Закарпатці зняли кліп до "Серенади" Шуберта-Ліста

360Андрій Гепенко і два Михайли — Талабіра та Лемак у черговий раз заявили про себе. Цього разу вони зняли короткометражне німе кіно «Fate of Ivory», що стало кліпом до геніального музичного твору «Серенади» Ф. Шуберт – Ф. Ліст у виконанні всесвітньовідомої піаністки з Ужгорода Анжеліки Фукс. Його презентація нещодавно відбулася у музеї ILKO Gallery. Проходила вона у  рамках проекту «Visual music Connecting Arts» від Анжеліки Фукс. За словами Андрія Гепенка, віртуозна піаністка сама знайшла його і запропонувала  співпрацю.

 

Презентували дві роботи – виноградівців та команди Олексія Уманського з Ужгорода – «за зачиненими дверима» без права публічності, адже планують відправити на конкурс. Куди саме, хлопець поки що не зізнається, лише каже, що їх роботу оцінюватимуть за кордоном. Та для нас Андрій трохи відкрив завісу таємничості, зазначивши, що всі актори брали участь у зйомках короткометражки безкоштовно. Ідея кіно належить Анжеліці Фукс, вона ж виступила режисером та автором сценарію. Режисер-постановник – Михайло Лемак, оператор – Михайло Талабіра, режисер монтажу та корекція кольору – Андрій Гепенко. Зізнаюся, мала змогу подивитися кліп і він справив на мене дуже позитивні враження.

 

Якщо охарактеризувати його кількома словами, скажу: «Чуттєво. Романтично. Мелодраматично. Ніжно та вишукано». Сподіваюся, на виноградівське тріо чекають чергові лаври кіномитців. Нагадаю, торік хлопці здобули гран-прі на першому молодіжному фестивалі телевізійних проектів «Inter film fest» за короткометражний фільм «Слова на вітер». Тож і зараз щиро побажаємо їм успіхів та нових творчих звершень. 

 

Джерело: Karpatnews

Любов чи тілесні втіхи?

q9xVeHmPC7oЕкранізація Габріеля Маркеса – цікава подія у світі кіно та літератури. Один із найвидатніших письменників Латинської Америки подарував нам десятки чудових творів, але так важко втілити все це на великому екрані. Більшість його екранізацій – це суто особисті і національні фільми, які дуже важко хоч якось сприйняти нашим етносом. Проте останній роман Маркеса «Згадуючи моїх сумних повій» вважається на разі найкращим екранізованим романом.

 

Фільм зовсім не голлівудський, навіть злегка арт-хаусний. Дивитись стрічку трохи важко, проте в цьому є своя принадність.

 

У властивій авторові роману формі дія фільму відбувається протягом майже століття. І вік тут як фон. Головний герой, проживши 90 років, жодного разу не відчув справжньої любові, пізнав лише плотський інтерес. Але саме на схилі років у його житті стався перелом: старий закохався в зовсім ще юну дівчину, як хлопчисько, – чисто, полум'яно, безпам'ятно. Яка іронія долі – тіло згасає, а душа лише прокидається. І ці «чудові страждання» старий не проміняв ні на що у світі. Головний герой фільму, – старий журналіст починає писати любовні листи, якими зачитується все місто.

 

Кінострічка «Згадуючи моїх сумних повій» вийшла не для великої аудиторії глядачів, а для тих, хто любить глибокі, приємні людські історії про бажання, пороки, самотність і жадобу любові.

 

Фільм також особливий своїм прекрасним звуковим супроводом – музикою. Цілком оригінальні в ньому діалоги. Герої, часом, прорікають такі глибокі фрази, що можна буквально сидіти з блокнотом і записувати цю мудрість. Наприклад:«Життя – сумна штука, якщо жити без ілюзій»; «Ревнивець завжди знає більше, ніж правду»;«Старі вміють любити, їм більше нічого робити. Молодь, навпаки, – думає про майбутнє, про роботу, про успіх і гроші. Старців це не хвилює – минуле забуто, залишилася лише ностальгія схожа на каяття совісті, і любов, якщо пощастить. »

 

Однак відчувається брак логічного зв’язку між багатьма подіями і деталями, часом здається, що наступна сцена з'являється звідкись зі стелі, без усяких передумов і пояснень. Другий недолік – якась монотонність, статичність. Зовнішньої дії майже немає, лише внутрішня. І коли внутрішня дія призупиняється, дивитися за подіями стає вкрай складно і нудно.

 

Не зважаючи на все це, фільм «Згадуючи моїх сумних повій» варто переглянути, хоча б заради кінцівки. Після такого фіналу виходиш із кінотеатру просвітленим і повним надій.

 

Ірина Балог,

студентка відділення журналістики

Закарпатці вшанували постать видатного земляка – Юлія Боршоша-Кум’ятського

Borshosh8 липня виповнилося 110 років від дня народження знаного українського письменника, культурного діяча та педагога Юлія Боршоша-Кум’ятського. Вшанували постать видатного закарпатця годиною пам’яті у приміщенні обласного осередку Національної спілки письменників України.

 

Про життєвий шлях та неоціненність внеску Юлія Боршоша-Кум’ятського в культурний розвиток краю розповіли голова осередку НСПУ, письменник Василь Густі, літературознавець Дмитро Федака, поет Василь Кухта, а також члени родини Юлія Боршоша-Кум’ятського.

 

Юлій Боршош (творчий псевдонім – Кум’ятський) народився в с.Великі Ком’яти на Виноградівщині. Навчався в місцевій народній школі, за тим – у вчительській семінарії Ужгорода. Більше 40 років віддав роботі на педагогічній ниві в різних куточках краю. Одночасно, здійснював себе як талановитий поет, автор глибокої духовної лірики та патріотичних віршів, сповнених ідеями народності та любові до рідного краю. Із юнацьких літ публікувався в місцевих та всеукраїнських літературних часописах, видав 13 оригінальних поетичних збірок. Декілька ж видань творів надруковано після митця, найповніше з них – "З наказу роду" – побачило світ у 2005-му році у "Видавництві "Закарпаття" (серія "Письменство Закарпаття") за упорядкування сина автора Юлія-Богдана Боршоша та науковця Дмитра Федаки.

 

Після години пам’яті учасники також поклали квіти та відправили панахиду біля могили поета на Кальварії.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

На честь 90-річчя від дня народження художника Василя Габди в Ужгороді погасять іменну марку

2015071011580111 липня у внутрішньому дворику Закарпатського обласного художнього музею ім.Й.Бокшая відбудеться урочисте спецпогашення іменної ювілейної марки Василя Габди.

 

Відомий український живописець народився 11 липня 1925 року в Ужгороді. Професійний вишкіл здобув у Політехнічному інституті Будапешта і в Ужгородському художньому училищі, де, зокрема, його викладачами були корифеї закарпатського малярства Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай та Федір Манайло. 

 

1958 р. – член Спілки художників СРСР.

1980 р. – Заслужений художник УРСР. 

1995 р. – Лауреат обласної премії ім. Й.Бокшая та А.Ерделі.

2000 р. – Народний художник України. 

 

Василь Габда – учасник численних художніх виставок та пленерів: від обласних до міжнародних. Частина творів  художника закуплена Дирекцією виставок НСХУ, Міністерством культури і мистецтв України, зберігається у фондах Закарпатського, Харківського, Сімферопольського художніх музеїв, у галереях близького зарубіжжя, Казахстану, Канади, Японії.Віддати шану митцеві у колі родини, друзів, колег і шанувальників творчості Василя Габди запрошують усіх охочих. 

 

Початок об 11.00. 

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Живописець із Виноградівщини Василь Попович відкрив ювілейну виставку в Ужгороді

Popovych7 липня в обласному музеї народної архітектури та побуту відкрилась експозиція робіт члена Об'єднання професійних художників Закарпаття, заслуженого художника України Василя Поповича з нагоди 65-річчя митця.

 

Народився Василь Попович у с.Великі Ком'яти, навчався в Ужгородському училищі декоративно-прикладного мистецтва. Активну виставкову діяльність розпочав у 1980-му році, відтоді ж бере участь у пленерах як в Україні, так і за межами. Так само широка географія цінителів творчості митця, котрі зберігають твори художника в приватних збірках.

 

Щодо нової виставки - вона для автора сьома персональна. Представлено більше півсотні вибраних робіт, виконаних за останні 5 років. Відчутно домінують розлогі, розкішні пейзажі, які дають змогу глядачеві помандрувати різними куточками краю, та ще й у різні пори року, що в загальному враженні вкотре переконує: закарпатська природа створена для художників.

 

Крім оди рідним краєвидам, живописець представив міські пейзажі, портрети, натюрморти.

Виставка діє до 20 липня.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Про новий роман Андрія Любки

11203070 839984096036634 5775116530780905762 nУ серпні 2015 року у видавництві "Книги-ХХІ" (Meridian Czernowitz) побачить світ перший роман Андрія Любки - "Карбід".

 

Нижче читач знайде 5 цікавих фактів про нову книжку, опублікованих на офіційному сайті письменника:

 

1. Повна назва роману:

Карбід, або Неймовірні трагікомічні пригоди однієї шляхетної людини і цілої зграї мерзотників, які дерлися через кордон водою, небом і суходолом, аж змусили героя опинитися в підземному царстві тіней

 

2. Роман написано протягом 2014-2015 рр. в Ужгороді й Чернівцях.

 

3. Анотація: 

Події пригодницького роману «Карбід» розгортаються впродовж паркого й тривожного літа 2015 року, коли у вигаданому містечку Ведмедів група ентузіастів вирішує збудувати Фонтан Єдності з Європою. Навіщо їм фонтан, чому за ними в’язниця плаче і за скільки в Україні можна придбати людську нирку ‒ про все це автор пише з гумором і добірним песимізмом. У цій книжці є сливовиця, рибалки, гробар, сімнадцять розділів, спокуслива й хтива жінка, кілька вбивць, корумпований мер, геніальна ідея, Тиса і безнадія. Натомість у ній немає шенгенських віз, відповідей на всі запитання, кулінарних рецептів і порад, як розбагатіти. Для найширшого кола читачів. 

 

4. Біографія автора: 

Андрій Любка - рибалка, грішник, балканіст. Написав і переклав кілька книжок, об'їздив тридцять країн, але найбільше любить спати до обіду і заїдати пекучу сливовицю барбарисовим льодяником. Живе у всій Центральній Європі, та найчастіше заряджає свої  ґаджети й пере речі в Ужгороді. Несудимий, неодружений, небагатодітний, одне слово - ледачий. 

 

5. Ілюстрації до розділів намалювала львівська художниця Галина Венглінська. 

 

Джерело: Нове Закарпаття

Юрій Боднар представить ювілейну виставку живопису "Філософія проміння"

bodnar12 липня о 17.00 у Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая відбудеться відкриття персональної виставки Юрія Боднара з нагоди 60-ліття митця. Експозиція з назвою "Філософія проміння" об'єднала сотню робіт, виконаних у впізнаваній авторській манері.

 

Юрій Боднар за природою мистецького обдарування –художник-інтелектуаліст, глибока творча натура. Його світ неоднозначних, образних видінь– це не данина сучасній естетичній теорії чи доктрині, а органічно трансформована в образах відповідь художника на складні духовні та цивілізаційні пошуки реалій, сучасного світу.

 

Протягом століть, як доводить історія естетики, по-різному ставилися до образотворчого мистецтва. Вважали, що мистецтво прекрасне саме по собі і залежить від природи, а обов’язком художника є правильно наслідувати ту фізичну дійсність, яку він бачить. З іншого боку, існувала думка, що діяльність митця повинна бути вільною і, за бажання, він  зовсім може розірвати відносини з навколишнім світом та заглибитись у своє творче "я", у свою фантазію, тобто, розірвати відносини з емпіричною формою світу, який його оточує. У сучасну добу різні новаторства, пошуки оригінальності у формі спонукали до появи цілого ряду мистецьких течій і стилів, у яких сама постать людини розчиняється, а згодом взагалі зникає. Навпаки, прикметною рисою Юрія Боднара як сучасного митця є зацікавлення фундаментальними питаннями людського життя, проблемами зв’язку особи з макро- та мікрокосмосом, сконцентрованість на внутрішньому духовному просторі сучасної людини. Цього він досягає за допомогою поєднання у своїх творах традиційної школи малярства з сучасними пошуками стилю, форми, колориту і композиції.

 

Юрій Боднар увійшов у сучасне мистецтво на зламі двох епох XX-XXI ст., коли кардинально мінялося життя українського суспільства, відходила у небуття доба радянського тоталітаризму, впаланаймогутніша імперія. Почалося відродження української свідомості та державної творчості. У суспільстві зросли й ускладнилися естетичні вимоги та смаки, виникло глибоке зацікавлення духовним життям людини, її прагненням до вічних і незмінних цінностей. На цьому тлі формувався Юрій Боднар як творча особистість.

 

Юрій Боднар – віртуозний майстер сюжетно-тематичного,композиційного творузі своїм філософським підґрунтям, своїм словом, поетичним образом та всесторонньою тематикою. Його творчий шлях є прикладом інтенсивного мистецького зростання як у вдосконаленні пластично-художніх засобів (віртуозності малюнку та композиції, розширенні діапазону колористичної палітри), так і в поглибленні та збагаченні духовно-ідейного змісту.

 

Художник працює у станковому та монументальному живописі, де він розкрив себе як глибоко духовна людина з широкою ерудицією, продуманістю пластичної мови своїх творів, збагаченої асоціативністю, символікою, алегоричністю, ускладненою іконографією. Основними домінантами у творах митця є ліризм і символізм– це ключ який відкриває внутрішній світ творів Юрія Боднара. Часом він виступає на поверхню, виділяючи особливості цілих циклів чи поодиноких картин, часом проявляється підсвідомо, як якийсь внутрішній нерв, як основа поетичної структури більшості картин митця.

 

Вагомим фактором характеристики творчості художника є багата колористична палітра його творів. Символіка кольору в картинах майстра опирається на об’єктивні особливості психіки, на різні можливі асоціації. За допомогою цих кольорових асоціацій митець надає своїм творам глибокого духовного змісту. Переважно, полотна Юрія Боднара нагадують за суттю і за своєрідною, тільки йому притаманною манерою виконання – ікони. Кожна робота залита сонячним промінням, на одних воно яскраве, чисте, на інших –наче пробивається крізь численні перешкоди. Світло, яке розливається по поверхні картин художника, має символічне значення: це божественне світло, яке зустрічається ще у древній іконографії, воно не має певного джерела, тому всі роботи митця ніби світяться зсередини, це своєрідна "фотодосія" – світло давання. Ця концепція світла була опрацьована ще християнськими теологами (Отцями Церкви) для візантійської іконографії.

 

Юрій Боднар знайшов свій стиль, свій власний почерк, який є чимось зовсім новим у мистецьких пошуках, це такий своєрідний "променізм", як він його сам називає. Полотна художника –світлоносні промені, що ллються звідусіль, утворюють так звані умовні площини, через призму яких зображення на полотні ніби оживає, рухається, то наближаючись, то віддаляючись від глядача – воно набуває легкості, ірреальності, наче прямує до нас через потойбічні, космічні світи. Прийомом перетинаючихся між собою променів-площин художник наближає до глядача то очі, то все обличчя, а то й весь центр композиції картини. У своїх творах, таких як "Ісус. Я – світло світу", "Вічне", "Благовіщення", "Пілігрим", "Опришок", "Із глибини віків" та багато інших Юрій Боднар виписує не обличчя, а лики – натхненні, суворі, чисті; не очі, а озера, що увібрали у себе всю мудрість світу.

 

Духом сакральності позначені не тільки фігуративні, композиційні твори митця, а також чималий доробок пейзажів. Всі полотна живуть, наповнені сильним духовним зарядом, у якому відчувається глибока й щира душа художника, безмежно віддана правді і красі буття.  

 

Олександра-Леся Боднар,

   магістр теології, мистецтвознавець

«ГУРКОЧЕ ГРІМ В КОВАЛЬНІ БОГА» – на Закарпатті відбувся фестиваль ковальського мистецтва «Гамора 2015»

100111ca8f5ece4ed5d7d14dcd33650bУ селі Лисичово Іршавського району знаходиться унікальна кузня, аналогів якої в Україні немає, а в цілій Європі подібні об’єкти можна перерахувати на пальцях однієї руки. Вона побудована на початку ХІХ століття і має назву Гáмора. На Іршавщині великий молот називають «гáмор», що в свою чергу, походить із німецького слова «hummer». Кузня є діючою, і для підтримки її в належному стані, а також для поширення інформації про унікальний об’єкт вже традиційно проводиться фестиваль «Гáмора». В зв’язку з фінансовими труднощами та складною ситуацією в державі цей фестиваль залишився чи не єдиним діючим в Іршавському районі і, не зважаючи ні на що, відбувся 27–28 червня.

        

Фестиваль приваблює ковалів не тільки з України, але й з інших держав, як унікальною можливістю попрацювати в давній кузні, так і чудовою природою гірської Іршавщини. «В кузні панує дивна атмосфера, що аж захоплює подих… Таке відчуття, що ніби ми перенеслися на декілька століть назад, віє духом минулого.., але якимось дуже близьким і рідним, нашим!» – ділиться враженнями від «Гáмори» сімейна пара з Ужгорода.  Ковалі один на одного схожі, так виглядають ніби вони з якоїсь таємної організації. Хлопці неговіркі, кожен чітко виконує свою роботу, працюють із розжареними до червоного залізними прутами, готують елементи конструкції.

 

Нам вдалося на декілька хвилин витягнути з робочого процесу автора мистецької ідеї – Сергія Тяска, учасника спілки майстрів художнього ковальства України. Чоловік прикурює від шматка залізного прута і починає розповідати: «Мені здається, що в сучасному суспільстві дуже не вистачає структуризації і світла. Ці дві ідеї лягли у форму твору, який ми робимо. Це ліхтар, що складатиметься зі 180 металевих елементів, що структурно будуть поєднані один з одним. Частини конструкції ми робимо прямо тут, правда, не використовуючи великий молот – гáмор. Нам це місце дуже подобається, ми збираємося в Лисичеві не тільки на фестиваль, але й в інший час, щоб просто зайнятися своєю улюбленою справою. Тут дуже класно, це мистецтво, магія, нам приємно тут бути на підсвідомому рівні, ми відчуваємо себе залученими до нашої давньої історії».

 

Ковалі кажуть, що серед них немає випадкових людей, вони максимум на півроку затримуються. Кажуть, їхня робота потребує любові, – і що дуже важливо, – збирає та передає в майбутнє досвід сотень поколінь із нашого минулого. Робота копітка, щоб нормально працювати підсобником при ковалеві треба витратити близько двох років на навчання та практику. Тоді вже без зайвих слів і рухів можна розмовляти і працювати з майстром, розуміти робочий процес.

 

Кажуть, ще за часів Чехословаччини в Гáморі працювали вісім молотів, а майстрами були здебільшого словаки. Зараз є два молоти, один з них – на ремонті. Але його чути здалека – коли починає працювати, на всю околицю роздається  чіткий, металевий ритм. Ковалі кажуть, що ту роботу, яку роблять троє хлопів 20 хвилин, гáмор робить за одну. 

 

На фестивалі до ковалів долучилися й гончарі, народні майстри, крамарі, народні музиканти, «вишивані рушнички» і навіть переможець «Голосу країни» Антон Копитін. Серед купи китайських іграшок, китайських вишиванок і солодкої вати можна було знайти дійсно цікаві речі, які для туриста будуть чудовою пам’яткою й про Лисичево, і про унікальну кузню – Гáмору».

 

До речі, про порядок. У всьому Лисичеві вздовж дороги – оригінальні «мусорники» з бляшаних відер. І їх багато, тому сміття на вулицях мало. А ось на площі Народній в Ужгороді – жодного. Соупадениє?

 

Олексій Шафраньош

 

IMG 20150627 152003 1

 

IMG 20150627 152125 1   

У Міжгір’ї стартував ХII фестиваль «Рекітське сізір’я - 2015»

244bbc32ccНа Закарпатті стартував щорічний Міжнародний фестиваль юних талантів «Рекітське сузір’я - 2015» громадської організації Мала академія літератури і журналістики (МАЛіЖ). ХII фестиваль-конкурсюнихпоетівіпрозаїків, журналістів, митцівфотоімалюнку, авторськоїпісніталітературно-мистецькихкомпозицій розпочав свою роботу 2 липня в смт Міжгір’я і триватиме до 6 липня на навчальній базі Міжгірського професійного ліцею. З огляду на військові дії на сході України захід вдруге проводиться під доповненням «Міст миру».

 

Серце фестивалю зібрало чимало юних дарувань із різних областей України, а також із-за кордону. Його учасники – це учні загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв з різних регіонів України.Відкриють фестиваль урочистою церемонією прийняття естафети МИРУ соціального проекту «Мій тато захищає Україну!»

 

Учасники та гості фестивалю вшанують пам’ять депортованих кримських татар, репресованих, полеглих у боях за незалежну і суверенну Україну.

 

Програма фестивалю передбачає в день заїзду подання конкурсних творів керівниками конкурсних груп до Оргкомітету за номінаціями у визначених аудиторіях. Другий день заходу – урочисте відкриття ІІ Моста Мирута відкриття фестивалю, а також публічна презентація нової пісні «Синевирські смерічки» на слова поетеси Ангеліни Оборіної, музика Анатолія Шепеля у виконанні львівського дитячого хору «Пролісок», худкерівник Анатолій Карпович. Упродовж дня журі розглядатиме конкурсні твори за номінаціями.

 

Робота у творчих майстернях– одне з найулюбленіших занять учасників фестивалю, адже під час майстер-класів члени журі разом із конкурсантами розглядають їхні творчі доробки, дають настанови та цінні поради творчій юні. Зазвичай журі намагається поділитися власним досвідом із дітьми ідати хороші поради.

 

Учасників-конкурсантів чекають незабутні враження, адже програмою фестивалю також передбачений екскурсійний день: відвідання реабілітаційного центру бурих ведмедів у НПП «Синевир», милування оком Карпат – озером Синевир, а також огляд музею під відкритим небом стародавнього верховинського села Колочава.

 

5 липня буде оголошення результатів конкурсу-фестивалю і церемонія нагородження за участі ректора МАЛіЖу Василя Тарчинця та голів журі у номінаціях. Відбудеться і традиційний гала-концерт, триватиме робота творчих майстерень.

 

Усім учасникам фестивалю бажаємо успіху та творчого злету!

 

Ярміла ГАРМАСІЙ

Ужгородці можуть піти випити каву з відомим художником

1435214059 11403277 1613757525573827 7480254186432856559 nУ п'ятницю, 26 червня, в Ужгороді відбудеться зустріч за кавою з Заслуженим художником України Владом Габдою.

 
Зустріч обіцяє бути цікавою, адже у її учасників буде нагода дізнатися все про творчість Влада Габди та задати свої питання, навіть провокативні.
 
Подія відбудеться о 14:00 у VOTO art-cafe (вул..Волошина 24, де зараз проходить виставка В. Габди «Утилітарне на білому».
 
Вхід вільний.
 
Довідоково: Габда Владислав Васильович народився 27 лютого 1961 року в м. Ужгород Закарпатської області. У 1980 році закінчив відділення художньої кераміки Ужгородського училища прикладного мистецтва. Член Національної Спілки художників України з 1994 р. 2005- лауреат обласної премії ім. Ерделі-Бокшая в галузі образотворчого мистецтва. Працює в станковому живописі. Заслужений художник України (2009).
 
Джерело: Karpatnews

us1

Популярні новини

7 лютого 1979 року офіцер бразильської поліції Еспедіто Діас почув телефонний дзвінок. Його зміна у дільниці прибережного містечка...
15 лютого 1989 року, 30 років тому, українськими патріотами та православними вірними в м. Києві було створено ініціативний комітет...
Канонічні структури Константинопольського Патріархату проіснували на Закарпатті до 1946 року. Пізніше вони були захоплені Москвою.
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS