4-5 червня в Києві відбувся Помісний Собор УАПЦ, участь в якому взяли і делегати новоствореної на Закарпатті Карпатської єпархії

DSC 00254 – 5 червня 2015 року в Києві, в приміщенні Українського будинку, відбувся У-й Помісний Собор Української Автокефальної Православної Церкви.

 

Участь у роботі Помісного Собору УАПЦ прийняло більше 500 делегатів, які представляли біля півтори тисячі приходів з усіх регіонів України.

 

За результатами роботи Помісного Собору відбулось обрання нового предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви, яким переважною більшістю голосів, при чотирьох кандидатах і таємному голосуванні, було обрано Високопреосвященного Макарія Малетича, Митрополита Львівського. Після обрання та офіційної інтронізації, яка відбулась 5 червня під час божественної літургії в храмі апостола Андрія Первозваного, іменованого Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України.

 

Помісний Собор також ухвалив звернення до Вселенського патріарха Варфоломія, президента України, голови Верховної Ради України, прем’єр-міністра України, братніх православних церков – Українських Автокефальних Церков у діаспорі, Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату і українського народу.

 

Помісний Собор Української Автокефальної Автокефальної Православної Церкви одноголосно ухвалив рішення про необхідність ведення дієвого і правдивого діалогу з УПЦ КП і УПЦ МП на предмет подолання розділення православних в Україні та Утвердження єдиної помісної Української Церкви за участі Матері-Церкви - Вселенського патріархату.

 

Від новоствореної на Закарпатті Карпатської єпархії участь в роботі Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви прийняли архімандрит Віктор Бедь, керуючий адміністратор єпархії та читець Максим Бережний, помічник керуючого адміністратора єпархії.

 

Матеріали та рішення У-го Помісного Собору УАПЦ будуть надруковані додатково.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка християнізації України та становлення УАПЦ:

40 – 70- рр. І ст. – апостольська місія апостола українського Андрія Первозванного на теренах Скіфії-Русі-України.

ІІ – ІХ ст. ст. – заснування і діяльність Скіфської єпархії (з подальшим, в ІУ ст., її входженням до складу Константинопольської Православної Церкви) на теренах Скіфії-Русі-України.

862 – 1721 рр. – заснування і діяльність Української (на момент заснування – Руської) Церкви з центром Митрополії у Києві, за правління блаженного князя київського Оскольда, з династії Кия, та святителя Фотія, патріарха Константинопольського у складі Вселенського патріархату.

988 – 989 рр. – проголошення християнства державною релігією за правління рівноапостольного Великого князя київського Володимира з династії Рюриків.

1721 рр. – насильницька, з порушенням канонів Вселенської Церкви Христової, без згоди Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, первинна Українська Церква була ліквідована (знищена) Московським царством (Російською імперією) та Російською Православною Церквою за правління царя-імператора Петра І.

1917 – 1921  рр. – піднесення народно-церковного руху в Українській Народній Республіці за відродження Української Церкви.

5 травня 1920 року – проголошення в Українській Народній Республіці відновлення Української Автокефальної Православної Церкви як незалежної помісної церкви.

14 – 30 жовтня 1921 року – проведення в Києві Першого Всеукраїнського Церковного Собору, що підтвердив автокефалію УАПЦ, проголошену Всеукраїнською Православною Церковною Радою 5 травня 1920 року, і зазначення в канонах УАПЦ, як одну з головних засад: «Українська Православна Церква є автокефальною, ніякому духовному урядові інших Православних Церков не підлегла, і сама порядкує своїм духовним життям за провідництвом Святого Духа». Протягом 1917 – 1921 років УАПЦ вже мала понад 1500 парафій і в кожній з них священників, 30 окружних церковних рад, 30 єпископів.

1930 – 1937 рр. – після ліквідації Української Народної Республіки московсько-комуністичним режимом, єпископат, духовенство і активні вірні УАПЦ були піддані жорстоким репресіям в УРСР, заарештовані, заслані і розстріляні. До початку 40-х років комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР було повністю ліквідовано майже всі прояви УАПЦ та заборонено її діяльність.

1942 р. – єпископат Польської Православної Церкви, з благословення Вселенського патріархату, на чолі із канонічним архієпископом Полікарпом Сікорським висвятив канонічних ієрархів для відновленої Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

1944 – 1945 рр. – нова заборона комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, та початок нових переслідувань і репресій проти її представників.

1945 – 1990 рр. – канонічно-церковна діяльність Української Автокефальної Православної Церкви у діаспорі (Європі, США, Канаді, Австралії).

1988 – 1990 рр. – піднесення народно-церковного руху за відновлення діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

5 – 6 червня 1990 р. – проведення Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви в Києві, затвердження нової редакції Статуту УАПЦ і обрання Патріархом Київським і всієї України Мстислава Скрипника (1898 – 1993), раніше канонічно висвяченого митрополита УАПЦ в діаспорі.

7 вересня 1993 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Патріархом Київським і всієї України Димитрія Ярему, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 1993 – 2000).

14 – 15 вересня 2000 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем УАПЦ і Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Мефодія Кудрякова, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 2000 – 2015).

4 – 5 червня 2015 р. - обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви Макарія Малетича з титулом Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України, раніше канонічно висвяченого митрополита.

 

Українська Автокефальна Православна Церква є історичною Православною Церквою в Україні яка зберегла історичну, догматичну, канонічну  і єпископську єдність Українського Православ’я з Вселенською Церквою Христовою та на сьогодні проводить діалог з Українською Православною Церквою Київського патріархату і Українською Православною Церквою Московського патріархату про об’єднання і утвердження єдиної помісної Української Церкви за участі Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, та молитовно підносить під час богослужінь ім’я першоієрарха Вселенського патріархату, Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя - Нового Риму, Вселенського патріарха.

 

Під час Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви, що проходив 4 – 5 червня 2015 року в Українському будинку в Києві, участь в його роботі, з вітальними словами, прийняли офіційні представники Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату та Української Греко-Католицької Церкви.

 

Професор архімандрит Віктор Бедь

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1130#sigFreeId170d051509

На Закарпатті створено нову Карпатську єпархію Української Автокефальної Православної Церкви у молитовній єдності із Вселенським патріархатом

Hram3 червня 2015 року в Києві, під головуванням митрополита Львівського, Місцеблюстителя Київського Митрополичого Престолу, архієрейським Собором Української Автокефальної Православної Церкви було ухвалено рішення про заснування на Закарпатті нової Карпатської єпархії з єпархіальним центром в Ужгороді, з подальшим титулом правлячого архієрея – єпископ Ужгородський і Карпатський.

 

На цьому ж засіданні архієрейським Собором Української Автокефальної Православної Церкви керуючим адміністратором новоствореної Карпатської єпархії призначено архімандрита Віктор Бедь, попередньо задовольнивши його прохання, як позаштатного клірика Елладської Православної Церкви (з наявною відпускною грамотою), про прийняття до кліру УАПЦ.

 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ

 

Історична довідка християнізації України та становлення УАПЦ:

40 – 70- рр. І ст. – апостольська місія апостола українського Андрія Первозванного на теренах Скіфії-Русі-України.

ІІ – ІХ ст. ст. – заснування і діяльність Скіфської єпархії (з подальшим, в ІУ ст., її входженням до складу Константинопольської Православної Церкви) на теренах Скіфії-Русі-України.

862 – 1721 рр. – заснування і діяльність Української (на момент заснування – Руської) Церкви з центром Митрополії у Києві, за правління блаженного князя київського Оскольда, з династії Кия, та святителя Фотія, патріарха Константинопольського у складі Вселенського патріархату.

988 – 989 рр. – проголошення християнства державною релігією за правління рівноапостольного Великого князя київського Володимира з династії Рюриків.

1721 рр. – насильницька, з порушенням канонів Вселенської Церкви Христової, без згоди Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, первинна Українська Церква була ліквідована (знищена) Московським царством (Російською імперією) та Російською Православною Церквою за правління царя-імператора Петра І.

1917 – 1921  рр. – піднесення народно-церковного руху в Українській Народній Республіці за відродження Української Церкви.

5 травня 1920 року – проголошення в Українській Народній Республіці відновлення Української Автокефальної Православної Церкви як незалежної помісної церкви.

14 – 30 жовтня 1921 року – проведення в Києві Першого Всеукраїнського Церковного Собору, що підтвердив автокефалію УАПЦ, проголошену Всеукраїнською Православною Церковною Радою 5 травня 1920 року, і зазначення в канонах УАПЦ, як одну з головних засад: «Українська Православна Церква є автокефальною, ніякому духовному урядові інших Православних Церков не підлегла, і сама порядкує своїм духовним життям за провідництвом Святого Духа». Протягом 1917 – 1921 років УАПЦ вже мала понад 1500 парафій і в кожній з них священників, 30 окружних церковних рад, 30 єпископів.

1930 – 1937 рр. – після ліквідації Української Народної Республіки московсько-комуністичним режимом, єпископат, духовенство і активні вірні УАПЦ були піддані жорстоким репресіям в УРСР, заарештовані, заслані і розстріляні. До початку 40-х років комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР було повністю ліквідовано майже всі прояви УАПЦ та заборонено її діяльність.

1942 р. – єпископат Польської Православної Церкви, з благословення Вселенського патріархату, на чолі із канонічним архієпископом Полікарпом Сікорським висвятив канонічних ієрархів для відновленої Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

1944 – 1945 рр. – нова заборона комуністично-радянським режимом СРСР та УРСР діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, та початок нових переслідувань і репресій проти її представників.

1945 – 1990 рр. – канонічно-церковна діяльність Української Автокефальної Православної Церкви у діаспорі (Європі, США, Канаді, Австралії).

1988 – 1990 рр. – піднесення народно-церковного руху за відновлення діяльності Української Автокефальної Православної Церкви в Україні.

5 – 6 червня 1990 р. – проведення Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви в Києві, затвердження нової редакції Статуту УАПЦ і обрання Патріархом Київським і всієї України Мстислава Скрипника (1898 – 1993), раніше канонічно висвяченого митрополита УАПЦ в діаспорі.

7 вересня 1993 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Патріархом Київським і всієї України Димитрія Ярему, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 1993 – 2000).

14 – 15 вересня 2000 р. – обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем УАПЦ і Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Мефодія Кудрякова, раніше канонічно висвяченого митрополита (на патріаршій кафедрі 2000 – 2015).

4 – 5 червня 2015 р. - обрання на Помісному Соборі УАПЦ в Києві Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви Макарія Малетича з титулом Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України, раніше канонічно висвяченого митрополита.

 

Українська Автокефальна Православна Церква є історичною Православною Церквою в Україні яка зберегла історичну, догматичну, канонічну  і єпископську єдність Українського Православ’я з Вселенською Церквою Христовою та на сьогодні проводить діалог з Українською Православною Церквою Київського патріархату і Українською Православною Церквою Московського патріархату про об’єднання і утвердження єдиної помісної Української Церкви за участі Матері-Церкви – Константинопольської Православної Церкви, та молитовно підносить під час богослужінь ім’я першоієрарха Вселенського патріархату, Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя - Нового Риму, Вселенського патріарха.

 

Під час Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви, що проходив 4 – 5 червня 2015 року в Українському будинку в Києві, участь в його роботі, з вітальними словами, прийняли офіційні представники Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Православної Церкви Московського патріархату та Української Греко-Католицької Церкви.

 

Професор архімандрит Віктор Бедь

Архімандрит Віктор Бедь відслужив Літію до 240-х роковин підступної ліквідації Запорізької Січі московським царатом

Sich25 червня архімандрит Віктор Бедь, перебуваючи у Києві, відслужив заупокійну літію за всіма полеглими українськими козаками що полягли в обороні України та Української державності від Московського царства і Російської імперії з нагоди 240-х роковин підступної і насильницької ліквідації залишків української державної адміністративно-територіальної автономії – Запорізької Січі, що було здійснено за наказом московської цариці-імператриці Катерини ІІ (у дівоцтві Софія Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург, уродженка німецького міста Штеттін, німкеня )  4 – 5 червня 1775 року.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення усіх гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиками, дарування їм душам вічного спочинку і життя у піднебессі.

 

Прес-служба УБА-КаУ

 

Історична довідка:
Ліквідація Запорізької Січі 1775 року— насильницьке знищення Російською імперією, за участі  московських військ, українського державно-автономного козацького утворення—Підпільненської Січ, та остаточна ліквідація Запорізької Січі. У наслідку цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування.

 

Вже в другій чверті XVIII століття було зрозуміло, що російська імперська влада не має жодних намірів щодо збереження української державно-територіальної автономії України, передбаченої ще Березнево-Переяславськими статтями від 17 жовтня 1659 року. Після державного перевороту та убивства московського імператора Петра ІІІ (ім’я за народженням - Карл-Петро-Ульріх Голштейн-Готторпський, уродженець німецького міста Кіль, німець) 1762 року на московський імператорський престол зійшла Катерина II (у дівоцтві Софія Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург, уродженка німецького міста Штеттін, німкеня), дружина імператора Петра III, яка одразу спрямувала всі зусилля на посилення влади самодержавства у величезній багатонаціональній імперії (тюрмі народів). Важливим аспектом у політиці імператриці стало так зване «зросійщення ополячених окраїн» (під «окраїнами» московський царизм вбачав українські та білоруські землі). Такі плани Катерини II не передбачали ні існування залишків державної адміністративно-територіальної автономії України,Гетьманського державного управління в Україні, ні козацьких вольностей, ні Запорізької Січі.

 

Коли 10 листопада 1764 року було ліквідовано Гетьманщину, а ще через рік — полково-сотенний устрій на Слобожанщині, останнім оплотом Української державності залишалася Запорізька Січ, яку в панівних колах Російської імперії бачили як «кубло бунтівників та бандитів». Московська влада лише чекала слушної нагоди для ліквідації козацької вольниці та залишків Україснької державності в другій половині ХУІІІ ст.

 

Така нагода припала на 1775 рік, коли закінчилася Російсько-турецька війна (1768—1774), яку Москві допомогли виграти українські козаки, які надалі стали непотрібні для імперії. 4 - 5 червня1775 року російські війська під командуванням Петра Текелія, які поверталися з турецького походу, раптово оточили Січ. Козаки не чекали на такий розвиток подій, а тому на Запоріжжі тоді перебувало зовсім мало вояків. Більшість запорожців ще не встигла повернутися з турецьких походів, або перебувала на промислах. На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, яка вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. 16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги.

 

Лише 3 серпня1775 року, через два місяці після насильницької ліквідації Запорізької Січі,московська імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ брехливо зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.

 

Незадовго до руйнування Січі, український козацький флот майже всім складом був переведений на Дунай. Турецький султан виділив козакам під Задунайську Січ острів святого Юрія з Сулинським і Георгіївським гирлами Дунаю та видав клейноди — булаву, бунчук, печатку та висвячену Константинопольським патріархом корогву.

 

Організація й швидке зміцнення Задунайської Січі викликало все більші симпатії в українського населення і унеможливлювало участь у війні українців на стороні Росії. Таким чином руйнація Запорізької Січі та утворення непідконтрольної Петербургу Задунайської Січі призвели до того, що південно-західні кордони Російської імперії виявились безборонними. 31 жовтня1776 року Потьомкін про це доповідав Катерині ІІ.

 

Спроба утримати козаків від еміграції за Дунай та на Забужжя не дала результатів. Тоді Катерина II 5 травня 1779 року і 27 квітня 1780 року видала маніфести з проханням до козаків повернутися у рідний край, обіцяючи дати кожному з них землю і службу за російськими чинами. Ці заклики також не дали результатів.

 

Задунайська Січ з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року. Січ же Запорізька залишилась в пам'яті українців на віки.

 

За матеріалами ЗМІ

УАПЦ має нового Предстоятеля

Makariy4 червня у Києві пройшов V Помісний собор УАПЦ, який був присвячений 25-річчю обрання Першого Патріярха УАПЦ Мстислава.

 

Саме цього дня відбувся вибір Предстоятеля Церкви. Главою УАПЦ став Митрополит Львівський Макарій (Мелетич).

 

За Владику Макарія віддали свій голос 360 із 499 делегатів. Присутні священики та вірні із усієї України вітали Предстоятеля співом Аксіос !!!

 

"Я і радий і водночас стурбований вибором. Я не вмію просто бути, я працюю тяжко і вимагаю праці і від інших. Ми разом відроджуємо духовність на Півдні України. І зараз я відчуваю відповідальність вже всю Україну.

 

Якби кожний наш деканат взяв би відповідальність за окремі села чи міста Донбасу і допоміг відродити духовність у них, то зараз би не була такої критичної ситуації. І я думаю, що ми змінемо відношення населення цього регіону до нашої Батьківщини. Я вірю, що Ми разом скоро будемо мати єдину Помісну Церкву. Саме об'єднання є основою Церкви, а не злиття чи приєднання. Вірю і надіюся, що наші брати це зрозуміють і ми всі підемо один одному на зустріч"- зазначив у своєму слові Владика Макарій.

 

Довідка: МАКАРІЙ (Малетич) народився 1 жовтня 1944 р. у с. Красне Турківського р-ну Львівської обл. 1973 р. поступив до Одеської духовної семінарії. 10 серпня 1975 р. рукопокладений на священика РПЦ. 1982 р. закінчив Московську духовну семінарію, заочно. Служив священиком у Донецькій, Луганській, Ростовській, Львівській областях. У 1989 р. покинув РПЦ. У 1996 р. рукопокладений владиками Димитрієм (Яремою), Ігорем (Ісіченком), Мефодієм (Кудряковим) на єпископа Львівського УАПЦ. 1997 р. призначений керувати Рівненсько-Волинською єпархією, 2001 р. — Таврійською. 2001 р. піднесений до сану архиєпископа, а 2011 р. — став митрополитом. 27 лютого 2015 р. надзвичайним Архиєрейським Собором обраний місцеблюстителем Глави УАПЦ. 4 червня 2015 року обраний Предстоятелем УАПЦ.

 

Джерело: Львівська єпархія УАПЦ

В академічному храмі УБА молились за спочинок душі Євгена Петрушевича з нагоди 152-річчя з дня його народження

Petruchevych3 червня архімандрит Віктор Бедь, настоятель православного академічного храму апостола українського Андрія Первозванного відслужив заупокійну літію за видатним українським політичним і державним діячем Євгеном Омеляновичем Петрушевичем (03.06.1863 – 29.08.1940) з нагоди 152-річчя з дня його народження.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення всіх земних гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спокою та життя у піднебессі.

 

Біографічна довідка:
ЄвгенОмелянович Петрушевич(3 червня1863,Буськ,Львівська область, Україна— 29 серпня1940,Берлін, Німеччина) — український політичний, державний і громадський діяч, президент (верховний військово-політичний зверхник в часі війни)Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки (19 жовтня 1918 – 1 листопада 1918).

 

Прес-служба УБА

 

Архімандрит Віктор Бедь відслужив Літію за українськими козаками, полеглими під Батогом в обороні України у 1652 році

Batogom 16522 червня архімандрит Віктор Бедь, настоятель православного академічного храму апостола українського Андрія Первозваного відслужив заупокійну Літію за українськими козаками, які полягли у битві під Батогом на Вінниччині в обороні України від польських окупантів 1 – 2 червня 1652 року.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення усіх земних гріхопадінь, допущенних небіжчиками з власної волі чи під примусом, дарування їх душам вічного спокою і життя у піднебессі.

 

Історична довідка:

Битва під Батогом (22-23 травня (1-2 червня)1652року)—бій союзної армії Війська Запорозького і Кримського Ханства під проводом Богдана Хмельницького проти війська Речі Посполитої (Польщі) в обороні України під командуванням Марціна Калиновського. Битва була однією з важливих подій в ході національно-визвольної війни українців від польського поневолення та окупації в середині ХУІІ ст., завершилася перемогою українського війська.

 

Відбулася під гороюБатіг біля сучасного села Четвертинівки Тростянецького району на Вінниччині.

 

Наслідки перемоги:

  • Батозьку битву її сучасники порівнювали з перемогою Ганнібала під Каннами у 216 році до н. е.. Польські загарбники мусили спішно покинути територію України, у певних пунктах якої вони стояли за умовами Білоцерківського мирного договору, кордон знову проліг по ріці Случ, як і за умовами Зборівської угоди 1649 року. Переможна битва під Батогом викликала масове повстання українців проти польської шляхти — до початку липня 1652 року на всій території України відновлюється функціонування національних органів влади.
  • Після цієї перемоги польські шляхтичі почали спішно втікати в Польщу, за її межі — боялись помсти українських козаків. Однак як згадувалось пізніше, на західній Україні лютувала чума. Богдан Хмельницький не зміг піти на Варшаву.
  • Перемога козаків у цій битві і наступна облога фортеці у Кам'янці-Подільському змусили Василя Лупула виконати вимоги Богдана Хмельницького. Союз України з Молдавією був скріплений шлюбом Тимоша Хмельницького з Розандою Лупул, що відбувся в Яссах 21 (31) серпня 1652 року.
  • Події в Молдавії викликали занепокоєння у Польщі (втрачала свого союзника), в сусідніх країнах — Трансільванії та Австрії. В результаті перемоги українського козацького війська під Батогом зміцнилося міжнародне становище України.

 

Прес-служба УБА-КаУ

На вечірньому богослужінні, у день святої Трійці, духовенство Української богословської академії молились за національну і церковну єдність в Україні

DSC 156831 травня, православним академічним духовенством Української богословської академії в Ужгороді, після завершення святкової божественної літургії, було відправлено вечірнє богослужіння, яке очолив архімандрит Діодор Муратов у співслужінні протоієрея Олександра Смоліна.

 

Однією з особливостей вечірнього богослужіння на свято святої Трійці є те, що під час нього читаються коліноприклонні молитви, що були складені в IV столітті святителем Василієм Великим.

 

Читання молитв було проведено українською мовою (в перекладі та редакції богословсько-видавничої комісії Української богословської академії Карпатського університету).

 

Приклонивши коліна та читаючи спеціальні молитви архімандрит Діодор Муратов і протоієрей Олександр Смолін просили Святу Трійцю простити всі земні гріхопадіння за увесь український народ, допущенні з власної волі чи під примусом, дарувати українському народу духовної та національної єдності, миру, злагоди, благополуччя, територіальної і державної цілісності, та об'єднання всіх православних Церков в Україні в єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву.

 

Прес-служба УБА – КаУ

У Троїцьку батьківську суботу в академічному храмі Української богословської академії була відслужена Божественна літургія

DSC 130030 травня, у Троїцьку батьківську суботу (день поминання спочилих), в православному академічному храмі апостола українського Андрія Первозванного Української богословської академії в Ужгороді було відправлено Божественну літургію.

 

Божественну літургію очолив настоятель академічного храму архімандрит Віктор Бедь у співслужінні архімандрита Діодора Муратова, протоієрея Ігоря Ковальчука та протоієрея Олександра Смоліна.

 

Під час богослужіння поминалось ім'я православного першоієрарха – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя, Нового Риму, Вселенського патріарха як першосвятителя Матері Церкви в Україні.

 

Академічне духовенство вознесло молитви до Господа Бога з проханням дарувати українському народу мир, національну і духовну єдність та єдину помісну Українську Православну Церкву, а також перемогу Українського війська над московсько-путінськими окупантами і терористами. Особливі молитви до Господа Бога були вознесенні за збереження життя кожного українського воїна, добровольця і волонтера, які у наші дні боронять нашу святу українську землю від підступного московського ординця.

 

Під час заупокійної літії, молитовно поминались імена спочилих вічнопам'ятного Блаженнійшого Володимира Сабодана, Митрополита Київського і всієї України, полеглих українських патріотів під час Революції Гідності (2013 – 2014), українських воїнів, добровольців і мирних співвітчизників, які загинули у наші дні в обороні України і українського народу від московсько-путінської навали (2014 – 2015), зокрема поіменно мобілізованих (воїнів та добровольців) із Закарпаття, та раніше спочилих батьків, матерів, братів, сестер, рідних, близьких, учителів і друзів наших.

 

З євангельською проповіддю до прихожан звернувся протоієрей Олесандр Смолін який доніс до прихожан вчення про життя вічне та наш вклад в викуплені земних гріхів наших близьких, які відійшли у життя вічне.

 

Перед завершення Божественної літургії в академічному храмі соборно і традиційно було проспівано духовний гімн «Боже Великий єдиний, нам Україну храни…».

 

З повчальним словом до прихожан звернувся і настоятель академічного храму архімандрит Віктор Бедь, який наголосив на святості Троїцької батьківської суботи (дня поминання раніше спочилих рідних та близьких).

 

Увесь хід богослужіння було відправлено українською мовою.

 

По завершенню богослужіння було відслужено заупокійну літію.

 

Прес-служба УБА – КаУ

 

View the embedded image gallery online at:
http://sz.uz.ua/religiya.html?start=1130#sigFreeIdbe6cda8630

У Троїцьку батьківську суботу архімандрит Віктор Бедь відслужив літію за спочилими батьком і своїми прабатьками

Batko30 травня, у Троїцьку батьківську суботу (поминання батьків та рідних), архімандрит Віктор Бедь, настоятель православного академічного храму апостола українського Андрія Первозванного Української богословської академії в Ужгороді відслужив заупокійну літію за раніше спочилими батьком Василем Івановичем Бедь (відійшов у вічність 17 жовтня 2011 року) та прабатьками.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення всіх допущенних гріхопадінь у земному житті, з власної волі чи під примусом небіжчиками, та дарування їх душам вічного спокою та життя у піднебессі.

 

Прес-служба УБА-КаУ

Архімандрит Віктор Бедь відслужив літію за видатним українцем Іваном Франком

Franco30 травня, у Троїцьку батьківську суботу (день поминання раніше спочилих), архімандрит Віктор Бедь, настоятель православного академічного храму апостола українського Андрія Первозванного Української богословської академії в Ужгороді відслужив заупокійну літію за видатним українським письменником, поетом, філософом, політичним і громадським діячем Іваном Яковичем Франком (27.08.1856 – 28.05.1916) з нагоди 99-х роковин з дня його смерті.

 

У молитві до Господа Бога отець Віктор просив прощення всіх гріхопадінь, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком у земному життя небіжчиком, дарування йому вічного спокою та життя у піднебессі.

 

Історична довідка:
Іван Якович Франко(27 серпня1856,с. Нагуєвичі,Дрогобицький повіт —  28 травня 1916,Львів)— українськийписьменник,поет,публіцист,перекладач,вчений,громадськийіполітичний діяч.Докторфілософії(1893 р.), дійсний членНаукового товариства імені Тараса  Шевченка (1899 р.), почесний доктор Харківського університету(1906 р.).

 

Прес-служба УБА-КаУ

us1

Популярні новини

9 грудня, Преосвященніший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальн...
Із 1 по 10 грудня на Закарпатті очікується холодна, волога і хмарна погода з опадами. Найскладніші умови – в гірській частин...
Продовжуються роботи з капітального ремонту тротуару на проспекті Свободи в Ужгороді – від повороту до обласної лікарні і до...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS