На Вознесіння Господнє в академічному храмі УБА в Ужгороді відслужили Божественну літургію

DSC 078921 травня, у двунадесяте свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа та поминання апостола і євангеліста Івана Богослова, в православному академічному храмі апостола українського Андрія Первозванного Української богословської академії в Ужгороді було відправлено Божественну літургію.

 

Божественну літургію очолив настоятель академічного храму архімандрит Віктор Бедь у співслужінні архімандрита Діодора Муратова, протоієрея Ігоря Ковальчука та протоієрея Олександра Смоліна.

 

Під час богослужіння поминалось ім'я православного першоієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха як першосвятителя Матері Церкви в Україні.

 

В ході літургії академічним духовенством було піднесено молитви до Господа Бога, в яких просили Отця Небесного допомогти згорнути та погасити вогнище війни на теренах нашої держави, відвернути кровопролиття в Україні, благословити, духовно укріпити і зберегти життя українських воїнів та патріотів-добровольців, що в ці дні боронять святу українську землю і український народ від віроломних та підступних московсько-путінських окупантів, терористів та сепаратистів.

 

Академічне духовенство вознесло молитви до Господа Бога з проханням дарувати українському народу мир, національну і духовну єдність та єдину помісну Українську Православну Церкву.

 

Під час заупокійної літії, молитовно поминались імена спочилих пріснопам'ятного Блаженнійшого Володимира Сабодана, Митрополита Київського і всієї України, полеглих українських патріотів під час Революції Гідності (2013 – 2014), українських воїнів, добровольців і мирних співвітчизників, які загинули у наші дні в обороні України і українського народу від московсько-путінської навали (2014 – 2015).

 

З євангельською проповіддю до прихожан звернувся протоієрей Ігор Ковальчук, який розповів присутнім про невичерпну любов Спасителя і Господа нашого Ісуса Христа до усіх нас.

 

З вітальним словом до прихожан звернувся архімандрит Віктор Бедь.

 

Увесь хід богослужіння було відправлено українською мовою.

 

Відтакв їдальні Української богословської академії Карпатського університету відбулась братня трапеза.

 

Прес-служба УБА – КаУ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1300#sigFreeIdac7205d4ff

Священик і парафіяни із Запоріжжя висловили свій подив митрополиту Онуфрію

1431954153 0Протоієрей Ігор Сава і парафіяни храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії УПЦ (МП) у Запоріжжі звернулися з відкритим листом до митрополита Київського і всієї України Онуфрія, в якому висловили своє здивування недавнім вчинком трьох єпископів УПЦ в залі Верховної Ради, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Кiev-orthodox.org.

 

«Ваше Блаженство, Ваші дії у Верховній Раді натякають, що Україна - винуватиця триваючої війни ... Своїми діями 8 травня Ви всіх нас поставили під удар», - пишуть автори листа, під яким стоять підписи настоятеля і 36 прихожан.
 
Текст листа і відскановані підписи настоятель парафії опублікував на сайті «Київська Русь»:

 

Ваше Блаженство!

Ми, вірні Української Православної Церкви (МП), змушені звернутися до Вас, так як нас здивувала демонстрація неповаги до двадцяти одного героя України, десять з яких вже віддали життя за свою країну.

 

Говорячи «здивування», ми маємо на увазі не обурення або вимога відповіді, а, скоріше, нерозуміння. Ми - церковні люди і з повагою ставимося до своїх пастирів. Ми розуміємо, в якому складному становищі знаходиться архієрей, а тим більше, предстоятель Церкви, в нинішній ситуації конфлікту, коли обидві протиборчі сторони називають себе православними. Але, ми розуміємо також ступінь відповідальності пастиря перед паствою, адже люди довіряють своєму предстоятелю керівництво в найголовнішому: у визначенні, де добро, де зло, де порятунок, де погибель.

 

Ваше Блаженство, Ваші дії у Верховній Раді натякають, що Україна - винуватиця триваючої війни. Але це - неправда. Ми всі пам'ятаємо, що війна почалася з захоплення російськими військовими адміністративних будівель в Сімферополі і подальшої анексії усього Криму (це визнало і російське керівництво), продовжилася захопленням російськими спецназівцями адміністративних будівель на Донбасі і безперебійним постачанням терористів військовою технікою та живою силою. Ніхто з нас не підтримує війну, ми всі за її негайне припинення. Але, в наших умовах, перестати захищатися від агресії з боку Росії, рівнозначно тому, щоб поширити вогонь війни на всю країну, це особливо очевидно для нас, жителів прифронтових областей.

 

Ваше Блаженство, ми - православні християни і не хочемо, щоб наша віра визначалася чиїмись політичними або, ще гірше, геополітичними інтересами, чиїмись цивілізаційними вподобаннями. Господь послав своїх учнів в усі країни, не роблячи відмінностей між різними цивілізаціями. Навпаки, ми хочемо керуватися лише Законом Божим з його чітким розрізненням понять. З точки зору цього Закону, підбурювання власного населення до агресії і подальший напад на іншу країну - це зло, а захист своєї вітчизни - добро.

 

Ваше Блаженство, своїми діями 8 травня Ви всіх нас поставили під удар. Тепер ще більше наших співвітчизників зміцнилося в упевненості, що «Московський Патріархат - п'ята колона в Україні». Але ми - не «п'ята колона». Ми християни і громадяни України, а тому молимося про наших героїв і схиляємо перед ними голову.

З щирою любов'ю до Вашого Блаженства.

 

Протоієрей Ігор Савва, настоятель храму в ім'я св. МЧЦ. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, м. Запоріжжя

В Українській богословській академії в Ужгороді завершено переклад на українську мову богослужбових текстів Великого посту

DSC 089418 травня, під головуванням ректора професора архімандрита Віктора Бедь, відбулось чергове засідання богословсько-видавничої комісії Української богословської академії Карпатського університету в Ужгороді. Комісія підвела підсумки своєї роботи за березень-квітень 2015 року по  перекладу на українську мову, з грецької, опрацьованих богослужбових текстів Великого посту: чину покаяння, канону Андрія Критського, життя святої Марії Єгипетської.

 

Участь у обговоренні порядку денного прийняли доцент архімандрит Діодор Муратов, доцент протоієрей Ігор Ковальчук, протоієрей Олександр Смолін, доцент Сергій Урста, Василь Генсьорський, Микола Гарда,  Ілля Михайлов та інші. Наразі дані тексти передані до видавничого відділу академії для внесення до них відповідних правок та зауважень, та подальшої підготовки до друку.

 

Прес-служба УБА-КаУ

В Карпатському університеті та Українській богословській академії Ужгороді привітали протоієрея Іоанна Моланича з 50-річчям священицького служіння

DSC 077717 травня, в Карпатському університеті імені Августина Волошина та Українській богословській академії в Ужгороді відбулась урочиста академія – вітання митрофорного протоієрея Іоанна Моланича, благочинного Ужгорода Мукачівської єпархії УПЦ МП, багаторічного настоятеля православного Свято-Преображенського храму, незмінного духівника університету, доктора богослов’я, доцента з славним ювілеєм 50-річчя з дня прийняття священицького сану (9 травня 1965 року).

 

З нагоди цього славетного ювілею отець Іоанн Моланич був удостоєний високої громадської нагороди – ордена Августина Волошина ІІ ступеня (на честь президента Карпатської України, Героя України), який в урочистій і братерській атмосфері йому вручив ректор Карпатського університету імені Августина Волошина, президент Міжнародної академії богословських наук, професор архімандрит Віктор Бедь. З подячним словом до присутніх звернувся і отець Іоанн, який подякував за вияв поваги до нього та за високу оцінку його скромної пастирської діяльності громадськістю, а також поділився коротким спогадами про свій тернистий шлях на ниві священства у  важкі часи панування комуністично-радянського тоталітаризму і войовничого атеїзму в СРСР та УРСР. Всі присутні, представники професорсько-викладацького складу, студентів, академічного духовенства, громадськості, що зібрались привітати отця Іоанна, зичили ювіляру міцного здоров’я, щастя, радості, довгих років у служінні святій Матері Церкві, у славу Богом даної нам земної Вітчизни України та боголюбивого українського народу, та неодноразово співали ювіляру «Многая літа»…

 

Прес-служба КаУ

 

DSC 0776

Духовенство академічного храму, прихожани, представники КаУ, УБА та громадськості в Ужгороді вшанували жертв політичних репресій

DSC 058217 травня, у неділю про сліпого, в православному академічному храмі апостола українського Андрія Первозванного Української богословської академії в Ужгороді було відправлено Божественну літургію.

 

Божественну літургію очолив настоятель академічного храму архімандрит Віктор Бедь у співслужінні архімандрита Діодора Муратова, протоієрея Ігоря Ковальчука та протоієрея Олександра Смоліна.

 

Під час богослужіння поминалось ім'я православного першоієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха як першосвятителя Матері Церкви в Україні.

 

В ході літургії академічним духовенством було піднесено молитви до Господа Бога, в яких просили Отця Небесного допомогти згорнути та погасити вогнище війни на теренах нашої держави, відвернути кровопролиття в Україні, благословити, духовно укріпити і зберегти життя українських воїнів та патріотів-добровольців, що в ці дні боронять святу українську землю і український народ від віроломних та підступних московсько-путінських окупантів, терористів та сепаратистів.

 

Академічне духовенство вознесло молитви до Господа Бога з проханням дарувати українському народу мир, національну і духовну єдність та єдину помісну Українську Православну Церкву.

 

Під час заупокійної літії, молитовно поминались імена спочилих пріснопам'ятного Блаженнійшого Володимира Сабодана, Митрополита Київського і всієї України, полеглих українських патріотів під час Революції Гідності (2013 – 2014), українських воїнів, добровольців і мирних співвітчизників, які загинули у наші дні в обороні України і українського народу від московсько-путінської навали (2014 – 2015).

 

Також, у день пам’яті за жертвами політичних репресій в СРСР (на державному рівні поминаються в Україні в третю неділю травня), академічним духовенством було виголошено заупокійні молитви і прохання до Господа Бога за всімазакатованими, убитими і померлими жертвами безбожної комуністично-радянської влади у ХХ столітті.

 

З євангельською проповіддю до прихожан звернувся архімандрит Діодор Муратов, який на прикладі Євангельського благовісту про сліпонародженого доніс до прихожан моральне вчення про людську сліпоту, як духовну, так і тілесну.

 

З повчальним словом до прихожан, після завершення літургії, звернувся і настоятель академічного храму архімандрит Віктор Бедь, який зупинився на жертовності Спасителя нашого Ісуса Христа, та ціні Його сходження на Голгофу, заради спасіння людства, та жертовності і святості наших співвітчизників, які віддали своє життя за прабатьківську віру, національну та державну незалежність української нації і Української держави у протистоянні із безбожним комуністично-радянським режимом минулого століття. «Ціна такої жертовності є дуже і дуже високою. Так у період з 1918 по 1991 рр. в наслідок  політичних репресій за національною приналежністю до українства, виявом українського патріотизму, антикомуністичних і антимосковсько-імперських поглядів з вини комуністично-радянських катів в СРСР та УРСР, було знищено біля двадцяти п’яти мільйонів українців (і це без врахування багатомільйонних втрат у роки другої світової війни 1939 – 1945 рр.)» - наголосив отець Віктор.

 

Увесь хід богослужіння було відправлено українською мовою.

 

По завершенню богослужіння було проведено хресну ходу до пам’ятника жертвам політичних репресій в сквері на честь Небесної Сотні в Ужгороді, де духовенство за участі прихожан відслужило заупокійну літію.

 

Відтак, після повернення до храму, в їдальні Української богословської академії Карпатського університету відбулась братня трапеза.

 

Прес-служба УБА – КаУ

Про Бога, українців і Україну

ZzzbogorodycaПеред приходом у світ, по волі Отця нашого Небесного, людина не вибирає ані батьків, ані дату, ані місце на земній кулі, ані державу свого народження. Але прийшовши у світ людина повинна намагатись бути гідною Свого Творця, Отця нашого Небесного, бо створена за Його подобою і ликом, та не цуратися свого роду, прабатьків і батьків. Людина повинна намагатись жити у любові, гармонії із Богом, оточуючим світом і своїми близькими. Дотримуючись Заповідей Божих, Отця нашого Небесного, та Спасителя нашого Ісуса Христа, людина повинна любити і шанувати батьків своїх, ближніх своїх, історію свого українського народу, свою українську націю та Богом дану земну Вітчизну, українську землю і державу нашу - Україну! І пам'ятати, що зрада своїх батьків, своїх близьких, співвітчизників, своєї, Богом даної, української землі і держави України, є зрадою і Господу Богу, бо це зрада любові до найдорогого, що має у земному житті людина. Бо така зрада призводить до великої біди, наруги, кровопролиття, війни, втрати волі, державності і до рабства по відношенню до наших близьких... І такої зради Отець наш Небесний ніколи і нікому не заповідав і не благословляв, як нам українцям, так і іншим народам світу...

 

Людина у якої не має любові, вірності, відданості і пошани  до своєї, Богом даної Вітчизни України, свого українського роду і української нації, своєї Української Церкви є байстрюком, запроданцем і перекотиполем, як перед своїм народом, так і перед іншими народами, та Господом Богом...

 

Тож, українці, будьмо гідними Отця нашого Небесного, своїх прабатьків і батьків, своєї славної української історії та Богом даної земної Вітчизни України! Українці будьмо єдині - національно, державно і духовно-церковно! Тоді з нами буде благодать Божа, благословення Отця нашого Небесного і благополуччя у віках!

16 травня 2015 року.

 

Архімандрит Віктор Бедь

 

 

 

 

Політичне православ'я

116057Порівнювати "УПЦ митрополита Володимира" з "УПЦ митрополита Онуфрія" і легко, і безглуздо водночас. 

 

Церква митрополита Володимира була складною структурою, в якій діяв принцип стримування і противаг. Будь-яка політика реалізовувалася за допомогою "малих кроків", інакше при такому непевному балансі не виходило ніяк. Митрополит Онуфрій більш прямий і простий. А його найближчі помічники — насамперед митрополит Антоній — судячи з усього, чи то не хочуть, чи то не здатні, чи то просто не мають потреби в якійсь самостійній політиці. Москва як джерело влади їх цілком улаштовує. Або цілком тримає в руках. 

 

УПЦ, що втратила до кінця предстоятельства митрополита Володимира охвістя "МП", нині знову змушена повернути його у свою назву. Тепер уже — як ярлик. І хоч скільки б окремі панотці й навіть владики дратувалися на це "МП" — ми, мовляв, українська, а не московська церква, — воно чіпляється до "УПЦ" вперто, як вагон до паровоза. Точніше, навпаки — у ролі локомотива виступає МП. Тож пропозиція перейменувати УПЦ МП в РПЦ в Україні, що її вважають хто жартом, а хто провокацією, — всього лише вимога мовної логіки. 

 

З початком війни в Донбасі розсіялися сумніви в тому, що УПЦ МП має своє місце в геополітичному проекті Кремля. Хоча насправді геополітичний проект Кремля — це ефірне створіння, яке зазнає краху і гине щоразу при зіткненні з реальністю. Та, на жаль, для реальності це теж не минає безслідно. Однією з жертв стала саме УПЦ МП, чия "розділеність у собі", що до певного часу відігравала позитивну роль, у воєнний час і в (не)вправних руках виявилася фатальною. 

 

Усидіти на двох стільцях, напевно, можна — та тільки доти, доки вони не починають роз'їжджатися в різні боки. Порада визначитися, вибрати один зі стільців безглузда — УПЦ МП зберігає свою цінність для Москви саме в такому розкаряченому стані. І навіть якщо вона, зрештою, гримнеться об землю — у цьому теж будуть свої переваги. Для Білокам'яної, звісно, не для нас.

 

Митрополит Онуфрій виявився чи не найкращим вибором на місце предстоятеля в умовах воєнного часу. Знову ж таки для Москви. Людина, віддана ідеалам російського православ'я і патріархові Московському. Дисциплінований чернець — а отже, готовий, за потреби, терпіти страждання.

 

Він геть не переймається тим фактом, що "русское православие" вже зовсім не те, воно еволюціонувало у цивільну релігію російського народу і Росії, і місця Україні там зовсім не лишається. Як і Христу. Поки діяв проект християнського універсалізму чи навіть просто канонічних територій (православ'я ніколи не було сильним в універсалізмі) — можна було "зберігати вірність". Але тепер, на жаль, про жодне християнство, православ'я і вже навіть "русское" православ'я не йдеться. Тепер віра — "в царя и отечество", Великдень — 9 травня, божество — "Святая Русь", реліквія — прапор перемоги, георгіївські стрічечки — замість натільних хрестиків, а якщо вже почали освячувати храми на честь "полеглих при виконанні" працівників НКВД-МҐБ-КҐБ, очевидно, й відповідні канонізації не за горами. Який уже тут універсалізм? 

 

Попри це, "справжній чернець" митрополит Київський, як і його найближчий помічник ще один "справжній чернець" — керуючий справами Київської митрополії митрополит Антоній, — із "чистим сумлінням" допомагають Московській патріархії реалізовувати свою частину гібридної війни. За твердженням патріарха Кіріла, війна в Україні — релігійна, супроводжується порушенням прав і стражданнями "канонічної церкви". Принаймні саме з такими скаргами їздив до Страсбурга митрополит Антоній — на "уніатів і розкольників", які, не виключено, усю цю кашу й заварили заради того, щоб витіснити канонічне православ'я з його канонічної території (пардон за тавтологію).

 

Треба сказати, дипломатичне відомство Московської патріархії працює не покладаючи рук. Те, що патріарх Кіріл нещодавно став доктором гоноріс кауза російської дипакадемії, — цілком заслужена нагорода. У тому, що стосується України і нашої війни, він зробив і робить не менше, ніж відомство Лаврова, скуте з одного боку Кремлем, а з іншого — всезагальною бридливістю. Керуючого справами Київської митрополії прийняли й прихильно вислухали в Страсбурзі, комісія Всесвітньої ради церков відвідала Україну і вибухнула вельми компліментарним для УПЦ МП комюніке. І, зрештою, — "стримана" позиція Ватикану й особисто папи Франциска. Усі ці видимі й іще безліч менш помітних успіхів МП і його "ОВЦС" можуть записати на свій рахунок. Поки дипломати й глави країн ЄС і США щосили обробляють російське керівництво, підрізуюуть крила санкціями, цінами на нафту і просто загальним "фе", Московський патріархат нічим і ніким не обмежений і веде боротьбу по своїх каналах. І він, на відміну від свого кремлівського патрона, залишається всюди "рукоподаваним". Наче для когось у світі досі ще секрет, яку роль при кремлівському дворі відіграють патріарх Московський і вся його рать. 

 

Крім "страждань канонічних православних в Україні", Московська патріархія вибухнула ще одним проектом — надати УПЦ МП статус "головного об'єднувача" України. На тій підставі, що її приходи й віряни є на всій території України. Ця ідея спливла, до речі, і в доповіді Всесвітньої ради церков. Але головне навіть не те, що її підтримують релігійні організації у світі, а те, що цій ідеї не дають відсічі всередині країни. Швидше за все, через її сміховинність і навіть, певне, цинізм — на кшталт популярної казки про лиса, який найнявся пасти гусей. Принаймні за нинішнього керівництва Київської митрополії ця ідея тільки на експорт і годиться. Занадто вже відверту позицію в українсько-російському конфлікті обрало керівництво Київської митрополії. 

 

Втім, УПЦ МП таки відіграє роль в об'єднанні. Просто не про внутрішнє об'єднання України йдеться. УПЦ МП — тепер як ніколи — гарант єдності України з "русским миром". Або, бери вище, "Святой Русью". Доктрина Третього Риму в'їлася під шкіру (або лягла приємним вантажем на банківські рахунки) керівництва УПЦ МП. Зберігати вірність Риму навіть усупереч волі намісника (адже Україна всього лише провінція у складі "Святой Руси") — ось специфічний героїзм митрополита Онуфрія. Його аскетична зовнішність, реноме "бездоганного ченця" дуже пасують образу "мученика за правду". 

 

До речі, саме час запитати тих, хто ратував перед виборами митрополита Київського за "партію ченців і молитовників": ви задоволені результатами? Чи все вийшло як з протодияконом Кураєвим, який спочатку всіма засобами піарив "патріарха-менеджера", а потім "менеджери", що прийшли до влади, витіснили його в глибоку опозицію? Нічого не вдієш, як писав Марк Твен, "що може бути більш марним, ніж досвід?". Тим паче чужий. 

 

Мучеництво, втім, спіткає зовсім не митрополита Київського. І не керуючого справами митрополії митрополита Антонія. І навіть не настоятеля "головного храму країни" архієпископа Іону, який змінив на цій "посаді" митрополита Павла. Учасники маленького епізоду з "невставанням" під час ушанування героїв у ВР, що вилилося у грандіозний скандал (журналістів, звісно, негайно звинуватили в "роздмухуванні" — та нам не звикати), нічим не ризикували. Не знаю, що би з ними було, якби вони встали й поплескали в долоні разом з усіма, — у Москві, треба думати, пильнують, і навіть дрібниці не пропустять. І в "роздмухуванні" ніхто не звинуватить — усім відомо, що саме через них, через дрібниці, й бувають найбільші неприємності.

 

Мучеництво, коли раптом і трапиться, то стане долею церкви "на місцях". Парафіяльні священики — ось кому варто напружитися. Втім, вони й так постійно напружені — раз у раз доводиться виправдовуватися, відмежовуватися, строчити в митрополію прохання, відкриті листи — у пресу, розпачливі пости — у Фейсбук. Панотцям — навіть тим, які не надто люблять Україну, — не може подобатися, що під ногами починає тліти трава. Насамперед тим, хто "не надто любить". Річ у тім, що який піп — така й парафія, тобто політичні уподобання панотця зазвичай поділяє його паства, і вони можуть десятиліттями жити спокійно в цих замкнених маленьких "клубах за інтересами". Та коли телевізор починає регулярно транслювати провокаційні дії священноначалія — тоді цей тендітний баланс може полетіти в тартарари. 

 

Ніхто ж не бере до уваги, що УПЦ МП в інституціональному сенсі насправді майже не існує. Київська митрополія — сама по собі, єпархії — самі по собі, парафії — ще саміші. Не те щоб це сталося вчора. Відносна автономія єпархій — один із принципів взаємин у православній церкві. У тому разі, коли вона доповнюється "єдністю — у головному". Що для церкви головне — зрозуміло: Христос. Тобто в ідеалі саме Він. Але що робити, якщо керівництво церкви, у тому числі Московський патріарх особисто, постійно піддає це "головне" ревізії? Якщо "головним", з погляду керівництва церкви, виявляється то "Святая Русь", то якась неіснуюча "єдність", то Перемога називається Великоднем, а СРСР/Росія — "рятівником світу"? Що тепер "головне", з чим треба зберігати єдність у православній — у тому числі українській православній — церкві?

 

Це тепер питання зовсім не християнське і не церковне. Це питання політичне. Боротьба, яку митрополит Володимир свого часу вів з "політичним православ'ям", зараз видається майже донкіхотською. Оскільки вище керівництво Церкви-Матері зробило політику релігією і перепрофілювало церкву на служіння цивільному культу. На вибачення митрополитові Онуфрію можна сказати тільки одне: політизація православ'я розпочалася не в Києві. Київ тільки прийняв це як нові правила гри. І навряд чи стало б сил новому керівництву Київської митрополії відмовитися.

 

Усім "православним френдам", які наповнюють стрічки розпачливим лементом "не ототожнюйте митрополита Онуфрія з усією церквою", хочеться відповісти банальністю: кожен народ має таку владу, на яку заслуговує. Зважаючи на все, церкви як суспільного інституту це стосується вповні. І чому б раптом в українській церкві було якось інакше, ніж в українському суспільстві загалом? Утім, у церкві все навіть гірше — тут драматичний розрив між керівництвом церкви, її кліром і простими вірянами колосальний і давно культивований. Помісні собори в УПЦ МП не стали традицією — єдиний в історії УПЦ МП Помісний собор був скликаний іще митрополитом Володимиром. А митрополит Онуфрій на таке зухвальство нізащо не зважиться. По-перше, УПЦ МП тільки на словах "помісна церква". А по-друге, патріарх Кіріл уже давно вирішив, що скликання Помісних соборів і така інша "церковна демократія" — порочна практика. 

 

У результаті, кожен сам по собі, і один Бог за всіх. На нього й залишається покладатися. Та ще на залишки здорового глузду й терпіння українців. Бо слова "релігійна війна" уже пролунали. Вони, звичайно, зовсім не відповідають дійсності — але чи мало казок стає дійсністю, якщо це комусь потрібно? Добре, нехай не повномасштабна релігійна війна — бодай її картинка, з якої пропаганда і дипломатія зроблять усе, що їм заманеться. Наразі в їхньому розпорядженні немає нічого, крім окремих парафій-"перебіжчиць". І хоч як працювали сідницями у ВР владики — президент зробив вигляд, що "не помітив" їхньої безтактності і продовжує запрошувати представників УПЦ МП на офіційні заходи наче нічого не сталося. 

 

Українці до жаху терплячі й до відрази толерантні. Тому "для картинки" доводиться використовувати розбомблені церкви Донбасу. А це потрібного враження не справляє, бо "а ля гер, ком а ля гер", і розбомблений пологовий будинок чи школа все одно виглядають жахливіше. 

 

Той факт, що серед тих, хто посіяв вітер і змусив нас пожинати бурю, значаться представники УПЦ МП — проповідники "русского мира" — ми пам'ятаємо і не забудемо ще дуже довго. Для виплат за цими рахунками колись настане час. А поки що — після всього сказаного і зробленого (а також НЕ сказаного і НЕ зробленого) — УПЦ МП варто подумати не про "роль об'єднувача країни", а про щось простіше. Про виживання, наприклад. 

 

Джерело: Дзеркало тижня

Навчальні заклади Вселенського патріархату співпрацюватимуть з Українською богословською академією Карпатського університету

DSC 02455 травня 2015 року до Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії в Ужгороді прибув представник Елладської Православної Церкви, доктор політичних наук, доктор теологічних наук, професор Національного Македонського університету (м. Салоніки, Греція) Алексіос Панагопоус.

 

Під час перебування професор Алексіос від імені Високопреосвященнійшого Іоанніса (Тассіаса), митрополита Лагадського Елладської Православної Церкви привітав ректора Карпатського університету імені Августина Волошина, президента Міжнародної академії богословських наук, професора архімандрита Віктора Бедь з днем народження.

 

Від імені керівництва Македонського університету (м. Салоніки, Греція), Центра греко-слов’янської дружби імені апостола Андрія Первозванного та Патріаршого університету Івана Богослова в Мехіко (Мексика) пан професор обговорив з отцем ректором питання співпраці між вище вказаними навчальними і науковими закладами, які він представляв, та Українською богословською академією Карпатського університету і Міжнародною академією богословських наук. З усіх питань досягнуто попередні домовленості, які надалі будуть скріпленні відповідними договорами про співпрацю. Окрім того сторони обговорили питання про підготовку і проведення міжнародної наукової богословської конференції в Салоніках (Греція) з питань пошуку шляхів подолання розділення православних в Україні та утвердження автокефалії Української Церкви.

 

Участь у зустрічі також прийняли декан Української богословської академії доцент Сергій Урста, директор видавничого відділу Карпатського університету імені Августина Волошина, благочинний академічного храму апостола українського Андрія Первозванного, доцент архімандрит Діодор Муратов та керуючий прес-службою КаУ і УБА, доцент протоієрей Ігор Ковальчук.

 

Прес-служба УБА - КаУ

 

DSC 0243

 

DSC 0250

 

DSC 0252

 

DSC 0257

В академічному храмі в Ужгороді поминули полеглих воїнів та молились за матерів

DSC 048910 травня, у неділю про самарянку, в православному академічному храмі апостола українського Андрія Первозванного Української богословської академії в Ужгороді було відправлено Божественну літургію.

 

Божественну літургію очолив настоятель академічного храму архімандрит Віктор Бедь у співслужінні архімандрита Діодора Муратова та протоієрея Олександра Смоліна.

 

Під час богослужіння поминалось ім'я православного ієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха як першосвятителя Матері Церкви в Україні.

 

Академічним духовенством було піднесено молитви до Господа Бога, в яких просили Отця Небесного допомогти згорнути та погасити вогнище війни на теренах нашої держави, відвернути кровопролиття в Україні, благословити, духовно укріпити і зберегти життя українських воїнів та патріотів-добровольців, що в ці дні боронять святу українську землю і український народ від віроломних та підступних московсько-путінських окупантів, терористів та сепаратистів.

 

Академічне духовенство вознесло молитви до Господа Бога з проханням дарувати українському народу мир, національну і духовну єдність, та єдину помісну Українську Православну Церкву.

 

Також, зважаючи на святкування Дня матері, було виголошено молитви і прохання до Господа Бога за всіх матерів в Україні.

 

Під час заупокійної літії, молитовно поминались імена спочилих пріснопам'ятного Блаженнійшого Володимира Сабодана, Митрополита Київського і всієї України, полеглих українських патріотів під час Революції Гідності (2013 – 2014), українських воїнів, добровольців і мирних співвітчизників, які загинули у наші дні в обороні України і українського народу від московсько-путінської навали (2014 – 2015), а також полеглих воїнів Карпатської Січі Карпатської України, Радянського Союзу, Української Повстанської Армії, бійців партизанських загонів, підпільників, добровольців, в’язнів фашистських концентраційних катівень що у роки другої світової війни (1939 – 1945) віддали своє життя у боротьбі із німецько-гітлерівським фашизмом та його союзниками.

 

З євангельською проповіддю до прихожан звернувся протоієрей Олександр Смолін, який закликав прихожан, на прикладі історії самарянки, завжди мати сильну і непорушну віру в Отця нашого Небесного і Сина Його – Спасителя нашого Ісуса Христа.

 

З повчальним словом до прихожан, після завершення літургії, звернувся і настоятель академічного храму архімандрит Віктор Бедь, який зупинився на євангельському розумінні змісту віри та Заповідей Божих, зокрема щодо вияву любові до ближніх, свого українського народу та Богом дарованої нам земної Вітчизни України. Також було наголошено на невмирущому подвигу полеглих воїнів-антифашистів у роки другої світової війни у боротьбі із німецько-гітлерівським фашизмом, 70-річчя Великої Перемоги над яким ми святкуємо цими днями 8 – 9 травня, та подвигу наших сучасників – українських воїнів, що боронять всіх нас від новітніх московсько-путінських окупантів і терористів. Окремо отець Віктор зупинився на величі материнського подвигу і святості материнства, та привітав усіх жінок-матерів зі святом Дня матері, який відзначається сьогодні в Україні.

 

Увесь хід богослужіння було відправлено українською мовою.

 

По завершенню богослужіння відбулась братня трапеза.

 

Прес-служба УБА – КаУ

 

DSC 0444

DSC 0446

DSC 0454

DSC 0458

DSC 0536

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Демарш промосковської верхівки УПЦ МП Березовського і Паканича у Верховній Раді України 8 травня – свідчення їх цілковитої відірваності від Українського народу, Української Держави і Української Церкви Христової

onufriy 0     В світських і релігійних (церковних) традиціях століттями виплекано правила тієї чи іншої поведінки, коли мова заходить про поминання і відзначення достойних героїв держави. На знак пошани до своїх видатних співвітчизників, а тим паче герої-воїнів, захисників Богом даної нам земної Батьківщини України, поважаючі себе, свій народ, свою державу, Церкву Христову, люди не цураються відкрито і привселюдно віддати належне ушанування і виявити свою вдячність та повагу до своїх захисників (спочилих і живих) … Одним із таких виявів є зокрема і шанобливе уставання з поваги і вдячності до полеглих і живих героїв.

Останні новини

Усі новини

us1

Популярні новини

Мукачівські поліцейські оперативно затримали грабіжника, який пограбував 25-річну місцеву мешканку та планував збагатитися за раху...
02 липня о 14:48 в оперативно-рятувальну службу надійшло повідомлення про пожежу в одному з номерів готелю, що розташований на вул...
Боржавська вузькоколійна залізниця в Закарпатській області в першому півріччі працювала тільки чотири місяці через злодіїв і неспр...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS