В Ужгороді відбудеться міжнародний фестиваль місцевого телебачення

1434520007 beggy21-й Міжнародний фестиваль місцевого телебачення "Золотий жебрак" цього року спільно прийматимуть Кошице (Словаччина) і Ужгород. У словацькому місті фестиваль стартує вже сьогодні, 17 червня.

 
Відкриють його показом фільму "Острів" режисера з Кошице Ольги Седровіцової. Це дослідження життя біженців із країн колишньої Югославії.
 
Наступного дня фестиваль вирушить до України. 50 учасників з 12 країн автобусом повезуть до Ужгорода. Тут вони візьмуть участь у семінарі "Роль медіа у розвитку демократії і процесі євроінтеграції", який вестимуть медіаексперти з країн Вишеградської четвірки та інших європейських держав, а також українські фахівці. Запрошені журналісти друкованих і електронних ЗМІ, голова Національної спілки журналістів України та політолог Олег Хавич.
 
Поки учасники фестивалю працюватимуть в Ужгороді, в Кошице триватимуть кінопокази. Демонструватимуть, зокрема, роботи переможців минулорічних фестивалів і надіслані цього року.
 
Для участі в конкурсі, повідомила директор фестивалю Ева Декановська, зареєстровано більше 200 фільмів зі всього світу. Крім авторів із найближчих країн, роботи прислали з Індії, Тайваню, Ірану, Іраку, Ісландії та японії, а найбільше фільмів – з Іспанії. Статуетку "Золотий жебрак" вручатимуть у трьох номінаціях: місцеве телебачення, виробнича компанія і молодий автор.
 
20 червня у Кошице фестиваль закриють. 
 
Джерело: 7 днів

Клара Балог згадує про відому українську балерину

0 k 422581338Не так давно у Німеччині, у віці 90 років, померла всесвітньо відома зірка балету Майя Плісецька.

 

Відома вона партіями Кармен ("Кармен-сюїта" Бізе — Щедріна), поставила балети "Чайка", "Дама з собачкою" Щедріна,, виконувала головні партії в балетах П.Чайковського, О.Глазунова, С.Прокоф'єва. Знімалася в кіно і на телебаченні. До останніх хвилин свого життя віддавалася творчості. Про неї ми поговорили з її соратницею — народною артисткою України Кларою Балог.

 

— Довелося мені виховувати, — сказала вона, — в Київському хореографічному училищі спільно з Галиною Березовою майбутнього партнера Майї Плісецької. Це — Валерій Ковтун. З нами він дістав настільки сильну школу хореографії, що сама знаменита Майя помітила його без жодних представлень із нашого боку. Коли я зустрілася з нею в Москві — то вона висловила мені свою глибоку подяку за нашого вихованця. Здібності Валерія Ковтуна і надалі прогресували. Ми з Галиною Березовою, котра свого часу закінчила Ленінградське хореографічне училище, були цьому раді.

 

А познайомив Клару Федорівну з Майєю Плісецькою сам же її учень під час виступів її у оперному театрі у складі Заслуженого академічного Закарпатського народного хору.

 

— Майя Михайлівна, — покликав він знамениту балерину, — я хочу познайомити вас зі своєю учителькою по Києву.

 

З того часу між двома великими артистками зав'язалася щира дружба. Всі роки вони часто листувалися, не заважало цьому і часте перебування кожної з них у різних країнах світу.

 

Михайло ЮРИК, Uzhgorod.net.ua

В головній будівлі краю звучав Бах

6bbbbb15 червня у фойє Закарпатської облдержадміністрації відбувся спільний виступ камерного хору "Cantus" та оркестру "Leopolis" (Львів).

 

Концерт творів Йоганна Себастьяна Баха присвятили 330-річчю від дня народження геніального композитора, а також 130-му ювілею Франтішека Крупки – видатного архітектора, авторству якого і належить будівля Крайового Уряду в Ужгороді (нині – будівля Закарпатської ОДА).

 

Крім певної дотичності річниць, суттєвою підставою для проведення концерту "Бах в будівлі Крупки" стало те, що твори двох митців неабияк пасують одне одному: класична музика потребує особливої атмосфери, тим часом атріум будівлі Крупки і музикознавці, і архітектори називають чи не найбільш акустично придатним для подібних виступів. Що й казати про візуальні характеристики залу, які найкращим чином налаштовують на осягнення величі музики.    

 

Як розповів керівник камерного хору "Cantus" Еміл Сокач, давно виношував задум організувати подібний концерт у цій знаковій будівлі. "Відомо, що за проектом Франтішека Крупки в атріумі мали відбуватись важливі світські раути, концерти та інші урочисті події за участі чи сприяння губернатора. Певний час так і було. Зараз же ми дуже сподівємось відродити цю традицію".

 

На непересічну подію завітали численні представники влади та культурної еліти краю. Зал був переповнений.

 

А що концерт мав також благодійну мету, біля входу у фойє розташували скриньки для пожертв. Зібрані кошти організатори долучать до благодійних внесків, які вдалось виручити з доброчинного концерту Угорського державного народного ансамблю, що гостював в Ужгороді близько трьох тижнів тому. Всі кошти днями передадуть на потреби обласної дитячої лікарні.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

Альбомний довідник про музеї краю представлять в Ужгороді

2bbbМузейне багатство краю – під однією палітуркою. 16 червня о 12.00 в мультимедійному залі Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту відбудеться презентація видання "Подорож музеями Закарпаття".

 

Книгу-фотоальбом надруковано в серії "Закарпаття: філософія культури" видавничої студії "Zoriana" (м.Мукачево) за підтримки управління культури Закарпатської ОДА і КП "Агентство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва "Закарпаття" Закарпатської обласної ради".

 

На майже 80-ти сторінках альбому подано основні відомості про 38 оригінальних музейних об’єктів, що представляють усі куточки краю, а також – статті про історію та перспективи розвитку музейництва на Закарпатті.

 

Серед авторів видання власне керівники музеїв (Василь Шеба, Габріела Андял, Франциск Ерфан, Михайло Белеканич та ін.), учені-краєзнавці (Йосип Кобаль, Василь і Тетяна Коцани, Людмила Біксей), сподвижники музейної справи в області (Василь Габорець, Юрій Глеба, Валерій Грищенко) та меценати культури (Станіслав Аржевітін, Зігхард Рашдорф (Німеччина). 

 

Для ширшого представництва видання, статті продубльовано англійською мовою. Окремо слід відзначити роботу колективу відомих закарпатських фотографів, чиї світлини вигідно доповнили публікації, довершивши колоритну музейну мапу Закарпаття. 

 

У презентації альбому візьмуть участь автори та сприятелі проекту. Зокрема, і керівники двох музеїв-ювілярів – директор Закарпатського краєзнавчого музею Василь Шеба та директор Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту Габріела Андял. Господарі музеїв розкажуть про програму святкування 70-річчя та 45-річчя закладів відповідно.

 

На презентацію запрошують усіх охочих та представників ЗМІ.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

В Ужгороді показуватимуть німе кіно

kinoПоказ німих короткометражних стрічок "Fate of Ivory" (історія відомої піаністки) та "Crazy Comedy" (із життя коміка) відбудеться в ужгородській "Галереї Ілько" 18 червня.

 
Автор ідеї, режисер та сценарист обох стрічок – піаністка Анжеліка Фукс. У першому фільмі вона до того ж грає головну роль. Сама Анжеліка розповіла:
 
– Зізнаюся, я саме для того і повернулася додому, щоб здійснити свою давню мрію – знімати кіно. Зокрема, німе кіно для фортепіанних творів. У мене було непереборне бажання донести глибину музики, показати ті історії, які малює моя уява під час виконання улюблених творів.
 
Раніше реалізувати цей задум ніяк не вдавалося: я була надто серйозно зайнята іншим. Довелося кардинально все міняти. Тож я полишила роботу в Еквадорі, повернулася додому – і взялася за справу. Наразі ми зняли два короткометражних кіно. З першим мені допоміг Андрій Гепенко, наш прекрасний, талановитий земляк із Виноградова. Торік він із командою однодумців здобув гран-прі на першому молодіжному фестивалі телевізійних проектів «Inter film fest» (у спеціальній номінації) за короткометражний фільм «Слова на вітер». Я розшукала Андрія і поділилася своєю ідеєю.
 
Він відгукнувся, надав у моє розпорядження свою команду – двох чудових операторів, які також приїздили із Виноградова. А другий фільм ми знімали з Олексієм Уманським, теж добре знаною у творчих колах Ужгорода людиною. 
 
Сама дивуюся, яка велика кількість людей допомагала мені у реалізації цього проекту. Актори, оператори, керівники різних установ, технічна підтримка – ми нарахували близько 70 людей! Мені охоче йшли назустріч, надавали приміщення, різноманітні локації для зйомок. У фільмах знялися як аматори, так і професійні актори. Зокрема, Наталя Орешникова, Микола Карпенко та інші актори з обласного театру ляльок «БАВКА».
 
 
Програма заходу:
1) 20.30 – фотосесія усіх причетних до створення стрічок;
2) 21.00 – офіційне відкриття. Ведучі – Анжеліка Фукс та Іван Граб;
3) Презентація стрічок: «Fate of Ivory» (історія відомої піаністки) та «Crazy Comedy» (із життя коміка);
4) Анжеліка Фукс за роялем;
5) Rodion Sun Lion, бас-гітара;
6) Олексій Уманський, вечірка з вініловими платівками;
7) Фуршет.
 
Вартість квитків – 80 гр. Для журналістів вхід за попередньою акредитацією. 
 
Джерело: 7 днів
 

В Ужгородській школі мистецтв вшанували її засновника

ludy587x1024В тій же школі згадували на тривалому заході нещодавно Анатолія Адамовича ДОНЦЯ. Його учні колеги, всі, кого він поставив на ноги, ввів у світ мистецтва і водночас — людяності.

 

З юних літ цей славний чоловік партизанив у Білорусі, є почесним громадянином Югославії за порятунок кількох сотень сербів під час Великої Вітчизняної від вірної смерті. А ще й почесним громадянином Угорщини за створення музею Шандора Петефі при Ужгородській школі мистецтв.

 

Мистецькі захоплення почалися рано. Спершу він і родичі грали на саморобних балалайках. А в 1944-му А.Донець організував сімейний ансамбль із п’яти чоловік. Якщо забігти наперед, то скажемо, що з роками родинний ансамбль налічував понад чотири десятки чоловік, уславився на весь світ, бо аналогів йому не було. Чисельні ілюстровані часописи залюбки писали про нього, вміщували розмаїті фото.

 

Скажімо, крім створення школи, про особистість пана Донця говорить те, що з 1958 по 1979 рік він був постійним учасником хорової капели вчителів Ужгорода — лауреата всеукраїнського та всесоюзного конкурсів. Вона мала звання «Народної хорової капели». В її складі А.Донець репрезентував наше мистецтво в Чехії, Словаччині, Угорщині, Прибалтиці, багатьох містах і селах України. Енергетика митця і педагога була настільки велика, що навіть тоді, коли в 1962 році лікувався в санаторії «Карпати», він не втримався і створив із відпочиваючих концертну групу, провів із нею динамічні репетиції і… почали виступати в санаторіях Закарпаття.
А ще невтомний Донець керував вокально-інструментальним ансамблем «Алло» Ужгородської телеграфно-телефонної станції, який тричі підряд займав перші місця на міських оглядах. Протягом п’яти років працював із хором Ужгородського СПТУ №6, який відразу чотири роки поспіль займав перші місця на обласних оглядах серед чисельних тоді училищ області, а чоловічий ансамбль майстрів даного навчального закладу і на всеукраїнському огляді став першим.

 

Ще чимало можна було б розповісти про заслуженого працівника культури, організатора школи мистецтв, ветерана і героя Великої Вітчизняної війни, почесного громадянина Югославії та Угорщини Анатолія Адамовича Донця. Але й мак багато хто у місті над Ужем розповість про подвижницьку громадянську позицію цього чоловіка на вищих нормах служіння всім людям. Йому до останку спокій тільки снився, якщо вдатися до творчості Олександра Блока. Їздив він по всіх усюдах із хором ветеранів. Сам його створив. Сам керував. І мав скрізь теплий прийом.

 

Підтверджує останні слова і велелюдний захід наприкінці травня в Ужгородській дитячій школі мистецтв, де, до речі, пропонувалося дати цьому мистецькому осередку ім’я засновника. Його донька Ольга Ганич на початку розповіла про свого батька. Народний камерний оркестр педагогів виконав твір Роберта Шумана «Мрії». Відтак блискуче зіграли маленьку симфонію соль-мажор Антоніо Вівальді. Спогадами про Анатолія Донця поділилася заслужений працівник культури Людмила Ярова. Відразу зіграв фортепіанний дует Сергія Фанти та Андрія Чирського «Сільську кадриль». Виступила відома художниця, соратниця колишнього директора школи мистецтв Емма Левадська. Заграв дует флейтисток (Антоніна Чирська і Оксана Гриневич) мелодію «Майя». Теплі слова про великого чоловіка сказала художній керівник і головний диригент Заслуженого академічного Закарпатського народного хору Наталія Петій-Потапчук. Вона ж бо, завдячуючи А.Донцю, вийшла в люди і ніколи не забуде про це. Кожного вразила особистість А.А.Донця.

 

Тріо в складі Оксани Гриневич, Марини Рошинко, Ольги Ганич виконало твір Йоганнеса Кребса №5.

 

Тепло говорили свої спогади світочі крайового музичного мистецтва. Це — голова обласного осередку Національної спілки композиторів, заслужений діяч мистецтв Віктор Теличко, а також заслужений артист України Михайло Вігула. Оркестр народних інструментів під керівництвом останнього виконав «Елегію» Іштвана Мартона, «Вальс» Михайла Вігули, «Ноктюрн» Арнольда Бабаджаняна.

 

Ще чимало людей з величезною любов’ю згадували про колишнього директора і золотого чоловіка. Це — Олена Гораль, Лариса Федько, Василь Вовчок, Олександр Сидорук та багато інших. Тому й тривав захід пам’яті дуже довго. Але це тільки наснажило присутніх і зовсім не втомило. До портрета Анатолія Донця все лягали живі квіти. Це засвідчувало, що життя його не скінчилось, а тільки продовжується. А хто живе тільки меркантильними інтересами має з цього зробити свої висновки, щоб не перетворитися в звичайний перегній без жодної згадки народу про свої позитивні дії. Адже останніх просто-на-просто не було…

 

Василь ЗУБАЧ, Трибуна

Бах у будівлі Крупки. Зустріч двох геніїв

15.06У часи написання творів, які виконуватиме хор "Cantus" 15 червня в холі Закарпатської ОДА, роль концертних залів відігравали церкви, собори. Це були єдині, значно вищої якості (порівняно з побутовими умовами "середньостатистичного" мешканця християнської Європи тих часів) простори, доступ до яких був забезпечений практично для всіх охочих. В такому розумінні храми відігравали роль і культурно-видовищних закладів, яку в нас час виконують філармонії, оперні та драматичні театри.

 

Хоча театри існували і раніше, їхні споруди не досягали тієї досконалості, що притаманна храмам як в образному, так і в конструктивному. Адже історія розвитку архітектурної думки Європи до ХІХ сторіччя – це в основному історія розвитку будівництва храмів, що досягла своїх вершин в епоху пізньої готики.

 

Бах творив в епоху бароко, але твори його виконувались переважно в готичних соборах. Це була повна органічна єдність, гармонія почутого й побаченого. З впевненістю можна сказати, що компонуючи свої ораторії та меси, Бах чітко уявляв, де вони будуть виконуватись. І це були не так звані будинки культури, схожі на стодоли, "музично-драматичні" театри, в акустичному плані абсолютно не придатні для таких дій, або так само непристосовані колишні синагоги. Це були, як правило, надзвичайно майстерно виконані готичні собори з відповідними акустичними характеристиками і просторовими даними.

 

На превеликий жаль, загальнодоступні громадські заклади Ужгорода не відповідають цим критеріям. Це стосується і наших храмів. Вони є не зовсім автентичними в нині існуючому вигляді. Внутрішні простори їх, якщо і носили колись відбитки актуальних тенденцій розвитку світової архітектурної думки, то внаслідок невдалих втручань на сьогоднішній день спотворені ознаками дилетантизму і не можуть служити  повноцінним оточенням при виконанні музичних композицій бахівського рівня. І тільки один громадський простір відповідного ґатунку дійшов до нас в майже незіпсованому виді.

 

Характерний представник своєї епохи, архітектурний витвір світового рівня – Народна Рада Франтішка Крупки. Так, зрозуміло, це не готика, це – чистісінький неокласицизм 30-х років ХХ сторіччя, але за якістю об’ємно-просторової композиції, за рівнем виконання – він не поступається найкращим взірцям будівельного мистецтва, незалежно від часу їх створення.

 

Народна Рада, як і весь урядовий район "Малий Галаго", головною будівлею якого вона є – не наслідок природного, історично виправданого розвитку міської забудови. Це культурна експансія, подібну до якої місто переживало хіба що за часів графа Міклоша Берчені, останнього володаря Ужгородського замку. Народна Рада, відповідаючи своїй назві, мала стати символом народовладдя в державі з демократичним устроєм (якою, безперечно, була Чехословаччина) з одного боку та, водночас, еталоном будівельного мистецтва, прикладом для наслідування – з іншого. В будівлі вдало поєднані образність офіційного статусу державної установи і гуманність інтер’єрів.

 

Ввійшовши до будівлі Народної Ради через центральний вхід, людина неминуче потрапляє до його композиційного ядра – трьохповерхового атріуму з верхнім природнім освітленням, до якого примикають всі інші просторові елементи будівлі. Саме атріум є тією неповторною особливістю, "родзинкою", яка робить творіння Крупки винятково привабливим. Вишукані пропорції, майстерно підібрані оздоблювальні матеріали, відсутність візуальних подразників, м’якість освітлення, ізольованість від зовнішніх шумів створюють ілюзію абсолютного комфорту, душевної рівноваги, гармонії і, разом із тим, відчуття урочистості, особливості моменту. Так само, як у готичних храмах. Genius loci – присутність духу місця. "Будинки, як правило, мовчать, тільки одиниці вміють розмовляти, а таких, які співають, практично не існує". Зверніть увагу – ця співає.

 

Колись цей простір активно використовувала громада міста. До 1945 року губернатором, який, до речі, мешкав тут же, на третьому поверсі західного крила, в атріумі проводились офіційні та світські прийоми, тут проходили концерти та бали. Народна Рада була центром суспільного життя краю. Ще навіть у 70-х роках центральний простір будівлі служив місцем проведення публічних заходів, серед інших – загальноміські випускні вечори.

 

Потім все зупинилося, включаючи paternoster, який по первісному задуму мав би працювати зранку до вечора. Для того він і є. Настінні світильники різного діаметру на колонах холу, які спеціально підсилювали ефект перспективного скорочення, замінили на однакові. На стелях галерей підвісили кухонні люстри. Губернаторські апартаменти знищили повністю ще при комуністах, а частину п’ятого поверху переробили на свій "смак" уже в наші часи. Вони краще знають за Крупку. Невідомо з яких міркувань флагштоки обабіч головного фасаду – невід’ємні елементи композиційної рівноваги фасаду – зняли і встановили тільки один з них по центру. А на партері вже відірвались сповна… А так, поки, здається, все.

 

Франтішку Крупці в цьому році виповнилося би 130 років. Подейкують, що вшанувати його пам’ять збираються встановленням бюсту. А може б відкоригувати помилки, допущені його "шанувальниками", поки процес не зайшов надто далеко?

 

Хвала Богу, в твори генія, які будуть виконувати тут незабаром, іще не вносили змін для "покращення". Поки що. Але хтозна, що нас іще чекає…

 

Наразі ж нас чекає чудовий концерт, нарешті, в гідному оточенні.   

 

Петро Сарваш,

голова ГО "PRO URBE"

 

P.S. 15 червня в атріумі-фойє Закарпатської ОДА відбудеться благодійний концерт "Бах у будівлі Крупки" від камерного хору "Cantus" і камерного оркестру "Leopolis".

 

Початок о 19.00. Вхід за запрошеннями. 

Вишивку волинських майстринь представили в Ужгороді

610 червня в Закарпатському обласному музеї народної архітектури та побуту відкрилась пізнавальна, колоритна та душевно тепла виставка вишиваних рушників. Автори робіт – відомі майстрині з Волині Світлана і Галина Махонюк.

 

Сестри народились із фізичними вадами, проте все своє життя присвятили рукоділлю і здобули в цій царині визнання багатьох знавців та шанувальників вишивки, про що свідчать численні нагороди та відзнаки в Україні й закордоном.

 

У 2009 році Світлана Махонюк відійшла у вічність, проте сестра Галина невпинно продовжує популяризувати як власні твори, так і доробок своєї "половинки" по життю та творчості.

 

За станом здоров’я Галині Махонюк не вдалося приїхати до Ужгорода й представити експонати самостійно. Виставку відкрили начальник управління культури Закарпатської ОДА Юрій Глеба, директор музею Габріела Андял, доктор мистецтвознавства Михайло Белень і доктор історичних наук Сергій Федака.

 

Відзначивши високу художню цінність експонатів, створених із величезною жагою до творчості наперекір складним життєвим обставинам, Юрій Глеба підготував грамоту управління культури Закарпатської ОДА, яку разом із подячним листом передадуть авторці.  

 

Всього на виставці представлено близько 60 вишиваних рушників, виконаних у різних техніках та з використанням багатства національної орнаментики.

 

Експозиція діятиме до 5 липня.

 

Управління культури Закарпатської ОДА

В Ужгороді звучатимуть твори Баха

11377167 1631478927089600 1870224006458539061 nКамерний хор Cantus продовжує серію концертів у рамках святкування року Баха.

 

Цього разу хористи разом з провідними солістами та виконавцями зі Львова, у супроводі камерного оркестру «Leopolis» виконають два поліфонічних твори композитора – кантату № 21 та гімн Magnificat. Вперше за останні десятиліття подібний концерт відбудеться в атріумі-фойє Крайового Уряду, теперішньої будівлі Закарпатської ОДА.

 

Це приміщення відіграє надзвичайно важливу роль у події. Адже спроектований відомим архітектором Франтішеком Крупкою простір атріуму має, ймовірно, найкращі акустичні характеристики в Ужгороді. Згідно проекту тут мали відбуватися важливі світські раути, концерти та інші урочисті події за участі чи сприяння губернатора. Певний час так і було. І зараз з'явилась надія, що ця традиція відновиться. Символічним є те, що в приміщенні, створеному на засадах стилю неокласицизм (який став своєрідним узагальненням архітектурних пошуків кількох століть) буде виконано твори саме Йоганна Себастьяна Баха. Який, в свою чергу, узагальнив досягнення музичного мистецтва перехідного періоду від бароко до класицизму, і вважається віртуозом музичної композиції.

 

Програма створена з композиційним розвитком від мінорних мелодій першої частини кантати №21, через її більш піднесену другу частину і аж до урочистого, тріумфального настрою гімну Magnificat. І такий вибір творів не є випадковим. 21 кантата (Ich hatte viel Bekümmernis) має виконуватись приблизно в цей час – у третю неділю після католицького дня Святої Трійці. Глибока музика, що веде нас від темряви до світла, написана у формі певного духовного діалогу. У сьомій та восьмій частинах сопрано символізує душу людини, а басова партія – голос Бога.

 

Magnificat – форма прославлення народження Сина у Діви Марії – є кульмінаційним пунктом вечірнього богослуження в католицькій церкві. Цей твір, відомий за номером 243, є однією з найбільш цілісних бахівських композицій.

 

Паралелі між генієм музики та генієм архітектури проходять і в датах. Увесь світ відзначає 330 років з дня народження Баха. У серпні цього року – 130 років з дня народження Франтішека Крупки, відомого чеського архітектора словацького походження. Будівля Крайового Уряду в Ужгороді - характерний представник своєї епохи, архітектурний витвір світового рівня. Атріум є тією неповторною особливістю, яка робить творіння Крупки особливо привабливим. Вишукані пропорції, оздоблювальні матеріали, що підібрані з особливою майстерністю, відсутність візуальних подразників, м’якість освітлення, ізольованість від зовнішніх шумів створюють ілюзію абсолютного комфорту, душевної рівноваги, гармонії і, разом з тим, відчуття особливості моменту, урочистості. Так само, як в готичних храмах, в яких найчастіше виконувались твори Баха. Genius loci – присутність духу місця.

 

Благодійний концерт відбудеться 15 червня о 19:00.

 

Дрес-код вечірній.

 

Вхід за запрошеннями. Кількість місць обмежена. Довідки за телефоном: 61-40-21, 050 519 8426

 

Джерело: Заголовок

В місті на Латориці незабаром відкриють художню виставку

Mukachevo Ratusha 676x357Виставка стане підсумком художнього конкурсу з однойменною назвою, який триває у Мукачеві до 18 червня. Експощицію з кращих робіт урочисто відкриють 25 червня, тоді ж відбудеться і нагородження переможців конкурсу.

 

У Мукачеві триває І-ий загальноміський дитячо-юнацький художній конкурс “Я люблю моє рідне Мукачево”.

 

Роботи віж бажаючих взяти участь приматимуться до 18 червня. Відтак 25 червня за підсумками конкурсу в залі міської картинної галереї відбудеться відкриття виставки робіт учасників та нагороджено переможців.

 

Як зазначено у положенні до конкурсу, переможці отримають грамоти та цінні подарунки.

 

Художній конкурс "Я люблю рідне Мукачево" проводиться з метою виховання у молодого покоління поваги до історії та сьогодення рідного міста, а також стимулювання до творчого і духовно-естетичного розвитку молоді. 

 

Джерело: Закарпаття онлайн

us1

Популярні новини


Warning: filesize() [function.filesize]: stat failed for http://i1.ytimg.com/vi/iframe<span/hqdefault.jpg in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/img/phpthumb.class.php on line 3375
В ході підготовки зібрання Святого та Священого Синоду 27-29 листопада 2018 р. Константинопольський Вселенський Патріархат знову п...
Около двухсот автомобилей на еврономерах частично перекрыли движение по Киевской трассе, в районе КПП «Дачное».
Продовжується блокування траси Київ-Чоп у Нижніх Воротах...
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS