Закарпатці пошанували півстолітній український кінофільм святковим показом

2tini4 вересня, синхронно з усією Україною, закарпатці переглянули легендарну вітчизняну кінострічку на великому екрані. В залі Закарпатського академічного обласного театру ляльок за сприяння обласного організаційно-методичного центру культури відбувся показ фільму "Тіні забутих предків" – із нагоди 50-річчя від дня його прем'єри.

 

Подія зібрала повний зал – переважно студентську молодь і представників культурної спільноти краю.

 

Як один із найколоритніших і наймістичніших творів української літератури означив повість Михайла Коцюбинського крайовий письменник та історик Сергій Федака. Зауважив: за дивовижним збігом, майже одночасно з "Тінями забутих предків" побачила світ драма-феєрія "Лісова пісня" Лесі Українки, що має чимало принципових схожостей із повістю Михайла Коцюбинського. Втім, автори писали незалежно одне від одного і, якщо Леся Українка опиралась на традиції та міфологію Полісся, то Михайла Коцюбинського надихала Гуцульщина.

 

Гуцульська культура нині, за словами Сергія Федаки, представлена в трьох областях України і хоча автор повісті, а за ним і режисер кінострічки Сергій Параджанов знайшли найяскравіші риси цього субетносу на Івано-Франківщині, є вони і на Закарпатті. Для знайомства з культурою закарпатських гуцулів достатньо відвідати обласний музей народної архітектури та побуту, на території якого розташована традиційна гуцульська гражда.

 

В свою чергу, поет і голова крайового осередку Національної спілки письменників України Василь Густі поділився, що вперше побачив "Тіні забутих предків" у юному віці і стрічка справила на нього незабутнє враження. "Окрім того, що фільм захопливий, він іще й дуже близький мені, позаяк змальовує майже ті ж пейзажі та увічнює традиції, серед яких я виріс. Ми повинні пишатися, що маємо кіно, яке прославило Україну на весь світ і що до створення цього фільму доклався наш видатний земляк – письменник Іван Чендей".

 

Після урочистого вступу, глядачам представили саму стрічку – відреставровану весію Держкіно.

 

Як інформували організатори, прем’єра стрічки відбулась у Києві в кінотеатрі "Україна" лише через рік після того, як фільм обійшов світові кінотеатри і був відзначений закордонними нагородами. Причиною такої затримки стало те, що режисер Сергій Параджанов навідріз відмовлявся показувати "Тіні забутих предків" у перекладі російською, мотивуючи тим, що мова є одним із невід’ємних художніх елементів фільму. "Коли Параджанов вирішив знімати фільм, то ступив на дуже слизьку стежку, бо не просто хотів екранізувати класичний твір, а мав за мету перекласти його зміст і на зорову мову".

 

Кінострічка стала візитівкою українського кіномистецтва в усьому світі та отримала 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Та найважливіша його нагорода – це любов глядачів, для яких стрічка і після 50-ти років існування не втратила своєї цінності.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Гостей «Гуцульської бриндзі» на запрошення Москаля розважатимуть «афроукраїнці»

2m5-6 вересня місто Рахів фестивалитиме з уже 15-ою "Гуцульською бринзою". На святі гості зможуть поласувати десятками різновидів овечого сиру та іншими традиційними наїдками, а також познайомитися з традиціями, ремеслами та мистецтвом гуцулів.

 

Спеціальним гостем фестивалю стане відомий гурт «Блек старс», який складається з «афроукраїнців». Чорношкірий колектив у вишиванках співатиме українських народних пісень та виконає запальні хіти 80-х. Гурт завітає на фестиваль на особисте запрошення голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля. Загалом у перший фестивальний день організатори пропонують познайомитися з творчістю митців Рахівщини у великому залі райдержадміністрації, галереї районного Будинку культури та Музеї Гуцульської різьби Юрія Павловича.

 

Програма наступного, основного дня, виглядає так:

8.00 – розгортання експозицій народних умільців та ярмарка-продажу тваринницької продукції;

11.30 – святкова хода від вулиці Богдана Хмельницього до амфітеатру «Буркут»;

12.15 – урочисте відкриття фестивалю-ярмарку «Гуцульська бриндзя», запалення полонинської ватри;

12.45 – огляд експозицій виставок народних умільців населених пунктів та ярмарки-продажу тваринницької продукції вівчарства; майстер-клас із приготування гуцульських страв; благодійний аукціон; плетіння маскувальної сітки;

14.00-17.00 – виступи самодіяльних колективів Рахівщини;

17.00-24.00 – концертно-розважальна ього річ за участі ього річ го артиста України Олександра Садварія, Національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю» Гуцулія» та гурту «Рокаш». «Гуцульська бриндзя» цьогоріч буде не тільки цікава, але й доброчинна, адже у рамках фестивалю відбудеться благодійний ярмарок зі збору коштів для лікування та матеріальної підтримки учасників АТО.

 

Прес-служба Закарпатської ОДА

"Тіні забутих предків" – фільм, про який не забувають ось уже півстоліття!

afishka4 вересня за сприяння обласного організаційно-методичного центру культури в залі Закарпатського академічного обласного театру ляльок "Бавка" відбудеться святковий показ українського художнього фільму "Тіні забутих предків" – з нагоди 50-річчя від дня його прем’єри.

 

Знакову для вітчизняного кінематографу стрічку зняв відомий режисер Сергій Параджанов. Сценарій до фільму написав у співавторстві з корифеєм закарпатської літератури Іваном Чендеєм, у котрого режисер гостював майже місяць.

 

Зйомки фільму здійснювали у справжніх гуцульських хатах та на околицях села Криворівня Верховинського району на Івано-Франківщині, де, власне, і написав однойменну повість Михайло Коцюбинський. Загалом, робота над стрічкою тривала більше року. Як згадував сам Сергій Параджанов: "Це був рік життя, прожитий біля вогнища, біля джерела натхнення. Це незвичайний край, який треба пізнавати й вивчати у всій його чарівності".

 

Фільм відзначено низкою престижних нагород і схвальними відгуками критиків та метрів кіномистецтва. Зокрема, відомий сербський режисер Емір Кустуріца у 2010-му році в одному з інтерв’ю зізнався, що вважає Сергія Параджанова геніальним режисером, а "Тіні забутих предків" – найкращою кінострічкою, знятою досі.

Початок показу о 17.30. Вхід вільний.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

В Ужгороді відбудеться виставка художниць із Маріуполя

unnamedУвага! Маріуполь на межі...! Так називається виставка двох художниць, які живуть і творять в цьому місті на південному сході України. У спробі передати відчуття жителів прифронтової зони, свій «погляд зсередини», вони протягом року обійшли безліч місць, які змінили свій вигляд з початком бойових дій.

 

Свої роботи представлять Украiнцева Олена - мешканка Маріуполя, студентка Харківської Академії дизайну та мистецтв та Торкаєнко Ганна - педагог і художник з Донецька, яка вже більше року живе і працює в Маріуполі. Всі роботи, представлені на виставці - натурні. Для того, щоб їх створити, Олена і Ганна виїжджали на блокпости, в бойові частини, спілкувалися з людьми, малювали бійцям портрети "на згадку" - адже багатьом хотілося відправити рідним подарунок.

 

Під час роботи вони поринули в побут військового поселення. Це не фоторепортаж. Це художнє переосмислення навколишньої дійсності, засноване на побаченому, на особистому спілкуванні з жителями міста та бійцями, які перебувають на передовій, спроба передати їх емоції, сподівання, надії, характер. Ця виставка про місто. Про місто, яке вже рік на межі війни і миру, спокійного життя і військових дій.

 

«Подивіться на життя Маріуполя нашими очима», - закликають художниці. В Ужгороді твори експонуватимуться в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту. Відкриття виставки 11 вересня.

Закарпатці проводжали літо під колоритне звучання трембіт

1130 серпня, в останню неділю літа на Міжгірщині вдбувся обласний фольклорно-туристичний фестиваль "На Синевир трембіти кличуть".

 

Розпочалося свято із запального виступу Луганського обласного козачого кінного театру, який приїхав на запрошення голови Закарпатської ОДА. Неподалік національного природного парку "Синевир" актори-вершники організували шоу, базоване на козацьких бойових традиціях і сповнене захопливими акробатичними трюками. Як розповіли самі театрали, донедавна в такому напрямку працював і театр у Запорізькій області ("Запорізькі козаки"), та наразі їхній колектив – єдиний в Україні.

 

Після показового виступу Луганського обласного козачого кінного театру, трембіти покликали численних гостів – як місцевих, так і з-за меж Закарапаття – до озера "Синевир". До відвідувачів фесту приєднались і обласні, районні та місцеві керівники. Разом вони пройшли майже 800-метровий шлях угору, вздовж якого були розташовані оригінальні презентаційні намети сільських громад Міжгірщини.

 

Нарешті – Синевир,найглибше озеро Закарпаття та Українських Карпат, чи не найживописніший куточок краю та, за визначенням експертів, одне з "Семи природних чудес України".

 

Офіційну делегацію переправили через озеро дерев'яними плотами на протилежний берег – до головної локації фестивалю.

 

За тим, відбулося урочисте відкриття свята. Привітав присутніх керівник області Геннадій Москаль, котрий, власне, започаткував цей фестиваль ще в 2001-му році. З 2009-го, через відсутність підтримки, свято не проводили. Зараз же голова ОДА взявся реанімувати фест, повважавши його цікавим для гостей і потрібним для місцевого населення.

 

"Приїжджаючи на Міжгірщину, для туриста важливо не просто насолодитись краєвидами та кухнею, але й відчути певний зв'язок із місцевістю, осягнути її самобутність. І що, як не клич трембіт та закарпатські співанки можуть посприяти цьому?  – пояснює Геннадій Москаль. – З іншого боку – це хороша нагода для місцевих народних умільців, виробників і підприємців рекламувати свої товари та послуги".

 

Після вітального слова керівник краю виконав приємну місію і нагородив почесними грамотами ОДА двох місцевих музик, котрі присвятили своє життя грі на улюблених інструментах – сопілкареві Юрію Марковичу та трембітареві Івану Скунцю.

 

Святкову програму продовжив концерт за участі провідних фольклорних колективів Міжгірського, Воловецького, Рахівського, Тячівського, Іршавського, Виноградівського, Свалявського, Мукачівського й Ужгородського районів. На останок, звеселили публіку відомі співочі закарпатці Іван Пилипець та Іван Попович.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

А Ви спали з жінками?

Andrіj Lyubka Spati z zhіnkamiА чи доводилося Вам спати з жінками? Виглядає доволі таки провокативно, інтимно та занадто особисто. Медаль має дві сторони, а у випадку Андрія Любки це книга, назва якої «Спати з жінками» звучить неоднозначно. Андрій Любка – український поет, есеїст та перекладач. Ознайомитися з його творчістю мене дещо змусили. «Затягли», так би мовити, на презентацію книги друзі, запевнили, що я не пошкодую.

 

Перше враження доволі таки позитивне. Молода людина, яка обожнює літературу та має гарно поставлений голос, що до речі, дуже важливо. В Інтернеті віршів Любки взагалі не сприймала, а от декламування вголос то вже геть інша справа. Опісля віршів письменник зачитав декілька есе. Так, я зацікавилася. Неочікувано для себе вирішила й собі придбати збірку, аби прочитати все від першої до останньої сторінки.

 

Вдома оглядаю палітурку: на обложці фото самого Андрія Любки, та назва, яка написана червоною помадою. Дизайн найпростіший та дещо відштовхуючий як на мене, але ж головне не обгортка цукерки, а її начинка.

 

Недарма есеїст обрав саме таку назву. «Спати з жінками» є улюбленим віршем Андрія Любки, який написав американський поет Кеннет Кок. Також, це назва есе, якому випала нагода містити в собі останні друковані рядки збірки. В ньому Любка розповідає про спання з жінками в буквальному сенсі й справді засинати з жінками в одному будинку, кімнаті чи вагоні: «На трьох полицях (чудова совєтська назва для місця сну, чи не так?) спали жінки, на правій горішній – моє місце. Захмелілий чи то від львівського хмелю, чи то від поетичної ситуації, я романтично пробурмотів: «Спати з жінками»…

 

Книга містить в собі п’ятдесят невеличких історій, та є, як зазначає сам Любка, не провокаційною, адже там відсутні лайливі слова та еротичні сцени. Це й справді збірка розповідей про людей, подорожі, улюблені місця та Україну.

 

Кожне есе я втягувала в себе як губка. Обов’язково підкреслювала цитати, аби не забути чого мене навчила книга. Тематика – найрізноманітніша та географічно необмежена: від Виноградова до Відня. Одразу помітила, що  історії змушують змінювати вираз мого обличчя, викликають то посмішку, сум, здивування чи суперечливість. Дуже вдало на мою думку, адже різноманітні емоції від книги викликають безпосередньо інтерес до неї. Оскільки книга не є поєднана одним сюжетом, тому то читач знову й знову потрапляє в геть іншу ситуацію.

 

Часто боліли очі, тому відкладала «Спати з жінками» на підвіконник, де красуються мої улюблені книжки. А збірка так і манила до себе, мовляв, мені занадто мало її, а їй замало мене. Неначе давній друг, якого можна носити в сумці та читати на парах. На сторінках я знаходила себе.

 

«Спати з жінками»  - це розповіді, які навчають. Тобто тут можна знайти не тільки життєвий досвід, а й отримати знання про Фрідріха Ніцше чи історію Балкан, до прикладу. Андрій Любка видав збірку не тільки про себе, а й про всіх та абсолютно про все. Книга пронизана думками есеїста та покликана задуматися над тим, чого раніше навіть не приходило в голову: «У Вівальді, в його «Порах року» немає народження й смерті, є життя, але його рамок – народження й смерті – немає. Н-е-м-а-є. Я ладен був посивіти, коли зрозумів це».

 

Наприкінці хочеться відзначити, що збірка історій «Спати з жінками» варта того, аби носити її з собою та хоча б ненадовго огортатися в чужу творчість. А чужа творчість надихає.

 

Анжела МАКОГІН, студентка відділення журналістики УжНУ

 

Закарпатські лялькарі відкривають новий сезон

REPERTUAR LYALKI 09 201530 серпня, у неділю – відкриття 35-го театрального сезону Закарпатського академічного обласного театру ляльок!

 

На сцені  театру – ПРЕМ’ЄРА  вистави для дітей дошкільного та шкільного віку „СПІВОЧЕ ПОРОСЯТКО майже детективна історія” Сергія Козлова, Володимира Підцерковного.                                                                      

                                                                   

Режисер-постановник вистави – заслужена артистка України Наталія ОРЄШНІКОВА, художник-постановник - Паола ПОЛУДЕННА, художник по світлу – Ірина ОСОКІНА, композитор – Олександр  ДЮРЕ.

 

Грають актори: Світлана Кобзиста, Юлія Чеховська, Микола Карпенко, Олександр Бєліков.

 

Початок  традиційно, об 11.00 та 13.00 годин. Перед початком у входу до театру на площі Театральній, 8 – розважальна програма для малечі.

 

Закарпатські лялькарі з нетерпінням чекають на  своїх прихильників, підготували для них нові вистави та інші цікаві події у новому, 35-му театральному сезоні!       

Закарпатський краєзнавчий музей умістив свої найцінніші скарби під палітуркою розкішного фотоальбому

1m25 серпня в капличці Ужгородського замку відбулася презентація видання, присвяченого 70-річчю Закарпатського обласного краєзнавчого музею, яке установа відзначала в червні.

 

Альбом знайомить із багатством музейних фондів (що нині налічують майже 130 тисяч експонатів) через найбільш показові та самобутні зразки. Над інформативністю видання трудились науковці музею, а майстерним поліграфічним втіленням альбому слід завдячувати Видавництву Олександри Гаркуші. Подарункове видання наразі надруковане півтисячним накладом, частина з якого надійде у продаж. На таку розкішну презентацію своїх скарбів головна музейна установа краю, за словами директора Василя Шеби, чекала десятки років.

 

Водночас, уже більше 15-ти років музейники видають власний науковий збірник, останнє число якого також представили. Особливість часопису в тому, що на його сторінках публікують свої наукові розвідки не лише співробітники музею, але й широке коло дописувачів: від провідних істориків та краєзнавців Закарпаття – до сподвижників музейної справи в глибинках.

 

Примітно, що поряд з іншими, у збірнику є рубрика, яка стосується фінансової діяльності музею. Керівництво установи не приховує цієї інформації, адже вона – ще один привід похвалитися хорошими показниками роботи. Лише з початку року музей прийняв понад 150 тисяч відвідувачів, а його дохід склав більш, як півтора мільйона гривень. Відтак, можна констатувати, що музей уже на 50% сам на себе заробляє, а таких прикладів в Україні обмаль, – каже Василь Шеба.

 

Ще одне видання, яке принагідно презентували – путівник виставкою, присвяченою Тиводару Легоцькому. Дослідник Йосип Кобаль поділився задумом у найближчій перспективі видати ґрунтовну монографію, присвячену постаті основоположника музейництва на Закарпатті. Нагадаємо, що клопотання про присвоєння Закарпатському краєзнавчому музею імені Тиводара Легоцького розглянуть на найближчій сесії облради.

 

Позитивно відгукнувся про роботу музейників начальник управління культури Закарпатської ОДА. За словами Юрія Глеби, цьогоріч область укотре продемонструвала свій культурний потенціал, завдячуючи, зокрема, представникам музейництва. "З одного боку, головні музейні установи – Закарпатський краєзнавчий музей та Закарпатський обласний музей народної архітектури та побуту – численними науково-просвітницькими заходами відзначили свої поважні ювілеї, а з іншого – всупереч несприятливим обставинам у державі, на Закарпатті розвивається низка музеїв на громадських засадах, за що всім ентузіастам цієї представницької для нашого краю справи щирий уклін".

 

З метою відзначення найкращих музейних закладів, управління культури проводить щорічний конкурс і цього разу переможцями визначено Свалявський історичний музей, Кімнату-музей Бели Бартока (м.Виноградів), Чинаді́ївський за́мок "Сент-Міклош" (Мукачівщина) та Музей закарпатської книги, що в приміщенні обласної організації Національної спілки письменників України (м.Ужгород). Керівникам вручили грамоти управління культури.

 

Винуватцеві ж зустрічі – колективу обласного краєзнавчого музею, а також – обласного музею народної архітектури та побуту з нагоди цьогорічних ювілеїв вручив нагороди від профільного міністерства начальник управління музейної справи та культурних цінностей Василь Рожко, який завітав на Закарпаття з робочим візитом. 

 

Наостанок зустрічі відбулась іще одна презентація – виставки творів Мікулаша Клімчака, котрий є одним із визначних представників образотворчості, сучасним іконописцем, найвідомішим творцем на кирило-мефодіївську тематику в художньому мистецтві Словаччини. Добірка картин надана для експонування в Закарпатському краєзнавчому музеї Генеральним консулом Словацької Республіки в Ужгороді Янкою Буріановою.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Ми підемо з тобою, дитино, до моря, в дикі краї...

Song of the Sea«Пісня моря» знята силами кінематографістів відразу декількох європейських країн (Ірландія, Бельгія, Данія, Люксембург та Франція) під проводом британця Тома Мура,  стала своєрідною сенсацією. Мультфільм з рекордним для Європи бюджетом 5,5 млн. євро, зумів заробити в Америці, де прихильно ставляться тільки до своїх мультиплікаційних стрічок, майже вісімсот тисяч доларів! «Пісня моря» якимось чином примудрилася навіть потрапити в шорт-лист «Оскара», ставши на один щабель з монстрами національного американського прокату «Місто героїв», «Як приручити дракона 2» і «Сімейка монстрів», ставши єдиним європейським, до того ж ще і повністю намальованим мультфільмом в цьому списку.

 

Сюжет мультфільму дуже тісно переплетений з давньою кельтською міфологією. Мама маленького Бена часто співала йому чарівні пісні про народ селкі – людей, перетворених за свої гріхи в тюленів. Після народження сестрички Бена Сірши, його мама безслідно зникає і він розуміє, що глухоніма Сірша – остання з роду Селкі. Разом з сестричкою, Бена чекає занурення в каскад запаморочливих пригод за участю братів Сірші – селкі, духів, злісної совиної відьми та іншої казкової нечисті...

 

Порівнюючи «Пісню моря» з його конкурентами по «Оскару» – розумієш, що у авторського творіння Тома Мура, з його мальованими, дещо незграбними героями, позбавленими всілякої комп'ютерної ретуші, не було шансів у порівнянні з багатомільйонними студійними блокбастерами, багатими на 3D та інші спецефекти. Проте щодо самої історії про братерську любов, кожен кадр якої буквально пронизаний чарами і безмірною повагою до рідної міфології, щодо людяності і «жвавості» мультфільму –  «Пісня моря» дає фору суперникам. Потрібно віддати належне Тому Муру, одного разу вже номінованому на «Оскар» за «Таємницю Келлс», який продовжує дотримуватися обраного курсу і не розкидується своїм даром художника, забруднюючи його надмірними спецефектами щоб догодити занадто вибагливим глядачам і продюсерам. Сподіваюся, що коли-небудь кіноакадеміки зрозуміють, що комп'ютерна анімація, які б можливості вона не надавала, істотно програє класичній намальованій в плані теплоти і справжності  персонажів. І ось тоді творіння Тома Мура, нарешті, оцінять по справедливісті...

 

Вікторія Вольф, студентка відділення журналістики

Фото з інтернету

В Ужгороді триває виставка «Мистецтво поруч» VOTO 2015

IMG 35196 серпня  «Галерея Ілько» разом з «VOTOart-cafe» організували виставку образотворчого мистецтва під назвою «Мистецтво поруч», яка триватиме до 14 вересня.

 

У  проекті участь приймають знані та молоді  художники із Закарпаття та Львова: Борис Кузьма, Володимир Павлишин, Людмила Корж-Радько, Руслан Тремба, Емма Тремба, Надія Дідик, Едуард  Приходько, Наталія Кікоть, Станіслав Туріна, Тарас Данилич, Юрій Дикун, Ярослав Борецький, Наталія Борецька-Грабар, Олександр Войтович, Олена Кондратюк, Іван Дідик, Іванка Войтович та Лідія Астахова. На гостей заходу чекає також творчість видатного закарпатського митця – Гаврила Глюка.

 

На виставці представлено понад сотню робіт, які об’єднані різними стилями, жанрами, темами та технікою. Зате всі картини містять в собі майстерність виконання та мистецьку красу. Відвідувачі галереї мають гарну нагоду порозглядати намальовані квіти, оригінальні міста, незвичних жінок, коней і т.д під лаунж музику, яка гармонійно поєднується з атмосферою галереї, та виставкою загалом.

 

Паралельно з виставкою триває новий проект Руслана Тремби «Бути пристунім» (за підтримки «VOTOart-cafe»), робота якого одразу впадає в очі, котра має допомогти задуматися над тим, що ми постійно присутні на акті творчості.

 

Своїми враженнями та емоціями від походу до галереї ділиться Тетяна Кропивницька: «Виставка мені напрочуд сподобалася, адже автори полотен вдало передали ідею, яку втілили на картинах, а це на мою думку – головне завдання митця».

 

Усі бажаючі мають змогу придбати мистецькі вироби художників.

 

Анжела МАКОГІН, студентка відділення журналістики УжНУ

Фото Анжела Макогін

 

IMG 3501

 

IMG 3507

 

IMG 3510

 

IMG 3513

 

IMG 3516

 

IMG 3521

us1

Популярні новини

Президент Петро Порошенко заявив, що Венеціанська комісія відхилила обидва законопроекти Верховної Ради щодо Антикорупційного суду...
Національна гвардія України отримала статус повноправного члена Асоціації сил жандармерії і поліції країн Європи і Середземномор'я...
Відповідне розпорядження підписав голова обласної адміністрації Геннадій Москаль.
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS