Чи можна перемогти корупцію?

 135983Запитання скоріше стосується суспільствознавства та філософії, аніж кримінального права. Адже, вдивляючись у історію розвитку нашої цивілізації,можна побачити ,що корупція (як і найдавніша професія проституція) була завжди і скрізь, незважаючи на форми правління в еволюційному розвитку людства. ЇЇ масштаби залежали від методів прояву до неї правлячої верхівки того чи іншого суспільного устрою, які або спонукали їй,або ж ігнорували ,або пробували протидіяти. Якщо така протидія все-таки відбувалася, то вона ішла у «підпілля». В останньому випадку боротися з цим явищем було так само складно як із злочинністю в колишньому безбожному СРСР , де, як відомо, діяв єдиний закон : не впійманий – не злодій .А тому навіть «вишка» не лякала ,йдучи на злочин,адже Божої кари немає ,а земні закони і покарання можна обійти,якщо ,звичайно ,«макітра варить»

. Те саме відбувається і з корупцією.
Чому я порівняв корупцію з проституцією ?Та тому ,що і в першому, і в другому випадках там однакова мотивація – товар і запит на нього. З проституцією все зрозуміло: основний інстинкт був ,є і буде , а тому його необхідно або поставити в статтю надходжень до бюджету ,або вбити, загнавши у темні та глухі підземелля .Та навіть у тих самих «темних підземеллях» проституція
все –одно квітла пишним цвітом, але на цей раз обслуговуючи лише сильних світу цього, спецслужби і т.п. Навіть в епохи інквізиції та« розвинутого соціалізму » вона пускала свої «бруньки» на дереві основного інстинкту .
У корупції та ж природа – інкстинкт. Одна лише відмінність – він не один ,їх багато. І всі вони базуються здебільшого на інкстинктах страху та жадібності . А фобій у людей є безліч,як і безліч способів наживитися за чужий рахунок. Хтось боїться бідності, хтось втратити багатство, хтось одинокої старості , хтось зневаги дітей, рідних та друзів, хтось , хтось,хтось … І у кожному «хтось» зачаїлося бажання побороти свій страх за рахунок грошей . Саме тут на авансцену виходить інший інстинкт – жадоба до грошей . А вже як іх роздобути чи витратити для вгамування інкстинкту
фобії - це вже ціла методологія. Ось тут ми і впираємося чолом у те, що іменується всепоглинаючим словом корупція . Чому всепоглинаючим ? Бо вона поглинає усіх - і тих, хто на горі ,і тих , хто внизу. Адже корупціонер – багатовимірне поняття . Це – не тільки чиновник, котрий бере гроші за свої певні послуги , вставляє тобі «палки в колеса» у твоїх цілком правомірних бажаннях задовольнити свої законні права, але і той ,хто намагається їх втілити у життя, пришвидшивши процес конвертом . Є і такі , хто, не маючи цих прав ,знову ж таки хоче втілити свої мрії – фобії також за допомогою того ж конверту .У перших є права дати чи не дати .У других - можливість отримати чи не отримати .Тут ми потрапляємо на своєрідне «поле чудес» ,яке іменується правовим полем , де одним відведена роль охоронців закону ,іншим –його розпорядників, а решті – як його дотримуватись або ж навпаки . До того ж корупція – багатолика і багаторівнева .Багатолика тому ,бо має декілька облич : звичайне хабарництво, яке діє за принципом «я тобі – ти мені» ; так звані «відкати» ; корупційні схеми по «відмиванню» коштів та багато інших.Багаторівнева , бо на кожному щаблі суспільства – різна. Вона починається на першому рівні з банальної коробки цукерок і пляшки якогось пійла, а закінчується багатомільйонними , а то й мільярдними надходженнями до гаманців сильних світу цього . На кожному рівні – своя ціна і свої методи незаконного збагачення . До всього корупцію можна порівняти з хворобою, ім’я якій – наркоманія. Це – хвороба звикання і неможливості подальшого існування без чергової дози. І без лікування її не подолати . Та з практики відомо, що примусове лікування наркомана – малоефективне , бо лише на короткий час пригнічує симптоми захворювання. Для повного одужання необхідне і бажання самого хворого зцілитися. На мій погляд , однією лише кількістю існуючих антикорупційних інституцій не обійтися, бо це (як я казав) – «примусове лікування». Без бажання усього соціуму подолати дану недугу не вийде , а починати «лікування» потрібно кожному із себе.
Нині ми бачимо, що мінімалізація корупції відбувається у тих країнах, де є високим не лише рівень життя їх населення (а отже – і економіки ), але і рівень суспільної свідомості, що і забезпечує несприйняття такого поняття апріорі. Наведу один маленький приклад. У одного мого знайомого дочка вийшла заміж у Німечинні , отримала тамтешнє громадянство і згодом збиралась стати матір’ю .Щасливі батьки, у передчутті незабаром стати дідом – бабою,вирушили до Німеччини, напакувавши валізи усім необхідним для породіллі та її майбутньої дитини . Не забули при цім і про обов’язковий набір подарунків для лікарів . Прибувши з усім цим на місце, були шоковані, бо на них дивились , як на прибульців з Марсу, адже і сама породілля , і новонароджене дитя були забезпечені усім необідним . Крім цього, під час виписки з пологового будинку батьки отримали безкоштовний річний абонемент до зоопарку. Коли ж мій знайомий потнувся було до лікарів зі своїми подарунками, аби віддячитись , то почув у відповідь , що буде мати справу з поліцією.
Я не кажу , що і там ,де сьогодні розвинуті економіки, високий рівень життя – усе так гладенько – безкорупційно. Як наголошував на самому початку ,корупція була і є скрізь. Але там вона (якщо і є) проявляє себе на найвищих щабелях у ході виборчих кампаній, лобіюванні економічних міждержавних проектів , перерозподілі фінансових потоків і т.д. Якщо ж подібне стає відомим громадскості ,то змушує корумпованих управителів іти, принаймні, у відставку , а то і сідати за грати , бо реально працюють державні інститути, що унеможливлюють такі вчинки, застерігають щє охочих робити щось схоже у майбутньому. А суспільство в цілому подібного не пробачає.
То чи можна побороти корупцію? Можна,але тільки тоді , коли позбудемося власних фобій та бажання збагатитися за чужий рахунок, коли перестанемо «конвертувати» існуючі закони з метою їх обійти , коли власну свободу не вимірюватимемо кількістю грошової маси на рахунках,
коли навчимося жити за велінням совісті, а не всепоглинаючої утроби ,яка всі наші фобії та жадобу рано чи пізно спустить в унітаз разом із ,здавалося б ,найкращими устремліннями віднайти за допомогою грошей дорогу до Храму. Ця дорога – набагато складніша і потребує не аби –якої мужності збороти у собі раба власного «его»,аби здобути щось більше. Справжня свобода не вимірюється тільки грошима (тим паче,здобутими нечесним шляхом), адже саме такі врешті-решт роблять тебе рабом, власником якого є ти сам.
Чому в 2003 році Генеральна Асамблея ООН вирішила звернути увагу світової спільноти на проблему корупції ? Бо вона (корупція), до всього сказаного вище, подібна іще й на ракову пухлину на тілі людства . А рак, як відомо, лікується на ранніх стадіях ,допоки не з’явилися метастази. Для людства ж у цілому важливо , аби десь на його тілі не проявилися ознаки цієї смертельно небезпечної недуги. Тому нині така прискіплива його увага з даного приводу до нас,українців , та України. Лікуймося, бо ми того варті !
І наостанок . Земні закони пишуться для того , аби їх виконували всі , вони покликані тримати суспільство у певних рамках і страху. Страху бути упійманим і покараним . Але страх – не перешкода для тих, кому ці закони неписані ,хто переконаний, що вони пишуться для того аби їх обходити і уникати відповідальності за рахунок нечесно нажитих коштів. Для таких хочу окремо сказати : земні закони можна обійти, забувши про Бога і його заповіді, але уникнути Божого суду ще нікому не вдавалося .А Він хабарів не бере ,так що відкупитися не вдастся…

 

Олесь Ладижець «С.З.»