Хто потрапить до корита, або «новий» подих у драматургії краю

23584817 316060855467379 496035438 nМараморош завжди манив до себе письменників, художників, шанувальників мандрів, бо за своїми екзотичними веселковими фарбами в усі пори року завжди був поза конкуренцією з іншими регіонами Карпат.

 

У 20–30-х роках минулого століття, коли Закарпаття входило до складу Чехословацької Республіки, у цей куточок краю зачастили чеські діячі культури, серед них автор відомого роману «Микола Шугай – розбійник» І. Ольбрахт, за сценарієм якого режисер Владіслав Ванчура зняв художній фільм «Марійка-невірниця», де в головних ролях виступали неписьменні на той час горяни зі села Колочава (Міжгірський район).

 

Послідовником відтворення місцевого колориту в розвитку драматургії краю був місцевий драматург Олександр Сливка, який у своїх творах відтворив нелегке життя горян-верховинців, їхні непрості взаємини з урядовцями, соціальні проблеми, побутові вади, складні людські долі. Його п’єси ставили обласні театри та учительські драматичні гуртки.

 

Нині цю традицію продовжує хустянин Василь Михайлович Андрійцьо – знаний у краї театрознавець і культуролог – драматичним твором «Мараморош – центр Європи», який нещодавно невеликим тиражем вийшов у видавництві «Ґражда» (м. Ужгород).

 

П’єса написана в жанрі народної притчі про мешканців марамороського села Коритищі, де герої твору Керон, Фурик, Бабич, Бабця Анця, Олена та Марія потрапляють у незвичайні, непередбачувані пригоди, що сприяє прискореному розвитку подій, у яких і проявляються їхні неординарні характери.

 

Безробіття і бідність сьогодення спіткали і гірське село Мараморощини, що і змусило горян шукати кращої долі за кордоном, а винахідливих підприємців краю – нові форми і методи для відродження і впорядкування життя. Серед таких з’явилися і проекти «зеленого туризму», що поступово приживаються в окремих верховинських селах.

 

Підприємець Іван Іванович Олень (за прізвиськом Керон), висуваючи свою кандидатуру на обрання сільського голови, розробляє власний проект «Мараморош – центр Європи». Він заручається підтримкою обласної ради, знаходить інвесторів у Чехії і Канаді, пращури яких є вихідцями із Закарпаття. Односельці одноголосно обирають пана Керона керівником сільської громади. Заручившись квотою довір’я, вже немолодий чоловік замислюється над вчинками у власному житті. Його кохана жінка Олена, яка народжувала від нього мертвих дітей, із якою він так і не зареєстрував шлюб на законних підставах, впадає у депресію.

 

Потребує допомоги і молода вдова Марія, чоловіка якої закатували росіяни після анексії Криму, де він торгував сувенірами. Бідолаха поклав своє життя за те, що не погодився перейти на ворожий бік, стверджуючи, що він є «русином», тобто українцем, і це не має нічого спільного із поняттям «русский». Молода жінка потрапляє через матеріальну скруту у безвихідь, втрачаючи інтерес до життя.

 

Цим жінкам, як і всім горянам, допомагає Бабця Анця, сільська повитуха і знахарка. Пройшовши в молоді роки сувору життєву школу ГУЛАГу, куди її з іншими студентами, як дітей бандерівців, запакувала радянська влада. Там, у сибірському таборі навчилася акушерській справі та лікування від недугів корінням трав, що і продовжує в рідному селі та навколишніх присілках. Бабця переконана, що до Верховини обов’язково дійдуть «нові, добрі часи, і все само собою посяде на свої місця», а для цього треба робити і вірити в Добро. Добро і Благодать – запорука щастя кожної людини.

 

Знаходить своє місце у житті серед горян і молодий хлопець, учорашній студент лісотехнічного коледжу, а за сумісництвом «базарний міняйло» Фурик. Його як члена молодіжної організації за згодою депутатів бере в свою команду секретарем Ради і її голови Керон. Кмітливий Федір Федурця (Фурик) швидко орієнтується в сільських справах, досконало володіє комп’ютерною технікою, економічно обґрунтовує проект «Мараморош – центр Європи».

 

Противником проекту виступає бізнесмен Бабич – представник влади і провідної політичної сили. Колишній колега Керона, він і надалі впроваджує напрацьовані роками схеми махінацій, які приносять йому чималі прибутки. Бабич і надалі продовжує поза законом торгувати лісом-кругляком, випасати на полонинах незареєстровані отари овець, згодом потрапляє в поле зору податківців та прокуратури, які, за його словами, «роздягли і голим випустили на полонині».

 

Село Коритищі, де відбуваються події, має своєрідну історію. Воно засноване сільським майстром Киритою, який із відібраних порід дерев майстрував корита, традиційний інвентар у побуті: маленьке коритце, в якому сільська повитуха Бабця Анця купає новонароджених; корито, в якому ґаздині замішують для випікання, а потім зберігають домашній хліб; велике корито, в якому обмивають покійника. Правда, як стверджує автор, тепер з’явилося «державне корито», до якого всіма правдами і неправдами простягають свої руки окремі депутати та державні чиновники.

 

Село Коритищі розташоване на березі швидкоплинної ріки з водограями, назване в народі «синім виром» із цілющою водою, що лікує різні недуги. А недалеко від нього під горою – криниця з водою, що лікує безпліддя, а при постійному вживанні стимулює народження двійнят.

 

Гордість коритян – стара дерев’яна церква, що задовольняє духовні потреби селян і частих гостей, очищує від скоєних гріхів, додає віри в людську і Божу благодать, які принесуть наступним поколінням краще життя європейського рівня.

 

Вищезазначене стосується героїв п’єси, які важко розлучаються з минулим, веганівськими звичками, бо процес духовного очищення в кожної людини різний. Керон одружується з Оленою, знаходить своє щастя і Марія у парі з Фуриком. А Бабця Анця, і надалі приймаючи пологи, вручає народженим у руки, за бажанням батьків, атрибутику, яка за народними віруваннями визначить їхню професію на майбутнє.

 

П’єса «Мараморош – центр Європи» отримала схвальні відгуки літературно-мистецького об’єднання «Верховинська плеяда», до якої входить і її автор Василь Андрійцьо, і рекомендації для участі в Обласному літературному конкурсі ім. Ф. Потушняка у галузі «Драматургія». Водночас народною притчею зі села Коритищі, що на Мараморощині, зацікавилися й обласні театри, у репертуарі яких так мало вистав на місцеву тематику нашого сьогодення.

 

Олеся ЧЕПЕЛЮК, драматург,

завліт Закарпатського обласного театру

драми та комедії

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини

В м.Ужгороді, 11 червня, в кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозваного Карпатської єпархії УАПЦ відбудеться вш...
В ході оперативно-перевірочних заходів встановлено, що у 2014 році вони добровільно вступили до складу незаконних збройних формува...
13 червня групою піротехнічних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС у Закарпатській області...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS