Хто потрапить до корита, або «новий» подих у драматургії краю

23584817 316060855467379 496035438 nМараморош завжди манив до себе письменників, художників, шанувальників мандрів, бо за своїми екзотичними веселковими фарбами в усі пори року завжди був поза конкуренцією з іншими регіонами Карпат.

 

У 20–30-х роках минулого століття, коли Закарпаття входило до складу Чехословацької Республіки, у цей куточок краю зачастили чеські діячі культури, серед них автор відомого роману «Микола Шугай – розбійник» І. Ольбрахт, за сценарієм якого режисер Владіслав Ванчура зняв художній фільм «Марійка-невірниця», де в головних ролях виступали неписьменні на той час горяни зі села Колочава (Міжгірський район).

 

Послідовником відтворення місцевого колориту в розвитку драматургії краю був місцевий драматург Олександр Сливка, який у своїх творах відтворив нелегке життя горян-верховинців, їхні непрості взаємини з урядовцями, соціальні проблеми, побутові вади, складні людські долі. Його п’єси ставили обласні театри та учительські драматичні гуртки.

 

Нині цю традицію продовжує хустянин Василь Михайлович Андрійцьо – знаний у краї театрознавець і культуролог – драматичним твором «Мараморош – центр Європи», який нещодавно невеликим тиражем вийшов у видавництві «Ґражда» (м. Ужгород).

 

П’єса написана в жанрі народної притчі про мешканців марамороського села Коритищі, де герої твору Керон, Фурик, Бабич, Бабця Анця, Олена та Марія потрапляють у незвичайні, непередбачувані пригоди, що сприяє прискореному розвитку подій, у яких і проявляються їхні неординарні характери.

 

Безробіття і бідність сьогодення спіткали і гірське село Мараморощини, що і змусило горян шукати кращої долі за кордоном, а винахідливих підприємців краю – нові форми і методи для відродження і впорядкування життя. Серед таких з’явилися і проекти «зеленого туризму», що поступово приживаються в окремих верховинських селах.

 

Підприємець Іван Іванович Олень (за прізвиськом Керон), висуваючи свою кандидатуру на обрання сільського голови, розробляє власний проект «Мараморош – центр Європи». Він заручається підтримкою обласної ради, знаходить інвесторів у Чехії і Канаді, пращури яких є вихідцями із Закарпаття. Односельці одноголосно обирають пана Керона керівником сільської громади. Заручившись квотою довір’я, вже немолодий чоловік замислюється над вчинками у власному житті. Його кохана жінка Олена, яка народжувала від нього мертвих дітей, із якою він так і не зареєстрував шлюб на законних підставах, впадає у депресію.

 

Потребує допомоги і молода вдова Марія, чоловіка якої закатували росіяни після анексії Криму, де він торгував сувенірами. Бідолаха поклав своє життя за те, що не погодився перейти на ворожий бік, стверджуючи, що він є «русином», тобто українцем, і це не має нічого спільного із поняттям «русский». Молода жінка потрапляє через матеріальну скруту у безвихідь, втрачаючи інтерес до життя.

 

Цим жінкам, як і всім горянам, допомагає Бабця Анця, сільська повитуха і знахарка. Пройшовши в молоді роки сувору життєву школу ГУЛАГу, куди її з іншими студентами, як дітей бандерівців, запакувала радянська влада. Там, у сибірському таборі навчилася акушерській справі та лікування від недугів корінням трав, що і продовжує в рідному селі та навколишніх присілках. Бабця переконана, що до Верховини обов’язково дійдуть «нові, добрі часи, і все само собою посяде на свої місця», а для цього треба робити і вірити в Добро. Добро і Благодать – запорука щастя кожної людини.

 

Знаходить своє місце у житті серед горян і молодий хлопець, учорашній студент лісотехнічного коледжу, а за сумісництвом «базарний міняйло» Фурик. Його як члена молодіжної організації за згодою депутатів бере в свою команду секретарем Ради і її голови Керон. Кмітливий Федір Федурця (Фурик) швидко орієнтується в сільських справах, досконало володіє комп’ютерною технікою, економічно обґрунтовує проект «Мараморош – центр Європи».

 

Противником проекту виступає бізнесмен Бабич – представник влади і провідної політичної сили. Колишній колега Керона, він і надалі впроваджує напрацьовані роками схеми махінацій, які приносять йому чималі прибутки. Бабич і надалі продовжує поза законом торгувати лісом-кругляком, випасати на полонинах незареєстровані отари овець, згодом потрапляє в поле зору податківців та прокуратури, які, за його словами, «роздягли і голим випустили на полонині».

 

Село Коритищі, де відбуваються події, має своєрідну історію. Воно засноване сільським майстром Киритою, який із відібраних порід дерев майстрував корита, традиційний інвентар у побуті: маленьке коритце, в якому сільська повитуха Бабця Анця купає новонароджених; корито, в якому ґаздині замішують для випікання, а потім зберігають домашній хліб; велике корито, в якому обмивають покійника. Правда, як стверджує автор, тепер з’явилося «державне корито», до якого всіма правдами і неправдами простягають свої руки окремі депутати та державні чиновники.

 

Село Коритищі розташоване на березі швидкоплинної ріки з водограями, назване в народі «синім виром» із цілющою водою, що лікує різні недуги. А недалеко від нього під горою – криниця з водою, що лікує безпліддя, а при постійному вживанні стимулює народження двійнят.

 

Гордість коритян – стара дерев’яна церква, що задовольняє духовні потреби селян і частих гостей, очищує від скоєних гріхів, додає віри в людську і Божу благодать, які принесуть наступним поколінням краще життя європейського рівня.

 

Вищезазначене стосується героїв п’єси, які важко розлучаються з минулим, веганівськими звичками, бо процес духовного очищення в кожної людини різний. Керон одружується з Оленою, знаходить своє щастя і Марія у парі з Фуриком. А Бабця Анця, і надалі приймаючи пологи, вручає народженим у руки, за бажанням батьків, атрибутику, яка за народними віруваннями визначить їхню професію на майбутнє.

 

П’єса «Мараморош – центр Європи» отримала схвальні відгуки літературно-мистецького об’єднання «Верховинська плеяда», до якої входить і її автор Василь Андрійцьо, і рекомендації для участі в Обласному літературному конкурсі ім. Ф. Потушняка у галузі «Драматургія». Водночас народною притчею зі села Коритищі, що на Мараморощині, зацікавилися й обласні театри, у репертуарі яких так мало вистав на місцеву тематику нашого сьогодення.

 

Олеся ЧЕПЕЛЮК, драматург,

завліт Закарпатського обласного театру

драми та комедії

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Останні новини

Усі новини

us1

Популярні новини

19 січня, у свято Богоявлення та Хрещення Спасителя нашого Ісуса Христа у кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозв...
8 січня, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефальн...
17 січня 2018 року, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української...
Усі новини...

Останні коментарі

Sape plugin info: Не заполнено поле - sape user в параметрах плагина.

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS