А Ви спали з жінками?

Andrіj Lyubka Spati z zhіnkamiА чи доводилося Вам спати з жінками? Виглядає доволі таки провокативно, інтимно та занадто особисто. Медаль має дві сторони, а у випадку Андрія Любки це книга, назва якої «Спати з жінками» звучить неоднозначно. Андрій Любка – український поет, есеїст та перекладач. Ознайомитися з його творчістю мене дещо змусили. «Затягли», так би мовити, на презентацію книги друзі, запевнили, що я не пошкодую.

 

Перше враження доволі таки позитивне. Молода людина, яка обожнює літературу та має гарно поставлений голос, що до речі, дуже важливо. В Інтернеті віршів Любки взагалі не сприймала, а от декламування вголос то вже геть інша справа. Опісля віршів письменник зачитав декілька есе. Так, я зацікавилася. Неочікувано для себе вирішила й собі придбати збірку, аби прочитати все від першої до останньої сторінки.

 

Вдома оглядаю палітурку: на обложці фото самого Андрія Любки, та назва, яка написана червоною помадою. Дизайн найпростіший та дещо відштовхуючий як на мене, але ж головне не обгортка цукерки, а її начинка.

 

Недарма есеїст обрав саме таку назву. «Спати з жінками» є улюбленим віршем Андрія Любки, який написав американський поет Кеннет Кок. Також, це назва есе, якому випала нагода містити в собі останні друковані рядки збірки. В ньому Любка розповідає про спання з жінками в буквальному сенсі й справді засинати з жінками в одному будинку, кімнаті чи вагоні: «На трьох полицях (чудова совєтська назва для місця сну, чи не так?) спали жінки, на правій горішній – моє місце. Захмелілий чи то від львівського хмелю, чи то від поетичної ситуації, я романтично пробурмотів: «Спати з жінками»…

 

Книга містить в собі п’ятдесят невеличких історій, та є, як зазначає сам Любка, не провокаційною, адже там відсутні лайливі слова та еротичні сцени. Це й справді збірка розповідей про людей, подорожі, улюблені місця та Україну.

 

Кожне есе я втягувала в себе як губка. Обов’язково підкреслювала цитати, аби не забути чого мене навчила книга. Тематика – найрізноманітніша та географічно необмежена: від Виноградова до Відня. Одразу помітила, що  історії змушують змінювати вираз мого обличчя, викликають то посмішку, сум, здивування чи суперечливість. Дуже вдало на мою думку, адже різноманітні емоції від книги викликають безпосередньо інтерес до неї. Оскільки книга не є поєднана одним сюжетом, тому то читач знову й знову потрапляє в геть іншу ситуацію.

 

Часто боліли очі, тому відкладала «Спати з жінками» на підвіконник, де красуються мої улюблені книжки. А збірка так і манила до себе, мовляв, мені занадто мало її, а їй замало мене. Неначе давній друг, якого можна носити в сумці та читати на парах. На сторінках я знаходила себе.

 

«Спати з жінками»  - це розповіді, які навчають. Тобто тут можна знайти не тільки життєвий досвід, а й отримати знання про Фрідріха Ніцше чи історію Балкан, до прикладу. Андрій Любка видав збірку не тільки про себе, а й про всіх та абсолютно про все. Книга пронизана думками есеїста та покликана задуматися над тим, чого раніше навіть не приходило в голову: «У Вівальді, в його «Порах року» немає народження й смерті, є життя, але його рамок – народження й смерті – немає. Н-е-м-а-є. Я ладен був посивіти, коли зрозумів це».

 

Наприкінці хочеться відзначити, що збірка історій «Спати з жінками» варта того, аби носити її з собою та хоча б ненадовго огортатися в чужу творчість. А чужа творчість надихає.

 

Анжела МАКОГІН, студентка відділення журналістики УжНУ

 

Закарпатські лялькарі відкривають новий сезон

REPERTUAR LYALKI 09 201530 серпня, у неділю – відкриття 35-го театрального сезону Закарпатського академічного обласного театру ляльок!

 

На сцені  театру – ПРЕМ’ЄРА  вистави для дітей дошкільного та шкільного віку „СПІВОЧЕ ПОРОСЯТКО майже детективна історія” Сергія Козлова, Володимира Підцерковного.                                                                      

                                                                   

Режисер-постановник вистави – заслужена артистка України Наталія ОРЄШНІКОВА, художник-постановник - Паола ПОЛУДЕННА, художник по світлу – Ірина ОСОКІНА, композитор – Олександр  ДЮРЕ.

 

Грають актори: Світлана Кобзиста, Юлія Чеховська, Микола Карпенко, Олександр Бєліков.

 

Початок  традиційно, об 11.00 та 13.00 годин. Перед початком у входу до театру на площі Театральній, 8 – розважальна програма для малечі.

 

Закарпатські лялькарі з нетерпінням чекають на  своїх прихильників, підготували для них нові вистави та інші цікаві події у новому, 35-му театральному сезоні!       

Закарпатський краєзнавчий музей умістив свої найцінніші скарби під палітуркою розкішного фотоальбому

1m25 серпня в капличці Ужгородського замку відбулася презентація видання, присвяченого 70-річчю Закарпатського обласного краєзнавчого музею, яке установа відзначала в червні.

 

Альбом знайомить із багатством музейних фондів (що нині налічують майже 130 тисяч експонатів) через найбільш показові та самобутні зразки. Над інформативністю видання трудились науковці музею, а майстерним поліграфічним втіленням альбому слід завдячувати Видавництву Олександри Гаркуші. Подарункове видання наразі надруковане півтисячним накладом, частина з якого надійде у продаж. На таку розкішну презентацію своїх скарбів головна музейна установа краю, за словами директора Василя Шеби, чекала десятки років.

 

Водночас, уже більше 15-ти років музейники видають власний науковий збірник, останнє число якого також представили. Особливість часопису в тому, що на його сторінках публікують свої наукові розвідки не лише співробітники музею, але й широке коло дописувачів: від провідних істориків та краєзнавців Закарпаття – до сподвижників музейної справи в глибинках.

 

Примітно, що поряд з іншими, у збірнику є рубрика, яка стосується фінансової діяльності музею. Керівництво установи не приховує цієї інформації, адже вона – ще один привід похвалитися хорошими показниками роботи. Лише з початку року музей прийняв понад 150 тисяч відвідувачів, а його дохід склав більш, як півтора мільйона гривень. Відтак, можна констатувати, що музей уже на 50% сам на себе заробляє, а таких прикладів в Україні обмаль, – каже Василь Шеба.

 

Ще одне видання, яке принагідно презентували – путівник виставкою, присвяченою Тиводару Легоцькому. Дослідник Йосип Кобаль поділився задумом у найближчій перспективі видати ґрунтовну монографію, присвячену постаті основоположника музейництва на Закарпатті. Нагадаємо, що клопотання про присвоєння Закарпатському краєзнавчому музею імені Тиводара Легоцького розглянуть на найближчій сесії облради.

 

Позитивно відгукнувся про роботу музейників начальник управління культури Закарпатської ОДА. За словами Юрія Глеби, цьогоріч область укотре продемонструвала свій культурний потенціал, завдячуючи, зокрема, представникам музейництва. "З одного боку, головні музейні установи – Закарпатський краєзнавчий музей та Закарпатський обласний музей народної архітектури та побуту – численними науково-просвітницькими заходами відзначили свої поважні ювілеї, а з іншого – всупереч несприятливим обставинам у державі, на Закарпатті розвивається низка музеїв на громадських засадах, за що всім ентузіастам цієї представницької для нашого краю справи щирий уклін".

 

З метою відзначення найкращих музейних закладів, управління культури проводить щорічний конкурс і цього разу переможцями визначено Свалявський історичний музей, Кімнату-музей Бели Бартока (м.Виноградів), Чинаді́ївський за́мок "Сент-Міклош" (Мукачівщина) та Музей закарпатської книги, що в приміщенні обласної організації Національної спілки письменників України (м.Ужгород). Керівникам вручили грамоти управління культури.

 

Винуватцеві ж зустрічі – колективу обласного краєзнавчого музею, а також – обласного музею народної архітектури та побуту з нагоди цьогорічних ювілеїв вручив нагороди від профільного міністерства начальник управління музейної справи та культурних цінностей Василь Рожко, який завітав на Закарпаття з робочим візитом. 

 

Наостанок зустрічі відбулась іще одна презентація – виставки творів Мікулаша Клімчака, котрий є одним із визначних представників образотворчості, сучасним іконописцем, найвідомішим творцем на кирило-мефодіївську тематику в художньому мистецтві Словаччини. Добірка картин надана для експонування в Закарпатському краєзнавчому музеї Генеральним консулом Словацької Республіки в Ужгороді Янкою Буріановою.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Ми підемо з тобою, дитино, до моря, в дикі краї...

Song of the Sea«Пісня моря» знята силами кінематографістів відразу декількох європейських країн (Ірландія, Бельгія, Данія, Люксембург та Франція) під проводом британця Тома Мура,  стала своєрідною сенсацією. Мультфільм з рекордним для Європи бюджетом 5,5 млн. євро, зумів заробити в Америці, де прихильно ставляться тільки до своїх мультиплікаційних стрічок, майже вісімсот тисяч доларів! «Пісня моря» якимось чином примудрилася навіть потрапити в шорт-лист «Оскара», ставши на один щабель з монстрами національного американського прокату «Місто героїв», «Як приручити дракона 2» і «Сімейка монстрів», ставши єдиним європейським, до того ж ще і повністю намальованим мультфільмом в цьому списку.

 

Сюжет мультфільму дуже тісно переплетений з давньою кельтською міфологією. Мама маленького Бена часто співала йому чарівні пісні про народ селкі – людей, перетворених за свої гріхи в тюленів. Після народження сестрички Бена Сірши, його мама безслідно зникає і він розуміє, що глухоніма Сірша – остання з роду Селкі. Разом з сестричкою, Бена чекає занурення в каскад запаморочливих пригод за участю братів Сірші – селкі, духів, злісної совиної відьми та іншої казкової нечисті...

 

Порівнюючи «Пісню моря» з його конкурентами по «Оскару» – розумієш, що у авторського творіння Тома Мура, з його мальованими, дещо незграбними героями, позбавленими всілякої комп'ютерної ретуші, не було шансів у порівнянні з багатомільйонними студійними блокбастерами, багатими на 3D та інші спецефекти. Проте щодо самої історії про братерську любов, кожен кадр якої буквально пронизаний чарами і безмірною повагою до рідної міфології, щодо людяності і «жвавості» мультфільму –  «Пісня моря» дає фору суперникам. Потрібно віддати належне Тому Муру, одного разу вже номінованому на «Оскар» за «Таємницю Келлс», який продовжує дотримуватися обраного курсу і не розкидується своїм даром художника, забруднюючи його надмірними спецефектами щоб догодити занадто вибагливим глядачам і продюсерам. Сподіваюся, що коли-небудь кіноакадеміки зрозуміють, що комп'ютерна анімація, які б можливості вона не надавала, істотно програє класичній намальованій в плані теплоти і справжності  персонажів. І ось тоді творіння Тома Мура, нарешті, оцінять по справедливісті...

 

Вікторія Вольф, студентка відділення журналістики

Фото з інтернету

В Ужгороді триває виставка «Мистецтво поруч» VOTO 2015

IMG 35196 серпня  «Галерея Ілько» разом з «VOTOart-cafe» організували виставку образотворчого мистецтва під назвою «Мистецтво поруч», яка триватиме до 14 вересня.

 

У  проекті участь приймають знані та молоді  художники із Закарпаття та Львова: Борис Кузьма, Володимир Павлишин, Людмила Корж-Радько, Руслан Тремба, Емма Тремба, Надія Дідик, Едуард  Приходько, Наталія Кікоть, Станіслав Туріна, Тарас Данилич, Юрій Дикун, Ярослав Борецький, Наталія Борецька-Грабар, Олександр Войтович, Олена Кондратюк, Іван Дідик, Іванка Войтович та Лідія Астахова. На гостей заходу чекає також творчість видатного закарпатського митця – Гаврила Глюка.

 

На виставці представлено понад сотню робіт, які об’єднані різними стилями, жанрами, темами та технікою. Зате всі картини містять в собі майстерність виконання та мистецьку красу. Відвідувачі галереї мають гарну нагоду порозглядати намальовані квіти, оригінальні міста, незвичних жінок, коней і т.д під лаунж музику, яка гармонійно поєднується з атмосферою галереї, та виставкою загалом.

 

Паралельно з виставкою триває новий проект Руслана Тремби «Бути пристунім» (за підтримки «VOTOart-cafe»), робота якого одразу впадає в очі, котра має допомогти задуматися над тим, що ми постійно присутні на акті творчості.

 

Своїми враженнями та емоціями від походу до галереї ділиться Тетяна Кропивницька: «Виставка мені напрочуд сподобалася, адже автори полотен вдало передали ідею, яку втілили на картинах, а це на мою думку – головне завдання митця».

 

Усі бажаючі мають змогу придбати мистецькі вироби художників.

 

Анжела МАКОГІН, студентка відділення журналістики УжНУ

Фото Анжела Макогін

 

IMG 3501

 

IMG 3507

 

IMG 3510

 

IMG 3513

 

IMG 3516

 

IMG 3521

Мистецька династія з Іршавщини представила спільний доробок в Ужгороді

5v20 серпня в залі Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту відкрили виставку робіт авторів, об'єднаних не тільки мистецьким зацікавленням, але й кровними зв'язками. Йдеться про родину Ісак-Дурда з с.Приборжавське, яка за кількістю талантів є таким собі творчим феноменом Закарпаття.

 

"Нас у сім'ї от уже двадцятеро митців, або ж –чотири покоління. – розповідає майстриня народної творчості Антоніна Ісак-Дурда, – Старійшина роду – мій батько, знаний різьбяр Іван Ісак. Цьогоріч йому виповнилося 80! Міркуючи про виставку, ми навіть не сподівалися, що зал нададуть саме напередодні головних державних свят. Для нас це дуже знаково, адже національні й народні цінності наша родина несе як по життю, так і крізь власну творчість. Сподіваємось, що в цьому переконається чимало відвідувачів виставки".

 

Цього разу експоновано роботи десятьох митців і це поки найповніше представлення мистецької родини. Як розповіла Антоніна Ісак-Дурда, по приїзді до музею трапився курйозний випадок: із підготовленої колекції робіт у залі вдалось розмістити лише половину, тож решту глядачеві зараз не представили. Загалом, каже майстриня, спільних робіт у родини назбиралося залів на п'ять. Уже й власний музей можна відкривати. Від цього рідне Приборжавське лише виграло б: по-перше, твори майстрів педставляють найрізноманітніші види мистецтва (живопис і графіка, кераміка й лялькарство, різьба по дереву й металу, іконопис та ін.), а по-друге – в творчості багатьох авторів переважає саме колорит рідного села.

 

Щиро захоплюється приборжавською орнаментикою і сама Антоніна Ісак-Дурда. "Для неї характерна різнобарвність і розмаїта геометричність. До того ж, елементи нашого орнаменту мають дуже цікаві "пташині" назви: перо, хвіст, завихвіст, дзьобик, вічко", - каже майстиня і втілює народні традиції як у вишивці, так і в кераміці, а також - популяризує як викладач місцевої школи мистецтв.

 

Присутніх членів творчої родини вітали з новими звершеннями представники культури краю, колеги та друзі. Родоначальнику ж мистецької династії Івану Ісаку, котрий не відкривав експозицію за станом здоров'я, передали подячну грамоту обласної ради за вагомий внесок у розвиток мистецтва Закарпаття.

 

Виставка триватиме до 1 вересня.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

 

Мавка

narysЗа брудними вікнами електрички важко щось розгледіти. Та все ж, коли на сусідніх коліях зустрічаються електрички, завжди намагаєшся роздивитися пасажирів за двома стеклами. Швидкість не в змозі згасити цікавості. У більшості випадків, коли трапляється зустріч двох пращурів залізних коней, як не вдивляйся – а обличчя «тих» пасажирів пролітають занадто швидко. Око може зачепитися тільки за якусь незначну рису і намалювати в уяві цілісний образ «тих» обличь важко.

 

Та минулого тижня мені пощастило – вдалося вихопити образ однієї з «тих». Коли наші електрички зустрілися на своєму залізному шляху – наша їхала повільно, а «їхня» починала гальмувати. Ліс за вікном, на який я дивилась доти, замінив залізний ЕР2Р. Спочатку промайнув перший вагон, потім – другий, аж ось у третьому вагоні я побачила «її». Темне волосся обрамляло обличчя 50-55-річної жінки. Блакитна блуза відповідала кольору її задумливого погляду. В натовпі вона, можливо, не привернула б моєї уваги, та тут, на землі залізних колій, які оточують чарівні ліси, що їх моя фантазія заселила казковими створіннями, – вона видавалась особливою. Перед тим як побачити «їхній» потяг я думала про про мавок, які повинні жити в такому чудовому темно-зеленому лісі. І незадовго  після цього побачила цю жінку, з її лагідним поглядом мами і бабусі, з задумливими й мудрими очима кольору неба чи кольору блузи, в якій вона була. Зараз важко сказати, але тоді її повсякденний одяг видався казковою блакитною сукнею, в якій ходять мавки, що охороняють лісові озера і турбуються про їх прозору чистоту.

 

Дивно скільки думок і зображень може промайнути в голові всього за кілька секунд… Я ніколи не бачила тої жінки раніше і, напевно, більше й не побачу. Але образ «тої» мавки, яка спокійнісінько їхала собі звичайним потягом, пов’язаним з її рідним лісом тільки маленькою дещицею свого маршруту я обов’язково запам’ятаю. І після такої зустрічі буду уважною не тільки до обличь «тих» пасажирів, а й до всього, що відкриватиметься за вікном. Можливо десь серед гілок старих дерев мені колись вдасться розгледіти мавку, не замасковану під «них».

 

Вікторія Вольф, студентка відділення журналістики

Талановита закарпатка

z1Про групу 5Аngels в Україні та світі почули не так давно. Вітчизняні меломани дізналися про них з появою кліпу – LostLongWeekend, який увійшов до ТОП-10 найпопулярніших музичних робіт.

 

В українських глядачів викликає зацікавленість в першу чергу склад гурту, а точніше одна з його учасниць –  Ангеліна Шестак. Вона народилася в Ільниці, Іршавський район. В дитинстві переїхала разом з батьками до Чехії, але регулярно відвідувала батьківщину, приїжджаючи до своєї бабусі. З дитинства була талановитою, відвідувала балетну школу танців, добре співала У вісім років закарпатку запросили на кастинг 5Аngels і вона була обрана однією з учасниць групи.

 

На разі молодий колектив може похвалитися виступами на одній сцені з JamesArthur, JessieJ, RitaOraта багатьма іншими популярними виконавцями. На рахунку у герлс-бенду  також двомісячний тур по Англії, що допоміг дівчатам з’явитися на сторінках DailyMirror і здобути ще більшу кількість фанатів.

 

Вікторія Вольф, студентка відділення журналістики

Фото з інтернету

«BIG ART PICNIC»в Ужгороді!

zqWga3nBtSUЗакарпаття – це край, де найрізноманітніші ярмарки почувають себе як удома. Ужгород мав нагоду приймати талановитих майстрів з рукоділля, які з’їхалися з усієї України на «BIGARTPICNIC» протягом 14-16 серпня в РОТАРІ парк.

 

Великий арт пікнік організував комітет "ПЛАНЕТИ HANDMADE" – одна з найбільших  виставкових компаній в Україні , мета якої проведення ярмарок рукоділля та хобі по всіх куточках країни. В Ужгороді такий захід проводився вперше.

 

Вироби на ярмарці цікавили більше дівчат та жінок, адже полиці красувалися різноманітними прикрасами, ляльками, коробочками і т. д. В рамках заходу кожен охочий міг навчатися мистецтву рукоділля особисто, відвідавши майстер-класи. Бажаючі навчалися плести еко-браслети, виготовляли вітальні листівки, текстильні сердечка, браслети-шамбали та навіть навчалися східним танцям..  Відвідувачі спостерігали  за бармен-шоу «Epic» та фаєр-шоу від театру вогню «Fire Life».

 

Також захід включав в себе вуличну їжу. Відвідувачі мали змогу смачно попоїсти та купити домашнього вина. Для маленьких ужгородців функціонувала дитяча зона та працювали аніматори.Не обійшлося й без концертної програми. Для закарпатців виступали Богдан Кешеля, гурти «Схід сонця» та «LIM» (м. Хмельницький).

 

Частину зібраних коштів на аукціоні буде перераховано до реабілітаційного центру «Дорога Життя».

 

Анжела МАКОГІН, студентка відділення журналістики УжНУ

(фотограф Ольга Брайляк)

 

7I31RcgshRg

 

b9Yl2zBVNMU 1

 

plJj1FMpKKE

 

vgVW6QWclnw

 

«Подорожуючі ляльки» — спільний культурний проект Закарпаття та Кошицького краю

1 11 1024x683В управлінні культури Закарпатської обласної державної адміністрації відбулася робоча зустріч партнерів міжнародного проекту «Подорожуючі ляльки», учасниками якого стануть прикордонні регіони України та Словаччини  (Закарпатська область та Кошицький самоврядний край). 

 

Зокрема, участь в обговоренні майбутньої співпраці взяли начальник управління культури Закарпатської ОДА Юрій  Глеба, заступник начальника управління культуриІван Канюка, директор Закарпатського академічного обласного театру ляльок Мирослав Петій і представник Асоціації студентів-економістів Закарпаття Олеся Носенко, словацькі гості – завідувач відділу культури та туризму Кошицького уряду Яна Ковачова,представник Агенції підтримки регіонального розвитку Кошицького краю Йожеф Шулак і директор Кошицького театру ляльок Павол Грегорчак, повідомляють в управлінні культури Закарпатської ОДА.

 

Проект спрямований на покращення обміну інформацією і як наслідок – поглиблення добросусідських взаємин між прикордонними регіонами України та Словаччини.

 

Йдеться про представлення спільної культурної спадщини інноваційним методом, розрахованим, першочергово, на дітей. А саме: передбачено підготовку театральної постановки на основі 10 казок (по 5 від кожної сторони), що буде презентована двома мовами та по обидва боки кордону. В пріоритеті – казки, які знайомлять із місцевими пам’ятками та постатями, історією і легендами, адже так проект матиме не лише просвітницько-розважальний, але й туристичний успіх.

 

Окрім того, не менш важлива частина проекту – підготовка телевізійної версії спільного українсько-словацького творіння, що в подальшому буде презентована як на місцевих, так і на центральних телеканалах обох країн.

 

Проект реалізовуватиметься з 1 вересня 2015 року до 30 квітня 2017 року за часткового сприяння міжнародної програми прикордонної співпраці Норвезького фінансового механізму.

us1

Популярні новини

20 травня 2018 року, у День пам'яті жертв українських політичних репресій в Україні (що вшановується щорічно у третю неділю травня...
Сьогодні, 21 травня, на території Закарпатської області очікується мінлива хмарність, в другій половині дня місцями короткочасні д...
Чому до кави не варто додавати підсолоджувачі і і чим допоможе додавання спецій: поради, які зроблять каву менш шкідливою.
Усі новини...

Останні коментарі

Sape plugin info: Не заполнено поле - sape user в параметрах плагина.

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS