Викладач Української богословської академії відслужив Божествену літургію у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі в с. Чинадієво

IMG 20150614 10543014 червня у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі села Чинадієво Мукачівського району відбулося святкове богослужіння з нагоди свята Всіх святих землі української.

 

Божественну літургію очолив настоятель  монастиря  архімандрит Миколай  Реківчак у співслужінні керуючого прес-службою Української богословської академії Карпатського університету протоієрея Ігоря Ковальчука.

 

Під час богослужіння поминалось ім'я православного першоієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха.

 

З проповідю до прихожан звернувся протоієрей Ігор Ковальчук, який розповів про появу християнства на українських землях та про святих прославлених в землі Українській.

 

Відтак із повчальним словом до усіх присутніх звернувся і настоятель монастиря, отець Миколай який наголосив на скільки важно пам'ятати про першу появу християнства на українських землях та його розвиток до сьогодення, а також про відданість свій Матері-Церкві, своєму українському народу та Богом даній нам, земній Вітчизні, Україні.

 

Прес-служба УБА – КаУ

В Ужгороді духовенство Карпатської єпархії УАПЦ відслужило заупокійну Літію за видатним українцем Євгеном Коновальцем

93566f5 f314 червня керуючий адміністратор Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, настоятель академічного храму апостола українського Андрія Первозванного в Ужгороді біля пам’ятника жертвам комуністично-радянського режиму часів СРСР і УРСР, що встановлений в сквері Небесної Сотні, архімандрит Віктор Бедь, у  співслужінні архімандрита Діодора Муратова та протоієрея Олександра Смоліна, відслужив заупокійну літію за видатним українським військовим, політичним діячем, першим головою Організації українських націоналістів Євгеном Михайловичем Коновальцем (14.06.1891 – 23.05.1938) у день 124-річчя з дня його народження.

 

У молитві до Господа Бога отець-ректор просив прощення всіх земних гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі. Також під час заупокійної літії архімандрит Віктор молитовно поминув і всіх інших українських воїнів, патріотів та мирних співвітчизників, які віддали своє життя за національну і державну незалежність української нації та Української держави як у минулі часи, так і в наші дні в обороні Вітчизни від московсько-путінських окупантів і терористів.

 

По завершенню літії, до присутніх з повчальним і патріотичним словом звернувся керуючий адміністратор Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, який наголосив на безсмертності подвигу українського героя Євгена Коновальця, всіх полеглих українських патріотів, які віддали своє життя за свободу української нації та державну незалежність України.

 

Участь у поминальній літії прийняли також представники громадських організацій краю – Закарпатського об’єднання «Україна Соборна» та Християнсько-народної спілки Закарпаття. З декламуванням патріотичної поезії Василя Стуса, біля пам’ятника жертвами політичних репресій виступила громадський активіст Християнсько-народної спілки Закарпаття Антоніна Вчорашня.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка:

Євген Михайлович Коновалець (14 червня 1891, Зашків, Жовківський район, Львівська область — 23 травня 1938,Роттердам, Нідерланди) — полковник Армії Української Нродної Республіки, командант Української Військової Організації, голова Проводу українських націоналістів (з 1927), перший голова Організації українських націоналістів.

 

Народивсяу вчительській родині.У 1901–1909 рр. навчався в Академічній гімназіїу Львові. З 1909 р. вивчав право на юридичному факультеті Львівського університету.

 

Із студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. У 1910 р. Коновалець брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові. У 1912 р. став секретарем львівської філії «Просвіти».

 

 

Із 1913 р. як один з лідерів українського студентського руху був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії.

 

На початку Першої світової війни 2 серпня 1914 р. Коновалець був мобілізований до австрійської армії (19 полк Крайової оборони Львова). В червні 1915 р. під час боїв на Маківці Коновалець потрапив у російський полон. У 1915 — початку1916 рр. перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царицином і Астраханню), а з кінця 1916 — у таборі в Царицині (тепер Волгоград).

 

Після Лютневої революції 1917 р. В Російській імперії Є. Коновалець разом з галицькими старшинами з табору в Дубовці (поблизу Царицина), разом А.Мельником, І.Чмолою, Р.Сушком, В.Кучабським, М.Матчаком, Ф.Черником, розгорнув широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців.

 

Приблизно в кінці липня 1917 р. Є. Коновалець приїжджає до Києва. Його поява в Києві характеризується вступом до Комітету допомоги українцям виселенцям (Галицько-Буковинський комітет допомоги жертвам війни) і популяризацією в середовищі Центральної Ради та УГВК ідеї створення окремої західноукраїнської військової одиниці.

 

У жовтні-листопаді 1917 рр. Коновалець спільно з Р.Дашкевичем та іншими членами Галицько-Буковинського Комітету сформував Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки.

 

В січні 1918 р. Коновальця після проведення реорганізації Галицько-Буковинського Куреня Січових Стрільців було обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня — початку лютого 1918 рр. частини Січових Стрільців відзначились у ході придушення антидержавного заколоту в Києві та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста. В період діяльності Української Центральної Ради Січові Стрільці на чолі з Коновальцем фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи української державності. 1-2 березня 1918 стрілецькі частини під командуванням Коновальця спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України визволили від більшовиків Київ.

 

З приходом до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців 1 травня 1918 р. на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Є.Коновалець, залишившись у Києві, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини.

 

В кінці серпня 1918 р. Коновалець отримав від гетьмана П.Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців з осідком у Білій Церкві. На початку листопада 1918 Коновалець через Дмитра Дорошенка, а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови надання національно-демократичними силами (у тому числі Січовими Стрільцями) підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з Росією. В листопаді 1918 Січові Стрільці під командуванням Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П.Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 розбили гетьманські частини.

 

Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканської армії. В 1918–1919 Коновалець командував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ.

 

Після прийняття 6 грудня 1919 р. на нараді головного отамана з представниками уряду та військовими керівниками УНР рішення про розформування українських регулярних частин Коновалець видав наказ про самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців.

 

У листопаді 1919 р. Коновалець потрапив у польський табір для полонених у Луцьку. Навесні 1920 р., звільнившись з ув'язнення, перебрався в Чехо-Словаччину. Намагався у порозумінні з Симоном Петлюрою організувати з інтернованих бійців УГА, що знаходились в Чехословаччині і українських полонених з таборів у Італії, військове формування та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих українських землях.

 

Поразка національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. В цих обставинах в липні 1920 Коновалець здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 р. за безпосередньою участю Коновальця було створено Українську Військову Організацію (хоча сама організація як єдине ціле утворилась лише восени 1921 року.

 

20 липня 1921 Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Був активним противником Другого Зимового походу Армії УНР, розуміючи його безперспективність.

Із грудня 1922 року Коновалець мусив жити в еміграції у Чехо-Словаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії.

 

У листопаді 1927 за ініціативою Коновальця на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня — 3 лютого 1929 на першому Конгресі українських націоналістів у Відні було створено Організацію українських націоналістів, головою проводу якої було обрано Коновальця.

 

Наприкінці 1920-x — на початку 1930-х рр. Коновалець, організаційно зміцнивши УВО і ОУН, установив контакти з політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції. Здійснив ряд заходів, внаслідок яких були створені осередки ОУН або споріднених організацій у Франції, Бельгії, Канаді,Маньчжурії. За його безпосередньою участю в Америці були засновані Громади Українських Стрільців, що поклали початок Організації Державного Відродження України в США і Українському Національному Об'єднанню в Канаді. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії в Польщі, Чехо-Словаччині, Австрії.

 

Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, яка користувалась всезростаючою підтримкою української молоді, намагання поставити українське питання у Лізі Націй та постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР, викликали занепокоєння у комуністично-радянського керівництва в Москві.

 

23 травня 1938 Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації проведеної органами НКВС СРСР. Вбивство Коновальця виконав співробітник НКВС Павло Судоплатов (пізніше — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР, генерал КДБ).

 

У листопаді 1937 Судоплатова прийняв особисто Сталін й поставив задачу розробити план «нейтралізації» керівництва ОУН. Через тиждень у Кремлі Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику НКВС СРСР Єжову та голові ЦВК УРСР Петровському. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесений смертний вирок.

 

23 травня 1938 Павло Судоплатов, за наказом московського комуністично-радянського режиму, передав у Роттердамі в кафе готелю «Атланта» вибухівку, закамуфльовану підривниками НКВС СРСР під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула. Євген Коновалець загинув на місці вибуху.

 

За матеріалами  ЗМІ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1150#sigFreeIdeb876c7c54

 

 

 

У день пам'яті Всіх святих землі української в академічному храмі Карпатської єпархії УАПЦ відслужили Божественну літургію

DSC 041914 червня, у свято Всіх святих землі української, в православному академічному храмі апостола українського Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви в Ужгороді було відслужено божественну літургію.

 

Божественну літургію очолив протоієрей Олександр Смоліну співслужінні архімандрита Діодора Муратова.

 

Під час богослужіння поминалось ім'я православного першоієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха як першосвятителя Матері Церкви в Україні та Блаженнійшого Макарія, Митроролита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви.

 

Академічне духовенство вознесло молитви до Господа Бога з проханням дарувати українському народу мир, національну і духовну єдність та єдину помісну Українську Православну Церкву, а також перемогу Українського війська над московсько-путінськими окупантами і терористами. Особливі молитви до Господа Бога були вознесенні за збереження життя кожного українського воїна, добровольця і волонтера, які у наші дні боронять нашу святу українську землю від підступного московського ординця.

 

Під час заупокійної літії, зокрема, молитовно поминались імена спочилих вічнопам'ятного Блаженнійшого Володимира Сабодана, Митрополита Київського і всієї України, полеглих українських патріотів під час Революції Гідності (2013 – 2014), українських воїнів, добровольців і мирних співвітчизників, які загинули у наші дні в обороні України і українського народу від московсько-путінської навали (2014 – 2015), зокрема поіменно мобілізованих (воїнів та добровольців) із Закарпаття.

 

Перед завершення Божественної літургії в академічному храмі соборно і традиційно було проспівано духовний гімн «Боже Великий єдиний, нам Україну храни...».

 

З повчальним словом до прихожан звернувся отець Олександ Смолін, який розповів про заповіді Блаженств та роль українських святих в розбудові християнства на наших землях.

 

Увесь хід богослужіння було відправлено українською мовою.

 

По завершенню богослужіння відбулася братська трапеза.

 

Прес-служба УБА – КаУ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1150#sigFreeId067a200dc2

 

 

В Карпатській єпархії в Ужгороді відслужили Літію за Святійшим Мстиславом Скрипником, патріархом УАПЦ

12312 червня керуючий адміністратор Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, настоятель академічного храму апостола українського Андрія Первозванного в Ужгороді архімандрит Віктор Бедь відслужив заупокійну літі за видатним українським громадським, церковним діячем, патріархом Київським і всієї України УАПЦ (06.06.1990 – 11.06.1993), першоієрархом УАПЦ в Діаспорі (1969 – 1993), що перебуває у канонічній єдності із Вселенським патріархатом вічнопам’ятним Святійшим Мстиславом Скрипником (10.04.1898 – 11.06.1993) з нагоди 22-х роковин з дня його смерті.

 

У молитві до Господа бога отець Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою і життя у піднебессі.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка:
Святіший Патріарх Київський і всієї України Мстислав І (у миру Степан Іванович Скрипник; 10 квітня 1898, Полтава — 11 червня1993, Ґрімсбі, Канада) — визначний український громадський, церковний діяч, патріарх Київський і всієї України УАПЦ (1990 – 1993), первоієрарх УАПЦ в Діаспорі (1969 – 1993) у канонічній єдності із Вселенським патріархатом.

 

Степан Іванович Скрипник народився у  Полтаві 10 квітня 1898 року. Відвідував Першу Полтавську класичну гімназію, продовжував навчання в офіцерській школі в Оренбурзі. Служив у російській імператорській армії.

 

У березні 1918 року вступив добровольцем до кінно-гайдамацького полку ім. Костя Гордієнка Окремої Запорізької дивізії Армії Української Народної Республіки, у складі якого брав участь у боях проти московсько-більшовицьких окупантів у 1918–1919 роках. У 1920 р. служив у 3-й Залізній дивізії Армії УНР. За бойові заслуги одержав старшинське звання хорунжого. У 1920–1921 роках був особистим ад'ютантом Головного Отамана УНР Симона Петлюри.

 

У 1920-ті роки проживав у селі Борсуки (тепер Лановецький район). У міжвоєнний період працював у кооперативних установах Галичини і Волині, належав до провідних членів Волинського українського об'єднання, навчався у Школі політичних наук у Варшаві. У 1930 році, бувши обраний послом до Польського сейму, захищав права українців у Польщі. Зокрема, виступав 1938 року в сеймі проти укладення додаткової угоди 20 червня 1938 року до Конкордату 1925 між урядом Республіки Польщі та Ватиканом, внаслідок чого було знищено понад 100 православних церков Підляшшя та Холмщини, відібрано близько 2800 га землі, що належала Православній Церкві.

 

Брав участь у церковному та громадському житті: представляв мирян у єпархіальних радах, став членом Митрополичої ради та ініціатором і головою товариства «Українська школа» у Рівному. Очолював у 1941 році організацію допомоги та милосердя під назвою Український допоміжний комітет.

 

У квітні 1942 р. канонічно був висвячений у ієреї УАПЦ. 

 

14 травня, згідно з рішенням Собору УАПЦ в Кафедральному Соборі Андрія Первозваного у Києві, канонічно хіротонізований на єпископа Переяславського.

 

У Почаєві вів переговори з митрополитом Української автономної церкви Олексієм (Громадським) про об'єднання двох церков, підписав 8 жовтня 1942 р. «Акт поєднання».

 

Заарештований гітлерівцями на українських землях та ув'язнений у тюрмах Чернігова і  Прилук, з 1944 р. жив у Варшаві, згодом — у Словаччині, пізніше — у Німеччині, де очолював єпархії в Гессені, Вюртенберзі.

 

1947 року на північноамериканському континенті обраний первоієрархом Української греко-православної церкви з титулом єпископа Вінніпезького і всієї Канади.

 

З 1949 очолив УПЦ в Америці та добився об'єднання з єпархією архієпископа Іоана (Теодоровича) на соборі в Нью-Йорку того ж року: владику Іоана було обрано митрополитом УПЦ у США, а його — заступником та головою Консисторії митрополита Мстислава Скрипника.

 

Збудував церковно-меморіальний комплекс у Саут-Баунд-Бруку: тут знаходяться Консисторія, друкарня, бібліотека, музей, духовна семінарія Святої Софії, церква-пам'ятник мученикам за свободу України, редакція журналу «Українське Православне Слово».

 

По смерті митрополитів Іоана (в 1971) та Никанора (в 1969) очолив УПЦ у США, а також діаспору в Європі та Австралії.

 

У 1963 і 1971 рр. зустрічався з Константинопольським патріархом, домагався повернення УПЦ прав, якими вона користувалась до 1686 р. у складі Константинопольського патріархату.

 

На початку 1976 року виступив на захист українського священика, радянського політичного в'язня, отця Василя Романюка (майбутнього патріарха Володимира), який демонстративно вийшов з-під ієрархії Російської Православної Церкви і оголосив про перехід до ієрархії УАПЦ.

 

Підтримував рух в Україні за відродження Української Автокефальної Православної Церкви, який почався в 1988 році.

 

На Всеукраїнському Православному Соборі в Києві 6 червня 1990 року, за участю більш як 700 делегатів з усієї України (серед яких було 7 канонічних єпископів і понад 200 священиків), було проголошено третє відродження УАПЦ (перше – 1919 – 1921 рр., друге – 1942 р.) і обрано патріархом Київським і всієї України митрополита Мстислава Скрипника. 20 жовтня 1990 після 49-річної розлуки з Україною, митрополит Мстислав Скрипник прибув до Києва.

 

18 листопада 1990 року в Соборі святої Софії в Києві відбулася  інтронізація першого, канонічно вмсвяченого патріархом Української Автокефальної Православної Церкви, яки перебував у канонічній єдності із Вселенським патріархатом. Після створення 1992 р.

 

1992 року передав прапор 3-ї Залізної дивізії Дієвої Армії Української Народної Республіки новоствореній Українській Армії, який на сьогодні зберігається в музеї Збройних сил України.

 

Помер 11 червня 1993 року у канадському місті Ґрімсбі. Похований у крипті собору святого Андрія в Саут-Баунд-Бруку, США.

 

За матеріалами ЗМІ

Народний Патріарх - Предстоятель УАПЦ, відразу після своєї інтронізації, відвідав зону бойових дій в зоні АТО

csm 1101 3ad52fb5f1Протягом трьох днів Предстоятель УАПЦ Блаженніший Макарій відвідав зону АТО. У супроводі київського декана прот. Дмитра Присяжного та відомої поетеси Лесі Горової владика відвідав м. Артемівськ, Слов'янськ  та блок-пости на передовій. При зустрічі із військовослужбовцями Митрополит Макарій уділив батьківське благословення та передав ліки, обладнання та продукти харчування.

 

Під час зустрічі з хворими Митрополит Макарій помолився за їхне найшвидше одужання та побажав Україні миру.

– Я побачив справжніх героїв, які захищають нашу неньку-Україну, і сказав кожному з них, що ми щонеділі у Андріївській церкві в Києві спільно молимося за тих, хто мужньо стоїть на полі бою, за тих хто в лікарнях лікуються, за тих хто перебуває у полоні. Нехай наша армія стає могутньою, – зазначив предстоятеля Української автокефальної православної церкви.

 

Також Митрополит Макарій поспілкувався з військово-медичним персоналом загону та передав їхньому командиру на потреби закладу фінансову пожертву від вірян.

 

Як відомо Митрополит Макарій неодноразово особисто відвідував зону АТО та заохочує духовенство та вірян УАПЦ до підтримки армії особистим прикладом.

 

Джерело: Львівська єпархія УАПЦ

 

csm 11355481 951285871560310 1212110045 n 1104860d6a

Єпархіальні збори Карпатської єпархії УАПЦ затвердили статут єпархіального управління та обрали свого кандидата у архієреї

Logo110 червня під головування керуючого адміністратора новоствореної Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви архімандрита Віктора Бедь, з благословення Блаженнійшого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, в Ужгороді відбулось перше засідання єпархіальних зборів єпархії.

 

На порядок денний єпархіальних зборів було винесено наступні питання:

1. Про підсумки роботи Архієрейського Собору УАПЦ від 3 червня 2015 року.

2. Про підсумки роботи Помісного Собору УАПЦ від 4 – 5 червня 2015 року.

3. Про входження до Карпатської єпархії УАПЦ парафій та священнослужителів.

4. Про прийняття Статуту консисторії (єпархіального управління) Карпатської єпархії УАПЦ

5. Про обрання свого кандидата у архієреї Карпатської єпархії УАПЦ.

6. Про затвердження рішення щодо обання свого кандидата у архієреї Карпатської єпархії УАПЦ.

7. Про обрання єпархіальної ради Карпатської єпархії УАПЦ.

7. Різне.

 

За результатами роботи єпархіальних зборів Карпатської єпархії УАПЦ з усіх питань порядку денного прийнято відповідні рішення.

 

Згідно давніх українських церковних традицій, які закріпленні в Статуті УАПЦ, вибори правлячого архієрея єпархії проводяться вірними та священнослужителями відповідної єпархії. Тож у відповідно до цих положень представники парафій та духовенства, що увійшли до складу Карпатської єпархії УАПЦ, провели вибори свого кандидата у правлячі архієреї. За результатами голосування (під головуванням протоієрея Олександра Смоліна), на альтернативній основі, абсолютною більшістю голосів правлячим архієреєм Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, з центром єпархіального управління в м. Ужгороді, було обрано архімандрита Віктора Бедь.

 

До складу єпархіальної ради Карпатської єпархії УАПЦ обрано п’ять осіб: архімандрита Віктора Бедь (голова), архімандрита Діодора Муратова, протоієрея Олександра Смоліна, Урсту Сергія Васильовича та Дідуха Ореста Петровича. Надалі, у разі необхідності, за поданням парафій склад єпархіальної ради буде розширено.

 

Станом на 10 червня 2015 року до складу Карпатської єпархії УАПЦ увійшли 12 парафій та 11 священнослужителів, які раніше належали до Української Православної Церкви Московського патріархату, зокрема Мукачівської та Хустської єпархій УПЦ МП.

Участь у єпархіальних зборах Карпатської єпархії УАПЦ прийняли уповноважені представники парафій та ініціативних груп з 8 районів і міст обласного підпорядкування Закарпатської області – міст Ужгорода та Мукачева, Ужгородського, Мукачівського, Перечинського, Виноградівського, Тячівського та Воловецького районів.

 

Українська Автокефальна Православна Церква, як давня Українська Церква що відродилась 5 травня 1920 року в Українській Народній Республіці та надалі була піддана репресіям, гонінням і забороні з боку колишнього тоталітарного комуністично-радянського режиму СРСР та УРСР (єпископат та переважна більшість духовенства якої до 1936 року було фізично знищено комуністично-сталінським режимом), є духовною спадкоємницею апостольської християнізації Скіфії-Русі-України апостолом українським Андрієм Первозванним (середина І ст.), первинної Української Церкви заснованої у 862 році за правління блаженного князя київського Оскольда, з династії київських князів Кия, і святителя Фотія, патріарха Константинопольського (під назвою Руська Церква), перебуває у молитовній єдності із Вселенським патріархатом та підтримує об’єднання всіх Православних Церков на теренах нашої держави в єдину помісну Українську Церкву. Під час богослужінь в УАПЦ першими підносяться імена Вселенського патріарха Варфоломія, першоієрарха Матері-Церкви в Україні, а відтак Блаженнійшого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви. Єпископат Української Автокефальної Православної Церкви має канонічну єпископську спадковість, яку було відроджено у 1942 році, з благословення Вселенського патріархату, єпископатом канонічної Польської Православної Церкви та збережено через УАПЦ в діаспорі, які належать до Вселенського патріархату.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

DSC 0347

 

 

DSC 0351

 

DSC 0359

 

Представники Вселенського патріархату з Фінляндії зустрілись з керуючим адміністратором Карпатської єпархії УАПЦ та відвідали Українську богословську академію в Ужгороді

DSC 0339

9 червня 2015 року до Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви  (керуючий адміністратор архімандрит Віктор Бедь) та Української богословської академії в Ужгороді прибула церковна делегація Фінської Автономної Православної Церкви Вселенського патріархату .

 

До складу делегації увійшли регент Хельсінкського Успенського кафедрального собору  Ієремія Кетола та студенти Фінської духовної семінарії Східного фінського університету,  хористи чоловічого хору вище зазначеного собору  Йосиф Вола та Ніколас Грігоріадіс.

  

Під час перебування в Ужгороді закордонні гості відвідали Карпатський університет імені Августина Волошина та Українську богословську академію, де провели робочу зустріч із керуючим адміністратором Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, ректором університету, президентом Міжнародної академії богословських наук професором архімандритом Віктором Бедь. Отець Віктор привітав дорогих гостей та подарував їм богослужбові і богословсько-наукові видання університету і академії.

  

В ході зустрічі було обговорено актуальні питання подальшої співпраці на ниві вищої богословської освіти і науки між Карпатський університетом імені Августина Волошина, Українською богословською академією та православними громадами Фінської Автономної Православної Церкви Вселенського патріархату,  яка триває уже не один рік, зокрема в частині підготовки на базі університету і академії  бакалаврів і магістрів з богослов’я. Також сторони обмінялись думками щодо пошуку дієвих шляхів з подолання розділення православних в Україні, об’єднання Українських Церков та утвердження єдиної помісної Української Церкви.  

  

Участь у зустрічі також прийняли декан богословсько-філософського факультету Української богословської академії Карпатського університету доцент Сергій Урста,  благочинний академічного храму апостола Андрія Первозваного доцент Діодор Муратов та керівник прес-служби протоієрей Ігор Ковальчук.

  

Відтак представники Фінської Автономної Православної Церкви Вселенського патріархату відвідали новозбудований академічний храм апостола Андрія Первозваного, де фінські хористи під регентством регента Ієремії проспівали на фінській мові тропар Андрію Первозваному та «Взброной воєводє».

 

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1150#sigFreeIdd0097cec20

 

4-5 червня в Києві відбувся Помісний Собор УАПЦ, участь в якому взяли і делегати новоствореної на Закарпатті Карпатської єпархії

DSC 00254 – 5 червня 2015 року в Києві, в приміщенні Українського будинку, відбувся У-й Помісний Собор Української Автокефальної Православної Церкви.

 

Участь у роботі Помісного Собору УАПЦ прийняло більше 500 делегатів, які представляли біля півтори тисячі приходів з усіх регіонів України.

 

За результатами роботи Помісного Собору відбулось обрання нового предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви, яким переважною більшістю голосів, при чотирьох кандидатах і таємному голосуванні, було обрано Високопреосвященного Макарія Малетича, Митрополита Львівського. Після обрання та офіційної інтронізації, яка відбулась 5 червня під час божественної літургії в храмі апостола Андрія Первозваного, іменованого Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України.

 

Помісний Собор також ухвалив звернення до Вселенського патріарха Варфоломія, президента України, голови Верховної Ради України, прем’єр-міністра України, братніх православних церков – Українських Автокефальних Церков у діаспорі, Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату і українського народу.

 

Помісний Собор Української Автокефальної Автокефальної Православної Церкви одноголосно ухвалив рішення про необхідність ведення дієвого і правдивого діалогу з УПЦ КП і УПЦ МП на предмет подолання розділення православних в Україні та Утвердження єдиної помісної Української Церкви за участі Матері-Церкви - Вселенського патріархату.

 

Від новоствореної на Закарпатті Карпатської єпархії участь в роботі Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви прийняли архімандрит Віктор Бедь, керуючий адміністратор єпархії та читець Максим Бережний, помічник керуючого адміністратора єпархії.

 

Матеріали та рішення У-го Помісного Собору УАПЦ будуть надруковані додатково.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка християнізації України та становлення УАПЦ:

40 – 70- рр. І ст. – апостольська місія апостола українського Андрія Первозванного на теренах Скіфії-Русі-України.

ІІ – ІХ ст. ст. – заснування і діяльність Скіфської єпархії (з подальшим, в ІУ ст., її входженням до складу Константинопольської Православної Церкви) на теренах Скіфії-Русі-України.

862 – 1721 рр. – заснування і діяльність Української (на момент заснування – Руської) Церкви з центром Митрополії у Києві, за правління блаженного князя київського Оскольда, з династії Кия, та святителя Фотія, патріарха Константинопольського у складі Вселенського патріархату.

988 – 989 рр. – проголошення християнства державною релігією за правління рівноапостольного Великого князя київського Володимира з династії Рюриків.

1721 рр. – насильницька, з порушенням канонів Вселенської Церкви Христової, без згоди Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, первинна Українська Церква була ліквідована (знищена) Московським царством (Російською імперією) та Російською Православною Церквою за правління царя-імператора Петра І.

1917 – 1921  рр. – піднесення народно-церковного руху в Українській Народній Республіці за відродження Української Церкви.

5 травня 1920 року – проголошення в Українській Народній Республіці відновлення Української Автокефальної Православної Церкви як незалежної помісної церкви.

14 – 30 жовтня 1921 року – проведення в Києві Першого Всеукраїнського Церковного Собору, що підтвердив автокефалію УАПЦ, проголошену Всеукраїнською Православною Церковною Радою 5 травня 1920 року, і зазначення в канонах УАПЦ, як одну з головних засад: «Українська Православна Церква є автокефальною, ніякому духовному урядові інших Православних Церков не підлегла, і сама порядкує своїм духовним життям за провідництвом Святого Духа». Протягом 1917 – 1921 років УАПЦ вже мала понад 1500 парафій і в кожній з них священників, 30 окружних церковних рад, 30 єпископів.

1930 – 1937 рр. – після ліквідації Української Народної Республіки московсько-комуністичним режимом, єпископат, духовенство і активні вірні УАПЦ були піддані жорстоким репресіям в УРСР, заарештовані, заслані і розстріляні. До початку 40-х років комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР було повністю ліквідовано майже всі прояви УАПЦ та заборонено її діяльність.

1942 р. – єпископат Польської Православної Церкви, з благословення Вселенського патріархату, на чолі із канонічним архієпископом Полікарпом Сікорським висвятив канонічних ієрархів для відновленої Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

1944 – 1945 рр. – нова заборона комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, та початок нових переслідувань і репресій проти її представників.

1945 – 1990 рр. – канонічно-церковна діяльність Української Автокефальної Православної Церкви у діаспорі (Європі, США, Канаді, Австралії).

1988 – 1990 рр. – піднесення народно-церковного руху за відновлення діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

5 – 6 червня 1990 р. – проведення Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви в Києві, затвердження нової редакції Статуту УАПЦ і обрання Патріархом Київським і всієї України Мстислава Скрипника (1898 – 1993), раніше канонічно висвяченого митрополита УАПЦ в діаспорі.

7 вересня 1993 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Патріархом Київським і всієї України Димитрія Ярему, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 1993 – 2000).

14 – 15 вересня 2000 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем УАПЦ і Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Мефодія Кудрякова, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 2000 – 2015).

4 – 5 червня 2015 р. - обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви Макарія Малетича з титулом Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України, раніше канонічно висвяченого митрополита.

 

Українська Автокефальна Православна Церква є історичною Православною Церквою в Україні яка зберегла історичну, догматичну, канонічну  і єпископську єдність Українського Православ’я з Вселенською Церквою Христовою та на сьогодні проводить діалог з Українською Православною Церквою Київського патріархату і Українською Православною Церквою Московського патріархату про об’єднання і утвердження єдиної помісної Української Церкви за участі Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, та молитовно підносить під час богослужінь ім’я першоієрарха Вселенського патріархату, Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя - Нового Риму, Вселенського патріарха.

 

Під час Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви, що проходив 4 – 5 червня 2015 року в Українському будинку в Києві, участь в його роботі, з вітальними словами, прийняли офіційні представники Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату та Української Греко-Католицької Церкви.

 

Професор архімандрит Віктор Бедь

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1150#sigFreeId170d051509

На Закарпатті створено нову Карпатську єпархію Української Автокефальної Православної Церкви у молитовній єдності із Вселенським патріархатом

Hram3 червня 2015 року в Києві, під головуванням митрополита Львівського, Місцеблюстителя Київського Митрополичого Престолу, архієрейським Собором Української Автокефальної Православної Церкви було ухвалено рішення про заснування на Закарпатті нової Карпатської єпархії з єпархіальним центром в Ужгороді, з подальшим титулом правлячого архієрея – єпископ Ужгородський і Карпатський.

 

На цьому ж засіданні архієрейським Собором Української Автокефальної Православної Церкви керуючим адміністратором новоствореної Карпатської єпархії призначено архімандрита Віктор Бедь, попередньо задовольнивши його прохання, як позаштатного клірика Елладської Православної Церкви (з наявною відпускною грамотою), про прийняття до кліру УАПЦ.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка християнізації України та становлення УАПЦ:

40 – 70- рр. І ст. – апостольська місія апостола українського Андрія Первозванного на теренах Скіфії-Русі-України.

ІІ – ІХ ст. ст. – заснування і діяльність Скіфської єпархії (з подальшим, в ІУ ст., її входженням до складу Константинопольської Православної Церкви) на теренах Скіфії-Русі-України.

862 – 1721 рр. – заснування і діяльність Української (на момент заснування – Руської) Церкви з центром Митрополії у Києві, за правління блаженного князя київського Оскольда, з династії Кия, та святителя Фотія, патріарха Константинопольського у складі Вселенського патріархату.

988 – 989 рр. – проголошення християнства державною релігією за правління рівноапостольного Великого князя київського Володимира з династії Рюриків.

1721 рр. – насильницька, з порушенням канонів Вселенської Церкви Христової, без згоди Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, первинна Українська Церква була ліквідована (знищена) Московським царством (Російською імперією) та Російською Православною Церквою за правління царя-імператора Петра І.

1917 – 1921  рр. – піднесення народно-церковного руху в Українській Народній Республіці за відродження Української Церкви.

5 травня 1920 року – проголошення в Українській Народній Республіці відновлення Української Автокефальної Православної Церкви як незалежної помісної церкви.

14 – 30 жовтня 1921 року – проведення в Києві Першого Всеукраїнського Церковного Собору, що підтвердив автокефалію УАПЦ, проголошену Всеукраїнською Православною Церковною Радою 5 травня 1920 року, і зазначення в канонах УАПЦ, як одну з головних засад: «Українська Православна Церква є автокефальною, ніякому духовному урядові інших Православних Церков не підлегла, і сама порядкує своїм духовним життям за провідництвом Святого Духа». Протягом 1917 – 1921 років УАПЦ вже мала понад 1500 парафій і в кожній з них священників, 30 окружних церковних рад, 30 єпископів.

1930 – 1937 рр. – після ліквідації Української Народної Республіки московсько-комуністичним режимом, єпископат, духовенство і активні вірні УАПЦ були піддані жорстоким репресіям в УРСР, заарештовані, заслані і розстріляні. До початку 40-х років комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР було повністю ліквідовано майже всі прояви УАПЦ та заборонено її діяльність.

1942 р. – єпископат Польської Православної Церкви, з благословення Вселенського патріархату, на чолі із канонічним архієпископом Полікарпом Сікорським висвятив канонічних ієрархів для відновленої Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

1944 – 1945 рр. – нова заборона комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, та початок нових переслідувань і репресій проти її представників.

1945 – 1990 рр. – канонічно-церковна діяльність Української Автокефальної Православної Церкви у діаспорі (Європі, США, Канаді, Австралії).

1988 – 1990 рр. – піднесення народно-церковного руху за відновлення діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

5 – 6 червня 1990 р. – проведення Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви в Києві, затвердження нової редакції Статуту УАПЦ і обрання Патріархом Київським і всієї України Мстислава Скрипника (1898 – 1993), раніше канонічно висвяченого митрополита УАПЦ в діаспорі.

7 вересня 1993 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Патріархом Київським і всієї України Димитрія Ярему, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 1993 – 2000).

14 – 15 вересня 2000 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем УАПЦ і Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Мефодія Кудрякова, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 2000 – 2015).

4 – 5 червня 2015 р. - обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви Макарія Малетича з титулом Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України, раніше канонічно висвяченого митрополита.

 

Українська Автокефальна Православна Церква є історичною Православною Церквою в Україні яка зберегла історичну, догматичну, канонічну  і єпископську єдність Українського Православ’я з Вселенською Церквою Христовою та на сьогодні проводить діалог з Українською Православною Церквою Київського патріархату і Українською Православною Церквою Московського патріархату про об’єднання і утвердження єдиної помісної Української Церкви за участі Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, та молитовно підносить під час богослужінь ім’я першоієрарха Вселенського патріархату, Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя - Нового Риму, Вселенського патріарха.

 

Під час Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви, що проходив 4 – 5 червня 2015 року в Українському будинку в Києві, участь в його роботі, з вітальними словами, прийняли офіційні представники Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату та Української Греко-Католицької Церкви.

 

Професор архімандрит Віктор Бедь

Архімандрит Віктор Бедь відслужив Літію до 240-х роковин підступної ліквідації Запорізької Січі московським царатом

Sich25 червня архімандрит Віктор Бедь, перебуваючи у Києві, відслужив заупокійну літію за всіма полеглими українськими козаками що полягли в обороні України та Української державності від Московського царства і Російської імперії з нагоди 240-х роковин підступної і насильницької ліквідації залишків української державної адміністративно-територіальної автономії – Запорізької Січі, що було здійснено за наказом московської цариці-імператриці Катерини ІІ (у дівоцтві Софія Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург, уродженка німецького міста Штеттін, німкеня )  4 – 5 червня 1775 року.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення усіх гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиками, дарування їм душам вічного спочинку і життя у піднебессі.

 

Прес-служба УБА-КаУ

 

Історична довідка:
Ліквідація Запорізької Січі 1775 року— насильницьке знищення Російською імперією, за участі  московських військ, українського державно-автономного козацького утворення—Підпільненської Січ, та остаточна ліквідація Запорізької Січі. У наслідку цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування.

 

Вже в другій чверті XVIII століття було зрозуміло, що російська імперська влада не має жодних намірів щодо збереження української державно-територіальної автономії України, передбаченої ще Березнево-Переяславськими статтями від 17 жовтня 1659 року. Після державного перевороту та убивства московського імператора Петра ІІІ (ім’я за народженням - Карл-Петро-Ульріх Голштейн-Готторпський, уродженець німецького міста Кіль, німець) 1762 року на московський імператорський престол зійшла Катерина II (у дівоцтві Софія Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург, уродженка німецького міста Штеттін, німкеня), дружина імператора Петра III, яка одразу спрямувала всі зусилля на посилення влади самодержавства у величезній багатонаціональній імперії (тюрмі народів). Важливим аспектом у політиці імператриці стало так зване «зросійщення ополячених окраїн» (під «окраїнами» московський царизм вбачав українські та білоруські землі). Такі плани Катерини II не передбачали ні існування залишків державної адміністративно-територіальної автономії України,Гетьманського державного управління в Україні, ні козацьких вольностей, ні Запорізької Січі.

 

Коли 10 листопада 1764 року було ліквідовано Гетьманщину, а ще через рік — полково-сотенний устрій на Слобожанщині, останнім оплотом Української державності залишалася Запорізька Січ, яку в панівних колах Російської імперії бачили як «кубло бунтівників та бандитів». Московська влада лише чекала слушної нагоди для ліквідації козацької вольниці та залишків Україснької державності в другій половині ХУІІІ ст.

 

Така нагода припала на 1775 рік, коли закінчилася Російсько-турецька війна (1768—1774), яку Москві допомогли виграти українські козаки, які надалі стали непотрібні для імперії. 4 - 5 червня1775 року російські війська під командуванням Петра Текелія, які поверталися з турецького походу, раптово оточили Січ. Козаки не чекали на такий розвиток подій, а тому на Запоріжжі тоді перебувало зовсім мало вояків. Більшість запорожців ще не встигла повернутися з турецьких походів, або перебувала на промислах. На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, яка вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. 16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги.

 

Лише 3 серпня1775 року, через два місяці після насильницької ліквідації Запорізької Січі,московська імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ брехливо зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.

 

Незадовго до руйнування Січі, український козацький флот майже всім складом був переведений на Дунай. Турецький султан виділив козакам під Задунайську Січ острів святого Юрія з Сулинським і Георгіївським гирлами Дунаю та видав клейноди — булаву, бунчук, печатку та висвячену Константинопольським патріархом корогву.

 

Організація й швидке зміцнення Задунайської Січі викликало все більші симпатії в українського населення і унеможливлювало участь у війні українців на стороні Росії. Таким чином руйнація Запорізької Січі та утворення непідконтрольної Петербургу Задунайської Січі призвели до того, що південно-західні кордони Російської імперії виявились безборонними. 31 жовтня1776 року Потьомкін про це доповідав Катерині ІІ.

 

Спроба утримати козаків від еміграції за Дунай та на Забужжя не дала результатів. Тоді Катерина II 5 травня 1779 року і 27 квітня 1780 року видала маніфести з проханням до козаків повернутися у рідний край, обіцяючи дати кожному з них землю і службу за російськими чинами. Ці заклики також не дали результатів.

 

Задунайська Січ з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року. Січ же Запорізька залишилась в пам'яті українців на віки.

 

За матеріалами ЗМІ

Останні новини

Усі новини

us1

Популярні новини


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/components/com_content/models/articles.php on line 497

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/helper.php on line 359

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/tmpl/default.php on line 51
Усі новини...

Останні коментарі

Sape plugin info: Не заполнено поле - sape user в параметрах плагина.

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS