Муранія, Петра Ороса, Кирила Феделеша, Дмитра Поповича, Віктора Дулишковича, Івана Чейпаша та інших. Про кожного з них, він роздобув відомості (часто таємним способом) від свої друзів на Закарпатті, але й із Сибіру, Казахстану та інших „віддалених місць". 

 

Всі ці духовні особи за свої релігійні переконання були в'язнями комуністичних тюрем і будь- яка інформація про них в комуністичних країнах підлягала суворій забороні. Радіопередачі Атанасія Пекаря із Ватикану були майже єдиним джерелом, яке доносило світові, головним чином, населенню України та Пряшівщини, правду про цих мучеників за віру.

 

З вересня 1993 року о. Атанасій був протоархімандритом Чину Отців Василіан в Римі. Чималі заслуги він має і в справі відновлення неперіодичного збірника „Записки Чина св. Василія Великого" (Analecta Ordinis S. Basilii Magni), що в 1924- 1941 роках виходив в Ужгороді. На його сторінках він опублікував цілий ряд наукових праць. 

  

 

Прес-служба КаУ та УБА

 

А. Пекар – автор сотень наукових статей та десятків книжкових монографій. Найвизнашнушою з них є двотомник „Нарис історії церкви Закарпаття" (Рим, 1967-1997; 734 с.). Оба томи було перевидано в Україні, а перший перекладено англійською мовою. Англійською мовою появилися і його вичерпні монографії про єпископів Пряшівської єпархії (1968) та Мукачівської єпархії (1979), про ліквідацію Греко-католицької церкви на Закарпатті і Словаччині (1985), про єпископа Петра Ґебея (1965), Анатолія Кралицького  як історика (1974), мукачівських єпископів Йосифа Декамеліса (1978) та Івана Брадача (1983). Англійською мовою появилася й праця А. Пекаря „Історичне тло Пряшівської єпархії"(1968), „Наше минуле та теперішнє" ( 1968) та „Єпископи Мукачівської єпархії" (1979). З латинської на англійську мову о. А. Пекар переклав і найвизначніший твір Олександра Духновича „Історія Пряшівської єпархії", що вийшов у двох томах (Рим, 1971, 1972). Найбільше англомовних статей А. Пекар опублікував в журналах „Bizantine Catholic World" та „Eastern Catolic Life".

 

Ґрунтовні розвідки та окремі брошурки українською мовою він присвятив Петру Павлу Ґойдичу (1961, 1980), Теодору Ромжі (1961), Петру Ґебею (1936), Йосифу Ґаґанцю (1979), Івану Брадачу (1983), Олександру Хірові (1988), Юрію Жатковичу (1991), Олександру Стойці (1996), Василю Поповичу (1996) та іншим церковним діячам Закарпаття. Кілька праць написав про монаший Чин Отців Василіянів, членом якого був від 1956 року, а в 1960 року склав „вічні обіти". Від 1990 по 1996 рік о. Атанасій займав посаду Протоконсультатора цього чину при Головній Управі в Римі.

 

Від 1996 року постійним місцем перебування о. Атанасія був Монастир св. Йосафата в Ґлен-Кові, з якого він через болі в ногах виходив дуже рідко. В грудні 2008 року перевели його до недалекого від монастиря геріатричного дому з підвищеною опікою. Умер в лікарні м. Ґлен-Кові від зараження крові, що настало після омертвлення нирок. Похоронено його 3 жовтня на українському католицькому цвинтарі  Святого Духа у Кампбелл-Голл (Гемптон), штат Нью-Йорк.  

 

О. Атанасій до останніх днів інтенсивно працював. Кожна його праця побудована на глибокому вивченні першоджерел, головним чином архівних матеріалів. В національному питанні він беззастережно стояв на українських позиціях, вважаючи закарпатських русинів складовою частиною українського народу. До останніх місяців утримував контакти із Закарпатською Україною та Пряшівщиною.  

 

Зі мною листувався від 1967 року і надсилав мені майже кожну свою книгу, а я взамін вислав йому свої праці та іншу українську літературу видавану в Пряшеві. В 1991 році на моє запрошення він приїхав у Пряшів на міжнародну наукову конференцію „Від наукового товариства ім. Шевченка до Українського вільного університету", на якій виголосив блискучу доповідь про зв'язки Володимира Гнатюка з

Юрієм Жатковичем, опубліковану в збірнику матеріалів конференції (с. 58-70). Ще в липні ц.р. він дякував мені за книжку „Національна меншина під загрозою?" яка йому дуже сподобалася.

           

Проф. Микола Мушинка, д-р філол. наук, академік НАН України

Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський УАПЦ відслужив літію за Михайлом Грушевським до 149-річчя з дня його народження

Грушевський М.С. молодший30 вересня Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії відслужив ранкову заупокійну літію за видатним українським істориком, науковцем, громадським, політичним і державним діячем Михайлом Сергійовичем Грушевським (17 (29).09.1866 – 24.11.1934) до 149-річчя з дня його народження, що виповнилось вчора – 29 вересня 2015 року.

 

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

 

Біографічна довідка: Грушевський Михайло Сергійович (17 (29) вересня 1866, Холм, Західна Україна

долучена до складу Польщі, відтак Російської імперії — 24 листопада 1934, Кисловодськ, РРФСР) — видатний український історик, науковець, громадський, політичний та державний діяч.

 

Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918). Дійсний член Чеської АН (1914), ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові(1897–1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894–1914), автор понад 2000 наукових праць.

 

 

Прес-служба КаУ та УБА

В Карпатській єпархії УАПЦ відслужили літію за розстріляними співвітчизниками в Бабиному Яру під час другої світової війни

 DSC115429 вересня 2015 року, біля пам’ятника жертвам політичних репресій в м. Ужгороді, у сквері Небесної Сотні, Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії у співслужінні духовенства Карпатської єпархії УАПЦ, представників професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії відслужив заупокійну літію з нагоди 74-х роковин з початку масових розстрілів німецько-фашистським окупаційним режимом українців і представників інших національностей у Бабиному Яру під Києвом

в 1941 - 1943 рр.

 

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиками, дарування їх душам вічного спокою і життя у піднебессі.

 

Від єпархії, університету та академії біля підніжжя пам’ятника жертвам політичних репресій було покладено живі квіти та запалено поминальні лампадки.

 

Участь в ушануванні пам’яті жертв Бабиного Яру прийняли також представники Закарпатського об’єднання «Україна Соборна» та громадських організацій – «Християнсько-народної спілки

Закарпаття» і «Молодь Закарпаття».

 

Після відправлення літії з поминальним і повчальним архіпастирським словом до присутніх звернувся Преосвященнійший владика Віктор, який наголосив на важливості пам’ятати про трагічні сторінки з історії нашого українського народу та намагатись жити за Заповіддю Спасителя нашого Ісуса Христа у любові один до одного. Також перед присутніми виступила і віце-ректор Карпатського університету імені Августина Волошина доцент Валерія Сіка.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка:

 

Бабин Яр — урочище на північно-західній околиці Києва.

Бабин Яр став всесвітньо відомим через масові розстріли у 1941–1943 роках, здійснені німецько-фашистським окупаційним командуванням під час Другої світової війни.

 

За свідченнями очевидців, у Бабиному Яру ховали жертв Голодомору 1932–1933 років, штучно організованого і здійсненого комуністично - радянським режимом СРСР.

 

Під час німецько-фашистської окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного українського населення і радянських військовополонених, зокрема підпільників, членів Організації Українських Націоналістів, заручників та інших.

 

Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року там було розстріляно майже 34 тисячі наших співвітчизників.

 

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від німецько-фашистської окупації. У 1941–1943 роках у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.

  

У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 100 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому міжнародному процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб згідно з висновками спеціальної міжнародної комісії для

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1300#sigFreeId520900c669

За матеріалами ЗМІ

Блаженніший Митрополит Макарій, Предстоятель УАПЦ взяв участь у відзначенні 74-х роковин від початку трагічних подій у Бабиному Яру

BMM29 вересня 2015 року, в 74-му річницю початку масових розстрілів німецько-фашистськими окупантами українців і представників інших національностей у Бабиному Яру, Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, члени Уряду України, а також представники Церков, громадськості, національних товариств та дипломатичного корпусу взяли участь у церемонії вшанування пам’яті жертв цієї трагедії.

 

Від Української Автокефальної Православної Церкви участь у заходах взяв Блаженніший Макарій Малетич, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ.

 

Блаженнійший Митрополит Макарій поклав до памятника жертвам масових рострілів, що тривали з 1941 по 1943 рр. у Бабиному Яру, букет памятних квітів та помолився за вічний спокій і спасіння їх спочилих душ.

 

BMM1

 

BMM2

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

Співчуття з нагоди упокоєння реосвященнійшого Іларіона Савчука, єпископа Черкаського і Кіровоградського, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ

Iii

 

28 вересня 2015 року в Святотроїцькому храмі провели в останню путь Преосвященнійшого Іларіона Савчука, єпископа Черкаського і Кіровоградського, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви.

 

Архієрейське богослужіння очолив БлаженнійшийМакарій, Митрополлит Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ.

 

Преосвященнійший владика Іларіон (в миру Ігор Мирославович Савчук) передчасно відійшов у вічність на 47 році життя 26 вересня 2015 року.

 

Духовенство та вірні Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви висловлюють щирі співчуття рідним, близьким спочилого у Бозі Преосвященнійшого Іларіона Савчука та всьому кліру і вірним Черкаської і Кіровоградської єпархій Української Автокефальної Православної Церкви в зв'язку із

непоправимою втратою.

 

Сумуємо та молимося за упокій душі Преосвященнійшого єпископа Іларіона воселях небесних праведних.

Царство Небесне і вічний спокій ново спочилому!

 

+ Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський,

керуючий Карпатською єпархією

Української Автокефальної Православної Церкви.

28 вересня 2015 р.,

м. Ужгород.

 

 

В Кафедральному храмі Карпатської єпархії УАПЦ в Ужгороді відслужили літію за спочилим Преосвященнійшим єпископом Іларіоном Савчуком

 DSC097527 вересня в Кафедральному храмі Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви в Ужгороді було відслужено заупокійну літію за Преосвященнійшим Іларіоном Савчуком, єпископом Черкаським і Кіровоградським, керуючим Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ, який відійшов у вічність 26 вересня ц.р. 

 

Богослужіння очолив Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви у співслужінні архімандрита Діодора Муратова та протоієрея Василія Кміть.

 

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, та дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

 

Біографічна довідка:

 

Єпископ Черкаський і Кіровоградський (в миру Ігор Мирославович Савчук, 24 лютого1969, Городенка, Івано-Франківська область,  Україна - 26 вересня 2015, Черкаси,Україна) — керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви.

Ilarion

 

Навчався у Львівській і Київській духовних семінаріях, з 1993 року служив у селі Червоній Слободі священиком.

 

Рішення про його архієрейське рукоположення було прийнято 11 серпня 2005 р. Синодом УАПЦ. У хіротонії, яка відбулася 3 листопада 2005 р. в Свято-Андріївському храмі Києва, взяли участь:

 

Мефодій Кудряков, митрополит Київський і всієї України.

 

Роман Балащук, митрополит Вінницький і Брацлавський.

 

Богдан Кулик, єпископ Житомирський, вікарій Київської єпархії.

 

Помер 26 вересня 2015 року в Черкасах від хвороби печінки. Відспівування відбулося 28 вересня 2015 року в Свято-Троїцькій церкві с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області.

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1300#sigFreeId8a259d261b

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

У свято Воздвиження Хреста Господнього керуючий Карпатською єпархією УАПЦ звершив Божественну літургію

 DSC100627 вересня, у неділю 17 після П’ятидесятниці та святого Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної

 

Православної Цервки, єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь звершив Божественну літургію у Кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозваного в м. Ужгороді.

 

Його Преосвященству співслужили: декан Мукачівсько- Ужгородського деканату архімандрит Діодор Муратов та настоятель парафії на честь Покрови Пресвятої Богородиці с.

 

Холмовець Виноградівського району протоієрей Василій Кміть. Під час богослужіння поминались імена православних ієрархів – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського Патріарха, Блаженнійшого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви та Преосвященнійшого Віктора, єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Карпатською єпархією УАПЦ.

 

За богослужінням Преосвященній владика Віктор підніс сугубу молитву за даровану нам, Отцем нашим Небесним, земну Вітчизну Україну, за перемогу Українського війська над московсько-путінськими окупантами і терористами, за мир на нашій святій українській землі та благополуччя українського народу, за подолання розділення православних та утвердження Єдиної Помісної Автокефальної Української Православної

Церкви.

 

Під час заупокійної ектенії було піднесено молитви за спасіння душ раніше спочилих: полеглих патріотів під час Революції Гідності, українських воїнів, добровольців, волонтерів, мирних співвітчизників що у наші дні віддали свої життя в обороні України від підступних московсько-путінських ординців, а також за ново спочилого Преосвященнійшого Іларіона Савчука, єпископа Черкаського і Кіровоградського, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви та спочилих рідних, учителів, друзів та близьких.

З пастирською проповіддю до прихожан звернувся протоієрей Василій Кміть, який зупинився на історії та богословському значенні свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

 

Перед завершенням літургії соборно було проспівано Духовний Гімн України «Боже Великий єдиний, нам Україну храни…» З вітальним і повчальним архіпастирським словом до присутніх звернувся і Преосвященнійший владика Віктор, який наголосив на духовно-богословському значенні ушанування Воздвиження Хреста Господнього та закликав усіх намагатись жити і діяти за Заповідями Божими.

 

Увесь хід богослужіння супроводжувався церковним співом академічного хору під керівництвом читця регента Юрія Ропонича. Після цілування Хреста та святкового помазання освяченою оливою, відбулась традиційна братська трапеза.

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1300#sigFreeId1de16b23dc

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

Преосвященнійший єпископ Віктор, керуючий Карпатською єпархією УАПЦ очолив всенічне бдіння та чин Воздвиження

 DSC069126 вересня, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви,

 

Преосвященнійший єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь очолив всенічне бдіння та чин Воздвиження Хреста Господнього у Кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозваного в м. Ужгороді.

 

Владиці співслужили: декан Мукачівсько-Ужгородського деканату архімандрит Діодор Муратов та декан Хустсько-Виноградівського деканату протоієрей Олександр Смолін.

 

Після великого славослов’я на середину храму було винесено Чесний і Животворящий Хрест Господній та відправлено чин Воздвиження, який звершив Преосвященнійший владика.

 

Після завершення чину Воздвиження владика Віктор провів помазання прихожан освяченою оливою.

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1300#sigFreeId6a49a42777

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

 

 

Єпископ Віктор Бедь відслужив літію за українським журналістом та патріотом Павлом Мочаром


Bedb27 вересня Преосвященнійший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви відслужив заупокійну літію за українським журналістом, патріотом та учасником національно-визвольних змагань на

 

Закарпатті кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття Павлом Михайловичем Мочаром (27.09.1957 – 18.08.2012) з нагоди 58-річчя з дня його народження, згідно чину за інославним.

 

 

 

 

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

Mochar

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Біографічна довідка: Мочар Павло Михайлович (27.09.1957 смт. Буштино – 18.08.2012 смт. Буштино) народився 27 вересня 1957 року в селищі Буштино на Тячівщині в Закарпатській області України.

 

Після закінчення Буштинської середньої школи працював маляром-штукатуром.

 

 

Згодом проходив службу в авах радянської армії. Після мобілізації поступив на навчання на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.

 

По закінченню навчання певний час працював на Буштинському лісокомбінаті, а вже у 1984 році збулась його давня мрія, Павло Михайлович був прийнятий на роботу за обраним фахом – кореспондентом Тячівської районної газети «Дружба». Згодом став ведучим журналістом та завідуючим відділом даного часопису.

 

На ниві журналістики Павло Мочар сповна розкрив свої журналістські здібності. Писав гостро, правдиво і життєво. Вмів знайти тему, цікаво подати її і саме головне своїм журналістським пером допомогти простим людям.

 

Ставши на рушник сімейного щастя Павло Михайлович відбувся як гідний та люблячий чоловік та батько двох донечок, яких разом і з дружиною плекав, і яким іще встиг допомогти піти на навчання до вищого навчального закладу.

 

В кінці 80-х на початку 90-х років полум'яне серце та чиста душа Павла Мочара не могли залишитись на узбіччі чергового історичного етапу українських національно-патріотичних змагань за відродження державної незалежності України та подолання комуністичного тоталітаризму.

 

Павло Мочар ризикуючи втратити любиму роботу в журналістиці долучається до діяльності Тячівської районної організації Народного Руху за перебудову і стає одним із її найактивніших бійців. І найбільшим щастям на ниві громадсько-політичної діяльності для Павла Михайловича стало 24 серпня 1991 року – День проголошення у Верховній Раді України Акту про відновлення державної незалежності України. З 1993 року Павло Михайлович долучився до

діяльності Християнсько-народної спілки Закарпаття.

 

Попереду іще було довге і щасливе життя. Та підступна хвороба передчасно скоротила життєвий шлях гарної, добротної та віруючої людини.

18 серпня 2012 року Павло Михайлович Мочар відійшов у вічність. Похований в смт. Буштино.

 

Прес-служба ХНСЗ

Співпраця УБА-КаУ та Софійського університету

Софійський університет св. Климента Охридського

Українська богословська академія буде співпрацювати з богословським факультетом С

офійського університету імені святого Климента Охридського

 

 

 

 

 

Нещодавно між Українською богословською академією Карпатського університету (Україна) та богословським факультетом Софійського університету св. Климента Охридського (Болгарія) було підписано договір про міжнародну освітню та наукову співпрацю. Договір було підписано уповноваженими сторонами, від української сторони – професором, єпископом Віктором Бедь, ректором Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії, від болгарської сторони – доцентом Олександром Омарчевським, деканом богословського факультету Софійського університету імені святого Климента Охридського.

КаУ адмінкорпус

 

Згідно даного договору передбачається співпраця за наступними напрямами:

 

1. У науково-дослідній сфері;

2. У видавничій сфері;

3. У сфері освіти.

 

Відтак передбачається розробка та проведення спільних наукових досліджень, обмін науково-педагогічними кадрами та студентами, підготовка наукових кадрів, видання навчальної та наукової літератури, впровадження навчальних програм подвійного диплому тощо.

 

У відповідності до даного договору сторони обумовили також взаємне визнання (нострифікацію) дипломів про вищу освіту, наукові ступні та вчені звання, що сприятиме взаємоінтеграції української та болгарської вищої освіти та науки.

 

 

Прес-служба КаУ та УБА.

 

 

us1

Популярні новини

В Ужгороді під час прогулянки вулицею Панькевича місцеві жителі виявили два предмети ззовні схожі на вибухонебезпечні, які виявили...
28.02.2019 відбулась зустріч завідувача кафедри військової підготовки Ужгородського національного університету В.В.Олійника зі сту...
25.02.2019 у Закарпатському НДЕКЦ МВС України було проведено семінарське заняття для студентів 3-го курсу юридичного факультету Ка...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS