АНДРІЙ ЮРАШ: ПОНАД 50% ГРОМАД УПЦ МП ПЕРЕЙДУТЬ ДО ЄДИНОЇ ПОМІСНОЇ ЦЕРКВИ

CorelDRAW X7 GraphicДиректор департаменту у справах релігій вважає, що СБУ має перевірити діяльність парамілітарних структур Московського патріархату

За оперативною інформацією СБУ, проросійські сили в Україні готуються до повномасштабних провокацій, результатом яких має стати захоплення культових споруд. Мета Росії – створити «керований хаос».

Боротьба проти надання автокефалії може набути організованої форми у різних містах України з подальшим направленням делегацій до столиці для блокування органів державної влади. Так кажуть у Службі безпеки.

Якщо раніше війна проти Томосу велася переважно за межами країни, то після призначення Вселенським престолом екзархами у Києві архієпископа Даниїла Памфілійського та єпископа Іларіона Едмонтонського, з уст прихильників УПЦ МП все частіше лунають погрози про можливе кровопролиття в Україні. З 1 жовтня Московський патріархат розпочав безстрокові акції протесту та пікети під вікнами приміщення, де начебто мешкають екзархи. Попри перші малочисельні акції в СБУ прогнозують, що вони поширюватимуться по всій Україні.

Директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури Андрій Юраш в ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» розповів, що при УПЦ МП вже давно функціонують проросійські парамілітарні структури. Чиновник нагадав, що нещодавно керуючий справами УПЦ МП Антоній Паканич фактично закликав вірян чинити опір. Юраш вважає, що це дуже серйозна заява, на яку мають відреагувати правоохоронні органи.

«Константинополю потрібно розуміти, що відбувається у нашій державі»

Пане Андрію, ви як керівник департаменту Міністерства культури у справах релігії зустрічалися з константинопольськими екзархами?

Ми перебуваємо в регулярних контактах і маємо можливість обмінюватися інформацією. Зараз крім робочих у нас запланована серія офіційних зустрічей. Десь наприкінці поточного тижня відбудеться зустріч екзархів з міністром (Євгеном Нищуком – «Главком»). На ній вони мають розповісти про завдання своєї місії, а також проінформувати, як просувається підготовка до надання Томосу.

Екзархи повідомляли, наскільки тривалою буде їхня місія в Україні?

Про це опосередковано було сказано під час зустрічі константинопольських послів з президентом. На наш погляд, після того, як Вселенська патріархія повернулася до тези про Україну як свою канонічну територію, логічно, щоб ця місія і їхнє представництво були постійними. Константинополю потрібно розуміти, що відбувається у нашій державі, потрібно усвідомлювати характер процесів. А Україні завжди потрібна комунікація з духовною особою, першим за честю першоієрархом православного світу, який на відміну від першоієрарха московського, вирішив проявити не формальну любов, не прихильність лише до однієї структури, а до всієї православної української громади. І таким чином дав можливість відчути себе членами православної Церкви абсолютно всім: і тим, хто прагне створення помісної Церкви, і тим, хто хоче залишатися в Московському патріархаті. Натомість Москва не розуміє, що ті, хто ще з 1989 року почали процес руху до автокефалії, за жодних обставин не будуть членами російської церкви, і ніколи не повернуться до Московського патріархату.

Представники Константинополя затребували з вашого департаменту якісь документи чи статистичні дані?

Ні. Всі статистичні дані щодо кожної області і кожної релігійної організації абсолютно відкриті – на сайті міністерства.

Екзархи постійно перебувають в Україні?

Вони мають обов’язки в тих єпархіях, які очолюють і за які вони відповідають. Тому екзархи можуть від’їжджати з України і повертатися сюди. Будь-яка робота передбачає відрядження.

«Вже з 1995 року почалося зростання кількості києвоцентричних православних громад»

1 жовтня прихильники УПЦ Московського патріархату розпочали у Києві протести і пікети під приміщенням, в якому нібито зупинилися екзархи. На вашу думку, чого насправді добиваються протестувальники?

Україна – вільна держава. Протести – одна з форм самовиявлення. Але ми маємо розуміти, що це не просто звичайні зібрання людей, які самоорганізувалися і вийшли на пікети. Перед цим у ЗМІ було опубліковано багато повідомлень про те, що цим протестам передувала організаційна нарада під головуванням керуючого справами УПЦ Московського патріархату Антонія Паканича за участі конкретних священиків кількох єпархій. Це ті єпархії, які вже були колись втягнуті у протистояння. Там навіть сформовані спеціальні служби, які можуть організовувати подібні протести і привозити людей. Тобто це насправді підготовлена, організована, спрямована акція, яка вкладається у рамки моделі, яку сьогодні намагається реалізувати МП – демонстрація альтернативної позиції, максимальне опонування процедурі отримання Томосу.

Але акція, попри попередньо заявлену підготовку, була досить малолюдною.

Так, там було, можливо, до півсотні людей. Бо це формалізована і штучно організована акція. І ці люди не висловлювали думку соборної православної громади, яка є набагато більшою. На жаль, Московський патріархат ніколи не хоче дослухатися до даних соціології та ігнорує об’єктивні статистичні дані. І тому ця структура живе у вигаданому світі. Десятки соціологічних досліджень, починаючи з 1999 року, показують превалювання вірян, які не орієнтуються на Московський патріархат.

Але зараз МП спекулює на кількості своїх парафій, яка є найбільшою з усіх православних церков.

Треба зрозуміти, чому виникла така диспропорція. По-перше, УПЦ МП є частиною і спадкоємицею Московського патріархату, єдиної дозволеної структури в Радянському Союзі. Тобто були абсолютно різні стартові умови в УПЦ МП, Київського патріархату і УАПЦ. Коли незалежні від МП структури почали формуватися, УПЦ в єдності з Московським патріархатом вже мала 10 тисяч парафій! Вона входила у цей «змагальний період» з вже готовою матеріальною базою, з системою монастирів, духовних навчальних закладів, з підтримкою Москви. І ця різниця стартового потенціалу далася взнаки.

По-друге, мережа Московського патріархату була по всій Україні. І тому ці регіональні структури на рівні єпархіальних управлінь, комісій, адміністративних органів сприяли поширенню УПЦ МП. Наприклад, Київський патріархат у багатьох регіонах починав з нуля. Але вже з 1995 року проявилася інша тенденція: почалося зростання відсотка києвоцентричних громад. Тому потенціал зростання Київського патріархату в масштабах всієї держави був і є набагато сильнішим, аніж розвиток УПЦ МП.

«Для УПЦ МП громада – це структурна одиниця, яка має перебувати у феодальному володінні»

Нещодавно в Богородчанах на Франківщині стався конфлікт навколо церковного майна. З цієї ситуації Московський патріархат намагався роздути великий скандал. Що там насправді відбулося?

Це чергова маніпуляція. По-перше, якщо подивитися на первинні повідомлення на офіційному сайті УПЦ МП, на інших сайтах, що відразу розтиражували інформацію, і потім пройшли навіть на російських інформагенціях, то фактично там не було жодного слова правди. Спочатку ледь не розповідали, що захопили церкву. Але про храм мова навіть не йшлася. Конфлікт виник навколо господарських приміщень – келійних корпусів – колишнього домініканського монастиря.

Тобто це навіть не православна, а колишня римо-католицька будівля?

Так.

По-друге, було повідомлення, що приміщення захопив «Правий сектор». Як виявилося пізніше, жодного представника цієї організації там і близько не було. Про «Правий сектор» російські ЗМІ пишуть тоді, коли треба більше загострити ситуацію. Там були присутні представники районної влади, депутати, які ще раніше віддали ці приміщенні в оренду місцевій музичній школі.

Свято-Троїцький храм в Богородчанах

По-третє, було написано про те, що хтось отримав травму руки, забиття голови, про госпіталізацію. Але насправді жодна людина до лікарні не зверталася. І ніяких насильницьких дій там також зафіксовано не було. Тому зараз представники УПЦ МП щодо ситуації в Богородчанах замовкли, бо намагання створити з неї скандал перекреслені об’єктивними фактами.

Проте це зайвий раз демонструє, як маніпулюють і жонглюють неправдою ідеологічно-пропагандистські структури Московського патріархату. Я можу абсолютно стверджувати, що використання засобів пропаганди є властивим для російських інформаційних каналів. Наприклад, як це буває під час переходів парафії з однієї юрисдикції до іншої.

Є дані про те, скільки за час війни з початку 2014 року перейшло громад УПЦ МП до Київського патріархату?

Такі ситуації виникли майже у 120 громадах. Приблизно третина з них відразу перейшли в Київський патріархат. В іншій третині відбувся перехід стихійним способом, коли більшість громади всупереч меншості стала на бік УПЦ КП. Ще в третині тривають протистояння, коли в храми не допускаються священики або здійснюються почергові богослужіння.

З юридичної точки зору, позиція УПЦ МП виглядає абсурдною: вона апріорі не хоче визнавати право громад вирішувати свою долю. Для них громада – якась структурна одиниця, яка довічно, до другого пришестя, має перебувати у феодальному володінні МП. Наш закон дає можливість абсолютно вільно вірянам змінювати свою релігійну юрисдикцію. І ніхто цьому не може перешкодити. І саме громада володіє усім майном, і має повне право цим майном розпоряджатися – це може бути храм, будинок священика, автомобілі тощо. А УПЦ МП категорично виступає проти цього. Вона називає переходи громад до іншої юрисдикції «захопленнями храмів», що абсолютно не пов’язується з реаліями та законом. І тому щоразу на різних міжнародних заходах нам доводиться пояснювати, що українське релігійне законодавство є одним із найліберальніших у Європі.

«Ми обмінюємося інформацією з СБУ»

Чи є загрози справжньої релігійної війни з кровопролиттям, про що говорили Вадим Новинський та інші представники УПЦ МП?

Якщо Новинський та інші, хто цим лякає, спровокують та запустять механізм протистояння, то певні конфлікти можливі.

Ви якось контролюєте ситуацію?

Коли мова йде про конфлікти, то ситуацію мають контролювати правоохоронні органи.

Ви взаємодієте з СБУ?

Звичайно, ми обмінюємося інформацією. До речі, треба розуміти, що відповідно до існуючої моделі державно-церковних взаємин, реєстрація місцевих громад на рівні регіонів і всі інші моменти, пов’язані з їхнім функціонуванням, належить до компетенції обласних державних адміністрацій, де існують відповідні профільні підрозділи, що займаються релігійними питаннями. Тому ця ситуація повинна також контролюватися ОДА.

Сьогодні Росія і проросійські структури в Україні свідомо йдуть на провокування конфліктів. Вони не хочуть діяти в рамках закону, хочуть діяти правом сили. Задля чого створюються групи реагування, як ми могли це бачити в Катеринівці три роки тому. Там місцева громада перейшла до Київського патріархату. Відразу до них приїхали кілька автобусів молодиків, які намагалися спровокувати силове протистояння. Тому, якщо виникне конфлікт із насильством, то він буде на совісті тих, хто не хоче визнавати існуючу легітимну правову базу, яка дозволяє цих конфліктів уникати.

До речі, і це незаперечний факт, що в більшості судових справ, пов’язаних з вирішенням питання власності громад, юристи УПЦ МП навіть не намагаються апелювати до закону. Вони прагнуть відшуковувати такі положення базового законодавства, які стосуються лише матеріальної сторони справи.

Тобто вони змагаються не за людей, а за майно?

Так.

На якій підставі охороною об’єктів УПЦ МП займаються парамілітарні, так звані козацькі організації?

Очевидно, в кращому випадку – це якісь громадські об’єднання. Хоча переважно це організовані та профінансовані місцевим духовенством чи спонсорами парамілітарні групи. Яскравий приклад – організація «Радомир» у Запорізькій єпархії Московського патріархату. Це відома структура, яка намагається організувати вишкіл буквально з дитсадка до пенсійного віку. Вони згуртовують активних парафіян, які підтримують проросійську орієнтацію. І там не лише фізична й релігійна підготовка. Там, зокрема, читають лекції на політичні теми певної спрямованості.

Пару тижнів тому в одному з інтерв’ю той же митрополит Антоній Паканич, апелюючи до соціальної доктрини УПЦ МП, говорив про «право на опір». Тобто вже відверто говориться і підводиться певна ідеологічна лінія під те, що закону не існує, а є їхнє бачення і їхнє бажання, як має бути організований спротив і опір. І в рамках цієї насильницької парадигми можна діяти. Це вкрай серйозна заява, яка має бути вивчена Службою безпеки і всім правоохоронними структурами.

Ці парамілітарні організації Московського патріархату озброєні?

Я не знаю. Поки що зброя під час конфліктів не застосовувалася.

З боку представників УПЦ МП рефреном звучать обвинувачення греко-католиків у тому, що це нібито вони просувають в Україні автокефалію. Зокрема, про це у своєму відкритому листі до патріарха Варфоломія написали народний депутат Андрій Деркач з соратниками.

Це знову ж таки спекуляції та маніпуляції. Греко-католицька церква чітко заявила про свою позицію: всі процеси, які зараз відбуваються, це внутрішні справи православних спільнот, в яких УГКЦ не бере участі. Тому з боку представників МП – це апелювання до давніх фобій, поширених серед певної частини православних, намагання законсервувати православну ідентичність на дуже давніх антикатолицьких сюжетах.

На вашу думку, помісна православна церква та УГКЦ знайдуть спільну платформу, щоб уникнути конфліктів у майбутньому після появи домінуючої православної конфесії?

Не з’явиться домінуючої конфесії. Її і зараз немає. У нас всі рівні перед законом, правовий статус найменшої і найбільшої релігійних структур однаковий. Кількість громад в якійсь окремій релігійній організації не надає їй виняткових можливостей і прав.

«Майбутня помісна церква має отримати назву «Українська православна церква»

На вашу думку, які будуть найконфліктніші регіони після надання автокефалії Українській церкві?

Я думаю, що проблемних у нас взагалі не буде. Бо якщо дотримуватися законодавства, гарантувати всім право вільного вибору, то серйозних конфліктів ніде не повинно виникнути. Ми розуміємо, що існують окремі області, наприклад, на півдні і сході країни, з домінувальною орієнтацією на Московський патріархат. І якщо більшість тих громад вирішить залишитися в єдності з РПЦ - жодних проблем у цьому не має. Натомість є регіони, де абсолютна більшість вірян і духовенства києвоцентричної ідентичності. І я переконаний, що держава мусить забезпечити їм право такого вибору.

За вашими прогнозами, який відсоток громад УПЦ МП перейде до помісної автокефальної церкви?

Думаю, що половина або й більше структур УПЦ в єдності з Московським патріархатом після надання Томосу і завершення конституювання помісної церкви приєднаються відразу чи в найближчій перспективі. Багато духовенства зараз перебуває в очікуванні. Вони зайняли спостережну позицію.

У Верховній Раді лежить законопроект №5309, який передбачає перейменування УПЦ Московського патріархату. Ваш департамент робив правову оцінку цього документа?

Так, ми ознайомлені з цим законопроектом. І наскільки відомо, він підтриманий Комітетом Верховної Ради з питань культури та духовності. І я думаю, що після надання Томосу і відповідно до базової традиції, яка склалася в усіх державах, майбутня помісна церква має отримати назву «Українська православна церква». Адже УПЦ МП де-факто є структурним підрозділом Московського патріархату, про що йде мова в 10 главі статуту РПЦ, а також в 3 параграфі 1 розділу статуту самої УПЦ. Тому я думаю, що абсолютно є логічним, коли віряни зможуть чітко зрозуміти юрисдикційне підпорядкування своїх спільнот – до кого вони належать.

Тобто УПЦ МП таки буде перейменована на «екзархат РПЦ в Україні»?

Це вже справа самих вірян УПЦ МП. Народні депутати не можуть визначити статус цієї організації, це може зробити лише сама церква. Зокрема, в УПЦ МП розглядаються кілька варіантів. Може залишатися і теперішній статус напівавтономії, може стати екзархатом, а може переформатуватися на окремі митрополії РПЦ.

До речі, якщо ми глибше поглянемо на пропагандистські кампанії, які проводить УПЦ МП, то вони мають чисто внутрішню спрямованість. Адже в Москві вже розуміють, що отримання Томосу – невідворотній процес. Завдання, що виконується в межах оцих маніпулятивних технологій – просто намагання зберегти максимальну кількість вірян і духовенства в межах майбутньої реорганізованої церковної структури на території України.

Чи відомо, коли може відбутися об’єднавчий Собор?

Ймовірно, це питання буде вирішене на найближчому засіданні Священного синоду Константинопольського патріархату. Спочатку екзархи мають відзвітуватися про ситуацію в Україні. І лише на основі їхнього аналізу і моніторингу можна буде говорити про якісь певні речі.

Звісно, щоб провести такий об’єднавчий Собор, потрібно, щоб з боку Вселенського патріархату надійшов потужний сигнал про те, що автокефалія майбутній помісній церкві вже надається.

Томос – невідворотнє чи може бути форс-мажор?

Я абсолютно в цьому переконаний, що Томос буде. Константинополь зробив вже всі необхідні заяви. І якщо зараз відступити від цієї позиції, то це означатиме велику дипломатичну поразку Константинополя, яка йому дорожче коштуватиме, ніж навіть поглиблення конфронтації з Московським патріархатом. Даруючи Томос Константинополь стверджує себе як формотворчу церкву, і водночас отримує потужного і вдячного союзника у майбутній православній спільноті.

Якщо зазирнути наперед: де може бути резиденція патріарха автокефальної УПЦ? В Софії Київській? Чи варто збудувати абсолютно новітній православний центр?

Це вже справа самої церкви (посміхається). Уявімо, що ченці Києво-Печерської лаври через день принесуть ключі від монастиря і скажуть, що їм було видіння про те, що вони мають приєднатися до єдиної помісної церкви.

«Лаври знаходяться у державній власності»

До речі, кому зараз належать Києво-Печерська та Почаївська лаври?

Лаври у державній власності. Такі об’єкти національного значення нікому у власність не передаються. Нижня частина Києво-Печерської і Почаївська лавра передані на 50 років в оренду УПЦ МП.

Відомо, що Почаївська лавра передавалася в оренду Московському патріархату з порушеннями законодавства. Можна через суд цю оренду перервати?

Тут немає підстав для суду. Держава надала оренду і в прерогативах державних органів вирішувати її подальшу долю. Тобто, якщо буде зрозуміло, що під час передачі лаври в оренду існували порушення, це може стати підставою для перегляду договору. Це питання в компетенції Кабінету міністрів.

Яка на сьогодні ситуація щодо незаконно зведеного монастиря УПЦ МП біля Історичного музею в Києві?

Так званий «Десятинний монастир УПЦ (МП)» біля Національного музею (передній план). Фото: Радіо Свобода

Зараз щодо цього питання триває суд. Підготовлено безліч документів, які засвідчують, що це було самовільне захоплення території. Жодна державна інституція не надавала дозволу. По-перше, там зареєстрована релігійна громада, але діє монастир, юридичною адресою якого є хутір Вільний в Голосіївському районі столиці. По-друге, приміщення було легітимізоване в невідомий спосіб. Спочатку воно заявлялося як тимчасова споруда. А на виході з’явилися зовсім інші документи. Тому суд триває, і, я думаю, що незабаром ця ситуація вирішиться.

Чи доцільно на цьому місці після отримання автокефалії відбудувати Десятинну церкву, яка б стала символом правонаступності помісної Української церкви від давньої Київської митрополії?

На це запитання мають відповісти археологи. Адже не залишилося відомостей про первісний вигляд Десятинної церкви. Вона кілька разів руйнувалася та відновлювалася.

Нещодавно в Глухові Сумської області виник скандал навколо запланованого аудиту Міністерством культури місцевої церкви УПЦ МП. Ви можете прояснити деталі?

Це не в компетенції нашого департаменту. Цим питанням займаються управління історичної спадщини міністерства, музейне управління, а також відділ переміщення культурних цінностей. Наскільки я розумію ситуацію, народні депутати були стурбовані можливим вивезенням за межі України історичних та культурних пам’яток, що зберігаються у Спасо-Преображенській церкві, яка є частиною великого Глухівського заповідника.

Були такі випадки, коли цінності справді вивозилися?

Можливо. Втім я не знаю жодного задокументованого випадку.

Але доцільно було б провести аудит храмів?

На це запитання краще б відповіли фахівці профільних управлінь.

Добре, але ж церковні цінності можуть на лише вивозити, а й викрадати. Наприклад, нещодавно з’явилася інформація про крадіжку, а потім швидке знайдення ікони святого Георгія Переможця в Києво-Печерській лаврі. Кому належить майно в церквах, які входять до комплексів державних заповідників?

Це складне запитання. Деяке майно могло вже бути надбане самою церковною організацією. Очевидно, якщо мова йде про все те, що є історичною спадщиною, воно, звісно, має бути під контролем держави.

На вашу думку, після створення помісної автокефальної церкви, можна через міжнародні суди вимагати повернення церковних історичних та культурних цінностей, що були вивезені з України? Наприклад, повернути з Москви вкрадену ікону Вишгородської (Володимирської) Божої Матері, вивезені після зруйнування більшовиками залишків унікальної мозаїки Михайлівського Золотоверхого монастиря тощо. Адже навіть в 20-х роках минулого століття була створена паритетна комісія з фахівців України та РРФСР щодо повернення вивезених культурних цінностей.

Наряд чи ми зараз могли б ревізувати справи багатосотрічної давнини.

«Стаття 30-та закону «Про свободу совісті» зобов’язує главу держави сприяти релігійним процесам в Україні»

Окружний адміністративний суд Києва ухвалив позов ГО «Неурядова організація верховенство права» до президента Порошенка щодо його звернення через Верховну Раду до Вселенського престолу з проханням надати Томос про автокефалію. На вашу думку, які шанси у цієї справи?

Сподіваюся, що у цьому випадку суд проявить фаховість і компетентність. Адже жодних порушень з боку президента немає. Стаття 30 закону «Про свободу совісті та релігійні організації» навіть зобов’язує главу держави сприяти релігійним процесам в Україні. І в цьому контексті, я думаю, жодні технології та ідеологічні впливи не завадять суддям ухвалити справедливе рішення.

Тобто президент мав незаперечне право звертатися з ініціативою до Константинопольського патріархату?

Чому президент має бути обмежений у своїх повноваженнях, тим паче, що закон йому такі повноваження делегує? На мою думку, якби глава держави не робив нічого, тоді б це було якимось порушенням. Президент не обмежував нічиїх прав, жодної релігійної організації, навпаки, він сприяє реалізації прав значної частини соціуму, яка хоче мати помісну православну церкву.

Джерело: інформаційний ресурс «Главком»

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/components/com_content/models/articles.php on line 497

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/helper.php on line 359

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/tmpl/default.php on line 51
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS