Федір Базилевич — актор, режисер, директор та історик Руського театру.

bazilevichНа пастаменті корифеїв українського театру Срібної Землі йому по праву належить провідне місце.

Свою артистичну діяльність Федір Базилевич розпочав як соліст Української республіканської Капели, яка на початку ХХ століття успішно гастролювала Європою.
В 1919 -1920 роках опинився в таборі військовополонених в Йозефові (ЧСР). Тут з іншими українськими полоненими було створено культурно- просвітній гурток з театральною секцією, яка мала сцену, декорації, гардероб, театральну бібліотеку, влаштовувала показ вистав. Аматори ставили одноактівки а також “Наталку Полтавку”, “Мартина Борулю”, “Невольник”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” до яких залучались таборовий оркестр та хор. Актори таборового театру з часом перейшли до Ужгорода. Серед них М.Біличенко, О.Билицький, М.Аркас, І.Холодний, П.Гошовський, О.Мороз. . Така участь постигал і Ф.Базилевича, який 8 вересня 1923 року дебютував у Руському театрі як актор в опері М.Лисенка “Майська ніч” , а через тиждень у відновленій виставі опери “Запорожець за Дунаєм”, згодом в опереті І.Кальмана “Королева Чардаша”.
Кориспондент газети “Русин” даючи фахову оцінку виставі та головним виконавцям згадує і про Ф.Базилевича “Базилевич (Едвін) чарував своїм голосом, лише не рухом. Проте в дуеті із Сільвою актори були непереверше-ними”.
Схильним до акторських дебютів Ф.Базилевича було і угорське видання “Uj Kozlony”, відгукнувшись на постановку фантастичної оперети М.Кропивницького “Вій”. “Вистава старанно підготовлена і добре інсценізована. Актори виконали гарно чудові мелодії. Гарно звучав тенор Базилевича”.
Як бачимо, опера і оперета грунтовно утвердилися в репертуарі Руського театру, а тут іще до 100-річного ювілею чеського композитора Б.Сметани було включено до показу оперу “Продана наречена”. Детальну рецензію на ювілейну виставу подали газети “Свобода”, “Руська Нива” і “Uj Kozlony”. Чистенький тенор і пристойна постать Ф.Базилевича в дуеті з Марженською -Остапчук прямо приголомшили глядачів.”
Це угорське видання, яке редагував великий прихильник музичних вистав Е.Гаваш, позитивно відгукнулося і на постановку опери М.Аркаса “Катерина” з режисурою О.Загарова, диригентом Юрієм Гаєвським. “... Несподівано добре співав Данчак (Іван). Його голос баритон має найліпшу вимову. Мав великий успіх. Пані Дівнич у ролі матері була знаменита, а Ручко (звучний бас) співав трагічну партію батька. Ролю тенора співав Базилевич (Андрій). Його голос гарно дзвенів. Мав успіх. Хор і оркестр під проводом Гаєвського виконали добру роботу. Режисура хвалить роботу Загарова. Гарну виставу, переповнена зала слухала й аплдодувала без кінця.”
Не обійшло увагою видання “Uj Kozlony” й прем'єру оперети Й.Штрауса “Циганський барон”. “... Український театр поставив вчора вечір (15.01.1925) в дуже вдалій інтерпретації вічну славу оперу Й.Штрауса “Циганський барон”. Вистава головно з музикального боку бездоганна.
Душею вистави був новий диригент Барнич, серйозний музикант, митець, диригує ритмічно, тримає в купі ансамбль. Декілька сцен трохи прискорив, але випродуктував гармонійну виставу. З поміж учасників мали великий успіх Анда Остапчук у ролі Заффі. Головно співочі номери співала видатно й диспоновано. Мали великий успіх. Партію циганського барона співав Базилевич.... музично він був прецизний.”
Руський театр, очевидь намагаючись на добрі стосунки з чеською владою, час від часу включає в свій репертуар твори чеських авторів. Федір Базилевич перекладає на українську мову комедію Фрідріха Лангарна “Верблюд вухом ігли” постановку якої здійснює О.Загаров. “Акторка М.Морська і директор О.Загаров внесли духа до цілої комедії. Совачева першорядно грала стару тету. Базилевич й інші старалися нам незрозумілу комедію привести до успіху! І далі автор статті в “Свободі” приходить до висновку: “ На початку сезону чеська оперета “Пан професор у пеклі” К.Мора, а тепер чеська комедія відомого чеського драматурга була даниною режисерові, на жаль, а ні це не стало і не сприяло побільшенню субвенцій для театру”. З цього можна і треба зробити висновок, що не дивлячись на успішні музичні і драматичні вистави Русский театр позбавлений державної підтримки у вигляді субсидій, поступово впадав у фінансову кризу. Але і такий перебіг подій не заважає акторам повноцінно працювати. Треба нам усвідомити собі факт, що театр в лютому 1925 року дав три прем'єри, з них одна народна опера, і у кожній із них на головних ролях були одні і ті актори. Наприклад Базилевич грав і в прозових і в музичних спектаклях, отож приходилося протягом одного тижня оволодіти повністю ролею. Це була дуже вичерпуюча праця. На цей час акторський склад театру поповнив відомий український актор Іван Рубчак, який в опері Голеві “Жидівки” співав кардинала Броньї. Роль Ельзара співав Базилевич. Прем'єра вистави відбулася 28 березня, на що відреагувала газета “Свобода” наголошуючи на дебют Івана Рубчака. “Рубчак є професійним актором. Дебют вповні вдався. Ввидно що дебютант виріс у атмосфері сцен. Він там почувається вдома. Рішучо можемо сказати, що він є великим “плюсом” в театрі... Анда Остапчук (Жидівка) співала цього вечора прегарно.. Оплески та китиці були доказами цього твердження, Базилевич (Елизар) з гарним своїм тенором аж захопив публіку. Здається, що так не вдалася ані одна роль, як отця”.
Кінцем сезону 1925 року режисер О.Загаров покинув Русский театр. Біля керма колективу постали дирекція: Юлій Бращайко — голова, Ярослав Барнич- режисер опери й оперети, Микола Певний режисер драми. Федір Базилевич почав займатися адміністративною роботою але з акторською практикою не прощався. В опері Я.Ярославинки “Відьма” дуетом з Іваном Рубчаком співає знаменито” пісні козаків. А критик Василь Гренджа-Донський писав: “... Один американець, пан Н. , знавець співу й музики сказав що для Ужгороду є щастя що пан Базилевич вернувся і знову тут співає. Він захоплений його м'яким і шовковим ліричним тенором”. “Свобода” (18. 03.1926р.).
В іншій публікації на шпальтах “Свободи” В.Гренджа-Донський пише: “Наш театр, хоч помалу, але все-таки має свою публіку. “Фаустом” викликав сенсацію і подив в Ужгороді і цим вступив на найвищу ступінь свого розвитку”. Іде мова про прем'єру опери “Фауст” Ш.Гуно, з режисурою Я.Барнича. В головних ролях виступали Фавст -Федір Базилевич, Мефистофель - Іван Рубчак, Маргарита - Анда Остапчук, Марта - Ганна Совачева, Зібель - Ольга Дівнич, Валентин — Іван Данчак, Вагнер - Роман Кирчів та інші. І далі: “Тяжку роль “Фавста” відспівав наш тенор пан Базилевич і відспівав її чудесно. До цієї ролі є спеціальні співаки. Цю роль вчаться по шість років, однак, не зважаючи на те, пан Базилевич удосконалив її першорядно, хоч до вивчення її дуже мало мав часу... його голос далеко ліпший як колись і приємний, м'який, м'якошовковий... В своїх дотеперішніх ролях вимоги публіки цілком задовольнив. Співав він найкращі і найтяжчі ролі, як “Циганського барона”, у “Вія” Хому Брута, у “Відьмі” Козака і т.д. Є він знаменитий і не тільки як співак і як драматичний артист (“Пташник з Тиролю” і другі), а також із західноєвропейських мов багато п'єс переклав, між ними і оперу “Кавалерія рустикана”.
У восьмому сезоні Руського театру (1927- 1928 років) Федір Базилевич стає його директором, замінивши на цій посаді Миколу Певного, який виїхав до Польщі. Режисуру довірив Ганні Совачевій і Миколі Аркасу. Посада директора відбирала багато часу, тому виступав лише у відбіркових ролях. У прем'єрі “Контролер спальних вагонів” Олександра Біосона, він виконує роль Альфреда Готфруа . У опері Р.Леонкавалло “Паяци” -роль Каньо. Газета “Свобода” писала: “Пан Базилевич дуже добре справився зі своєю надзвичайно тяжкою партією. Знамениту свою центральну арію в першій дії провів з глибоким трагізмом, доказавши свої велики здібності і як артиста трагіка і як співака.
За 8 сезон із звіту Ф.Базилевича -директора театру відомо, що театр дав 163 вистави. А але і це незабезпечувало його фінансовими ресурсами, а державні субсидії постійно скорочувалися. В свій 9 сезон (1928 -1929) Русский театр виступив прем'єрою вистави “Маруся Богуславка” за п'єсою М.Старицького. Другою був вечір одноактних вистав “Перші гулі” В.Васильченка, “Комедія на мості” А.Адама та “Лялька Віолетта”.
На виставу відреагувала газета “Свобода”- “Старанна і продумана праця режисерів (п.п. Аркаса і Базилевич) в повному контакті з працею артистів, доповнена розкішними декораціями, являється живим доказом заслуженою моральною нагородою артистівю. ...п.п. Аркас, Базилевич, Кирчів, Ручко, Самойлович, Холодний, Совачева, Іванова можуть служити прикрасою кожного театру”.
На жаль із-за важкої хвороби режисерська практика і директорство театру Ф.Базилевича припинилося.Кермо Руського театру Головним відділом “Просвіти” було передано Миколі Аркасу.
Розглядаючи самовіддане служіння справі українського театру Срібної Землі сьогодні варто нагадати, ще одну заслугу Ф.Базилевича- як історика театру: “Вісім літ праці Руського театру товариства “Просвіта” надрукувано в календарі “Просвіти” за 1929 рік
Стислу історію Руського театру Ф.Базилевич ділить на декілька етапів: “Добу Садовського можна назвати добою переважно народно- побутового репертуару, хоч разом з тим виставлялися інколи й такі п'єси як “Ревізор” Гоголя, “Примари” Ібсена, “Ліс” Островського та інші. У вересні 1923 року настає доба переважно світового репертуарупід дирекцією Загарова”
Переходячи до ролі Руського театру в культурному житті краю, автор стверджує: “ Руський театр товариства “Просвіта” є центром Театральної культури на Підкарпатській Русі. Під його впливом на містах і селах закладались численні театральні аматорські гуртки, які проводять культурну працю в селах, далеких закутках, одрізаних горами від міста й залізниці... ...Кочуючи з місця на місце од села до села, то залізницею, то автобусом, а коли й пішки- доводиться працювати членам театру іноді в дуже тяжких умовах. Болото, холод, голод- це звичайні явища з котрими доводиться їм зустрічатися. ... Простий народ горнеться до театру і на провінції повні зали. Але багато вистав по селах дає театр по дуже низьких цінах а то й зовсім безоплатно. При таких умовах не можна рахувати на заробітки. Вже з вищесказаноговиходить, що театр наш має дуже тяжко задачу. Він мусить бути і репризитаційним столичним театром Підкарпатської Русі. Через те і репертуар мусить бути як найбільш різнородний, починаючи легенькими зрозумілими для народу п'єсами, з побутового життя, а кінчаючи світовою драмою,оперетою і оперою”.
Федір Базилевич на захист театру вступав часто в дискусії з владою, політиками, був справжнім патріотом Срібної Землі, за що першого липня 1929 року поліція видалила його з ЧСР. Помер і похований в Івано-Франківську.


Василь Андрійцьо для "СЗ"

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Останні новини

us1

Популярні новини

Цими днями на закарпатті значно потепліє. Рятувальники попереджають про сніголавинну небезпеку.
Свою роботу ярмарок розпочав на площі Театральній.
На вул. Лаврищева в Ужгороді роками не вирішується проблема стихійного сміттєзвалища...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS