Тарас Григорович відчув на собі дні культури Чехії на Закарпатті...

Ми не знаємо, що насправді відбувається з нашою обласною (ужгородською міською) владами, але неозброєним оком видно – явний діагноз. Про що мова? Про відзначення днів культури Чеської республіки на Закарпатті.

Хтось-таки та й приймав рішення про те, що ці дні мають відбутися на пл. Народній, а не, скажімо, у скверику біля пам’ятника чеху Масарику (якому напередодні було покладено корзини з квітами). Та й якби ж то на пл. Народній були виставлені взірці культурного надбання сусіднього народу, а то - десятки пивних точок, які рекламують провідні марки їхнього пива. Вразило й те, що символ нашої духовності та незалежності, пам’ятник Тарасу Шевченку, в буквальному сенсі слова – обставлений пивними павільйонами, столами для масового гульбища, біотуалетами та смітниками. Невже це – ставлення чехів стосовно нас і нашої культури. Сумніваємося, бо їх метою, скорше за все, є пропаганда не власної культури, а пива. - А Тарас на все це дійство сумно дивиться згори і ніби хоче щось сказати… Що тут сказати? Сумно, соромно, огидно і за самих себе, і за тих, хто нами керує, одягаючи з пиводу чи без вишиванку…

• < Попередня
• Наступна >