У Чехії представили книги закарпатських письменників

ZZZZВперше за 21 рік українська делегація взяла участь у міжнародній виставці «Світ книги-Прага». На національній експозиції «Український дім» презентуються книги від закарпатських та українських видавництв, письменників, а також наукові видання бібліотеки.

 

З 14 по 17 травня у столиці Чехії проходить міжнародна виставка «Світ книги Прага», де книговидавці та письменники з цілого світу представляють свою книжкову продукцію. Обласна бібліотека однією з перших підтримала ініціативу заявки України на міжнародному рівні і долучилася до партнерства із головою громадської організації «Наш Рід» Юрієм Ключівським, котрий і був автором ідеї участі України на цій події.

 

«Коли ми прийшли на виставку, причому ми це зробили, як тут не прийнято, без попередньої домовленості, а просто постукали в двері, і сказали, що ми б хотіли організувати національний український павільйон, то нам сказали: «Заходьте! Ми вас чекали 21 рік, де ви так довго ходите?» Нам це було дуже приємно, нам пішли на зустріч буквально в усіх питаннях», - зазначив Юрій Ключівський.

 

Закарпатські письменники, видавці та бібліотека достойно представляють Україну на цій експозиції. А директор головної книгозбірні області Олена Канюка із директором публічної міської бібліотеки м. Млада Болеслав Вєрою Коваріковою 15 травня підписали  Меморандум про співпрацю. Але неофіційне партнерство між цими бібліотеками триває вже понад півроку. Протягом 6-ти місяців бібліотеки м. Мл.Болеслав та Закарпатська обласна бібліотека збирали книги, а потім обмінялися ними. Таким чином, фонди книгозбірень поповнились українською та чеською літературою. В рамках міжнародної співпраці обласна бібліотека і надалі продовжує збирати українськомовну літературу для української громади в Чехії.

 

Джерело: Заголовок

Сьогодні лідер "Океану Ельзи" святкує власне 40-річчя

vakarchukЛідер «Океану Ельзи», композитор та громадський діяч Святослав Вакарчук сьогодні, 14 травня, відзначає 40-річний ювілей.

 

«Факти» підібрали найкращі цитати музиканта про Україну, життя, війну та політику:

– Патріотизм — це любов. Люблять не за щось, а тому що не можуть не любити. Не дивіться на Україну, як на землю своїх батьків. Дивіться на неї, як на землю своїх дітей. І тоді прийдуть зміни…

– Свобода вибору відрізняє людину від інших живих істот. Пам'ятаймо про це. І не тільки сьогодні.

– Потрібно кожному змінювати щось у собі. Якщо ти станеш іншим, і навколо тебе мільйон людей стануть іншими, то і країна почне змінюватися.

– Людина, яка немає принципів — ніколи не стане щасливою… Нація, яка не має принципів — ніколи не стане успішною.

– Диявол у кожного свій, а Бог у всіх один.

– Я став вільною людиною не тому, що добився успіху… Я добився успіху тому, що став вільною людиною. – Найголовніший ефект від благодійності та волонтерства — не зібрані гроші, а те, що ми вчимося бути відповідальними.

– Війна завжди змінює свідомість націй. Одні починають ще більше боятись. Інші — більше не бояться нікого. Як буде з нами? Залежить від нас самих.

– Ніяка імперія не асимілює націю, яка збудувала свій Храм! Ніяка армія не поставить на коліна народ, в якого є своя Книга!

– Зброя — це не обов’язково пістолет. Стріляти можна всім: словом, справами, вчинками.

– Казати «політикою мають займатись політики» – це те ж саме, що казати «народжувати дітей мають вагітні».

Джерело: Експрес онлайн

В обласному центрі проходять "Ерделівські читання"

113-14 травня Закарпаття приймає вчених-мистецтвознавців з шести країн у рамках науково-практичної конференції "Ерделівські читання".

 

Захід проходить за підтримки Міністерства освіти і науки України, Закарпатської облдержадміністрації, управління культури Закарпатської ОДА та Закарпатського художнього інституту, який, власне, є ініціатором та організатором конференції.

 

Кількісно переступивши десяток, за час свого існування конференція виросла якісно від внутрішньовузівських масштабів до міжнародних і нині є однією з найпрестижніших фахових конференцій в Україні.

 

Цьогоріч про участь у заході заявили більше ста доповідачів – іменитих дослідників та діячів культури й мистецтва України, Словаччини, Чехії, Угорщини, Швейцарії та Китаю. Це, зокрема, академік НАН України Микола Мушинка (Словаччина), директор Слов’янської бібліотеки Національної бібліотеки Чеської Республіки Лукаш Бабка (Чехія), декан факультету історії та теорії мистецтва ЛНАМ Ростислав Шмагало, проректор Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олена Оленіна.

 

Впродовж двох днів учасники виголошуватимуть власні доповіді в чотирьох тематичних секціях: "Мистецтвознавство та культура", "Педагогіка та мистецька освіта", "Актуальні проблеми образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і дизайну», "Сучасний художній процес".

 

"Ми раді, що наш інститут учергове зумів підготувати майданчик для обміну думками між провідними вітчизняними вченими та дослідниками з закордону. Це ще раз підтверджує, що Закарпаття залишається одним із найпотужніших культурних центрів України. – каже ректор Закарпатського художнього інституту Іван Небесник. – Участь у "Ерделівських читаннях" – цікавий і потрібний досвід для всіх доповідачів, а крім того – для наших студентів, адже за наслідками конференції ми публікуємо збірник праць, особливо цінних для всіх, хто вивчає та досліджує історичні та сучасні мистецькі явища".

 

Науковими доповідями та дискусіями конференція не обмежиться: в програмі передбачено презентації довідкових видань і художніх альбомів та відвідання учасниками інших культурно-мистецьких заходів.

 

Травневі читання організовують на честь основоположника закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі – традиційно, до дня його народження 25 травня. Восени ж цьогоріч, а саме 19 вересня мистецька спільнота краю відзначатиме 60-річчя пам’яті видатного митця.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Влітку всіх закарпатських митців запрошують на фестиваль Шевченка

afisha22-23 серпня у селі Моринці на Черкащині відбудеться Всеукраїнський фестиваль "Ше.fest-2015".

 

Перший такий захід з ініціативи молодіжних громадських організацій та за підтримки Міністерства культури України відбувся торік – на честь 200-річчя Тараса Шевченка.

 

Цьогорічне свято проходитиме під гаслом "Еволюція твого духу!". Як зазначають організатори на офіційній сторінці фестивалю, його мета - продемонструвати, що за останній рік еволюціонувала не лише країна, змінився кожен з нас: став більше розуміти, цінувати життя, близьких, рідну землю. "Ми знову намагатимемось відкинути всі штампи та відкривати нового Шевченка – молодого, привабливого, сучасного; осягнути Тараса-поета, Тараса-художника, Тараса-борця; пропустити крізь себе історію його життя".

 

На відвідувачів "Ше.fest" чекає насичена програма: мистецькі лексії та дискусії, літературні читання віршів Тараса Шевченка й учасників фесту, музична частина, яка, зокрема, передбачає виконання творів Шевченка у реп та рок стилях, театральні перформанси і нічні покази українського кіно, численні майстер-класи, демонстрації українських бойових мистецтв, зустрічі з військовими, запалення ватри та екскурсії малою батьківщиною Кобзаря.

 

До участі у фестивалі запрошують закарпатських митців, артистів, майстрів і всіх шанувальників Тараса Шевченка (деталі на shefest.org.ua)

 

Також у рамках "Ше.fest" відбудеться благодійний збір коштів на підтримку українських бійців. Торік, приміром, фест відвідало близько 5 тисяч гостів, завдяки яким організатори зібрали майже 20 тисяч гривень і долучили їх до купівлі тепловізора для прикордонної застави "Оршанець" (Свердловський р-н, Луганська обл.).

 

Управління культури Закарпатської ОДА

 

Психолог Тетяна Хорошилова з Макіївки: «Відчула себе «біженкою», коли довелося звернутись по допомогу для дитини»

3Пишучи матеріали про переселенців із зони АТО, я бачила і розпач, і тугу за колишнім життям, і страх, і розчарування. А наступна наша героїня – Таня Хорошилова – натомість завжди просто світиться оптимізмом. Вона приїхала до Ужгорода з Макіївки, залишивши там родину, роботу і загалом комфортне налагоджене життя.

 

«Які тут кав’ярні! – захоплено ділиться першими враженнями від міста Тетяна. – У нас у Макіївці всього одна кав’ярня хороша була в центрі міста, а тут їх повно на кожному кроці. У кожної свій неповторний інтер’єр, свої «родзинки». Я обходила, мабуть, їх усі, бо дуже люблю хорошу каву, не уявляю собі, як почати без неї день! Словом, кавою мене Ужгород підкупив одразу».

 

Але яскрава посмішка сходить з обличчя Тані, коли я прошу розповісти про її життя в Макіївці. Видно, що навіть їй, психологу за фахом, непросто переосмислити різку зміну в житті її родини. У Макіївці Таня працювала на двох роботах: психологом в обласному тубдиспансері та у відділі кадрів перинатального центру Макіївки.У травні минулого року залізничний вокзалу Донецьку обстріляли, були перші жертви. Тоді Тетяна звільнилася, зібрала речі й разом із сестрою та 10-річною донькою виїхала з міста. Зробити це було непросто, на вокзалі у Донецьку в ті дні спостерігалася справжня паніка: люди намагалися за всяку ціну дістати квитки на поїзди, сварилися з персоналом вокзалу і між собою.

 

«Ми вже знали, що будемо їхати до Ужгорода. В цьому місті жили наші рідні, котрі переїхали ще кілька років тому. Вони й приютили нас на перших порах. Везли ми із собою дуже багато речей, бо були налаштовані залишитися в Ужгороді надовго. Власне, ми і до війни збиралися сюди переїжджати, нам лікарі радили. Річ у тім, що у моєї 10-річної доньки алергія на цвітіння амброзії. У нашому місті її було дуже багато, тож з літа по пізню осінь дитина не могла нормально жити. Нам вже давно рекомендували переїхати, казали, зокрема, що на Закарпатті хороші для цього умови, мало амброзії. Вже потім тут я чула, що вам здається, що тут її теж багато. То я  вам скажу, що її в Ужгороді, порівняно з Макіївкою, вважай, взагалі не має. Донька нарешті все минуле літо спокійно жила.

 

До Ужгорода ми прибули у червні, ще тоді, коли переселенців тут було зовсім мало. Та вже тоді ріелтори при пошуку квартири нам радили: не кажіть, що ви з Донбасу. Я цього не розуміла, завжди чесно зізнавалася, звідки приїхала. Одного разу на цьому і попеклася, бо попали ми на такого господаря квартири, котрий взяв завдаток, сказав почекати два тижні, поки він не закінчить ремонт, а потім заявив, що відмовляє нам. Я до сих пір на нього дуже серджуся, хоча розумію: якби не той випадок, ми би не знайшли сьогоднішньої нашої квартири з чудовою господаркою, котра дуже приязно до нас поставилася і не піднімала нам орендну плату навіть тоді, коли всі у місті почали це робити.

 

Крім цього випадку, жодного разу не зіштовхувалися з поганим до нас ставленням. Але я людей і не звинувачую. Пам’ятаю, коли у Макіївку почали приїжджати біженці з Нагорного Карабаху, ми нічим особливим їм не допомагали. Я не пригадую, щоб ми організовувалися, аби їм допомогти, чи якось особливо їм співчували. Тому я розумію все». 

 

Донька Тетяни нині навчається в ужгородській лінгвістичній гімназії, дуже задоволена школою. Разом з нею навчаються ще кілька дітей з родин переселенців, ставлення до них дружнє. Мовного бар’єру дитина не відчуває, бо вона і в Макіївці навчалася в українській школі. Вже знайшла багатьох друзів в Ужгороді і Тетяна. «Я не знаю, скільки років мені знадобиться для того, щоб я могла сказати, що я ужгородка. Та, вважаю, головне бути просто хорошою людино, корисною для суспільства. Я вдячна Богу, що не мала важких життєвих випробувань. Бо усе це я не вважаю випробуванням. Ми живі, здорові, маємо, що їсти. Гріх скаржитися на таке життя.

 

Хоча спочатку, зізнаюся, було дуже важко. Був момент, коли здалося: життя закінчилося. Це трапилося, коли ми з часом витратили всі заощадження, і я змушена була піти у дім милосердя «Карітас», аби попросити для доньки осіннє взуття. Мені там сказали: звичайно, допоможемо, а потім ще продуктів дали. Тоді я раптом розплакалася. Відчула свою безпорадність. До цього часу я не розуміла, чому люди допомагають незнайомим. А тоді мені теж захотілося віддячити добром на добро і комусь допомогти.

 

Офіційної роботи в мене поки немає, у центрі зайнятості вакансії пропонують, але вони, на жаль, виявляються уже зайнятими. Тому я вирішила переключитися на громадську роботу, хоча досвіду жодного не маю. Ми з іншими переселенцями створили громадську організацію «Закарпаття-Донбас». Тепер у нас стільки задумів! Та найперше хочемо вирішити найгострішу проблему всіх переселенців – відсутність житла. Ми розуміємо, що в межах Ужгорода вільної землі немає, тому просимо владу передати нам невикористаний житловий фонд, якусь запущену недобудову, яку за допомогою міжнародних коштів та власних сил могли би відбудувати. Якщо не вийде, шукатимемо землю для будівництва за межами Ужгорода. Можливо, у перспективі  у нас вийде не лише переселенців житлом забезпечити, а і всіх, хто цього потребує. І хоч зараз ми натикаємося на дуже багато бюрократичних перепон, я все ж дуже сподіваюся, що колись побачу результат своєї роботи. Аби люди, котрі вимушені були покинути свої домівки, могли нарешті знайти себе і знову підняти голову».

 

Тетяна Літераті, ГО «Щасливі діти»

 

У Хусті відбувся унікальний концерт музичних інструментів

2b379e2 abnir quco8Студенти Донецької, а зараз Львівської музичної академії, лауреати Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів Володимир Панюс та Анастасія Голуб у парі дали незабутній концерт для хустян.

 

Пошановувачі живого звуку, любителі гітари та домри мали змогу насолодитися живим звучанням класичних творів та творів сучасних авторів у виконанні гітариста, корінного хустянина Володимира Панюса та його партнерки, яка підкорила собі домру, Анастасії Голуб. Ініціатором та організатором концерту виступила директор Сокирницької дитячої школи мистецтв Оксана Панюс, мама Володимира.

 

"Про цей виступ я вже давно думала. Але за браком часу діти не мали змоги тут виступити. Вплинули і події на сході України, у зв’язку з чим після трирічного навчання у Донецьку вони перевелися у Львів. І постійні виступи на державному та Міжнародному рівні", - каже пані Оксана, яка, до речі, передала свій музичний талант синові, позаяк сама – гітарист.

 

Проте оминути концертом рідне місто все таки студенти не змогли. Після виступів у Росії, Білорусії, по Україні Хуст прийняв їх по-особливому тепло і привітно. Шалені оплески, море овацій та вигуків «на біс» надовго запам’ятаються музикантам як вдячність за гру, за хороший настрій та теплу атмосферу.

 

"Ми виступали у багатьох містах, на різних сценах, але так, як вдома, не буває ніде, - зізнається гітарист-віртуоз Володимир. – Ми грали рідним. Бо після великого міста, тисяч незнайомих людей у місті, де ти народився, всі здаються рідними. Це зарядило нас на позитив, впевненість, на подальші звершення і нові музичні ідеї".

 

Джерело: Голос Карпат

У Голландії милувалися роботами закарпатської художниці

170Захоплення живописом поступово переважило і перетворилося у справу життя. У 2002 році художниця дебютувала з першою персональною виставкою в Мукачеві

 

3 травня, у голландському містечку Laag-Keppel відкрилась виставка під назвою "Нічийна земля". Як йдеться у прес-релізі, на виставці представлені роботи, що знаходяться "між мистецтвом та життям, між казками та повсякденною реальністю".

 

У цій міжнародній творчій імпрезі бере участь і берегівчанка Агота Вереш (Agota Veres) разом з колегами з інших країни - George Meertens, Maries Hendriks, Mark Kramer, Monika Dahlberd, Ronald de Ceuster, Thijs Linssen, Toon Laurense.

 

Агота Вереш - за освітою акторка і час від часу бере участь у виставах Берегівського угорського театру. Перші уроки образотворчого мистецтва отримала від батька – Петра Вереша. 

 

У 2009 році відбулось відкриття персональної виставки живопису Аготи Вереш "Пошуки" в художній галереї "НЕФ" Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника в рамках проведення "Днів угорської культури в Україні".

 

Джерело: Karpatnews

В Ужгород приїде молода поетеса

109Вікторія Дикобраз їде до Ужгорода - й не просто ж так, а з новою-першою збіркою своїх текстів "Семантика...".


"Ужгороде, ну, ти ж пам"ятаєш як прекрасно й професійно ця дівчина читає свої вірші? А тут ще й цікава розмова з поеткою й книгу придбати можна", - зауважують організатори.

 

Зустріч з молодою поетесою відбудеться в Ужгороді вже цієї неділі, 10 травня. 

 

Модератор - Ольга Беца.

 

Джерело: Заголовок

Закарпатський "Будинок з химерами" знаходиться в Нижньому Солотвині

IMG 4008На Закарпатті є свій власний «Будинок з химерами». Хай і не співвідносний з будинком архітектора Владислава Городецького у Києві, який завдяки своїй незвичності отримав саме таку назву. Але не менш цікавий. Селяни Нижнього Солотвина на Ужгородщині, біля якого в дачному масиві розташовано незвичну споруду, називають її «будинком зі сміття». Але у "ошколованих" містян, які зрідка забрідають в ці краї, він викликає асоціації з феєричною архітектурною творчістю Антоніо Гауді. Не такою масштабною і професійною, але, в контекстах Закарпаття, не менш цікавою...

 

Познайомитися з цим народним самородком від дачної архітектури нам, по суті, не вдалося – він спершу вийшов  до тих, що подолали на велосипедах відстань від Ужгорода до Нижнього Солотвина саме з метою познайомитися з його будівельним витвором, але потім повернувся до будинку і вже більше не показувався – не перешкоджав оглядати своє житло, але й в гіди не підрядився. Тож роздивлятися химерний осідок цього некомунікабельного дивака довелося самотужки...

Цей будинок справді вражає. І навіть будучи схованим в зелені і кривизнах старих виноградних лоз , він навіть здалеку зразу впадає у вічі серед типовості місцевих дачних споруд – помітними здалеку кольоровими плямами і незвичними фактурами. Зблизька ж він стовідсотково підтверджує, що ті, хто добирався до нього зі своїх власних далечіней, зробили це не намарно. Роздивлятися кожен елемент цієї дивної будівлі можна довго – їх багато і вони практично не повторюються. І навіть якщо йдеться про десятки барельєфних облич, якими в кількох місцях оформлена споруда, то всі вони неповторювані – кожне зі своїм виразом обличчя і різними його рисами. І об’єднані лише спільною для всіх дивною неусміхненістю.

Крім них у стіни будинку вмуровано десятки, якщо не сотні, різних елементів чи фрагментів. Тут і звичайні пластмасові ляльки, і керамічні тарілки та радіотехнічні плати, фрагменти старовинних барельєфів і навіть пластмасова фігурка неандертальця з популярної при «совку» іграшкової серії. Старі, пофарбовані в різні кольори, справді взяті десь зі звалища різнорозмірні віконні рами, дроти і арматури, що стирчать з нерівних стін, нахилений хрест, об’ємно вписаний  в сонм сірих неусміхнених ликів, що наче вирвалися з якогось похмурого потойбіччя, лише увиразнюють ірреальність сприйняття цієї химерності. Десь поміж ними – велике око або великий рот, що рельєфно проступають з бетону. В іншому місці – вмуровані в стіну сковорідка чи дерев’яний корпус старого годинника, те, що залишилося від фотоапарата «Любитель 100», переіржавіла труба з вентилем чи звичайний кип’ятильник як символи цієї матеріальної цивілізації. На балках і кроквах – старі номерні знаки з уже неіснуючих авто. Камені, уламки черепиці, напливи бетону та зрізи труб в стінах і проіржавілі ґрати на вінах. Через які так хочеться зазирнути всередину світу, який там, всередині, за цими вікнами і цими стінами точно має бути не менш дивним...

У надзвичайному хаосі та сумбурі – якась спільна ідея, якась дивна гармонія, витворена генієм творця, який ховається в цій нестандартності від явно недружнього йому довколишнього світу. Ця гармонія хаосу, ці вмуровані і вимурувані лики і символи, ця кричуща самотність в суєті довкілля ще чекають на своїх мистецтвознавців і психіатрів. А наразі приходять лише перші нечасті туристи...

Він міг би на них заробляти, а надто, якщо б погодився на публічність – якщо не розповідями про свій витвір, то, бодай, просто збиранням плати за оглядини. Аби витратити ці гроші на себе або вкласти їх в подальшу розбудову своєї нижньосолотвинської дачної «саграда фамілія». Натомість, він воліє ховатися і жити своїм власним життям. Якому, схоже, з його власної «вини» вже незабаром бракуватиме саме того, чого він шукав – можливості самореалізації, усамітнення і спокою.

 

Джерело: Закарпаття онлайн

На Закарпатті гостювали співаки зі Швейцарії

42 травня в Закарпатській обласній філармонії відбувся спільний виступ академічного камерного хору "Кантус" та виконавців зі Швейцарії.

 

Концерт став вінцем тижневого майстер-класу, в рамках якого гості переймали досвід в одного з провідних співочих колективів Закарпаття. Подібні навчання "Кантус" проводить із 2000 року, проте в таких масштабах – із тривалими репетиціями та спільним виступом на великій сцені – традиція останніх п'яти років. І хоча перший майстер-клас учасники хору надали в Швейцарії підчас свого концертного туру, на подальші навчання швейцарці вже приїздили до  Ужгорода. Так, усього за сприяння швейцарської асоціації "Мережа Швейцарія – Закарпаття/Україна" в гостях у "Кантуса" побували понад 200 виконавців.

 

Цьогорічний концерт побудували на творах видатного російського композитора Олександра Гречанінова, що досі не звучали в Ужгороді – це частини "Страсної седмиці" для хору a capella у виконанні господарів сцени та "Missa Festiva" для хору й органа в спільному виступі майже півсотні учасників.

 

Засобами музичного мистецтва артистам вдалося відтворити красу та глибину молитви: від сумовито-покаяльної – до радісної і торжественної. Зал аплодував стоячи.

 

"Враження від сьогоднішнього виступу хору "Кантус" можна порівняти хіба що з причастям", – поділився Юрій Глеба. Начальник управління культури Закарпатської ОДА подякував і гостям за їхнє зацікавлення закарпатською, українською культурою, адже такі приязні стосунки – завжди в ціні й надто сьогодні, коли Україна прагне сповна відкритися світові.   

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Останні новини

us1

Популярні новини

Цими днями на закарпатті значно потепліє. Рятувальники попереджають про сніголавинну небезпеку.
Свою роботу ярмарок розпочав на площі Театральній.
На вул. Лаврищева в Ужгороді роками не вирішується проблема стихійного сміттєзвалища...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS