КРУТІ СТЕЖИНИ ДО ВЕРХОВИН (До 80-річчя від дня народження Василя Танчинця)

kfkfkfkfkfkfkfkfhfhfhfhfhfhfyryryrІ немає більшої радості, аніж жити за покликанням.
Григорій Сковорода

Природа рідного села Нересниця, що на Тячівщині, річки, поля, ліси, пташині співи, трави, квіти формували сприйняття світу майбутнім педагогом і митцем слова, наділили його вільнодумством, гострим спостережливим розумом, талантом аналітика, виваженою раціональністю. А потім усе це поглиблювалося, удосконалювалося на філологічному факультеті Ужгородського державного університету, в армії, на педагогічній роботі (Тячівщина, Берегівщина, м. Мукачево тощо).
Працюючи вчителем, усього себе присвячував навчанню й вихованню дітей, плекав у них любов до краси, природи, мистецтва, літератури, рідної мови. Він жив школою, учнями, багато читав і заохочував до цього школярів. Доступно пояснював їм, що розгорнута книга нагадує птаха в польоті. І є в цьому щось хвилююче й значуще. Розгорнута книга – як розпростерті крила. Як тільки по-справжньому заглибишся у книгу, відчуваєш, що сам стаєш крилатим. «Крила книги – то ваші крила», – наголошував учням. Він добре володів матеріалом з літератури і щедро передавав свої знання дітям, тим, хто хотів учитися. Крім цього, радив школярам записувати з уст старожилів, бувалих людей розповіді про своє село, район, місто, про історію краю, його пісні, звичаї та обряди.
Він часто нагадував учням: якщо читач хоче відчути неповторний присмак, аромат Закарпаття та мати якесь уявлення про нього, йому необхідно прочитати народні казки, записані в цьому краю. У тих казках є все: і краплинки історії, і шматочки побуту, і родзинки описів краєвидів, і подув полонинського вітру, звуки трембіти, і спів птахів, і підтримка друзів, налаштованість на добро та взаємодопомогу.
Відколи пам’ятаю Василя Танчинця, він мені нагадує соняшника, який кожної днини тягнеться лише до світла. Тому і його стосуються слова зі Святого Письма: «Ви – світло для світу... Так нехай і ваше світло світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла…» (Мт. 5: 14, 16).
У навчально-виховній роботі Василь Васильович важливого значення надавав слову, яке є «по суті єдиним тонким і надійним, всесильним і гострим інструментом виховання…», воно «повинно нести в собі добро, справедливість, красу – в цьому суть наших етичних повчань», – заповідав Василь Сухомлинський, у якого молодий учитель переймав педагогічну майстерність.
Мрія стати вчителем освітила його тіло, розум, почуття небаченим живильним світлом, яке нікому не погасити, доки він ходитиме по землі. Потяг до педагогічної діяльності, віра у свої сили, цілеспрямованість та оптимізм додавали впевненості у своїх силах, і допомагали переборювати всілякі труднощі, щоб упоратися з найскладнішими завданнями.
Він розповідав дітям те, що його хвилювало, вражало, навчав учнів логічно мислити і вільно, розкуто висловлювати свої думки, розвинути спостережливість, збагатити словниковий запас. Він так будував заняття, щоб змусити своїх вихованців порівнювати, узагальнювати, робити відповідні висновки, привчав їх до чіткості в словесному оформленні набутих знань.
Повагу від колег, зокрема своїх вихованців, читачів він здобув сумлінною працею, служінням народові, Україні, здобув своїм розумом і життєвою мудрістю, якими освітлював їм благословенний шлях до знань, вічних духовних цінностей.
Як досвідчений педагог Василь Танчинець переконався, що двомовність в Україні є політичним чинником, який гальмує насамперед соціально-економічний розвиток країни загалом. Він упевнений, що необхідно поставити на належний рівень питання національного відродження України, державного сприяння українській мові, патріотичного виховання молоді. Поки в Україні російськомовна частина суспільства не повернеться до засвоєння української мови, нам не допоможуть ні економічні програми, ні кадрова карусель «нових облич», ні вибори, ні інвестиції.
Тому, слушно вважає він, варто підтримувати тих політиків, ті політичні партії, ті соціальні прошарки, які на ділі прагнуть до національного відродження і в пріоритеті мають підтримку української мови.
Він обурений тим, що російські та промосковські ідеологи і політики, які заполонили теле- і радіоефір України, прагнуть духовно покалічити українців, спрямувати їх на помилковий, неправильний, блудний шлях у житті.
Крім педагогічного, Василь Танчинець має неабиякий талант журналіста, який проявляється в тому, що своїми опублікованими статтями вміє надихнути читачів на невтомну й цілеспрямовану працю, бо немає часу чекати, що національна ідея сама втілиться у життя. Під лежачий камінь вода не тече. Оскільки український народ має глибокі історичні корені, він упевнений, що його неможливо перемогти. Народ усе здолає, і Україна стане великою державою. А ми кожен на своєму місці виконуймо свою роботу
Написання та публікація журналістських та літературознавчих матеріалів В. Танчинцем – не тільки просвітницька роль. Це необхідно в першу чергу для осмислення себе і своєї діяльності на Землі. Для естетичного, морального й національного зростання. А також це необхідно і для поповнення своїх духовних, моральних і фізичних сил саме тепер, коли триває запекла боротьба з агресивною путінською Росією за нашу особисту свободу і за кращу долю нашої матері-України. Його статті утверджують ідеал гуманізму, духовної краси, любові до рідної землі, природи, родини.
Василь Танчинець пише статті, нариси, рецензії, відгуки, давав інтерв’ю письменникам, журналістам, тобто обирав відповідний жанр, спосіб реалізації задуму і мову спілкування з читачем. Вважає, що це було його покликанням, прагненням актуально висловитися згідно з прискоренням часу в країні, коли омріяна Незалежність була такою близькою. Долаючи багато перепон, йому суджено було йти вузькою дорогою до правди і добра
Із статей, рецензій, відгуків на книжки вимальовується портрет майстра слова і його творіння як єдиного цілого, адже людину можна оцінювати лише за її вчинками. Його життєвий шлях є активним, плодотворним, тому що в наш час бути журналістом, літературознавцем – справа нелегка, потрібно вірити й не зупинятися перед труднощами, які виникають на шляху до омріяної мети. З його публікацій постає романтичний образ сучасного героя.
Він дотримується тої думки, що освіта має стати основним джерелом вивчення державної мови, історії України, звичаїв народу, виховання любові до рідного краю, патріотизму, сучасних модернових знань. Нині актуальними повинні бути слова: військо, мова, віра, законність. Серед державних символів України, як Державний Прапор України, герб, Гімн, Державна мова України має посідати перше місце серед Державних символів України, як основний державотворчий, консолідуючий чинник.
Людське щастя міститься і в простих маленьких речах, зроблених для ближнього. У праці людина щаслива. Життя дано людині для того, щоб прожити його, не роблячи зла.
Ми абсолютно переконані: змістовне життя Василя Танчинця, його активна діяльність – приклад для багатьох. Рівняючись на нього, наше суспільство може вдосконалюватися морально й поліпшувати етичний мікроклімат.
Дуже прикро, коли люди забувають чи нехтують своїми духовними традиціями, народними звичаями, моральними засадами. Драматичність цього явища полягає в тому, що за роки радянського режиму було перервано зв’язок поколінь. «Рідна» компартія і радянський уряд серпом зрізали, а молотом добивали все те, що українським звалося. Без милосердя. Пам’ятаєте гасло, яке тоді було крилатим, «Єдиний радянський народ». Або слова пісні «Мой адрес – не дом и не улица, мой адрес – Советский Союз». Пильно роззираючись довкола, аналізуючи дійсність, робив висновок, що мовна політика КПРС веде Україну до культурно-освітньої деградації
Працює за покликанням серця, повністю віддає себе улюбленій педагогічній справі. Його прожиті роки – то постійна напруга буднів, праця в робочий і післяробочий час. Така неординарна особистість є взірцем невтомного служіння рідному народові.
Лиш тоді ми зможемо по-справжньому побудувати державу, коли будемо підтримувати й примножувати наші духовні надбання, національні інтереси, плекати і впроваджувати у всі ділянки успадковані від багатьох поколінь наші звичаї, обряди, традиції, фольклор.
Виходячи із того, як багато Василь Танчинець зробив протягом свого життя, можна дійти висновку, що він успішна людина, керується розумними нормами й принципами та має гідну мету в житті, не прагне слави, багатства чи влади.
Василь Танчинець мріє про той час, коли засоби масової інформації, особливо телевізор, працюватимуть для виховання патріотів України. Спраглий до праці і знань Василь Танчинець протягом останніх років постійно дивує колег та шанувальників його таланту новими творчими здобутками. Варто назвати хоча б його видання «Осінні акорд» (2014) та «Зимовий неспокій» (2016). Він майже без перепочинку переходить від підготовки одного видання до іншого і, треба нагадати, при цьому свою творчу планку тримає на висоті. Його книги та інші публікації давно сподобалися читачам і завойовують усе нових прихильників. Цими книжками він відкрив читачам свою неабияку творчу енергію, працюючи в журналістиці та літературознавстві. Жаль, що життєві умови не дали можливості по-справжньому розгорнутися його таланту, бо треба було їхати в далекі світи, щоб спорудити якесь житло для сім’ї і прогодувати її. Його молодість пропливла по морях та океанах. Адже він з 1981 до 1995 року працював у Петропавловську-Камчатському в середній заочній школі моряків викладачем російської мови та літератури, історії і географії. Разом з ними відправлявся на великих кораблях-плавбазах по морях Далекосхідного регіону. Проте у нього постійно жевріло незгасиме творче горіння і чекало слушного часу. Цими почуттями була переповнена і його дружина Марія Федорівна, яка разом з двома синами сподівалися на якнайшвидше повернення тата до рідної домівки.
Мандруючи по далеких морях та океанах, свою щоденну молитву він починав словом – Україна, що нагадувало йому свою дружину, дітей, свій отчий край, переймався ними і жив для них. Був залюблений у Шевченкову діяльну натуру, інтелект і прозорливість. Його надихали, допомагали у важкі хвилини Шевченкові слова:
Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Чимало матеріалів із книг Василя Танчинця і його публікацій у газетах і журналах учителі, працівники культури використовують на уроках української мови, літератури, історії, під час проведення годин класного керівника та виховних заходів. Він не шукає простих шляхів, а йде за покликом серця, яке привертає і зацікавлює читача добром, світлом і позитивним мисленням. Його книги утверджують розуміння, що потрібні видання насправді виховують вічні цінності, а вони, наче повітря, необхідні людині для розвитку й радості відчувати життя.
Гарне поліграфічне оформлення, десятки рідкісних світлин, у поєднанні з глибоким і всебічним висвітленням досліджуваних питань роблять обидві книги важливим надбанням нашої культури. Вони допоможуть глибше осмислити активну громадсько-наукову діяльність В. Танчинця, яка на сьогодні висвітлювалася фрагментарно в поодиноких книжках і статтях.
Хто, як не ми, працівники культури, освіти, хранителі українського слова, маємо пропагувати рідну художню літературу та фольклор. Маємо докласти якнайбільше зусиль для популяризації-поширення рідного слова серед учнів і взагалі у своєму місті, селищі, селі, у своєму дворі, серед друзів, колег, сусідів. Це завдання важливе особливо нині, коли повсюдно триває гостра боротьба за збереження нашої ідентичності, національної гідності, нашої державної незалежності. Шануймо рідну мову, борімося за неї. Щиро бажаємо Василеві Васильовичу й надалі творити добрі справи для духовного відродження України, утвердження її пракоренів.

 

Іван ХЛАНТА,
академік Академії наук вищої освіти України,заслужений діяч мистецтв України "Срібна Земля"

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини

За дослідженнями, проведеними на замовлення ГО “Детектор медіа”, третина молодих українців не знає, як почалась війна...
Учора, 30 травня, провели засідання 41-ї сесії Берегівської міської ради VII скликання.
У суботу, 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей народний депутат Роберт Горват зустрівся із чотирма закарпатськими школярками...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS