Зеленський відкрив карти: велика аналітика за підсумками пресмарафону

152812102019Дмитро Лиховій.
журналіст, головний редактор “Новинарні

Кілька висновків із пресмарафону Зеленського, постфактум.

Не так про сам захід і формат (із ним все зрозуміло, це продовження шоу для підтримки рейтингу), як про персону президента. Ця пресконференція дала чимало матеріалу для аналізу (добре, що нова влада таки збагнула, що спілкуватися з суспільством треба не лише напряму, а й через журналістів).
Ось так оригінально: спершу обрали президента Зеленського, обрали його партію – і лише через пів року почали із цим Зеленським знайомитися, з’ясовувати, хто це і що він думає. Переможець нарешті зволив зійшти до преси.

1. Із плюсів – Зеленський таки демонструє певні здібності до навчання й засвоєння нового для себе матеріалу, здається нібито щирим і таким, що хоче чути людей (але не всіх), хоче країні добра. Українську вивчив. Ну ОК.

При цьому я все ж враховую, що Зеленський – актор, дуже добрий актор, і тому важко збагнути, де закінчується його щирість і починається сценічна гра й добре завчена роль.

2. Із деяких питань у Зеленського є нормальне ліберальне, державне бачення.

Але такі питання губляться в загальній масі популістської попси.

3. Ще плюс: як я зрозумів, “силового” відведення біля Золотого не буде. А через обстріли в Золотому не буде відведення і в Петрівському. Хоча він наполягає на цьому і ув’язує в єдиний ланцюг “примирення”.

ОК, припустимо, Зеленський щирий у бажанні не лише припинити війну (з цим все ясно, це його мета №1), а й щирий у бажанні повернути людей і території. Однак очевидно, що в цього зовсім немає плану на цьому напрямку. Є якийсь дитячий запал. Бо провести будь-якою ціною нормандську зустріч і прямі переговори з Путіним – це не план. Що далі?

Позиція Путіна давно відома, і по Донбасу, і по Криму. Зеленський думає, що може буде вибрати якісь більш-менш підходящі для України пункти з цієї позиції? Та нема там підходящих для нас пунктів. Але Зеленський чомусь думає, що якщо йому віддали моряків і першу партію політв’язнів, то йому віддадуть і решту. Просто тому що він такий щирий і хороший.

Це небезпечна простота. Простота “лошка”, який купується на заманухи матьорого наперсточника.

4. Уже не вперше я почув речі, які, здавалося б, не мали поєднуватися в голові і на язиці одного державного керівника, але в Зеленського поєднуються: або мир, дружба з ОРДЛО, вибори там без українських військ, особливий статус Донбасу (читай – федералізація України) – або стіна на кордоні з “ДНР/ЛНР”. Якщо за рік не встановимо мир – встановимо стіну і повернемося до блокади Донбасу. “А поки що – ви ж розумієте, мене обрали як президента миру”.

З одного боку – це оксюморони і небезпечна за своїми наслідками каша в голові. З іншого боку – хтозна, а може, це зачатки хоч якогось критичного підходу замість кавалерійських наскоків, початок розуміння, що простих рішень на тому фронті бути не може і війна з Мордором у нас дуже надовго.

5. Через кілька місяців після обрання президента я почав думати, що, може, дарма я його вважав таким… (*режим евфемізмів on*) низькокваліфікованим і некомпетентним (*режим евфемізмів off*). Далебі.
Після вчорашнього марафону я повернувся до враження, що наш президент – недалекий і недолугий, а по багатьох питаннях – відверто тупить, бо не розуміє, про що його питають, що відбувається в таких-то (загалом не надто складних) галузях і на якому він світі.

Наприклад, Трудовий кодекс. “Оооо (закочує очі), це теж до мене питання? Може, краще уряд покликати?”

Та камон, Вова. Для чого ж ти скликав 13-годинну пресконференцію? Ти президент країни, ти перетягуєш на себе всі можливі повноваження, ти ні в цапову душу не ставиш парламент, ти своїх нардепів опускаєш нижче плінтуса (“Я не розумію, навіщо депутатам взагалі ходити в Раду, нудитися в кулуарах, щось обговорювати там – хай щось роблять у себе в регіонах і голосують онлайн… А будуть сильно борзі – розпущу через рік, вони ж завдяки мені у ВР пройшли”). Так будь добрий, вникай у теми. Хоча б на рівні підтримання інтелектуальної розмови, а не прийняття рішень.

АЛЕ ЙОГО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ, ОСВІТНІЙ, СВІТОГЛЯДНИЙ РІВЕНЬ НЕДОСТАТНІЙ ДЛЯ КЕРУВАННЯ ДЕРЖАВОЮ.

Із багатьох питань у Зеленського немає базової інформації / думки.

6. Із цього випливає ще один посилений висновок: Зеленський – несамостійний у рішеннях. Коломойський, Богдан – то все ясно. Але складається враження, що по багатьох напрямках у цю голову можна вкласти будь-що з будь-якого боку, якщо захотіти, і далеко не завжди це буде державницьке рішення. Просто тому, що людина недалека і з багатьох питань потребує “дядька”.

7. При цьому – і це ще більш небезпечно – в Зеленського запаморочення від успіхів і від рейтингу. Він почувається як фюрер/дуче, іде за напрямком авторитарної практики.

Власне, і цією пресконференцією Зе наслідував Путіна – “почути всіх, бути строгим і справедливим вождем”, хіба з поправкою на квартальське “хіхі” й акторство. І по тривалості навіть перевершив Путіна (щоправда, Пу не відлучається в туалет – кажуть, у памперсах сидить).

8. Включати всюди, де зручно, аргумент – “за мене проголосували 73%”, “це питання підтримують 80% людей” – це тоталітаризм.

Тепер очевидно, що інавгураційна фразочка “ви всі президенти” стосується лише його прибічників. І Володимир навіть не припускає, що в деяких питаннях більшість людей може помилятися (і у виборі президента теж). А головне – він не розуміє, що влада на те і влада, щоб бути розумнішою за посполитих. Інакше гріш ціна такій владі та її державі.

9. Зеленський, на жаль, переймає найгірше з політичного світобачення Порошенка: мовляв, виступи проти нього насамперед інспіровані ворогами, проплачені такою-то опозицією, а не є вираженням позиції загалом проукраїнських людей.

Зеленський не розуміє, що і в умовних 25% (а насправді – половини країни, яка за нього не голосувала) теж може бути (і є) раціо. Їхню думку слід враховувати при ухваленні державних рішень. Це не дурні і не ватники.

Майдан завжди був меншістю на тлі “болота” і проросійських сил, але він завжди був рушієм прогресивних змін, сторожем демократичних прав і свобод.

10. Але Зеленський дуже любить орієнтуватися на плебс, натовп, більшість (це було видно ще з серіалу “Слуга народу”) і не любить опозицію.

А найбільше він не любить Порошенка. Очевидно, не лише за “старі заслуги”, а й тому, що вбачає в ньому загрозу своєму режиму. Путч, “пунш” і отето всьо – не на порожньому місці взялося.

Я б на місці Порошенка теж боявся б, що повториться історія Януковича із Тимошенко – коли сяку-таку, але діячку опозиції, Юлю посадили не за щось там конкретно протизаконне, а просто через те, що президент вважав її головною загрозою своєму правлінню.
(Юля в тюрмі стала значно більшою проблемою й іконою, ніж на волі, але хто ж про таке думає до посадки).

11. Зеленського не цікавить законність, його цікавить схвалення рішень зеленим електоратом.

“Вийдіть на вулицю і спитайте в людей – Пашинський бандит? Сто зі ста скажуть, що бандит!” Значить, садимо.

Цікавий підхід. Лукашенко й Путін схвалюють.

Зеленський фактично підтвердив, що проводить наради із силовиками для швидких посадок, “щоб людям сподобалося”.

Людям, може, і сподобається, але опозиції і західним партнерам – точно ні. Із західними партнерами в Зеленського поки що медовий місяць. Але з такими підходами він скоро закінчиться і Зе, ймовірно, стане в Європі ізгоєм. Якщо не відмовиться від тоталітарних практик.

11. Як і Володимир Путін, Вова Зеленський дуже дбає про свій рейтинг. І ця пресконференція з роялем, тобто сертифікатом про рекорд у кущах – один зі способів підтримати високий рейтинг “президента з народу”.

І в мене склалося враження, що Зе зібрався бути “слугою народу” значно довше, ніж 5 років. На ось такому популізмі (хоча він чомусь взявся гучно заперечувати, що є популістом, ха-ха), сильній руці й принесенні ритуальних жертв плебсу.

12. Влада Зеленського – як велика секта, мафія із круговою порукою, де своїх не здають (якщо вони справді свої або насаджені старшими своїми). Де для своїх усе, а для ворогів – закон.

Зеленський пробиває дно, коли вперто відстоює Богдана і не хоче чути аргументів про те, що цей персонаж зашкварився вже стільки разів, що вистачило б на триста пересічних порошенківських міністрів. Він захищає посланого згори Авакова (“давайте дамо їм час”, ага), своїх кнопкодавів, свою Мендель і т.д.

Зеленському заввиграшки забути передвиборчу обіцянку чи піти проти неї (“як тільки порушу закон – піду з посади”). Він обирає для себе, які саме закони і принципи можна порушувати, коли дуже треба. Починаючи з червоного світлофора і аж до “торгівлі на крові” (Коломойський-РФ-електроенергія).

Але це ми бачимо і враховуємо. Зе-виборцям і симпатикам (і серед них багатьом запеклим противникам Порошенка) – байдуже. Подвійні стандарти тріумфують.

13. У деяких фрагментах Зеленський досить обережно і правильно підходив до національних, гуманітарних напрямків внутрішньої політики. Але ввечері, розслабившись, Зе показав той свій жупел, про який ми попереджали під час виборчої кампанії: людина-манкурт радянського пошиву, для якої національна пам’ять – ніщо, бо головне “не розколювати країну”, для якої війна на Донбасі почалася нібито через мову, а замість “Бендери” вулиці треба називати іменем ватного боксера Усика.

Залишається сподіватися, що в цих питаннях Зеленський дослуховуватиметься до порад розумніших радників.

14. Для нього найкраще джерело новин – не ЗМІ, а люди на вулицях (і в кабінетах, ага), при цьому він емоційний і вочевидь мстивий. На “Новое время” наїхав через власника-іноземця. Незручних журналістів – учасників акцій протесту – на пресмарафон не акредитували, Зеленський наголосив, що сайти читає і знає тональність усіх.

Дякуємо за попередження.

* * *
Попри те, що пресмарафон дав чимало поживи для висновків про нового президента, залишаюся при думці, що це насамперед не сенсовий і не інформативний захід (тим більше, що багато висловлювань Зеленського суперечать одне одному й висловлюванням його радників та посадовців), а шоу для його виборців. Саме місце проведення чого варте.

Ну і звісно, прибічникам Зе все сподобалося (“молодець Вова, вчиться!”), опоненти – знайшли чимало приводів, щоб ще більше наїжачитися.

Джерело: novynarnia.com

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Василь Бедьо ухвалив рішення про стягнення з Ужгородської міської ради 301 тис. грн. на ко...
Дмитро Лиховій.журналіст, головний редактор “Новинарні“ Кілька висновків із пресмарафону Зеленського, постфактум.
В Україні довідковий курс долара 15 жовтня становитиме 24,53 грн/$. Таким, чином, за довгі вихідні валюта збільшиться в ціні прибл...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS