Про дизайнерську творчість на Закарпатті

getskoНа виставці, що нещодавно відкрилася в Закарпатському музеї народної архітектури і побуту під назвою «Лабіринти дизайну» були представлені не тільки крайові майстри, але й творці з інших регіонів Західної України. «Але, — як зазначив заступник голови Звкарпатського осередку ЛВР СДУ Василь ГЕЦКО, — виставка стала знаковою, бо відбувся значний якісний ріст нашої обласної організації, прийшли молоді сили, а це прикрасить, завдяки їхній творчості, весь наш неповторний край….»

 

У цілому вражають різнопланові роботи Тетяни Лисової, Володимира Музичка, Станіслава Мигаля, Олександра Боярка, Юрія Сентимрела. Втішно, що Лозинська Христина напосілася вчиняти одяг і взуття неймовірних форм. Неповторний і дизайн одягу Марти Стрелецької, в’язана «вдяганка» Олександри Сулик. На створенні найнеймовірніших світильників акцентувався головний дизайнер підприємства «Ватра» з Тернополя Іван Жовнич.
Наповнював виставку особливою енергетикою звук. То грала Антоніна Чирська на флейті. Вона вийшла в народ із Харківської консерваторії. І звуки її інструмента манили кожного, як Сирени з «Одісеї». Я теж пішов на них і ледь не пропав.

 

Нічого й говорити, що привертали увагу не лише звуки, але й висока якість робіт академічного скульптора, художника і педагога Михайла Беленя, котрий з 1973 по 2008 рік провів дванадцять персональних виставок. Надзвичайно цікаві його моделі пам’ятника Ференцу Ракоці Другому, а також Кирилу і Мефодію. Що вже говорити про унікальну книжкову графіку, чисельні меморіальні дошки. Його дружина Пуглик-Белень Магдалина теж показала на найвищому рівні монументальний і декоративний живопис, кераміку в інтер’єрі, книжкову графіку.

 

Інша грань дизайну — Галина Юречко із Ужгорода але необхідна в наш інформаційний час. Це — плакати, афіші, запрошення, буклети, грамоти, дипломи, книжкова графіка. А от Руслан Романишин дивовижно зробив ресторан «Діброва» біля Трускавця. Видно, був у на Тячівщині в селищі Діброві, де 50 тисяч «зелених» на місяць не є межею бідності для індивідуала. Ресторан, повірте, серйозний. Як оселя простого чоловіка в нашій Діброві.

 

Архітектор-дизайнер Василь Гецко створив головні ворота Свято-Воскресенського чоловічого монастиря в Ужгороді. В місті над Ужем він же зробив іконостаси ряду храмів. Його ж рук справа — відтворення іконостасу церкви Святого Духу в Колочаві. А ще районний Будинок культури в Іршаві.

 

Виставка продемонструвала просто дивовижний ландшафтний дизайн Гаррі Чувалова, філігранний дизайн екстер’єрів Миколи Пунейка.

 

Групу творчих педагогів-дизайнерів представляє Ганна Іваниш з численними інтер’єрами громадських та цивільних будинків. Серед них готель “Олд континент”.

 

До речі, в Ужгороді працює молодий представник із Мукачева Віктор Віктор із дивним поєднанням імені та прізвища. Просто дивовижні його роботи. Це — готель «Зелений дім» у рекреаційній зоні «Закарпаття», оформлення Закарпатського обласного академічного театру ляльок «Бавка». І, знаєте, навіть житловий будинок у Мукачеві він перетворив у рай земний.

 

Підтримує його у вишуканості кандидат у Спілку дизайнерів Ріта Дюгованець із Ужгорода. Вражає її весільний зал у готельно-ресторанному комплексі «Берізка». Після весілля в ньому ніхто не захоче розлучатися. Можна сказати про інших, але ще не час.

 

Приємно дивує дизайнер, учасниця всеукраїнських та міжнародних конкурсів та виставок, член творчого об’єднання «Малий Лувер» Надія Кіс своїм неповторним оформленням книг, дизайном інтер’єрів, авторським розписом, декоративно-вжитковим мистецтвом в інтер’єрах. Її щира вчителька Емма Левадська показала поряд із нею свої стенди з дизайнерською розробкою сувенірної продукції, зокрема введенням у неї елементів графіки, а також сяйнула неймовірними витинанками. Цілий виводок дизайнерів дістав наш край з родиною старійшини мистецьких сил Владислава Ганзела. З ним пліч-о-пліч крокують до максимальної досконалості дружина Катерина і син Денис. На жаль, не всі члени Закарпатського осередку Спілки дизайнерів України представили свої роботи на виставку.

 

Словом, виставка радує, вражає і з’являється надія, що краса все-таки змінить цей марнотний світ.

 

Василь Зубач, Трибуна

Визначено переможців «Книга-фест 2015»

festВ Ужгороді  завершилася книжкова виставка «Книга-фест 2015», організаторами якої  стали управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, управління культури облдержадміністрації, обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка, обласна організація Національної спілки письменників України, ГО «Асоціація бібліотекарів Закарпаття». 

 

Почесними гостями та активними учасниками цьогорічного книжкового свята на Закарпаття були – видавництва «Волинські обереги» (м. Рівне), видавництво «Апріорі» (м. Львів), «Астролябія» (м. Львів), дослідник епістолярної спадщини Івана Чендея доктор філологічних наук Сидір Кіраль (Київ), письменники Юрій Винничук, Ярослава Павличко, Марія Чумарна та письменник і директор видавництва «Апріорі» Юрій Ніколишин.

 

Під завершення дводенного форуму друкованого слова журі визначило кращі видання «Книга-фест 2015».

Гран-прі фестивалю отримало  видавництво  «Іва» за  альбом «Юрій Герц – живопис, Наталія Герц – гобелен».

 

Переможцями у номінаціях стали:

«Літературно-художня проза»  – Іван Томчаній "Вибрані твори", видавництво «Тімпані»;

«Літературно-художня поезія» – Йозеф Вайнерт «Дотики душі»,   видавництво «Тімпані»;

«Наукове видання» – «Колективізація на Закарпатті», видавництво «Карпати»;

«Навчальне видання» – Лукашевич «Соціологія масової комунікації», видавництво «Знання»;

«Публіцистичне видання» – Сергій Федака «Населені пункти і райони Закарпаття», видавництво «Ліра»;

«Мистецьке видання» – Василь Русин, «Адальберт Мартин. Мандрівник краси», видавництво «Карпати»;

«Мистецтвознавче видання»  – Михайло Приймич, «Іконостаси Закарпаття», видавництво «Карпати»;

«Видання для дітей» – Казки для дітей «Молодильна вода», видавництво «Патент»;

«Животворне минуле» – Мирослав Дочинець, «Синій зошит», видавництво «Карпатська вежа»;

«Животворне минуле» – Атанас Пекар, «Нариси з історії церкви Закарпаття», Ужгородська міська друкарня;

«Туризм і рекреація»  – Ярослав Достал «Підкарпатська Русь. Закарпаття періоду Чехословацької республіки 1919-1938 роки», видавництво «Карпати»;

«Книга про Закарпаття, видана за межами Закарпаття» – Галина Малик «Пригоди Алі в країні Недоладії»,  видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

 

Переможцем конкурсу «Майбутній ілюстратор книги» стала Юлія Анталовці.

 

Також спеціальні відзнаки виставки отримали майбутні ілюстратори книг за ілюстрації до віршів Христини Керити «На болоті» – Ігор Улинець, Галини Малик «Весела муха» – Лілія Горос,  Христини Керити «Сонечко» – Олександра Чурей, до твору Луки Дем’яна «Музикант» – Юлія Лисик. Особливий приз від Галини Малик отримала Лариса Веремеєнко.  Відома дитяча письменниця сказала про роботу дівчинки: «Вона розчулила моє серце».

 

Управління інформаційної діяльності

та комунікацій з громадськістю ОДА

Обласний конкурс українського художнього слова "Моя весна" визначив своїх переможців

827 травня на базі дитячої школи мистецтв смт.Середнє, на Ужгородщині, проходив щорічний, уже ХІІІ-ий за ліком Обласний конкурс українського художнього слова ім.І.Ірлявського "Моя весна".

 

Участь у мистецькому змаганні взяли майже півсотні читців-декламаторів: школярів та студентів, представників культосвітніх установ краю, артистів аматорських театральних колективів, літстудійців та авторів-виконавців.

 

Конкурсанти представили майже всі райони Закарпаття, за винятком Міжгірського й Воловецького. Як і в попередні роки, найбільш активними виявилися читці з Ужгородщини та Мукачівщини.

 

Серед жанрових уподобань декламаторів, традиційно, переважала поезія, утім, чимало талановитих учасників продемонстрували високий рівень володіння художнім словом і в жанрі прози. Загалом, номінацій було чотири: "Поезія", "Проза", "Гумор" та "Власна творчість".

 

Відповідно до оголошених умов, конкурсантам належало виконати два твори, з яких хоча б один – національно-патріотичного звучання. Учасники з завданням упорались, обравши для свого виступу як визнані шедеври класиків українського письменства, так і літературні спроби сучасників осмислити лиходення війни на Сході України. Зокрема, до цієї теми звернулась і більшість конкурсантів у номінації "Власна творчість".    

 

Також, немало учасників врахували побажання організаторів і виконали твори закарпатських письменників, головним чином – Івана Ірлявського.

 

Визначало переможців компетентне журі у складі заступника начальника управління культури Закарпатської ОДА Івана Канюки, головного спеціаліста управління культури Світлани Мендель, директора обласного організаційно-методичного центру Ганни Дрогальчук, викладача режисерських дисциплін Ужгородського коледжу культури і мистецтв Галини Василик та відомої закарпатської письменниці Людмили Кудрявської. Голова журі – очільник крайової організації Національної спілки письменників України Василь Густі.

 

Учасників нагородили подяками та заохочувальними дипломами, за тим оголосили переможців.

 

Так, у номінації "Поезія" лауреатами І-го ступеня стали студентки Ужгородського коледжу культури та мистецтв Тетяна Лукач і Наталія Сентимрей, лауреати ІІ-го ступеня –  Григорій Джанда (студент УжНУ, учасник художньої самодіяльності Великоберезнянського РБК), Ганна Горват (директор Мукачівського РБК) та Ольга Ніколенко (директор будинку культури с.Худльово, Ужгородський р-н). Третє місце розділили Аліна Мізун (учениця Свободянської ЗОШ І-ІІІ ст., Берегівський р-н), Ангеліна Трушевська (учасниця студії поезії "Чарівне слово" Ужгородського міського центру дозвілля-будинку культури) та Василина Тиміцька (учасниця художньої самодіяльності Чорнотисянського сільського будинку культури, Рахівський р-н).

 

Найкращим читцем прозових творів визначено Крістіну Свистак (ученицю Мукачівської ДШМ №2), друге місце розділили Георгіна Железняк (учениця Мукачівської ДШМ №2) та Іванна Брода (учениця Стеблівської ДШМ, Хустський р-н).

 

В номінації "Гумор" переможцем обрано Катерину Грицаєнко (ученицю Мукачівської ДШМ №2), друге місце – за Михайлом Василинцем (учасником художньої самодіяльності Мукачівського РБК) та Ярославом Лавкаєм (учнем Клячанівської ЗОШ І-ІІІ ст, Мукачівський р-н), лауреатом ІІІ-го ступеня стала Вікторія Стєпанова (учениця Ужгородської дитячої школи мистецтв).

 

Власною творчістю підкорила журі Іванна Петрінко (учениця Драгівської ДШМ, Хустський р-н), друге місце посіла Марина Попович-Павлік, а лауреатом ІІІ-го ступеню стала Наталія Орос (завідувач бібліотеки смт.Буштино, Тячівський р-н).

 

Переможці також одержали книжкові подарунки і, що не менш цінно, почули від членів журі напутні слова та щирі побажання нових творчих досягнень.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Завершився конкурс "Селфі з книгою"

book126 травня, закінчився фотоконкурс «Селфі з книгою», який Мукачівська міська книгозбірня оголосила в рамках проведення Всеукраїнської акції «Українська молодь читає».

 

Для участі в конкурсі потрібно було зробити креативну селфі-фотографію з книгою та надіслати її на електронну пошту бібліотеки або принести на електронному носієві чи, власне, вже зроблене фото в бібліотеку. Загалом кожен учасник міг відправляти на електронну пошту бібліотеки по кілька фото. Головна вимога до фотографій полягала у креативному підході та дотриманні формату «Селфі».

 

Журі конкурсу: добре відомий на Закарпатті професійний фотограф Петро Паровінчак, поетеса, член Спілки письменників України, художниця Тетяна Рибар та провідний методист Мукачівської Міської ЦБС Альона Дьордь, довго визначалися: кому ж віддати призові місця?

 

Отож, переможцями конкурсу стали:

І місце: Юлія Щока, Мукачівський кооперативний торговельно-економічний коледж (за серію фото-селфі)

ІІ місце: Калій Аліна та Цап Анна-Марія, Мукачівська спеціалізована школа № 4
Кравчук Олександр, Мукачівська ЗОШ № 11
Марина Карловська, Мукачівський ліцей

ІІІ місце: Дерев’янко Анастасія, Мукачівська спеціалізована школа № 4
Аліна Гарапко, Мукачівська ЗОШ № 2 ім. Т.Г. Шевченка
Василь Бабіля, Мукачівський державний університет

 

У номінаціях:

«Креатив» – Андріана Бабушкіна, Мукачівський кооперативний торговельно-економічний коледж
«Оригінальність» – Вероніка Балог, Мукачівський ліцей
«Романтичність» Юлія Товтин та Андрея Лендєл, УжНУ
«Загадковість» – Катерина Гладких, Мукачівський кооперативний торговельно-економічний коледж
«Гармонійність» Чернега Юлія, Мукачівська ЗОШ №1 ім. О. Пушкіна
«Цікавість» Вікторія Граб, Катерина Міговк, Берегівський медичний коледж

Приз симпатій журі – Катерина Куцин, Мукачівський кооперативний торговельно-економічний коледж.

 

Фінал конкурсу, який буде яскравим і пам’ятним: фотовиставка кращих селфі та нагородження переможців відбудеться 28 травня о 14.15 год. по закінченні флешмобу «Місто ЧИТАЄ» на центральній площі міста.

 

Мукачівська і журі фотоконкурсу висловлюють щиру подяку всім учасникам творчого змагання та бажають успіхів у всіх починаннях. 

 

Джерело: Заголовок

«Хоч дощ, хоч сніг, а ми все одно в п’ятницю о 21:00 на тому ж місці…»

11304467 840628389325844 1189736018 nХтось про них думає, що це група людей, які просто до фанатизму люблять свої автівки, дехто вважає, що вони дещо з’їхали з глузду на швидкості, а насправді автомотоклуб «07 Регіон» – одна величезна сім’я, яка обожнює автоспорт. Це молодий автоклуб, який має на меті об’єднувати автолюбителів не тільки з міста Ужгорода, а й з усієї країни. Учасники «07 Регіону» – це люди різного віку, різних соціальних груп, проте їх об’єднує одне спільне захоплення – автомобілі та все, що з ними пов’язане. Члени клубу регулярно зустрічаються, спілкуються про своє хобі та планують чергові автозмагання й громадські заходи.

 

Ми вирішили поспілкуватися з організатором – автолюбителем Євгенієм Сметанюком, який розповів більш детально про діяльність автоклубу «07 Регіон», відомий багатьом мешканцям Ужгорода.

 

– Євгенію, розкажіть спершу, як створювався клуб?

– У 90-х роках МВС України нумерувало заради полегшеного розрізнення всі області, Закарпатська дістала номер 07. Якщо придивитися на старі номери автомобілів, то під прапором України була позначка 07. Звідси і пішла назва проекту. Ідея створення проекту пішла не від нас, але найбільше її розвинули саме в Ужгороді.

 

– Чи не могли б Ви розповісти, що власне представляє собою «07 Регіон»?

– Спочатку «07 Регіон» був просто рухом автолюбителів, та й конкретної мети не було. Проте поспілкувавшись із деякими благодійними організаціями, ми вирішили приєднатися до їхніх починань.

 

– Розкажіть, Євгенію, більш детально про діяльність автоклубу.

– Одним із заходів, яким ми пишаємося, є проведений нами минулого року перший на Закарпатті фестиваль автомобільного звуку. Захід зібрав не тільки мешканців міста, були й гості із-за кордону.

 

Ми організовували декілька й соціальних заходів, зокрема поїздки у дитбудинки. Міркували таким чином: у нас є автомобілі як транспортний засіб, а діти, як відомо, полюбляють машини. Отож спільно з мотоциклістами, з якими ми часто проводимо різні акції, ми поїхали спочатку до Ільниці, а далі до Берегова, подарували дітлахам іграшки й показали їм авто та мотошоу. Останній такий захід був нами проведений 9 травня, тоді автолюбителі з «07 Регіону» катали на своїх автівках діток з інтернату. Пригадую також, як ми з хлопцями вчергове зібралися на збори, а опісля каталися вечірнім містом і побачили, як неподалік місця нашої зупинки тліє будинок, ми одразу взялися гасити полум’я. Того дня ми вперше і, сподіваюсь, востаннє приборкали пожежу (з посмішкою згадує Євгеній). А нещодавно ми отримали інформацію, що одному із викладачів місцевого університету потрібна величезна кількість донорської крові, і я вирішив приєднатись до цієї акції, розмістивши інформацію на нашій сторінці в соціальних мережах. Наразі закликаю всіх долучитись і не бути байдужими.

 

– А який стан і статус клубу сьогодні?

– По-перше, це вся автомобільна ком’юніті, яка потребує об’єднання. Проте ми регулярно збираємось і обговорюємо плани на майбутнє, включаючи і соціальні заходи, які б можна було влаштовувати. Хоча на сьогодні «07 Регіон» не має поки юридичної реєстрації.

 

– Як автолюбителі ставляться до лихачів на дорозі?

– Моя думка, звісно, негативна. Оскільки людина за кермом стає потенційно небезпечною для оточуючих. А якщо у водія агресивний стиль водіння, то це взагалі табу. Ми намагалися також вести боротьбу з водіями напідпитку. Проте неможливо змінити ні свідомість людей, ні систему в нашій країні, де нема підтримки державних органів із цього приводу, а гроші багато що вирішують.

 

– Євгенію, яка Ваша думка щодо стану доріг у місті?

– Хоча нашому хобі це й не заважає, проте, звісно стан доріг бажає кращого.

 

– Що плануєте на майбутнє?

– Насамперед зареєструвати «07 Регіон» як громадську організацію, яка існуватиме на добровільних засадах; переглянути в цілому свою діяльність і тоді вже брати участь у різних соціальних заходах.

 

Отже, «07 Регіон» – це не просто група автолюбителів, а це люди, які охоче долучаються до різнопланових соціальних заходів і завжди готові допомогти мешканцям міста. У них є чимало планів на майбутнє, аби розвивати те, що вони дійсно полюбляють. Зі спогадів організатора «07 Регіону» ми довідалися також, що попри катання містом і випробовуванням двигунів своїх автівок, вони іноді допомагають ДАІ ловити лихачів на дорогах.

 

Ірина БАЛОГ

Угорські артисти розпочали тур Західною Україною з феєричного концерту в Ужгороді

ugor25 травня в Закарпатському обласному музично-драматичному театрі відбулась прем’єра вистави "Кличе мене Закарпаття – по обидва боки гір" Угорського державного народного ансамблю. 

 

Вокально-хореографічна постановка втілила все різнобарв’я культури і традицій народів та етносів, які сторіччями населяють Східні Карпати та Закарпаття, взаємодоповнюючи та збагачуючи одне одного, а водночас – зберігаючи свою самобутність. Артисти, зокрема, представили глядачам народні пісні й танці українців, гуцулів, русинів, угорців, румунів, ромів та євреїв.

 

На знайомство з творчістю угорського колективу завітали дипломати сусідніх країн, керівники області, представники духовенства та культурні діячі, численні шанувальники мистецтва.

 

Виступ зібрав аншлаг: зал неодноразово аплодував стоячи, артистів засипали квітами.

 

З ужгородського концерту ансамбль розпочав гастрольний тур Західною Україною, в рамках якого виставу презентують у Берегові, Тячеві, Рахові, Сколе, Львові, Івано-Франківську та Чернівцях. У Києві артисти виступлять символічно – на Майдані Незалежності.

 

Крім творчої демонстрації власного захоплення культурною багатогранністю українців, Угорський державний народний ансамбль у кожному з відвіданих міст проводитиме благодійний збір коштів, які організатори спрямують на першочергову потребу, визначену представниками місцевого самоврядування. В Ужгороді пожертви збирали на придбання медичного обладнання для обласної дитячої лікарні. До решти, спільний благодійний внесок становить 12 213 грн.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

 

Закарпатська «Книга-фест – 2015»

tvory27 та 28 травня в Ужгороді триватиме книжкове свято „Книга-фест-2015” за участю місцевих видавництв та гостей з інших міст України.

 

Важливою частиною  цьогорічної виставки стануть книжкова лотерея та акції по комплектуванню бібліотечки для поранених бійців АТО, презентації нових книг, автограф-сесії, зустрічі з авторами. Відвідувачі також самі зможуть обрати книгу-симпатію із запропонованих на виставці книг що були видані видавництвами „Карпатська вежа” та „Ліра”, „Знання” та „Закарпаття”, „Гражда”, „Патент”, „Карпати”, „Краєвиди Карпат”, „TIMPANI”, видавництвом Олександри Гаркуші, Ужгородською міською друкарнею, ПП „Видавництво Валерія Падяка”, Поліграфцентром „Ліра”, ГО „Світ Софії”, „Волинські обереги” (м. Рівне), „Апріорі” та „Астролябія” (м. Львів).

 

Організаторами виставки є управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, управління культури облдержадміністрації,  Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка, Закарпатська організація Національної спілки письменників України, громадська організація „Асоціація бібліотекарів Закарпаття”.

 

В рамках виставки 27 травня у приміщенні Закарпатської ОУНБ ім.Ф.Потушняка, (м.Ужгород, пр. Свободи, 16) о 15.00 відбудеться „круглий стіл” на тему „Реалії та перспективи розвитку книговидання і книгорозповсюдження на Закарпатті”, в якому візьмуть участь письменники, видавці та гості книжкового свята, а о 17.00 – творча зустріч з почесними гостями виставки: дослідником епістолярної спадщини Івана Чендея доктором філологічних наук Сидором Кіралем (м. Київ), та директором видавництва „Апріорі” Юрієм Ніколишиним (м. Львів).

 

Програма роботи виставки та акцій у рамках книжкового свята „Книга-фест – 2015”– додається.

 

Управління інформаційної діяльності

 та комунікації з громадськістю ОДА

Закарпатські видання презентовано на міжнародному книжковому форумі в Києві

IMG 1168У Національному центрі культурного та ділового співробітництва «Український Дім» завершила роботу ХІ Київська міжнародна книжкова виставка, на якій  кращі зразки книжкової продукції виставили понад 70 вітчизняних книговидавничих підприємств. Закарпатська книга була представлена на виставці стендом управління інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Закарпатської облдержадміністрації з понад сотні найменувань, що вийшли  у видавництвах різної форми власності. Серед експонатів – енциклопедичні видання, поезія, проза, художні альбоми, книги, присвячені українському мистецтву та культурі. 

 

Формування стенду здійснювалось за рахунок переважно виставкового фонду управління, укомплектованого книгами, випущеними за програмою Підтримки засобів масової інформації, видання творів закарпатських авторів та розвитку галузі. За сприяння обласної державної адміністрації, експонувалися і видання, надані видавництвами і видавничими організаціями області.

 

На виставці були представлені проекти  Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва «Карпати», видання ТДВ «Патент», «Видавництво Олександри Гаркуші» та інших.

 

Учасники виставки від Закарпаття не тільки представили на міжнародній виставці книжкові новинки, але й провели ряд заходів. Зокрема, у рамках Київського книжкового форуму відбулися презентації  книг видавництва «Карпати»  -  Василя Корсуна  про колективізацію на Закарпатті, Василя Андрійця «Український театр Закарпаття у творчій спадщині Василя Гренджі-Донського», Василя Шкірі «Чорна кішка…»,  

 

Перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Богдан Червак, який відвідав закарпатський книжковий стенд, відзначив велику  роль багатопрофільного видавництва “Карпати”, якому в цьому році виповнюється 70 років, у відродженні традицій закарпатської книговидавничої справи. Незважаючи на фінансові труднощі,  воно  продовжує видавати високого рівня художньо-літературні, науково-популярні, краєзнавчі, мистецькі, навчальні і довідкові видання.

 

Управління інформаційної діяльності

 та комунікацій  з громадськістю ОДА  

Юна майстриня із Хустщини, що своїми руками творить дива

zakarpatka21-річна закарпатка робить дива з того, що завжди можна знайти поруч. Її квіти ніколи не в’януть, бо увічнені у прикрасах. Майстриня, використовуючи особливу техніку полімеризації, створює з бутонів як карпатських, так і екзотичних рослин витончені сувеніри.

 

Уродженка села Велятино, що на Хустщині, а нині мешканка Тячева змалечку полюбляла милуватись красою розквітлих дерев та розкішним покривалом галявин, устелених ромашками, фіалками, дзвіночками, кульбабою, барвінком.

 

– Я виросла на лоні природи. Завжди відчувала себе часткою довкілля. У школі писала вірші, малювала. Найбільше мене традиційно надихали гори та струмки, соковиті трави і мамині мальви на городі, – каже Вікторія Клубей. – Тому й не дивно, що вирішила здобути фах географа-біолога. Крім того, у вільний час почала займатися виготовленням біжутерії з натурального каміння, згодом – ліпкою з полімерної глини. Робила соняшники, незабудки, грона калини, листочки винограду. Відтак мене зацікавила техніка роботи з епоксидною смолою. Вона дає багато переваг, адже за її допомогою можна закарбувати у незмінній формі будь-яке невеличке насадження. Тобто, рослина, ніби у сльозі чи у капсулі, завжди виглядає свіжою і духмяною.

 

Тонкощів ремесла дівчина навчилася самотужки, проглядаючи щодня майстер-класи в Інтернеті. Спочатку було важко, але з часом вироби ставали все кращими, оригінальнішими, довершенішими та цікавішими. Нині майстриня має в колекції кількасот прикрас і відома не тільки в Україні, але й у багатьох країнах Європи. Її вироби під брендовою назвою «Маленька Шафа» побували чи не на всіх вітчизняних виставках та фестивалях хенд-мейду.

 

Строката колекція природних див

Чого тільки немає у творчій скриньці природних виробів Вікторії: і браслети, й персні, й сережки, і брошки, і намиста, й брелоки, і кольє, й приколки, і шпильки для волосся, і кулони, і підвіски, і навіть комплекти прикрас, і елементи декору для оселі… Над одним рукотворним дивом дівчина може працювати і добу, і навіть місяць, у залежності від того, що хоче відтворити. Її неординарні витвори вирізняються витонченістю, елегантністю, акуратністю та ніби випромінюють тепло і життєдайну енергетику власниці.

 

– Нерідко знайомі приносять квіти з весільних букетів і просять зробити щось таке, щоб супроводжувало все життя, було своєрідним оберегом та нагадуванням про щасливий день шлюбу. Хтось замовляє конкретно чи сережки, чи кулон, а хтось пропонує мені довіритись інтуїції і фантазувати, аби сувенір виявився сюрпризом, – ділиться думками умілиця. – Тож рослинний матеріал потрібно спочатку засушити, а потім поступово вкривати його спеціальною речовиною. При цьому кожен шар висихає 24 години. Тому інколи для того, щоб повністю покрити виріб епоксидною смолою, треба нанести і більше п’яти шарів, які слід акуратно розгладжувати. А отже, аби зробити, скажімо, гарне дизайнерське намисто, доводиться потрудитись над ним кілька тижнів. До речі, мій чоловік Роман завжди допомагає в роботі. Саме він полірує вироби спеціальним пристроєм.

 

«Маленька Шафа» Вікторі Клубей ніколи не буває пустою. Дівчина завжди у творчому процесі, придумує все нові й нові квіткові композиції. До речі, з далеких мандрівок вона завжди приводить додому якісь рідкісні росини.

 

Зі слів молодої талановитої майстрині, у роботі з біжутерією чималу роль відіграє вдалий вибір фурнітури. Проте не завжди дорогі матеріали є найякіснішими – важливо знайти «свого» виробника, бо китайські заготовки часто ламаються, виглядають убого, тьмяніють. У той же час Вікторія крім звичайного металу для флористичних композицій використовує й спеціальні деталі з антиалергенним покриттям, позолочені оправи.

 

– Якщо років п’ять тому мені було комфортно працювати з простою сталевою фурнітурою, то зараз хочеться все більш експериментувати з благородними металами. Скаура і нарцис – гордість Закарпаття – заслуговують на те, аби основою для прикрас із ними було золото і срібло. Кілька виробів із використанням ювелірних фурнітур у мене вже є, – стверджує майстриня. – Такі аксесуари, до речі, підходять до дорогих вечірніх суконь, адже вигляд у них надзвичайно елегантний і ексклюзивний.

 

Цікаво, що умілиця працює не тільки із засушеними квітами. У неї в творчому «арсеналі» чимало гарних прикрас зі шкіри, бісеру, натурального каміння, каучуку… Оригінальні вироби мешканки Тячева замовляють люди з Чехії, Словаччини, Румунії, Угорщини, Польщі, Білорусі… Її творчість популярна у соціальних мережах, а широка палітра виробів оздоблює вітрини крамниць різних населених пунктів Закарпаття. Зі слів Вікторії, на хенд-мейд також існує мода, тож цьогоріч найбільшою популярністю користуються вироби, зроблені під архаїку, тобто вінтажні, схожі на старий бабусин кулон чи величезний перстень із квіткою всередині. Також чималий попит у цьому сезоні на патріотичні аксесуари, що можуть доповнити вишиванку чи просто стильний діловий костюм.

Марина АЛДОН, газета “НЕДІЛЯ”

Сім'я з Сєверодонецька більше року живе і працює в Ужгороді

25 05 8На Закарпатті офіційно проживають понад 3600 переселенців із тимчасово окупованих територій та районів проведення АТО. Як їм ведеться у нас, чи освоїлися на новому місці й чи сумують за малою батьківщиною – вирішили дослідити журналісти 21 каналу та нашого видання в серії репортажів. У першу чергу навідалися до родини з Сєвєродонецька – трирічний Марк із татом, мамою і бабусею в Ужгороді вже більше року, тож встигли тут «акліматизуватися», скласти свої враження про наш край.

 

Сім’я Ситніків винаймає житло в обласному центрі Закарпаття, але по допомогу до держави не звертається – на щастя, всі дорослі в родині мають роботу. Молоде подружжя, Валерій і Валерія, працює через Інтернет, а бабуся Марка Олена Андріївна, котра на сході мала невеличкий бізнес і звикла працювати з людьми, тут влаштувалася продавати морозиво в центрі міста. Сам хлопчик поки бавиться у війну – його солдатики з танком і автоматом перемагають ворога – і не дуже усвідомлює, наскільки близько була справжня війна від нього самого. Каже, що в Ужгороді йому подобається, а дружить він тут … із мамою. 

 

Тим часом мама Марка, Валерія Ситнік, готує обід і розповідає, що спонукало їх покинути рідну домівку й вирушити на захід України. Те, що в себе на малій батьківщині відчували утиски за громадянську позицію, не було вирішальним. Зате коли одного разу «рвонуло» за кілька метрів від будинку… «Ми виходили з під’їзду і почули, як пролунав сильний вибух, – пригадує Валерія. – Злякалися, якщо чесно. Задзвеніли шибки у вікнах, посипалося скло. Страшно... І це ми тільки раз таке пережили. А як тим людям, котрі постійно в такій обстановці існують? Це просто жахливо». У той момент вони з чоловіком твердо вирішили: треба їхати подалі від війни. Свій вибір зупинили на Ужгороді. Перший день у незнайомому місті запам’ятався якоюсь розгубленістю: все чуже, не знаєш, що, де і як. Тимчасовий, як тоді здавалося, прихисток знайшли завдяки ужгородцям. Валерій Ситнік ділиться спогадами: «Агентство нам скинуло брокерську комісію – ця перша допомога відразу справила хороше враження. Потім господар виявився душевною людиною – пройшов рік, як ми знімаємо квартиру, а він ціну не підвищує».

 

Бабуся Марка зізнається, що повертатися в Сєвєродонецьк сім’я не планує, хоча рідних, що залишилися на сході, їй не вистачає. «До того, як ми виїхали, в нас підірвали мости, обстріляли залізничний вокзал, – каже. – З міста вибратися було складно. Сумую, звісно, за мамою, братом, родичами й подругами. Бракує живого спілкування з ними, але що поробиш…».

 

Утім, життя триває, і переселенці поступово звикають до нового середовища, втягуються в ужгородські реалії. Доброзичливе ставлення краян цьому тільки сприяє. Головне, що над головою в них – мирне небо, а решта якось влаштується. 

 

Джерело: Karpatnews

us1

Популярні новини

15 лютого 1989 року, 30 років тому, українськими патріотами та православними вірними в м. Києві було створено ініціативний комітет...
13 лютого 2019 року, Преосвященніший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією Православної...
Як зазначено на офіційному сайті мерії, громадські слухання з реалізації проекту «Реконструкція пл. Театральної та пл. Євген...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS