Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь відслужив літію за українськими патріотами Василем Стусом, Юрієм Литвиним та Олексою Тихим до 30-х роковин їх перепоховання в Києві

19 листопада 2019 року, Преосвященніший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, в молитовній кімнаті архієрейської резиденції в м. Ужгороді, відслужив заупокійну літію за українськими патріотами, борцями за національну і державну незалежність України в другій половині минулого століття, в’язнями московських комуністично-радянських концтаборів (1970-х – 1980-х рр.), невинно убитими московським окупаційним режимом Союзу РСР під керівництвом КПРС/КДБ, громадсько-політичними і культурними діячами, правозахисниками, письменниками і поетами Василем Стусом (06.01.1938 – 04.09.1985), Юрієм Литвиним (26.11.1934 – 05.1984) та Олексою Тихим (27.01.1927 – 05.05.1984) до 30-х роковин їх перепоховання із Російської Федерації до Києва (Україна).

У молитві до Господа Бога владика просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиками, дарування їх душам вічного спокою та життя у піднебессі.

Коротка історична довідка (про убивство українських патріотів):
Василь Стус:
На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями (табір чергового ув’язнення ВС-389/36-1 в Кучино Чусовського району Пермського краю, Російська Федерація), Василь Стус кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року, за передачу на волю зошита з віршами, на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Василя Стуса відправили до карцеру за те, що він, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
Помер уночі проти 4 вересня 1985 року, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті — зупинка серця. Товариш Василя Стуса, також колишній політв'язень, Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.

Юрій Литвин:
5 липня 1979 року важко хворого Юрія Литвина заарештовують знову, звинувачують у веденні «антирадянської агітації і пропаганди» та засуджують до 10-річного ув'язнення і 5 років заслання. З травня 1982 року відбував покарання у таборах суворого режиму (селах Кучино, Половинка, Всесвятське Пермської області), де перебувала більшість учасників українського правозахисного руху.
24 серпня 1984 року Юрія Литвина знайшли в камері із розрізаним животом. 5 вересня 1984 року він помер у лікарні міста Чусового Пермської області, Російська Федерація.

Олекса Тихий:
У березні 1980 року Олекса Тихий був переведений у табір особливого режиму для політв'язнів у с. Кучино (Чусовський район Пермської області, Росія). Кілька разів оголошував голодування (найдовше — 52 дні). З 1981 тяжко хворів. Помер 6 травня 1984 у тюремній лікарні Пермі, Російська Федерація.

У листопаді 1989 року прах Юрія Литвина, Василя Стуса і Олекси Тихого був перевезений до Києва і з почестями похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Прес-служба МКЄ ПЦУ.

• < Попередня
• Наступна >