Ужгородський замок причарував закарпатського туриста

IMG 049618 травня у світі відзначили Міжнародний день музеїв. Цього дня більшість музеїв працює безкоштовно і залюбки показує свої виставкові зали відвідувачам. Цими вихідними щорічне свято музейництва не оминуло й Ужгородський замок і Закарпатський краєзнавчий музей, де цілий день охочі могли побачити неоціненний скарб історії.

 

Упродовж дня відвідувачі й туристи нашого міста гуляли по території замку під звучання старовинної музики, яка ніби переносила їх в історичне минуле, фотографувалися та активно спостерігали за самодіяльними виступами різноманітних колективів на замковій території.

 

Кожен охочий мав змогу побачити експозиції Закарпатського краєзнавчого музею та відвідати тематичні виставки, які там діяли. Традиційною була експозиція відділу природи, яка займає шість залів. Тут подано фізико-географічну характеристику області, дані про гірські перевали, водну систему, ландшафтні зони, флору і фауну та багато іншого. Тут можна побачити найрідкісніших представників природи Закарпаття.

 

Експозиція «Древній замок над Ужем» – історія Ужгорода та Ужгородського замку. Охоплює період від древнього кам’яного віку до XVIIIстоліття. Тут експонуються знаряддя праці, прикраси від первіснообщинного ладу до часу захоплення угорськими племенами краю та входження його до складу угорського королівства. Широко представлена історія замку за часівволодіння родинами італійськихграфівДругетів та угорського магната МіклошаБерчені. Відображеноподії, пов’язані з історієюУжгородського замку в періоднаціонально-визвольноївійниугорського народу під проводом ФеренцаРакоці ІІ у 1703 – 1711 роках.

 

У відреставрованих залах і каплиці колишньої Духовної семінарії Ужгородського замку розташована експозиція з історії релігії та духовної культури Закарпаття. Все це супроводжують розписи замкової каплиці на релігійну тематику, виконані 1857 році художником Фердинандом Видрою.

 

Проходячи далі, увагу привертає виставка ікон і старовинних книг XVI – початку XX століть. Тут експонуються цінні ікони XVIII початку XX століття та стародруки XVII – XIX століть. Під вітринами можна побачити Львівські стародруки: Євангеліє (1641 р.), Тріодь пісна (1664), Тріодь цвітна (1642), Тріодіон (1701) і Київські: Тріодь пісна (1640), Тріодь цвітна (1631) та інші. Найбільше увагу привертає ікона «Тайна вечеря» 1886 року.

 

Представлена також експозиція «Холодна і вогнепальназброяXVI – початку XX століття з фондовихколекційЗакарпатськогокраєзнавчого музею». Тут експонуються 60 зразківзброї у хронологічнійпослідовності за видами та місцемвиготовлення. Найширше представлена холодна зброя: ножі, кинджали, мечі, шпаги, списи, алебарди, сокири, булави, перначі та інші. Звогнепальноїзброїможна побачити мисливськірушниці, пістолети, карабіни, тромблони, а такожпорохівниці.Їх доповнюють зразки захисного озброєння стародавніх воїнів – кіраси, шоломи.

 

Цікавою виявилась експозиція «Час розкидати каміння. Час збирати каміння», яка представляє колекцію годинників другої половини XIX – XX століття. «Експонати збирались і закуплялись працівниками музею ще з 1960 – х років від приватних осіб, а також збирались упродовж багатьох років», – каже одна із працівниць Краєзнавчого музею. У фондах нараховується 91 годинник, значну частину яких займають кишенькові. Масово їх виготовляли до 1930 – х років, а потім їх замінили на ручні. Тут увага прикута до сонячного годинника, яким колись послуговувалось людство, а також до годинника-свічки, який має позначки для вимірювання часу через згорання парафіну. Загалом, у зібранні представлені годинники зі Швейцарії, Австрії, Німеччини, Франції, Нідерландів, Росії, СРСР і т. д. Виконуючи свою основну функцію, в колекції музею є годинники, які є художніми та ювелірними виробами з унікальним гравіюванням і мають значну цінність завдяки вишуканому дизайну.

 

Чимало відвідувачів зібрала експозиція меморіальної кімнати-музею президента Карпатської України Августина Волошина. Тут можна ознайомитись із біографічними даними президента Карпатської України, зокрема дитинством та юнацькими роками. Тут також представлені оригінальні матеріали про його педагогічну, наукову, публіцистичну, видавничу, письменницьку, громадсько-культурну, благодійну і священицьку діяльність. Привертають увагу меморіальні реліквії – його тестамент, документи, вилучені у нього під час арешту 15 травня 1945 р. у Празі, копія останнього прижиттєвого знімку А. Волошина у московській Лефортівській в’язниці та інше. Експонуються кольорові світлини історичних місць, пов’язаних із життям і творчістю А. Волошина, книги про його життя і діяльність, Указ Президента України про присвоєння посмертно Августину Волошинові звання «Герой України».

 

Неможливо не оминути одну з найновіших експозицій в Ужгородському замку під назвою «Inter arma silent Mysae» («Між гарматами музи мовчать»). Представлено експонати та речові докази участі закарпатців у подіях Євромайдану та бойових діях у зоні АТО 2013 – 2015 роках, які сколихнули всю Україну від заходу до сходу. Відвідувачі нині можуть оглянути понад 300 новітніх експонатів, які стосуються Революції Гідності та участі закарпатців у бойових діях на сході України. Значна частина експонатів, що представлена на виставці, привезена із АТО волонтерами гуманітарної місії «Чорний тюльпан». Ця виставка не залишила нікого байдужим.

 

У рамках програми також у дворику Ужгородського замку студенти Коледжу культури і мистецтва презентували хореографічну постановку-казку «Князь змієборець» за мотивами народної легенди в поетичній обробці В. С. Габорця. Виступ артистів, які вражали своїми яскравими костюмами, із захопленням спостерігали як малі глядачі, так і дорослі.

 

Загалом, упродовж дня Ужгородський замок показав найкращі свої колекції та місця, де було постійно людно та по-своєму захоплююче.

 

Ярміла ГАРМАСІЙ

Носій генетичного Коду Нації Василь Зінкевич

10zinkevichУ травні ювілейну 70-ту річницю Дня народження відзначив Василь Зінкевич – народний артист України, естрадний співак, виконавець пісень, які увійшли до золотого фонду української музики ХХ століття.

 

Народився Василь Зінкевич 1945 року в селі Васьківці Хмельницької області. Батько — Іван Харитонович гарно співав, був регентом церковного хору. За спогадами матері, Ганни Прокопівни, від батька Василеві передалися здібності й любов до мистецтва. Ще малим він зробив собі вдома невеличку сцену і танцював на ній. У шкільні роки брав участь у художній самодіяльності.

 

Шлях до зіркової слави артиста пролягав через Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва, танцювальний колектив «Смеречина». Восени 1968 року, після служби в лавах ЗС СРСР, Василя Зінкевича запрошує в ансамбль «Смерічка» художній керівник Левко Дутковський. Василь працює солістом у суто жіночому тоді вокальному ансамблі. Через три роки його знав весь Радянський Союз – «Червона рута» стала кращою піснею в країні. З приходом у колектив юного співака Назарія Яремчука формується зоряний дует, який в майбутньому приносить ВІА «Смерічка» всесоюзне визнання і феноменальну популярність.

 

У 1971 році в Карпатах, у мальовничому містечку Яремче був знятий і показаний по Центральному телебаченню музичний фільм Мирослава Скочиляса та Романа Олексіва «Червона рута». У цьому фільмі герой Василя Зінкевича – молодий шахтар Борис із Донбасу – виконав багато українських пісень молодого буковинського композитора і поета Володимира Івасюка: «На швидких поїздах», «Мила моя», «Залишенi квiти» (на музику Валерія Громцева), але кульмінацією музичного фільму було виконання молодим співаком пісні про щасливе і справжнє кохання – «Червона рута». У цьому ж році солісти ансамблю Василь Зінкевич, Назарій Яремчук і молодий композитор Володимир Івасюк беруть участь у підсумковому телеконкурсі «Пісня року» в місті Москва. Вони успішно виконують пісню «Червона рута» в супроводі оркестру Всесоюзного радіо і телебачення під керівництвом Юрія Силантьєва, що приносить колосальну популярність автору і молодому колективу «Смерічка».

 1975 року Василь Зінкевич залишає ВІА «Смерічка». Через хворобу  голосових зв’язок він не міг співати, поїхав до Ленінграду, думав там залишитися працювати. Але, на щастя, лікарі  допомогли, повернули голос, і саме тоді на його життєвому шляху зустрічається Валерій Громцев і запрошує його на Волинь. Василь Іванович переїжджає до Луцька. Співак відновлює свою творчість і працює в українському ВІА «Світязь» (колишній ВІА «Карпати»), де художній керівник Валерій Громцев. Після від’їзду Громцева до Криму Василь Зінкевич очолює ансамбль і керує ним разом з музичними керівниками Олександром Сєровим, Ігорем Перчуком, Дмитром Гершензоном та ін. Він є провідним виконавцем пісень колективу, і завдяки йому ВІА «Світязь» швидко піднімається на хвилю популярності у нашій країні.

 

У 1978 році співак бере участь у Всесоюзному конкурсі «Молоді голоси», де успішно виконав пісні Володимира Івасюка «Тільки раз цвіте любов» на слова Богдана Стельмаха і «Світ без тебе» на слова Василя Бабуха.

 

Багато років у репертуарі Василя Зінкевича звучать такі популярні пісні, як «Балада про мальви» (В. Івасюк – Б. Гура), «Літо пізніх жоржин» (В. Івасюк – Р. Братунь), «Тече вода», «Скрипка грає» (І. Поклад – Ю. Рибчинський), «Ясени» (О. Білаш – М. Ткач), «Два кольори» (О. Білаш – Д. Павличко), «Горянка» (М. Мозговий – В. Кудрявцев), «Мій рідний край» та ряд інших.

 

У 1980 році легендарному співакові Василю Зінкевичу присвоєно звання Заслуженого артиста України, а в 1986 – Народного артиста. У 1994 році йому присуджена Державна премія ім. Т. Г. Шевченка, у 1999 році співак нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

 

Василь Зінкевич у всьому, за що брався, намагався бути першим, якщо не єдиним. І в кожній справі вимагав і від інших, і насамперед від себе найвищої майстерності, досконалості,  й філігранності. Можливо, тому не так багато останнім часом з’являється нових пісень у його репертуарі. Але практично кожна пісня, яку співає Василь Зінкевич, увійшла до золотого фонду української естради. Друзі жартують, що Зінкевич може блискуче проспівати навіть телефонний довідник.

 

Творчість талановитого українського співака Василя Зінкевича принесла вітчизняній естраді багато пісень-шлягерів у 70 – 80-ті роки XX століття, які і зараз молоді та популярні. Сини Василя Івановича – Василь та Богдан продовжили шлях батька на естраді, кожен з них став лідером відомих в молодіжній тусовці хіп-хопових колективів – відповідно «Тартак» та «Основний показник».

Закарпатський письменник, відомий на всю країну

1432062389 images 1А чи знаєте ви, що у 1959 році у славетному містечку Закарпаття народився цвіт сучасного письма - Мирослав Дочинець.

 

В Україні не знайдеться, мабуть, жоден письменник, чию творчість обговорювали б так широко, як це роблять із книжками Мирослава Дочинця. Окрім топових позицій у рейтингах книгарень, його книжки також заповнюють важливу лакуну «духовного наративу» української літератури, високо підносять маєстат нашого українського слова. Яскраві особистості та їхні влучні сентенції рясніють у кожній книжці письменника, пробиваючи шлях до читачів різного віку та соціального статусу.

«Твори М. Дочинця «підмикають» читача до інтелектуального поля всієї літератури. Це окремий материк нашої літератури» (М. Слабошпицький). Це книги «глибокого дихання» (В. Базилевський), «книги, принесені янголом» (П. Сорока). А роман «Вічник» відомий літературознавець і громадський діяч Є. Сверстюк назвав «книгою століття». І всі згоджуються, що одним із «головних героїв» його творів є стихія мови, ба навіть більше – лексикографія письма.

Сам автор зізнається, що в прозі «сповідує аскезу тонкого литва і холодної чеканки. Стиль – самособоюнаповнення. Писати слід так, щоб «клапоть прози» можна було опорядити в рамку, як портрет чи акварель».

Мирослав Дочинець є автором близько двадцяти книг – «Він і вона», «Краєвид із жінкою», «Хліб і шоколад», «Руки і душа», «Лис», «Дорога в небо – до людей», «Булава і серце», «Місячна роса», «Вічник», «Криничар», «Горянин», «Світован», філософсько-психологічних заповітів карпатського мудреця «Многії літа. Благії літа», що стали українським народним бестселером.

Його проза перекладалася російською, угорською, словацькою, румунською, польською, французькою, італійською, англійською, японською мовами.

Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. За плідну і самобутню творчу діяльність відзначений низкою літературних премій, в тому числі трьох міжнародних, а також відзнакою «Золотий письменник України» за найбільші наклади. В 2014 році за романи «Криничар» та «Горянин» удостоєний Національної премії ім. Т. Шевченка. Книги М. Дочинця масово ширяться серед читачів, викликають все більший інтерес за межами України. За романами «Лис» та «Вічник» готуються знімати кіно. «Вічник» також інсценізовано студентським театром у Лондоні. З ініціативи педагогів підготовлено й видано версії книжок для дітей – «Бранець Чорного Лісу», «В’язень замку Паланок», «Напутні дари – для дітвори».

Як видавець втілює різні видавничі проекти, зокрема опікується серіями книжок «Домінія слова», «Трава Парнасу», «Книжкова полиця Вічника». Допомагає бібліотекам Закарпаття та України літературою.

 

Джерело: KN

На Закарпатті відбувся дитячий конкурс-фестиваль «Таланти багатодітної родини»

unnamed 15З нагоди святкування Міжнародного дня сім’ї  у Закарпатському обласному палаці дитячої та юнацької творчості «ПАДІЮН» днями відбувся  ХІІ обласний конкурс-фестиваль «Таланти багатодітної родини», в якому взяли участь біля ста дітей із багатодітних родин з усіх районів Закарпатської області. 

Цей відкритий мистецький захід проводився за ініціативи департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА та обласного організаційно-методичного центру культури.

Фестиваль вже став традиційним у нашому краї, продемонструвавши кращі зразки дитячої творчості. Адже він є символом відродження культурних та моральних цінностей сім’ї. За його результатами виявляють та підтримують талановитих дітей, розвивають творчі навики та здібності у  різних видах мистецтва.

Цьогорічний конкурс-фестиваль проводився за наступними номінаціями:

патріотична пісня та вокальне мистецтво, музичне виконання, художнє та авторське виконання, хореографія, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво.

У кожній номінації визначено призові  традиційні  1, 2, 3 місця. Переможці фестивалю нагороджені путівками в оздоровчі заклади нашої області. Всі учасники отримали  нагородні грамоти за активну участь у фестивалі та заохочувальні призи.

Конкурсні виступи та роботи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва учасників оцінювало  професійне журі.

З привітальним  словом до  учасників та гостей фестивалю звернувся  заступник директора департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації  Віктор Васильович Мацола.

Тож, журі одноголосно визначило переможців, якими стали:

- уномінації«Патріотична пісня та вокальне мистецтво» визнали переможцями:

І місце – Обладан Вікторія  (с.Лазещина Рахівського району)

ІІ місце- Маліков Валентин (с.Тур’ї Ремети Перечинського району)

ІІІ місце- Палош Гойналка (м.Виноградів);

-         у номінації «Музичне виконання»:

І місце- Порада Олександр (м.Хуст)

ІІ місце – Мандзюк Юлія (м.Свалява)

ІІІ місце – Сорочан Неллі (м.Хуст)

- у номінації «Художнє та авторське виконання»:

І місце – Тодер Павла (с.Костилівка Рахівського району)

ІІ місце – Горзов Ольга (с.Білки Іршавського району)

ІІІ місце – Стєпанова Вікторія (м.Ужгород)

-         у номінації «Хореографія»:

І місце – Йовбак Ніка (с.Голубине Свалявського району)

                Мандзюк Юлія (с.Голубине Свалявського району)

ІІ місце – Скоблей Вероніка (с. Лоза Іршавського району)

                 Скоблей Сергій (с. Лоза Іршавського району)

ІІІ місце -  Лендєл Євгенія(  м.Іршава)

-  номінації «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво»:

І місце – Михалко Давид (смт Буштино Тячівського району))

ІІ місце – Скалінчан Богдан

ІІІ місце – Лелітка Михайло (м.Іршава)

Прес-служба Закарпатської ОДА

У Чехії представили книги закарпатських письменників

ZZZZВперше за 21 рік українська делегація взяла участь у міжнародній виставці «Світ книги-Прага». На національній експозиції «Український дім» презентуються книги від закарпатських та українських видавництв, письменників, а також наукові видання бібліотеки.

 

З 14 по 17 травня у столиці Чехії проходить міжнародна виставка «Світ книги Прага», де книговидавці та письменники з цілого світу представляють свою книжкову продукцію. Обласна бібліотека однією з перших підтримала ініціативу заявки України на міжнародному рівні і долучилася до партнерства із головою громадської організації «Наш Рід» Юрієм Ключівським, котрий і був автором ідеї участі України на цій події.

 

«Коли ми прийшли на виставку, причому ми це зробили, як тут не прийнято, без попередньої домовленості, а просто постукали в двері, і сказали, що ми б хотіли організувати національний український павільйон, то нам сказали: «Заходьте! Ми вас чекали 21 рік, де ви так довго ходите?» Нам це було дуже приємно, нам пішли на зустріч буквально в усіх питаннях», - зазначив Юрій Ключівський.

 

Закарпатські письменники, видавці та бібліотека достойно представляють Україну на цій експозиції. А директор головної книгозбірні області Олена Канюка із директором публічної міської бібліотеки м. Млада Болеслав Вєрою Коваріковою 15 травня підписали  Меморандум про співпрацю. Але неофіційне партнерство між цими бібліотеками триває вже понад півроку. Протягом 6-ти місяців бібліотеки м. Мл.Болеслав та Закарпатська обласна бібліотека збирали книги, а потім обмінялися ними. Таким чином, фонди книгозбірень поповнились українською та чеською літературою. В рамках міжнародної співпраці обласна бібліотека і надалі продовжує збирати українськомовну літературу для української громади в Чехії.

 

Джерело: Заголовок

Сьогодні лідер "Океану Ельзи" святкує власне 40-річчя

vakarchukЛідер «Океану Ельзи», композитор та громадський діяч Святослав Вакарчук сьогодні, 14 травня, відзначає 40-річний ювілей.

 

«Факти» підібрали найкращі цитати музиканта про Україну, життя, війну та політику:

– Патріотизм — це любов. Люблять не за щось, а тому що не можуть не любити. Не дивіться на Україну, як на землю своїх батьків. Дивіться на неї, як на землю своїх дітей. І тоді прийдуть зміни…

– Свобода вибору відрізняє людину від інших живих істот. Пам'ятаймо про це. І не тільки сьогодні.

– Потрібно кожному змінювати щось у собі. Якщо ти станеш іншим, і навколо тебе мільйон людей стануть іншими, то і країна почне змінюватися.

– Людина, яка немає принципів — ніколи не стане щасливою… Нація, яка не має принципів — ніколи не стане успішною.

– Диявол у кожного свій, а Бог у всіх один.

– Я став вільною людиною не тому, що добився успіху… Я добився успіху тому, що став вільною людиною. – Найголовніший ефект від благодійності та волонтерства — не зібрані гроші, а те, що ми вчимося бути відповідальними.

– Війна завжди змінює свідомість націй. Одні починають ще більше боятись. Інші — більше не бояться нікого. Як буде з нами? Залежить від нас самих.

– Ніяка імперія не асимілює націю, яка збудувала свій Храм! Ніяка армія не поставить на коліна народ, в якого є своя Книга!

– Зброя — це не обов’язково пістолет. Стріляти можна всім: словом, справами, вчинками.

– Казати «політикою мають займатись політики» – це те ж саме, що казати «народжувати дітей мають вагітні».

Джерело: Експрес онлайн

В обласному центрі проходять "Ерделівські читання"

113-14 травня Закарпаття приймає вчених-мистецтвознавців з шести країн у рамках науково-практичної конференції "Ерделівські читання".

 

Захід проходить за підтримки Міністерства освіти і науки України, Закарпатської облдержадміністрації, управління культури Закарпатської ОДА та Закарпатського художнього інституту, який, власне, є ініціатором та організатором конференції.

 

Кількісно переступивши десяток, за час свого існування конференція виросла якісно від внутрішньовузівських масштабів до міжнародних і нині є однією з найпрестижніших фахових конференцій в Україні.

 

Цьогоріч про участь у заході заявили більше ста доповідачів – іменитих дослідників та діячів культури й мистецтва України, Словаччини, Чехії, Угорщини, Швейцарії та Китаю. Це, зокрема, академік НАН України Микола Мушинка (Словаччина), директор Слов’янської бібліотеки Національної бібліотеки Чеської Республіки Лукаш Бабка (Чехія), декан факультету історії та теорії мистецтва ЛНАМ Ростислав Шмагало, проректор Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олена Оленіна.

 

Впродовж двох днів учасники виголошуватимуть власні доповіді в чотирьох тематичних секціях: "Мистецтвознавство та культура", "Педагогіка та мистецька освіта", "Актуальні проблеми образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і дизайну», "Сучасний художній процес".

 

"Ми раді, що наш інститут учергове зумів підготувати майданчик для обміну думками між провідними вітчизняними вченими та дослідниками з закордону. Це ще раз підтверджує, що Закарпаття залишається одним із найпотужніших культурних центрів України. – каже ректор Закарпатського художнього інституту Іван Небесник. – Участь у "Ерделівських читаннях" – цікавий і потрібний досвід для всіх доповідачів, а крім того – для наших студентів, адже за наслідками конференції ми публікуємо збірник праць, особливо цінних для всіх, хто вивчає та досліджує історичні та сучасні мистецькі явища".

 

Науковими доповідями та дискусіями конференція не обмежиться: в програмі передбачено презентації довідкових видань і художніх альбомів та відвідання учасниками інших культурно-мистецьких заходів.

 

Травневі читання організовують на честь основоположника закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі – традиційно, до дня його народження 25 травня. Восени ж цьогоріч, а саме 19 вересня мистецька спільнота краю відзначатиме 60-річчя пам’яті видатного митця.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Влітку всіх закарпатських митців запрошують на фестиваль Шевченка

afisha22-23 серпня у селі Моринці на Черкащині відбудеться Всеукраїнський фестиваль "Ше.fest-2015".

 

Перший такий захід з ініціативи молодіжних громадських організацій та за підтримки Міністерства культури України відбувся торік – на честь 200-річчя Тараса Шевченка.

 

Цьогорічне свято проходитиме під гаслом "Еволюція твого духу!". Як зазначають організатори на офіційній сторінці фестивалю, його мета - продемонструвати, що за останній рік еволюціонувала не лише країна, змінився кожен з нас: став більше розуміти, цінувати життя, близьких, рідну землю. "Ми знову намагатимемось відкинути всі штампи та відкривати нового Шевченка – молодого, привабливого, сучасного; осягнути Тараса-поета, Тараса-художника, Тараса-борця; пропустити крізь себе історію його життя".

 

На відвідувачів "Ше.fest" чекає насичена програма: мистецькі лексії та дискусії, літературні читання віршів Тараса Шевченка й учасників фесту, музична частина, яка, зокрема, передбачає виконання творів Шевченка у реп та рок стилях, театральні перформанси і нічні покази українського кіно, численні майстер-класи, демонстрації українських бойових мистецтв, зустрічі з військовими, запалення ватри та екскурсії малою батьківщиною Кобзаря.

 

До участі у фестивалі запрошують закарпатських митців, артистів, майстрів і всіх шанувальників Тараса Шевченка (деталі на shefest.org.ua)

 

Також у рамках "Ше.fest" відбудеться благодійний збір коштів на підтримку українських бійців. Торік, приміром, фест відвідало близько 5 тисяч гостів, завдяки яким організатори зібрали майже 20 тисяч гривень і долучили їх до купівлі тепловізора для прикордонної застави "Оршанець" (Свердловський р-н, Луганська обл.).

 

Управління культури Закарпатської ОДА

 

Психолог Тетяна Хорошилова з Макіївки: «Відчула себе «біженкою», коли довелося звернутись по допомогу для дитини»

3Пишучи матеріали про переселенців із зони АТО, я бачила і розпач, і тугу за колишнім життям, і страх, і розчарування. А наступна наша героїня – Таня Хорошилова – натомість завжди просто світиться оптимізмом. Вона приїхала до Ужгорода з Макіївки, залишивши там родину, роботу і загалом комфортне налагоджене життя.

 

«Які тут кав’ярні! – захоплено ділиться першими враженнями від міста Тетяна. – У нас у Макіївці всього одна кав’ярня хороша була в центрі міста, а тут їх повно на кожному кроці. У кожної свій неповторний інтер’єр, свої «родзинки». Я обходила, мабуть, їх усі, бо дуже люблю хорошу каву, не уявляю собі, як почати без неї день! Словом, кавою мене Ужгород підкупив одразу».

 

Але яскрава посмішка сходить з обличчя Тані, коли я прошу розповісти про її життя в Макіївці. Видно, що навіть їй, психологу за фахом, непросто переосмислити різку зміну в житті її родини. У Макіївці Таня працювала на двох роботах: психологом в обласному тубдиспансері та у відділі кадрів перинатального центру Макіївки.У травні минулого року залізничний вокзалу Донецьку обстріляли, були перші жертви. Тоді Тетяна звільнилася, зібрала речі й разом із сестрою та 10-річною донькою виїхала з міста. Зробити це було непросто, на вокзалі у Донецьку в ті дні спостерігалася справжня паніка: люди намагалися за всяку ціну дістати квитки на поїзди, сварилися з персоналом вокзалу і між собою.

 

«Ми вже знали, що будемо їхати до Ужгорода. В цьому місті жили наші рідні, котрі переїхали ще кілька років тому. Вони й приютили нас на перших порах. Везли ми із собою дуже багато речей, бо були налаштовані залишитися в Ужгороді надовго. Власне, ми і до війни збиралися сюди переїжджати, нам лікарі радили. Річ у тім, що у моєї 10-річної доньки алергія на цвітіння амброзії. У нашому місті її було дуже багато, тож з літа по пізню осінь дитина не могла нормально жити. Нам вже давно рекомендували переїхати, казали, зокрема, що на Закарпатті хороші для цього умови, мало амброзії. Вже потім тут я чула, що вам здається, що тут її теж багато. То я  вам скажу, що її в Ужгороді, порівняно з Макіївкою, вважай, взагалі не має. Донька нарешті все минуле літо спокійно жила.

 

До Ужгорода ми прибули у червні, ще тоді, коли переселенців тут було зовсім мало. Та вже тоді ріелтори при пошуку квартири нам радили: не кажіть, що ви з Донбасу. Я цього не розуміла, завжди чесно зізнавалася, звідки приїхала. Одного разу на цьому і попеклася, бо попали ми на такого господаря квартири, котрий взяв завдаток, сказав почекати два тижні, поки він не закінчить ремонт, а потім заявив, що відмовляє нам. Я до сих пір на нього дуже серджуся, хоча розумію: якби не той випадок, ми би не знайшли сьогоднішньої нашої квартири з чудовою господаркою, котра дуже приязно до нас поставилася і не піднімала нам орендну плату навіть тоді, коли всі у місті почали це робити.

 

Крім цього випадку, жодного разу не зіштовхувалися з поганим до нас ставленням. Але я людей і не звинувачую. Пам’ятаю, коли у Макіївку почали приїжджати біженці з Нагорного Карабаху, ми нічим особливим їм не допомагали. Я не пригадую, щоб ми організовувалися, аби їм допомогти, чи якось особливо їм співчували. Тому я розумію все». 

 

Донька Тетяни нині навчається в ужгородській лінгвістичній гімназії, дуже задоволена школою. Разом з нею навчаються ще кілька дітей з родин переселенців, ставлення до них дружнє. Мовного бар’єру дитина не відчуває, бо вона і в Макіївці навчалася в українській школі. Вже знайшла багатьох друзів в Ужгороді і Тетяна. «Я не знаю, скільки років мені знадобиться для того, щоб я могла сказати, що я ужгородка. Та, вважаю, головне бути просто хорошою людино, корисною для суспільства. Я вдячна Богу, що не мала важких життєвих випробувань. Бо усе це я не вважаю випробуванням. Ми живі, здорові, маємо, що їсти. Гріх скаржитися на таке життя.

 

Хоча спочатку, зізнаюся, було дуже важко. Був момент, коли здалося: життя закінчилося. Це трапилося, коли ми з часом витратили всі заощадження, і я змушена була піти у дім милосердя «Карітас», аби попросити для доньки осіннє взуття. Мені там сказали: звичайно, допоможемо, а потім ще продуктів дали. Тоді я раптом розплакалася. Відчула свою безпорадність. До цього часу я не розуміла, чому люди допомагають незнайомим. А тоді мені теж захотілося віддячити добром на добро і комусь допомогти.

 

Офіційної роботи в мене поки немає, у центрі зайнятості вакансії пропонують, але вони, на жаль, виявляються уже зайнятими. Тому я вирішила переключитися на громадську роботу, хоча досвіду жодного не маю. Ми з іншими переселенцями створили громадську організацію «Закарпаття-Донбас». Тепер у нас стільки задумів! Та найперше хочемо вирішити найгострішу проблему всіх переселенців – відсутність житла. Ми розуміємо, що в межах Ужгорода вільної землі немає, тому просимо владу передати нам невикористаний житловий фонд, якусь запущену недобудову, яку за допомогою міжнародних коштів та власних сил могли би відбудувати. Якщо не вийде, шукатимемо землю для будівництва за межами Ужгорода. Можливо, у перспективі  у нас вийде не лише переселенців житлом забезпечити, а і всіх, хто цього потребує. І хоч зараз ми натикаємося на дуже багато бюрократичних перепон, я все ж дуже сподіваюся, що колись побачу результат своєї роботи. Аби люди, котрі вимушені були покинути свої домівки, могли нарешті знайти себе і знову підняти голову».

 

Тетяна Літераті, ГО «Щасливі діти»

 

У Хусті відбувся унікальний концерт музичних інструментів

2b379e2 abnir quco8Студенти Донецької, а зараз Львівської музичної академії, лауреати Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів Володимир Панюс та Анастасія Голуб у парі дали незабутній концерт для хустян.

 

Пошановувачі живого звуку, любителі гітари та домри мали змогу насолодитися живим звучанням класичних творів та творів сучасних авторів у виконанні гітариста, корінного хустянина Володимира Панюса та його партнерки, яка підкорила собі домру, Анастасії Голуб. Ініціатором та організатором концерту виступила директор Сокирницької дитячої школи мистецтв Оксана Панюс, мама Володимира.

 

"Про цей виступ я вже давно думала. Але за браком часу діти не мали змоги тут виступити. Вплинули і події на сході України, у зв’язку з чим після трирічного навчання у Донецьку вони перевелися у Львів. І постійні виступи на державному та Міжнародному рівні", - каже пані Оксана, яка, до речі, передала свій музичний талант синові, позаяк сама – гітарист.

 

Проте оминути концертом рідне місто все таки студенти не змогли. Після виступів у Росії, Білорусії, по Україні Хуст прийняв їх по-особливому тепло і привітно. Шалені оплески, море овацій та вигуків «на біс» надовго запам’ятаються музикантам як вдячність за гру, за хороший настрій та теплу атмосферу.

 

"Ми виступали у багатьох містах, на різних сценах, але так, як вдома, не буває ніде, - зізнається гітарист-віртуоз Володимир. – Ми грали рідним. Бо після великого міста, тисяч незнайомих людей у місті, де ти народився, всі здаються рідними. Це зарядило нас на позитив, впевненість, на подальші звершення і нові музичні ідеї".

 

Джерело: Голос Карпат

Останні новини

Усі новини

us1

Популярні новини

22 вересня, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефа...
Відповідний указ опублікували 19 вересня в "Урядовому кур'єрі".
16 вересня, Преосвященнійший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Української Автокефа...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS