Шахта «Бутовка» — якби руїни могли говорити…

Зруйнований тисячами снарядів і мін український форпост міцно тримає оборону і готовий дати гідну відсіч російським найманцям

 5575 p 04 img 0003 3

Шахта «Бутовка», а точніше те, що від неї залишилось, а це груди розбитого та розтрощеного за чотири роки війни й тисяч обстрілів бетону й металу, зустрічає нас похмуро. Від розвалища та зруйнованих корпусів віє загрозою й неспокоєм

Укотре за останні роки, перебуваючи на шахті, щоразу ловлю себе на думці, що руїн, незважаючи на численні перемир’я, дедалі більше. І пам’ятних знаків, установлених загиблим українським захисникам шахти, більшає…

У розташуванні підрозділу нас зустрічає командир взводу молодший лейтенант Олександр. Офіцер на війні не новачок. Він, юрист за освітою, був мобілізований, а згодом підписав контракт. Нещодавно пройшов підготовку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та прийняв взвод. Олександр має досвід боїв у районі Щастя й Мар’їнки. Тепер ось на шахті.

Командир взводу коротко інформує нас про обстановку. «Коли ми весною зайшли на позиції, було досить гаряче. Постійні обстріли зі всього, окрім артилерії. А зараз дещо спокійніше, з кулеметів, гранатометів цілять. Вогонь переважно провокаційний. Намагаються виявити всі наші вогневі позиції й наше озброєння, і снайпери ведуть вогонь постійно», — розповідає офіцер.

Ми вирушаємо на позиції. Рухаємося лабіринтами стежин, відомими тільки піхотинцям. Обабіч, то з одного, то з другого боку, зловісно звисають розтрощені плити перекриття, збиті зі своїх місць під час численних обстрілів. І стіни, і вцілілі плити — свідки тисяч обстрілів шахти. Якби вони могли говорити…

Вистрибуємо на відкритий майданчик і швидко перебігаємо в інше, таке саме напівзруйноване, без даху, приміщення. А відразу потому зістрибуємо у вириті ходи сполучення. Під час мого останнього візиту на шахту їх ще не було. «Щойно зайшовши на позиції, ми почали поглиблювати лінію окопів, що вже були. А в деяких місцях, де бійці переміщалися відкритою місцевістю, вирили ось такі лабіринти. Ми ж піхота, навчені на цій війні, і коли заходимо на позиції, то відразу глибше окопуємося. Так безпечніше», — продовжує взводний.

Прибуваємо на позицію. Там несе службу двадцятирічний Денис. Він родом із цих місць, з Курахового. В армії всього півроку. Поруч уже досвідчений командир відділення молодший сержант Олександр. На цих позиціях він воював ще п’ятнадцятого року. Звільнився, кілька місяців відпочивав, і знову попросився на передову. «Не зміг спокійно всидіти вдома, коли війна триває», — ділиться сержант.

Олександр розповідає нам про поточну обстановку. «Нічого нового, усе, як завжди, ворог намагається вирахувати наші можливості і вогневі позиції. Але інколи намагаються підійти ближче», — розповідає сержант. А ще снайпери дошкуляють. Характер ведення вогню та радіообміну свідчить про те, що наш противник добре підготовлений і навчений, з чималим досвідом. Але ми теж маємо аргументи, тож достойно відповідаємо», — продовжує молодший лейтенант.

Лабіринтами добре облаштованих та укріплених окопів рухаємося далі. На черговій позиції боєць протирає зброю.

— Стас, — сказав коротко й міцно потиснув руку. — А ось приклад роботи снайперів. — Стас нам показує автомат зі свіжою щербиною від влучання ворожої кулі і розповідає. Він уночі пильнував, і щось було неспокійно, ніби передчуття чогось. Здалося на ледь помітний рух у районі руїн огорожі, метрів за двісті. І тоді Стас випустив автоматну чергу в тому напрямку. А у відповідь ось прилетіла, показує нам автомат: «Гадаю, що я його налякав, виявив раніше, ніж той мав почати стріляти по наших позиціях», — пригадує піхотинець.

Поруч зі Стасом несе службу кулеметник Олексій. Високий, міцної статури піхотинець, колишній співробітник ДСНС. Обіймав керівну посаду в теплому й затишному кабінеті. Але почуття обов’язку привело його на передові позиції.

Прощаємося з бійцями й вирушаємо на ще одну позицію. Під зруйнованим залізничним насипом, знову-таки численними лабіринтами окопів прибуваємо на позицію. Старший на позиції — сержант Олександр з Мелітополя. За фахом він психолог, закінчив університет. Професійно займався футболом, брав участь у міжнародних змаганнях. Зараз планує стати офіцером.

5575 p 04 img 0002 2

Поруч із сержантом несе службу Олег із Харківщини. Батько п’яти дітей не зміг усидіти вдома, коли запалав Донбас. Три роки він уже в підрозділі, має бойовий досвід, а ще золоті руки. «Він ремонтує в нас усе — і генератор, і позиції ось удосконалює», — розповідає сержант. А ще в Олега син воює, він — офіцер. «Не хотілося від сина відставати», — ділиться Олег.

Ворожі позиції саме навпроти позиції піхотинців. Без бінокля чітко видно, як із труби бліндажа в’ється димок з пічки. Сержант Олександр розповідає, як ворог вів по них вогонь із кулеметів, згодом і гранатомети додав, чекаючи на їхню відповідь. А тим часом окупанти облаштували запасну вогневу позицію й очікували, що, коли українські бійці вдарять у відповідь, вони накриють із флангу. Проте, уважно спостерігаючи за ворогом, піхотинці помітили позицію на фланзі. Звісно, приготувалися, визначили орієнтири для ведення вогню. І щойно ворог ударив по позиції, хлопці дали відповідь із ДШК і гранатометів одночасно і по основній позиції, і по тій, що була добре замаскована. «Судячи з їхньої поведінки, відповідь була результативною», — розповідає Олександр. Бійці заспокоїли на певний час ворога.

Повертаємося на «базу», Андрій саме готує обід. Борщ із м’ясом і гречана каша чекають на захисників «Бутовки». «Війна війною, а обід за розпорядком», — сміючись, промовляє кухар.

Ми залишаємо піхотинців виконувати їхню роботу — боронити позиції, з упевненістю, що ці досвідчені бійці виконають своє завдання, як виконували його не раз у районі Щастя, Красногорівки й Мар’їнки. І вони, і їхня бригада мають великий досвід успішних бойових дій та неодноразово давали ворогу в зуби.

Сергій ЖМУРКО, «Народна армія»

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини


Warning: filesize() [function.filesize]: stat failed for http://i1.ytimg.com/vi/iframe<span/hqdefault.jpg in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/img/phpthumb.class.php on line 3375
18 листопада 2018 року, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Українсь...
В ході підготовки зібрання Святого та Священого Синоду 27-29 листопада 2018 р. Константинопольський Вселенський Патріархат знову п...
Около двухсот автомобилей на еврономерах частично перекрыли движение по Киевской трассе, в районе КПП «Дачное».
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS