Життя в смітті

trashДва тижні тому до нас у будинок переїхала нова сусідка, поселилася вона на першому поверсі. І у цієї сусідки була дивна звичка – ставити пакети зі сміттям біля своїх дверей. На жаль це був не той випадок, коли людина виставляє сміття за двері, щоб через 5-10 хвилин вийти і викинути – сміття простоювало там по кілька днів.

 

Погодьтеся не дуже приємно, заходячи в будинок, бачити гору зі сміття і відчувати сморід, який поширюється на всі 5 поверхів. Через тиждень, коли всі мешканці будинку зрозуміли, що це не одноразове явище, а «клінічний» випадок –  ми почали висловлювати їй своє невдоволення. Проте щоразу отримували злісну відповідь: «Біля моїх дверей, що хочу те і буду ставити». На зауваження, що при вході в під’їзд  повинно бути чисто, і що не повинно смердіти щоразу відповідала, що немає ніякого смороду, а сміття є всюди, нікому воно не повинно заважати.

 

Жінка була вже поважного віку і розбиратися з нею серйозно, по-чоловічому, ніхто б не став. Хотіли написати колективну скаргу, та пожаліли жінку, вирішивши, що рано чи пізно вона все ж буде змушена викинути своє сміття.

 

Порятунок прийшов через десять днів. На запах її сміття почали збиратися безпритульні кішки. Вони почали приходити до нашого під’їзду як на обід по кілька разів на день. Розривали пазурами пакети зі сміттям, намагаючись дістати щось смачне, розкидали сміття по всіх можливих куточках, не забували і мітити територію біля її дверей.

 

Через два-три дні сусідка перестала виставляти сміття навіть на кілька хвилин. Кішки почали ставати на варту, в очікуванні чергового пакету, щоб роздерти його на шматки. Та сусідка більше не хотіла бачити перед дверима чергову смердючу купу. Так кішкам вдалося зробити за кілька днів те, через що ми псували собі нерви майже два тижні.

 

Навряд-чи моя сусідка усвідомлювала, що ми живемо в еру споживання, в зв’язку з чим можемо купляти все чого хочеться в необмеженій кількості. Але таке зловживання є необдуманим і шкідливим. Щоб викидати менше сміття – потрібно купувати менше зайвих і одноразових речей. Якщо ж ви обираєте не якість, а кількість – будьте розважливі, коли будете «розбиратися» з купою непотрібних речей. І не забувайте, що виставити сміття за двері свого помешкання – не означає позбутися його. Слідкуйте за тим що і де ви викидаєте, і, можливо, ваша пильність допоможе не тільки вам і оточуючим, а й навколишньому середовищу, в якому після вас ще мають жити ваші діти, для яких ви точно не бажаєте життя в смітті…

 

Вікторія Вольф, студентка відділення журналістики

Закарпатські прикордонники затримали 7 нелегалів

ac53898 1440491089 kordon1На Закарпатті 7 громадян Вірменії з підробленими документами намагалися потрапити до країн ЄС за 500 євро, повідомили у Держприкордонслужбі України.

 

Учора вдень у пункт пропуску «Тиса»  на виїзд з України прибуло 7 громадян Вірменії – 4 дорослих, 3 дітей. Під час перевірки документів інспектор прикордонної служби виявив у вірменів фальшиві посвідки на постійне проживання в Україні та дата-штампи Державної прикордонної служби України про перетин кордону.

 

З метою уникнення відповідальності, один із громадян Вірменії запропонував заступнику начальника відділу прикордонної служби 500 євро. Громадянам роз’яснено про кримінальну відповідальність їхніх дій, відмовлено в пропуску та передано співробітникам Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області для подальшого з’ясування обставин.

 

Джерело: Голос Карпат

Бойовики знову обстріляли околиці Маріуполя

h0WSxR QuOgЦієї ночі, 25 серпня, терористи обстріляли позиції сил АТО у селищі Сопине під Маріуполем. Внаслідок обстрілів загинув один український морський піхотинець, ще один морпіх отримав поранення.

Про це повідомляє "Лівий берег" із посиланням на бійців морської піхоти.

Як зазначається, обстріл почався близько 1 години ночі. "Втрати морпіхів - один загиблий і один поранений", - йдеться у повідомленні.

 

Джерело: ЛБ

Естонія вирішила відгородитися від Росії огорожею

im578x383 wall bbc.co.ukДепартамент поліції та прикордонної охорони Естонії має намір щонайменше дві третини сухопутної частини кордону з Росією обладнати огорожею заввишки 2,5 метра.

Про це пише газета Postimees. "Верхня частина загородження буде посилена колючим дротом. Загальна довжина огорожі становитиме близько 108 кілометрів. На додаток до огорожі передбачається встановити й обгороджування, що перешкоджає пересуванню диких тварин", - йдеться у повідомленні.

 

При цьому зазначається, що на заболочених ділянках лінії кордоку огорожі не буде, там встановлять тільки прикордонні стовпи і прокладуть контрольну смугу. Для охорони кордону будуть використані також відеокамери і безпілотні літальні апарати, а в акваторії Чудського озера розміщено більш як 600 прикордонних буйків.

 

Роботи з технічного посилення кордону почнуться у 2018 році, їх загальна вартість становитиме 71 млн євро.

Нагадаємо, сучасний потужний комплекс оборонних споруд на кордоні з Росією вже будує Україна. Проект, спочатку названий "Стіна", а пізніше перейменований в "Європейський вал", планується реалізувати за три роки.

Чи потрібен нам етикет?

etiket dlja deteiДійсно, чому людям раптом спало на думку пов’язувати свої вчинки з всілякими умовностями й обтяжувати себе різними банальностями в спілкуванні один з одним? Навіщо повторювати всякі «доброго ранку» або «вибачте» або «будь ласка»? Хіба не простіше спілкуватися без цих додаткових конструкцій, використовуючи короткі: «дай», «принеси», «зроби»...?

 

Парадокс, але такі от прохання можуть бути сприйняті як образа, як приниження людської гідності через невиправданий наказ вільній особистості.

 

Таких прикладів є безліч. Переглянувши їх, можна виявити, що практично все це виглядає як розповідь про конфліктні ситуації. А невирішені конфлікти, як відомо, можуть призводити до загибелі людини. Тож цілком природно, що люди знайшли спосіб не тільки вирішувати конфлікти, але що ще важливіше – спосіб їх уникати. Для цього ще в сиву давнину були вироблені певні норми поведінки в людському суспільстві, продиктовані необхідністю не тільки зробити життя кожного максимально безпечним, але і по можливості максимально приємним.

 

Одним словом, що б не говорили про те, що таке етикет, для людини і суспільства в цілому – це спосіб виживання. Більше того, етикет – дорога до щасливішого співіснування з іншими. А якщо це не так, то чому недотримання прийнятих правил етикету в якій-небудь соціальній групі служило законною підставою для виключення індивіда з даної групи? Такі приклади можна знайти ще у Гомера в його «Одіссеї». У єгипетських і римських рукописах також вже згадуються правила хорошого тону.

 

Абсолютно незаслужено етикету в наш час приділяється вкрай мало уваги.

 

Потрібно усвідомити, наскільки щасливішими стануть люди, якщо кожен зрозуміє необхідність підвищення загальної культури та вивчення етикету. Те, що дотримання етикету робить життя безпечнішим – зрозуміло. Але в чому тут щастя, скажете ви?

 

Поміркуйте самі:

- якщо з самого ранку близька людина скаже вам з посмішкою кілька теплих слів, подбає про ваше хороше самопочуття і настрій;

- в університеті чи на роботі вас привітно зустрінуть, побажають удачі;

- в транспорті подбають про максимальну зручність поїздки;

- в магазинах і кафе офіціанти і продавці намагатимуться обслужити вас з максимальною швидкістю... і так скрізь, де б ви не з'явилися, весь навколишній світ буде поводити себе так, ніби він створений спеціально для того, щоб приносити вам радість і комфорт, хіба це не можна назвати щастям? Ні?

 

То що ж тоді?

 

Так, звичайно, ви скажете, що це просто наївна ідилія, яка неможлива в принципі. Можливо і так…

 

А якщо ні? Якщо все це не так вже й наївно? Адже якщо задуматися, тут немає нічого надприродного і неможливого. Потрібно навчитися самому ставитися до Всесвіту з любов’ю і повагою.

 

Побутує така думка, що все людство неможливо просто взяти і виправити. Але кожна людина може працювати над собою і постійно змінювати на краще щось в собі. Це не так вже й складно, якщо задуматися. Достатньо зробити щось не для себе або рідних, а й для незнайомців, які потребують допомоги. Наприклад, можна допомогти літній людині перейти небезпечний перехід, поступитися місцем в автобусі, просто з усіма бути ввічливим.

 

Етикет потрібен, щоб полегшити людське спілкування, зробити його красивим, зручним, іншими словами – гармонізувати міжособистісне спілкування. Очевидно, що в цьому і закладено його призначення. Але хіба можливо щось гармонізувати без щирості?

 

Етикет дозволяє людям користуватися без особливих зусиль готовими формами ввічливості, прийнятими в конкретному суспільстві. У цьому практичне значення етикету. Але без щирості все це нічого не варте, бо виглядає фальшивим і несправжнім. Тож якщо ви хочете дотримуватись правил етикету, дотримуйтесь і правил щирості. Інакше ваша ввічливість буде не ознакою вихованості, а образою й лицемірством.

 

Вікторія Вольф, студентка відділення журналістики

Фото з інтернету

Наше закарпатське чудо

shypitПригадуєте як я казала, що далі буде? Так ось: далі було і є. Надворі серпень і я сиджу за «лазурним» столиком. Солоний запах повітря пронизує моє єство і я усміхаюся дивлячись на малих шибеників. Передаю привіт з землі, окутаної Чорним морем. Але не про пляжі, піратів та медову пахлаву йтиме мова, про це трохи згодом. Перенесемось до Карпатських гір.

 

Цю розповідь я мала написати ще в червні, але лінь мій найзліший ворог, тому ручка потрапила до рук саме тепер. До речі й справді ручка, бо ноутбук залишила вдома.

 

Спека. Потяг «Ужгород – Одеса» не славиться кондиціонерами. Добре, що нам тільки до Воловця, а Воловець завжди радо приймає. Навпроти сидять пасажирки-сусідки запиленого плацкарту. Цього разу з К. їдемо до В. у гості, до її рідної домівки.

 

Безглузді теревені, нарікання та сміх – час пролетів непомітно, В. вже вдивляється у вікно і радіє таткові на пероні. Смачна їжа та жвава компанія приємно стомлюють мене і я як немовля поринаю у світ повітряних замків та пухких хмаринок.

 

Ранок. Батьки В. хвилюються за нас, як то ми самі підем до гір глипати на водоспад Шипіт. Так-так, саме Шипіт є нашою невеличкою подорожжю.

 

На жаль, не всі розумні слова та яскраві картини про похід залишились в мене в голові. Та й натхнення не прийшло. Але все що запам’ятала мушу записати, аби мали що прочитати діти. Кращої нагоди викласти думки не буде, адже у дворику тиху, шибеники солодко сплять.

 

Отже, 10:30 ранку й наша невеличка компанія стоїть на зупинці чекаючи автобус. Людей багацько, ніде краплі впасти. Розчарування, «карета» так і не приїхала. Починаєм «стопити» машини досить невпевнено, можливу тому, що вперше. Все дарма. Автобусне таксі мчить до воловецької зупинки. П’ять гривень за проїзд і я сиджу в зручному кріслі, намагаючись не прогавити село Подобовець. 15 хвилин «трясанини», і ми, з класним рюкзаком на плечах В., стоїмо серед хатинок. Шипіт – місце призначення неблизьке, але воно того варте. Ми йшли хвилин з сорок насолоджуючись кольоровими пейзажами. Це були одні з найкращих хвилин у дорозі, а дорогу  я дуже люблю та поважаю. Чому? Та тому, що дорога мудра, тож говоритиму про неї часто. Попереду видніється Боржава (гірський масив на Полонинському хребті) - велична і прекрасна. До неї немов рукою подати, але й водночас вона так далеко. Йдемо далі та трохи губимось, але шкільний автобус вказав на вірний шлях. Проходимо через овечі шкурки, різноманітні сувеніри, флейти – водоспад чекає з розкритими обіймами.

 

Шипіт (розташований на північних схилах гірського масиву Полонина Боржава, на підніжжі гори Гемби) знаходиться на території заповідника, вхід коштував нам лишень 20 гривень за трьох. Бачимо знайому купку туристів-студентів, що весело махають – вони дібралися скоріше.  Пригадую, як мені одразу впали в очі контейнери зі сміттям у формі клітки. Гора недоїдків та пластику не надто милували око, металічні баки не завадили б.

 

Прийшли. Наше закарпатське чудо не гірше за водоспад Вікторію, хібащо розміром менше. Тонни води падають з невимушеною грацією, руйнуючи все на своєму шляху. «Живий» фільм про сили природи бачу на власні очі. Купа неякісних фото не псують настрою. Онде видніється стежка, що веде до вершини Шипоту. Крутий схил, протоптаний не одним днем, прямує до зламаних стовбурів дерев, що незграбно «валяються» на воді. Висота лякає мене, але бажання потрапити на іншу сторону не зникає. К. сміливо ступає по хиткому дереву, я – позаду. Таки дійшли. Весело махаємо В. у камеру по той бік.

 

Гори забирають сили, спускаємось донизу. Останній погляд на Шипіт пам’ятаю як тепер. Щаслива, що народилася в мальовничому краї серед Карпат.

 

Туристи-студенти махають знову, вони повертаються також. Невеличкий сувенір у вигляді магнітика на холодильник по-дитячому тішить душу. Одягаю класний рюкзак В. на плечі й вирушаю в улюблену дорогу. Злі очі, немов два розжарені вулкани спостерігають за нами. Певно кабану хотілося познущатися з нас, бо тоді б ми легко стали переможцями зі спортивної ходьби. Проходимо через ворота, що служать містком між світом дикої природи та цивілізації. Хоча й цивілізація тут має межі.

 

Хмари так близько, ідилію порушує В. постійно пропонуючи печенько. К. як навіжена біжить на гору та кричить. Покричали разом. Захекані повлягалися на траву й чулися лише важкі подихи. Пісня «Вона носила квіти у волосі» саме про нас. Ромашок у моїй голові було повно. Боржава зникає з горизонту, видніється автомобільна дорога…

 

Дім сповнений тиші. Щасливо-стомлені спимо в унісон. Знаєте, в той день все запізнювалось: електричка «Львів – Ужгород» не спішила до воловецького перону.

 

Цю розповідь не назвеш однією з найвдаліших, мабуть тому, що натхнення так й не прийшло. Нечітким почерком, думки стали на папері довгими рядками як у Тараса Шевченка, але не такими сумними. Напишу лишень останню фразу, яку подумала тоді в електричці: «Сонце заходить, а ми наближаємось. Привіт, Ужгород».

 

Анжела МАКОГІН, студентка відділення журналістики УжНУ

Фото Анжела МАКОГІН

 

18062014940

 

180620141473

В Ужгороді радилися «туристичні» фахівці

CAM01184Вчора в облдержадміністрації за участю начальника управління туризму та курортів відбулась нарада з фахівцями туристичної галузі  райдержадміністрацій та міськвиконкомів. Під час проведення наради було обговорено ряд питань щодо активізації туризму нашого регіону.

         

За підсумками наради було вирішено:

- провести інвентаризацію всіх наявних туристично-рекреаційних закладів області;

- важливість лобіювання необхідності капітального та поточного ремонту під’їзних доріг до туристичних об’єктів;

- узагальнити пропозиції від райдержадміністрацій та міськвиконкомів щодо рішення виїзного засідання Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму та подати їх на розгляд профільного Комітету з метою привернення уваги до туристичного потенціалу Закарпаття;

- райдержадміністраціям та міськвиконкомам взяти активну участь підготовці, організації та проведенні ХІV Міжнародної туристичної виставки – ярмарку  „Тур’євроцентр – Закарпаття 2015”, залучивши суб’єктів туристичної діяльності;

- на експертних районних радах з туризму розглянути питання щодо формування  та запровадження на території області кластерної системи управління сферою туризму;

- спільно розробити фільм про туристичний потенціал Закарпаття до кінця року;

- створити  єдиний туристично-інформаційний простір та запровадити інновації  до рекламування туристичного продукту області;

- на місцевих рівнях розглянути питання щодо усунення недоліків зі збору статистичної звітності про туристичну діяльність;

- створити  ефективні туристичні ради області, районів та міст;

- розробити впізнаваний туристичний бренд Закарпаття;

- всебічно сприяти в створення та розбудові мережі хостелів для доступного проживання на території області.

 

Під час наради представники районних адміністрацій та виконкомів обговорили необхідність запровадження єдиного календаря подій зі сфери туризму та доведення цієї інформації до туристів.

 

Начальник управління туризму та курортів Денис Ман наголосив на важливості належного представництва Закарпатської області на туристичних виставках та фестивалях України та ближнього зарубіжжя. Для цього з обласної програми будуть виділені кошти для розробки туристичної літератури тих районів, котрі не можуть за рахунок районних бюджетів оновити презентаційні матеріали.

 

“Просто утворенням управління нікого не здивуєш. Ми маємо підійти до старих задач новими способами. З року в рік проблеми туризму обговорюють на різного роду нарадах і конференціях, а врешті-решт фахівців-практиків ніхто не чує. Давайте почнемо радитися з громадами. Перед нами стоїть задача розробити нову програму розвитку туризму та курортів. Вона має бути максимально сучасною і практичною. Важливим у нашій діяльності є необхідність розробити впізнаваний туристичний бренд “Закарпаття”, і на це буде кинута левова часта наших зусиль, спрямованих на відновлення туристичної слави на території України та Європи”, - зазначив Денис Ман.

 

Наступного тижня основні проблемні питання розгляне експертна туристична рада, утворена при облдержадміністрації під керівництвом голови ОДА.

А Ви б хотіли таке безсмертя?

2Що таке безсмертя? У кожного, звичайно ж, є своя точка зору і розмірковувати та сперечатися з цього приводу можна дуже і дуже довго. Проте це питання породжує й інші, наприклад, як знайти безсмертя і чи можливо воно в реальному світі, в сьогоденні? Чи можна стати безсмертним, створивши який-небудь еліксир молодості або магічний предмет? Над цими питаннями б'ється багато філософів та істориків, висловлюючи свої версії або теорії, підтверджуючи або спростовуючи безсмертя, що не заважає пофантазувати і багатьом митцям зі світу кіно, проте за їх уявленням, бути безсмертним не так вже й легко. Навіть якщо взяти трохи від класики, де явними «безсмертними» персонажами були Дракула Брема Стокера або ж Доріан Грей Оскара Уайльда, а також щось із сучасності як, наприклад,  фантастичний трилер Ендрю Нікколла «Час», де люди можуть жити вічно за однієї умови – якщо вони багаті, все не так просто. І ось, в 2015 році виходить стрічка Тарсема Сінгха під назвою «Self/less», в українському прокаті –  «Ціна безсмертя», де показаний ще один рецепт вічного життя.

 

Бізнесмен Деміан має все про що мріяв, у нього купа грошей і слава, от тільки герой відчуває, що смерть може наздогнати його в будь-який момент. Бізнесмен дізнається, що можна прожити ще дуже багато щасливих років за допомогою перенесення своєї свідомості в інше, більш розвинене і молоде тіло. Не зважаючи на сумніви, герой погоджується на такий недешевий експеримент (250 мільйонів) і незабаром стає знову молодим. Він розважається як може – дорогі автомобілі, жінки, спорт. Проте незабаром в Деміана з’являються дивні видіння, які здаються справжніми обривками спогадів і герой вирішує дізнатися що з ним відбувається, хоч і не здогадується до якого результату приведуть ці пошуки…

 

Фільм дійсно вдалий  і якісний  і, напевно, в цей фантастичний трилер режисер вклав всю свою душу і талант, адже фільм виправдав очікування кіноманів.  Сценаристи Давид і Алекс Пастор подарували відмінний, хоч і не новий, задум, ретельно продумали ідею, кожен діалог, кожну сцену, і звичайно ж персонажів, яких у фільмі не багато, проте «зліплені» вони прекрасно. Можливо, комусь здасться фінал фільму надто передбачуваним, але особисто мені було цікаво спостерігати за тим як розгортатимуться події.

 

Оператор Брендан Гелвіна також попрацював на славу – камера плавно «перелітає» з кадру в кадр, ніщо і ніхто не може втекти від неї. Якісними та різноманітними є саундтреки.

 

Злагоджено спрацював весь акторський склад, де варто відзначити не тільки працю виконавців головних ролей – Райана Рейнольдса та Наталі Мартінес, але і Бена Кінгслі, який, не зважаючи на те, що на екрані його показали тільки на 20 хвилин, не відстає від молодих колег. Відбірний акторський склад і відповідна гра в їх виконанні додала фільму не аби-якої яскравості.

 

Отже, «Ціна безсмертя» – це чудовий фантастичний трилер, з хорошою режисурою, чудовим сценарієм, операторською роботою, музичним супроводом, а також блискучою грою акторів. Дуже шкода, що деякі критики закидають фільм негативними рецензіями, які він зовсім не заслуговує, адже це не якась підробка, зроблена за декілька днів, а дуже старанна робота всієї команди фільму, яка не заслуговує такого негативу.

 

Вікторія Вольф, студентка відділення журналістики

Фейлетон про рекламу

rekБрюс Віліс націлює пістолета на злочинця. -Ну, бандит, тепер не викрутишся, - тріумфує мій дід, сплеснувши в долоні . І тільки-но в кадрі з’являється напарник злоумисника, який по-зрадницьки підкрадається до Джона Макклейна, екран враз спалахує чужорідними для сцени з «Міцного горішка» барвами і зображеннями, іншими словами – починається реклама.

 

- А шоб тобі добре жилось – протяжно лається дід, втрачає пильність, і пульт вже у бабусі – на іншому каналі має йти довгоочікувана «Роксолана». Але і там реклама, як на зло. Зрештою, заспокоївшись, мої кіномани пенсійного віку змушені дивитись, як хлопці випивши «Балтики-7» набираються сил і виштовхують з багна машину. О, скільки «глибокого» змісту у цьому ролику, аж соромно. За всю рекламну індустрію. Та бабусю пиво не хвилює, вона спокійно розгладжує на колінах свій фартушок, а дід біситься: «Ну що це? Що вони рекламують? Алкоголізм?! Переключай!

 

А тут і чоловік, який пролетів весь будинок, проламуючи стелю і забруднюючи одяг, показує як «Аріель» відпирає всі існуючі плями. Вже і бабусю підкидує: «Дивись, як бреше, дивиться в очі і бреше. Та воно нічого не пере, лише гроші виманюють, обманщики!».

 

Далі  «Рексона» і «ЛедіСпідстік» рятують увесь світ, при цьому гарно пахнуть і не залишають слідів на одязі. Про гірку долю розмовляють законсервовані рибки, памперси вбирають ледь не цілий світовий океан… Якесь стихійне лихо, що загрожує масштабним зневодненням.

 

Є у моїх рідних і рекламні ролики, які викликають у них симпатію. Скажімо, дідусь обожнює споглядати, як по засніженій Арктиці бреде білий медвідь. Бабуся ж любить спостерігати як містер Пропер вилазить із пляшечки і миє раковини, плитку, вікна, треба лиш паличками подзеленькати.

 

Зовсім інші рекламні вподобання у моєї мами. Їй подобаєтья дивитись як на землю спускаються янголи, приваблені ароматом неземних парфумів. Нам, засліпленим, важко повірити, що насправді парфуми ті пахнуть цілком по-земному і у більшості своїй не приваблюють, а навпаки змушують затикати носа. Ну що ж, якщо вже мріяти, то не відмовляти собі ні в чому.

 

Я ж, як студентка нашого відділення «Журналістики» мушу віддати належне вітчизняній рекламі. Вона – віддзеркалення нашого національного світогляду і менталітету. Це у нашій країні домогосподарки свято вірять, що туш від Мейбелін зробить їх схожими на моделей.

 

Це у нашій країні пропагують споживання будь-якої їжі в необмеженій кількості, бо ж потім все можна заїсти «Мезимом». Це у наших газетках розміщують рекламу ворожок поруч із рекламою дорогих медикаментів.

 

Реклама, напевно, занадто відверто відображає наші цінності. Щоб чоловік не дивився на інших – годуй його сметаною. Гармонія у стосунках можлива лише за умови наявності в кишені подушечки «Орбіта». Хоча, може дійсно інколи краще жувати жуйку, ніж говорити…

 

Вікторія Вольф, студентка відділення журналістики

 

Шукаю квартиру!

kvartПротягом року сайти з нерухомістю рясніють оголошеннями «здам в оренду» і «візьму на квартиру». Здавалося б, знайти підходяще житло не важко. Але влітку попит на оренду квартир неабияк зростає і пошук ускладнюється. А під кінець  літньої пори кількість таких оголошень, як і вільних квартир, різко скорочується.

         

Щороку лави студентів в Ужгороді поповнюються. Багато-хто переживає, що не потрапить до гуртожитку. Велика кількість і таких, які навіть чути про життя в ньому не хочуть. В таких випадках спудеї починають шукати квартиру, або ж кімнату, яку можна було б орендувати. Крім того, більшість весіль припадають саме на літній період, тож окремого житла потребують і молоді подружжя. Не потрібно забувати і про переселенців зі сходу країни, що також змушені шукати собі нові оселі.

 

Знайти хорошу квартиру для оренди легко на початку літа. В цей період багато студентів з’їжджають  в зв’язку з закінченням навчального року. Але з наближенням осені шанси знижуються. Коли мова йде про студентів, ціна оренди житла відіграє не останню роль. А в кінці літа дешевих квартир шукати годі, адже таких практично не залишається. Якщо переглянути оголошення в Інтернеті або звернутися за допомогою до ріелторів то ви почуєте наступне: для того, щоб орендувати однокімнатну квартиру без хазяйки, з більш-менш прийнятними умовами життя потрібно не менше як 1200 грн + оплата компослуг, оренда двокімнатної обійдеться мінімум удвічі дорожче. Ціни на квартири в центрі міста або ж в новобудовах вимірюються переважно в доларах і часто починаються з сотні «зелених».

 

Для тих, хто хоче орендувати лише кімнату і не проти проживання з хазяїном –  ціни нижчі. Якщо пощастить винаймати у бабусі чи натрапити на лояльних господарів – витрати будуть меншими. Такий вид оренди житла може обійтися в 500 грн (якщо пощастить).

 

Фахівці з нерухомості зазначають, що в їхній базі майже щодня з'являється нові квартири Водночас зявляються і нові клієнти. Квартир менше не стає проте кількість людей збільшується. Адже багато людей, які приїхали в Удгород вчитись чи працювати, залишилися в обласному центрі на постійне проживання.

 

Вікторія Вольф, студентка відділення журналістики

Фото з Інтернету

У Тячеві відбудеться виставка вишиваних рушників, присвячена Дню незалежності

1 1 1 aannjfhg 300x19521 серпня об 11:00 годині на площі перед районним будинком культури відбудеться районне свято  «Рушник вишиваний – на щастя, на долю…». У програмі заходу – виставка вишиваних рушників та виступи учасників художньої самодіяльності району. 

 

Цього ж дня, о 13:30 годині, в районному будинку культури відбудуться урочисті збори, присвячені Дню незалежності України, за участі керівництва району, органів місцевого самоврядування, представників громадських органзацій, волонтерів та учасників АТО.

 

В суботу, 22 серпня, на стадіоні ім. Л. Бийреша в місті Тячів відбудеться наймасштабніше спортивне дійство району – спартакіада за участі команд районних служб, установ та організацій.    

 

23 серпня об 11:00 на площі Незалежності перед райдержадміністрацією пройде урочиста церемонія підняття Державного Прапора України - національного символу нашого народу.

 

Відтак відбудеться урочиста хода та покладання квітів до монумента Героям Небесної Сотні та пам’ятника Т.Г. Шевченку у місті Тячів, після цього, о 12:00 учасники заходу долучаться до загальнонаціональної хвилини мовчання за загиблими в боротьбі за незалежність України. Ввечері для всіх охочих весело провести час на свіжому повітрі влаштовують дискотеку під відкритим небом, яка відбудеться на площі Поштовій.

 

З метою патріотичного виховання та підтримки всього українського у цей непростий для всіх час, у РДА просять по можливості вдягнути вишиванки або інші атрибути національного костюму.

 

Джерело: Закарпаття онлайн

us1

Популярні новини

Сьогодні, 23 червні, на базі Мукачівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 13 відбувся Чемпіонат Закарпатської області з Кіокушинкай карате серед...
В м.Ужгороді, 11 червня, в кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозваного Карпатської єпархії УАПЦ відбудеться вш...
13 червня групою піротехнічних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС у Закарпатській області...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS