В Ужгороді презентували вірші про битву за Донецький аеропорт

cbdbac1 screenshot 38 вересня в обласній бібліотеці ужгородці відкрили нове ім´я в сучасній літературі. Офіцер Збройних Сил України презентував свої книги в обласній бібліотеці імені Ф.Потушняка.

 

Біль від подій у Донецькому аеропорті, історія гуцульського повстання, інтимна лірика та тонкий гумор переплітаються у поетичних рядках Володимира Тимчука.

 

Підполковник Збройних Сил України, викладач Академії сухопутних військ України, уродженець села Ясіня Закарпатської області представив свій літературний доробок з шести видань ужгородцям у головній книгозбірні краю. Свій перший вірш Володимир Тимчук написав у шкільні роки, в 1992 році. З легкої руки батька пов´язав свою долю з військовою справою, якою продовжує займатись вже 19 років поспіль.

 

На творчій зустрічі в Ужгороді автор представив 6 книг, серед яких поетичні збірки «Весняні коловороти», «Донецький аеропорт», «Гуцульське повстаннє», зібрання оповідань «Словодієм», науково-культурулогічні дослідження «Ясіня у гомоні стоїть» та двомовну книгу «Бахчисарай 2021», яка буде презентована на Львівському книжковому форумі.

 

Підчас прем’єри видань Володимир розповів аудиторії, як народжувалися його книги, як він розпочав свій шлях у літературі, зачитував свої вірші уривки та переклади, поділився своїми творчими планами на майбутнє.

 

Модератором зустрічі був Олександр Гаврош, якого сам Володимир назвав своїм хрещеним батьком у літературі. Серед гостей на вечорі були присутні військовослужбовці, котрі прийшли підтримати свого колегу. Серед них брат Володимира - Віталій Тимчук та Денис Волошин - Герой, котрий тримав оборону Луганського аеропорту.

 

Легке спілкування з письменником, невимушена атмосфера, зацікавлені слухачі, автограф-сесія – ось рецепт вдалого творчого дебюту. Саме так і дебютував в Ужгороді Володимир Тимчук.

 

За матеріалами прес-служби Закарпатської ОУНБ ім. Ф.Потушняка

В Естонії показали фільми відомого закарпатця

p 132859 1 gallerybig6 вересня в Естонії у рамках VII Міжнародного фестивалю української культури «Балтійська трембіта» відбувся День українського кіно, на якому були представлені фільми українського режисера В’ячеслава Бігуна.

 

Фестиваль організований Конгресом українців Естонії за підтримки естонського Міністерства культури та естонських фондів

 

У День українського кіно відбувся показ трьох стрічок В’ячеслава Бігуна: «Пенальті правосуддя», «Мати. В ім’я мільйонів» та «Серце мами Гонгадзе», пише прес-служба Конгресу українців Естонії.

 

Як зазначив режисер, створення кожного із цих фільмів пов’язано з Естонією. А стрічку «Мати» за мотивами однойменного оповідання О. Довженка повністю створено у Таллінні, зокрема, й за підтримки української громади. У фільмі знімалися і професійні українські актори: актриса київського Національного театру ім. І. Франка Леся Липчук у ролі матері та естонський актор українського походження Олександр Івашкевич - у ролі сина. В’ячеслав Бігун також ознайомив присутніх із трейлерами деяких кінострічок, над якими зараз працює; це фільми «Найближчі до Бога» та «Між пеклом і раєм».

 

Глядачі схвально і емоційно сприйняли всі кінокартини, які були продемонстровані в рамках фестивалю. «Фільми щирі, емоційні, наповнені змістом; в усіх чітковидно позицію автора», - такою була реакція глядачів після перегляду стрічок. На цьому показі багато з присутніх вперше відкрили для себе сучасне українське кіно. Голова Конгресу українців Естонії Віра Коник зазначила, що український
кінематограф лише зараз починає відроджуватися і практично невідомий закордоном. Тому і вирішили в рамках фестивалю ознайомити з фільмами українських авторів як українську громаду Естонії, так і всіх зацікавлених.

 

«Вибрали стрічки режисера В’ячеслава Бігуна, оскільки його творчість пов’язана з Естонією і фахове зростання режисера відбувається на наших очах», - наголосила Віра Коник.

 

На VII Міжнародному фестивалі української культури «Балтійська трембіта» зібралися представники Латвії, Естонії, Санкт-Петербурга та України. 5 вересня за їх участю відбувся великий гала-концерт.

 

Фестиваль «Балтійська трембіта» започаткований 1999 року у Вільнюсі як одна із форм співпраці українських громад Литви, Латвії, Естонії і почергово відбувається у кожній з цих балтійських країн.

 

Джерело: Mukachevo.net

В Перечині відбудеться свято словацького народного мистецтва

1441697172 maxresdefaultУ Перечині проведуть обласне свято словацького народного мистецтва "Словенска веселіца".

 
Свято відбудеться у неділю, 13 вересня, за ініціативи культурно-освітньої організації "Матіца словенська" в Україні. У програмі –виступи кращих художніх колективів Закарпаття та Словаччини, виставка творів народних умільців тощо.
 
Початок о 14.00. 
 
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Закарпатської ОДА

Закарпатці пошанували півстолітній український кінофільм святковим показом

2tini4 вересня, синхронно з усією Україною, закарпатці переглянули легендарну вітчизняну кінострічку на великому екрані. В залі Закарпатського академічного обласного театру ляльок за сприяння обласного організаційно-методичного центру культури відбувся показ фільму "Тіні забутих предків" – із нагоди 50-річчя від дня його прем'єри.

 

Подія зібрала повний зал – переважно студентську молодь і представників культурної спільноти краю.

 

Як один із найколоритніших і наймістичніших творів української літератури означив повість Михайла Коцюбинського крайовий письменник та історик Сергій Федака. Зауважив: за дивовижним збігом, майже одночасно з "Тінями забутих предків" побачила світ драма-феєрія "Лісова пісня" Лесі Українки, що має чимало принципових схожостей із повістю Михайла Коцюбинського. Втім, автори писали незалежно одне від одного і, якщо Леся Українка опиралась на традиції та міфологію Полісся, то Михайла Коцюбинського надихала Гуцульщина.

 

Гуцульська культура нині, за словами Сергія Федаки, представлена в трьох областях України і хоча автор повісті, а за ним і режисер кінострічки Сергій Параджанов знайшли найяскравіші риси цього субетносу на Івано-Франківщині, є вони і на Закарпатті. Для знайомства з культурою закарпатських гуцулів достатньо відвідати обласний музей народної архітектури та побуту, на території якого розташована традиційна гуцульська гражда.

 

В свою чергу, поет і голова крайового осередку Національної спілки письменників України Василь Густі поділився, що вперше побачив "Тіні забутих предків" у юному віці і стрічка справила на нього незабутнє враження. "Окрім того, що фільм захопливий, він іще й дуже близький мені, позаяк змальовує майже ті ж пейзажі та увічнює традиції, серед яких я виріс. Ми повинні пишатися, що маємо кіно, яке прославило Україну на весь світ і що до створення цього фільму доклався наш видатний земляк – письменник Іван Чендей".

 

Після урочистого вступу, глядачам представили саму стрічку – відреставровану весію Держкіно.

 

Як інформували організатори, прем’єра стрічки відбулась у Києві в кінотеатрі "Україна" лише через рік після того, як фільм обійшов світові кінотеатри і був відзначений закордонними нагородами. Причиною такої затримки стало те, що режисер Сергій Параджанов навідріз відмовлявся показувати "Тіні забутих предків" у перекладі російською, мотивуючи тим, що мова є одним із невід’ємних художніх елементів фільму. "Коли Параджанов вирішив знімати фільм, то ступив на дуже слизьку стежку, бо не просто хотів екранізувати класичний твір, а мав за мету перекласти його зміст і на зорову мову".

 

Кінострічка стала візитівкою українського кіномистецтва в усьому світі та отримала 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Та найважливіша його нагорода – це любов глядачів, для яких стрічка і після 50-ти років існування не втратила своєї цінності.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Гостей «Гуцульської бриндзі» на запрошення Москаля розважатимуть «афроукраїнці»

2m5-6 вересня місто Рахів фестивалитиме з уже 15-ою "Гуцульською бринзою". На святі гості зможуть поласувати десятками різновидів овечого сиру та іншими традиційними наїдками, а також познайомитися з традиціями, ремеслами та мистецтвом гуцулів.

 

Спеціальним гостем фестивалю стане відомий гурт «Блек старс», який складається з «афроукраїнців». Чорношкірий колектив у вишиванках співатиме українських народних пісень та виконає запальні хіти 80-х. Гурт завітає на фестиваль на особисте запрошення голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля. Загалом у перший фестивальний день організатори пропонують познайомитися з творчістю митців Рахівщини у великому залі райдержадміністрації, галереї районного Будинку культури та Музеї Гуцульської різьби Юрія Павловича.

 

Програма наступного, основного дня, виглядає так:

8.00 – розгортання експозицій народних умільців та ярмарка-продажу тваринницької продукції;

11.30 – святкова хода від вулиці Богдана Хмельницього до амфітеатру «Буркут»;

12.15 – урочисте відкриття фестивалю-ярмарку «Гуцульська бриндзя», запалення полонинської ватри;

12.45 – огляд експозицій виставок народних умільців населених пунктів та ярмарки-продажу тваринницької продукції вівчарства; майстер-клас із приготування гуцульських страв; благодійний аукціон; плетіння маскувальної сітки;

14.00-17.00 – виступи самодіяльних колективів Рахівщини;

17.00-24.00 – концертно-розважальна ього річ за участі ього річ го артиста України Олександра Садварія, Національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю» Гуцулія» та гурту «Рокаш». «Гуцульська бриндзя» цьогоріч буде не тільки цікава, але й доброчинна, адже у рамках фестивалю відбудеться благодійний ярмарок зі збору коштів для лікування та матеріальної підтримки учасників АТО.

 

Прес-служба Закарпатської ОДА

"Тіні забутих предків" – фільм, про який не забувають ось уже півстоліття!

afishka4 вересня за сприяння обласного організаційно-методичного центру культури в залі Закарпатського академічного обласного театру ляльок "Бавка" відбудеться святковий показ українського художнього фільму "Тіні забутих предків" – з нагоди 50-річчя від дня його прем’єри.

 

Знакову для вітчизняного кінематографу стрічку зняв відомий режисер Сергій Параджанов. Сценарій до фільму написав у співавторстві з корифеєм закарпатської літератури Іваном Чендеєм, у котрого режисер гостював майже місяць.

 

Зйомки фільму здійснювали у справжніх гуцульських хатах та на околицях села Криворівня Верховинського району на Івано-Франківщині, де, власне, і написав однойменну повість Михайло Коцюбинський. Загалом, робота над стрічкою тривала більше року. Як згадував сам Сергій Параджанов: "Це був рік життя, прожитий біля вогнища, біля джерела натхнення. Це незвичайний край, який треба пізнавати й вивчати у всій його чарівності".

 

Фільм відзначено низкою престижних нагород і схвальними відгуками критиків та метрів кіномистецтва. Зокрема, відомий сербський режисер Емір Кустуріца у 2010-му році в одному з інтерв’ю зізнався, що вважає Сергія Параджанова геніальним режисером, а "Тіні забутих предків" – найкращою кінострічкою, знятою досі.

Початок показу о 17.30. Вхід вільний.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

В Ужгороді відбудеться виставка художниць із Маріуполя

unnamedУвага! Маріуполь на межі...! Так називається виставка двох художниць, які живуть і творять в цьому місті на південному сході України. У спробі передати відчуття жителів прифронтової зони, свій «погляд зсередини», вони протягом року обійшли безліч місць, які змінили свій вигляд з початком бойових дій.

 

Свої роботи представлять Украiнцева Олена - мешканка Маріуполя, студентка Харківської Академії дизайну та мистецтв та Торкаєнко Ганна - педагог і художник з Донецька, яка вже більше року живе і працює в Маріуполі. Всі роботи, представлені на виставці - натурні. Для того, щоб їх створити, Олена і Ганна виїжджали на блокпости, в бойові частини, спілкувалися з людьми, малювали бійцям портрети "на згадку" - адже багатьом хотілося відправити рідним подарунок.

 

Під час роботи вони поринули в побут військового поселення. Це не фоторепортаж. Це художнє переосмислення навколишньої дійсності, засноване на побаченому, на особистому спілкуванні з жителями міста та бійцями, які перебувають на передовій, спроба передати їх емоції, сподівання, надії, характер. Ця виставка про місто. Про місто, яке вже рік на межі війни і миру, спокійного життя і військових дій.

 

«Подивіться на життя Маріуполя нашими очима», - закликають художниці. В Ужгороді твори експонуватимуться в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту. Відкриття виставки 11 вересня.

Закарпатці проводжали літо під колоритне звучання трембіт

1130 серпня, в останню неділю літа на Міжгірщині вдбувся обласний фольклорно-туристичний фестиваль "На Синевир трембіти кличуть".

 

Розпочалося свято із запального виступу Луганського обласного козачого кінного театру, який приїхав на запрошення голови Закарпатської ОДА. Неподалік національного природного парку "Синевир" актори-вершники організували шоу, базоване на козацьких бойових традиціях і сповнене захопливими акробатичними трюками. Як розповіли самі театрали, донедавна в такому напрямку працював і театр у Запорізькій області ("Запорізькі козаки"), та наразі їхній колектив – єдиний в Україні.

 

Після показового виступу Луганського обласного козачого кінного театру, трембіти покликали численних гостів – як місцевих, так і з-за меж Закарапаття – до озера "Синевир". До відвідувачів фесту приєднались і обласні, районні та місцеві керівники. Разом вони пройшли майже 800-метровий шлях угору, вздовж якого були розташовані оригінальні презентаційні намети сільських громад Міжгірщини.

 

Нарешті – Синевир,найглибше озеро Закарпаття та Українських Карпат, чи не найживописніший куточок краю та, за визначенням експертів, одне з "Семи природних чудес України".

 

Офіційну делегацію переправили через озеро дерев'яними плотами на протилежний берег – до головної локації фестивалю.

 

За тим, відбулося урочисте відкриття свята. Привітав присутніх керівник області Геннадій Москаль, котрий, власне, започаткував цей фестиваль ще в 2001-му році. З 2009-го, через відсутність підтримки, свято не проводили. Зараз же голова ОДА взявся реанімувати фест, повважавши його цікавим для гостей і потрібним для місцевого населення.

 

"Приїжджаючи на Міжгірщину, для туриста важливо не просто насолодитись краєвидами та кухнею, але й відчути певний зв'язок із місцевістю, осягнути її самобутність. І що, як не клич трембіт та закарпатські співанки можуть посприяти цьому?  – пояснює Геннадій Москаль. – З іншого боку – це хороша нагода для місцевих народних умільців, виробників і підприємців рекламувати свої товари та послуги".

 

Після вітального слова керівник краю виконав приємну місію і нагородив почесними грамотами ОДА двох місцевих музик, котрі присвятили своє життя грі на улюблених інструментах – сопілкареві Юрію Марковичу та трембітареві Івану Скунцю.

 

Святкову програму продовжив концерт за участі провідних фольклорних колективів Міжгірського, Воловецького, Рахівського, Тячівського, Іршавського, Виноградівського, Свалявського, Мукачівського й Ужгородського районів. На останок, звеселили публіку відомі співочі закарпатці Іван Пилипець та Іван Попович.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

А Ви спали з жінками?

Andrіj Lyubka Spati z zhіnkamiА чи доводилося Вам спати з жінками? Виглядає доволі таки провокативно, інтимно та занадто особисто. Медаль має дві сторони, а у випадку Андрія Любки це книга, назва якої «Спати з жінками» звучить неоднозначно. Андрій Любка – український поет, есеїст та перекладач. Ознайомитися з його творчістю мене дещо змусили. «Затягли», так би мовити, на презентацію книги друзі, запевнили, що я не пошкодую.

 

Перше враження доволі таки позитивне. Молода людина, яка обожнює літературу та має гарно поставлений голос, що до речі, дуже важливо. В Інтернеті віршів Любки взагалі не сприймала, а от декламування вголос то вже геть інша справа. Опісля віршів письменник зачитав декілька есе. Так, я зацікавилася. Неочікувано для себе вирішила й собі придбати збірку, аби прочитати все від першої до останньої сторінки.

 

Вдома оглядаю палітурку: на обложці фото самого Андрія Любки, та назва, яка написана червоною помадою. Дизайн найпростіший та дещо відштовхуючий як на мене, але ж головне не обгортка цукерки, а її начинка.

 

Недарма есеїст обрав саме таку назву. «Спати з жінками» є улюбленим віршем Андрія Любки, який написав американський поет Кеннет Кок. Також, це назва есе, якому випала нагода містити в собі останні друковані рядки збірки. В ньому Любка розповідає про спання з жінками в буквальному сенсі й справді засинати з жінками в одному будинку, кімнаті чи вагоні: «На трьох полицях (чудова совєтська назва для місця сну, чи не так?) спали жінки, на правій горішній – моє місце. Захмелілий чи то від львівського хмелю, чи то від поетичної ситуації, я романтично пробурмотів: «Спати з жінками»…

 

Книга містить в собі п’ятдесят невеличких історій, та є, як зазначає сам Любка, не провокаційною, адже там відсутні лайливі слова та еротичні сцени. Це й справді збірка розповідей про людей, подорожі, улюблені місця та Україну.

 

Кожне есе я втягувала в себе як губка. Обов’язково підкреслювала цитати, аби не забути чого мене навчила книга. Тематика – найрізноманітніша та географічно необмежена: від Виноградова до Відня. Одразу помітила, що  історії змушують змінювати вираз мого обличчя, викликають то посмішку, сум, здивування чи суперечливість. Дуже вдало на мою думку, адже різноманітні емоції від книги викликають безпосередньо інтерес до неї. Оскільки книга не є поєднана одним сюжетом, тому то читач знову й знову потрапляє в геть іншу ситуацію.

 

Часто боліли очі, тому відкладала «Спати з жінками» на підвіконник, де красуються мої улюблені книжки. А збірка так і манила до себе, мовляв, мені занадто мало її, а їй замало мене. Неначе давній друг, якого можна носити в сумці та читати на парах. На сторінках я знаходила себе.

 

«Спати з жінками»  - це розповіді, які навчають. Тобто тут можна знайти не тільки життєвий досвід, а й отримати знання про Фрідріха Ніцше чи історію Балкан, до прикладу. Андрій Любка видав збірку не тільки про себе, а й про всіх та абсолютно про все. Книга пронизана думками есеїста та покликана задуматися над тим, чого раніше навіть не приходило в голову: «У Вівальді, в його «Порах року» немає народження й смерті, є життя, але його рамок – народження й смерті – немає. Н-е-м-а-є. Я ладен був посивіти, коли зрозумів це».

 

Наприкінці хочеться відзначити, що збірка історій «Спати з жінками» варта того, аби носити її з собою та хоча б ненадовго огортатися в чужу творчість. А чужа творчість надихає.

 

Анжела МАКОГІН, студентка відділення журналістики УжНУ

 

Закарпатські лялькарі відкривають новий сезон

REPERTUAR LYALKI 09 201530 серпня, у неділю – відкриття 35-го театрального сезону Закарпатського академічного обласного театру ляльок!

 

На сцені  театру – ПРЕМ’ЄРА  вистави для дітей дошкільного та шкільного віку „СПІВОЧЕ ПОРОСЯТКО майже детективна історія” Сергія Козлова, Володимира Підцерковного.                                                                      

                                                                   

Режисер-постановник вистави – заслужена артистка України Наталія ОРЄШНІКОВА, художник-постановник - Паола ПОЛУДЕННА, художник по світлу – Ірина ОСОКІНА, композитор – Олександр  ДЮРЕ.

 

Грають актори: Світлана Кобзиста, Юлія Чеховська, Микола Карпенко, Олександр Бєліков.

 

Початок  традиційно, об 11.00 та 13.00 годин. Перед початком у входу до театру на площі Театральній, 8 – розважальна програма для малечі.

 

Закарпатські лялькарі з нетерпінням чекають на  своїх прихильників, підготували для них нові вистави та інші цікаві події у новому, 35-му театральному сезоні!       

Останні новини

Усі новини

us1

Популярні новини

27 квітня Валентині Глюк-Александровій міг би виповнитися 61 рік. Але взимку зірка цієї чарівної жінки засяяла вже на Небі. Ро...
Вже дев’ять місяців у Закарпатській обласній філармонії успішно діє проект «Музика вихідного дня».
У Перечині проведуть обласне свято словацького народного мистецтва "Словенска веселіца". Свято відбудеться у неділю, 13 вересн...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS