ВІЙНА ПОЛЬЩІ І ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ – УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

447f7e2c3d0ab5ee45dd6cb10475 base optimal

Коли ми опинилися перед лицем анексій і військової загрози від нашого «східного брата», то перше, що відчули в реакції державної влади, – це розгублення. Спротив загарбницьким намірам московської імперії робився мобілізацією громадянського суспільства, активних людей, які не хотіли і не бажали віддати свій край, область на поталу чужоземцям. Де активних громадян було більше, де вони краще організувалися, там не «розхитати» ситуацію не вдалося. Активна громада, активісти Євромайдану, футбольні фанати, патріотично налаштовані військові не дали свою землю загарбникові. Ці події характерними були в Харкові, Одесі, Запоріжжі, де наміри «розхитати» ситуацію були найбільш явними та радикальними. Там, де активна громада була слабшою, не мала достатнього ресурсу, а мовчазна більшість воліла зберегти свій спокій і не  втручатися, мовляв, все рівно, під ким ми будемо, – там розпочалася війна. Росії не вдалося виконати свої злочинні плани щодо України, але частину вона все ж таки зробила. І її політика не була чимось новим у міжнародних відносинах. Навпаки, ця політика окупації, анексії, «псевдо-референдумів», «виборів» під прикриттям «зелених чоловічків» є характерною практикою в Європі.

 

До вашої уваги – один із епізодів стосунків між двома «братніми слов’янськими народами»: чехами і поляками в 1918–1920 роках. Війна між новоствореними державами, які знову з’явилися на історичному полотні через розпад імперій у кінці Першої світової війни. Польща, яка сформувалася внаслідок розпаду Російської, Австро-Угорської та Німецької імперії, і Чехословаччина, яка почала формуватися після розпаду Австро-Угорщини. Держави ще не встигли народитися, інституційно оформитися, а вже розпочали військові дії одна проти іншої. Жодні міжнародні переговори, союзники чи гаранти незалежності не важать нічого, коли діє право сили. І вміння відстояти силою своє – це основа державності.

 

ТЕШИНСЬКИЙ КОНФЛІКТ

 

Історично чесько-польські відносини не були обтяжені такою безліччю проблем, як, скажімо, відносини чесько-німецькі або польсько-російські.

 

Цешинська (згодом Тешинська) Сілезія – це історична область в Південно-Східній Сілезії, розташована в межиріччі Вісли й Одри. Під владою польських королів Цешинська Сілезія перебувала з 992 по 1038 роки і з 1050 по 1331 роки. Хоча чехи стверджують, що до 985 році ця земля належала чеським правителям. Якщо бути точним, то не в Х ст., а в XIII ст. чеський король Пшемисл Отокар II підпорядкував своїй владі значну частину Польщі. Двісті років потому на трон в Празі зійшов Владислав Ягеллон, з польської династії.

 

Розташований над річкою Ользен місто з польською назвою Цешин – це центр південно-східної частини Сілезії. Згідно з польською легендою, це місто було засноване саме їхніми князями. Місто було споруджене на перетині торгових шляхів. Тому завдяки вигідному положенню стало адміністративним і торговельним центром і уже в 1290 році отримало статус і права міста.

 

У 1327 році герцог Цешинський Казимир I визнав себе сюзереном короля Богемії (так тоді називалася Чехія) Іоанна Люксембурзького. З цього часу Цешинське герцогство фактично стало автономним феодальним володінням в складі Богемії.

 

Металургійний завод біля ТешинаУ ХVIII–ХIХ стст. Тешинський регіон досягає високого рівня промислового розвитку, приваблює мешканців інших австрійських володінь, зокрема поляків із Князівства Галичини і чехів із корінних земель. У цьому регіоні розмовляли на змішаному польсько-чеському діалекті, який чехи зараховують до чеської мови, а поляки – до польської.

 

До кінця ХIХ ст. тут не було переваги якої-небудь групи населення – чехів, поляків, сілезців, але потім польські емігранти почали масово приїжджати з Галичини в пошуках роботи.

 

У 1907 році офіційними мовами в Тешинській області були визнані чеська і польська. Однак населення Тешина й околиць розмовляло на своєму діалекті й називало себе «шлонзакамі» – сілезцями.

 

Останній перепис 1910 року, проведений при існуванні Австро-Угорської імперії, показав, що близько 54% ​​жителів області назвали своєю мовою спілкування польську, понад 26% – чеську і майже 18% – німецьку.

 

Відносини польської і чеської громад у регіоні були стабільними і непоганими – існували відповідні школи, газети та громадські організації. Ось тільки вирішальну роль у наближенні трагічної розв'язки грав інший фактор: економічний.

 

5 листопада 1918 року після розпаду Австро-Угорської імперії польський уряд Тешинського регіону – Національна рада Тешинська – підписав договір із чеським Національним комітетом по Сілезії про розподіл Тешинської Сілезії, погодивши часові межі. Його мали ратифікувати центральні органи влади (уряду) Польщі і Чехословаччини. Однак цього не сталося.

 

Першим яблуком розбрату послужило те, що чеська сторона обумовлювала своє претендування на територію Тешинської Сілезії на чотирьох факторах: історичному, стратегічному, економічному й етнічному:

 

– по-перше, область належала Богемії з 1339 року;

 

– по-друге, через область проходила залізниця, що з'єднує Чехію зі Східною Словаччиною, а доступ до залізниці був важливий для чехів: недавно створена країна перебувала в стані війни з Угорської Радянської Республікою на чолі з Белою Куном;

 

– по-третє, регіон мав розвинену промисловість і вважався найбільш індустріалізованим регіоном всієї Австро-Угорської імперії; тут були розташовані великі заводи, що мали стратегічну важливість для Чехословаччини. Крім того, ця область багата на кам'яне вугілля;

 

– по-четверте, поляки, які жили на території Тешина, були в основному приїжджими.

 

Польща ж базувала свою аргументацію на володіння територією регіону на польській етнічній більшості (відповідно, більша частина населення спілкується польською мовою).

 

Слід зауважити, що не тільки Тешинська область була предметом суперечки між Чехословаччиною та Польщею.

 

Другим яблуком розбрату стали спірні території – Спіш і Орава.

 

Спіш – історична область Словаччини і частково Польщі. Розташована на території сучасних районів Спіська Нова Весь, Стара Любовня, Попрад, Кежмарок, Левочка, Ґелниця, Татри, Нови Тарг. Область Спіш багата численними історичними середньовічними містами, селами та іншими поселеннями, є тут й українське лемківське населення.

 

Орава – історична область у Словаччині, спочатку входила до складу Угорського королівства. Центр – Дольний Кубін. Розташована на території сучасних районів Дольний Кубін, Тврдошин, Наместово. Ця область розташована на північ від гірського хребта Мала-Фатра на кордоні з Польщею. Протягом століть Орава була «забутим регіоном», настільки бідним, що солдати литовської армії, які прямували через цей край до Відня, спалили більшість сіл у помсту за відсутність там продовольства.

 

ПОЧАТОК

 

28 жовтня 1918 року чехословацький Національний комітет оголосив про взяття влади в свої руки і проголосив створення незалежної Чехословацької держави.

Рух за виділення чеських і словацьких земель зі складу Австро-Угорщини очолив Томаш Гарік Масарик – чеський соціолог і філософ, громадський і державний діяч, один із лідерів руху за незалежність Чехословаччини, обраний згодом першим президентом Чехословацької Республіки.

 

Включення Спіша й Орави до складу нової держави – Чехословаччини вітала більшість жителів цих земель. На початку листопада 1918 року в Яблунці була заснована Національна рада поляків у Верхній Ораві і пропольська Спішська Народна Рада в Старій Любовні.

 

У кінці 1918 року в Тешині виник Польський національний комітет, який зажадав приєднання області до Польщі. Місцеві чехи відповіли створенням аналогічної організації. Німці, зі свого боку, виступили за приєднання Тешину до Німеччини.

 

5 листопада 1918 року була досягнута угода про демаркацію майбутнього кордону між Польщею та Чехословаччиною.

 

Порушуючи буквально на наступний день – тобто 6 листопада 1918 року – угоду, польські військові частини вступили в Спіш.

 

11 листопада 1918 року Регентська рада в Варшаві передала Юзефу Пілсудському військову, а 14 листопада – цивільну владу і проголосила його «начальником держави». Ю. Пілсудський, який пройшов Першу світову війну, був польським політичним і державним діячем, маршалом Польщі, потім керівником держави.

Ю.Пілсудський

14 листопада 1918 року в Празі, за активної підтримки країн Антанти, Тимчасові Національні збори проголосили Чехословацьку Республіку на чолі з президентом Т. Г. Масариком.

Т.Г.Масарик

У листопаді 1918 року польські війська зайняли Ораву, а в грудні – Спіш. Однак ці польські дії суперечили рішенню Антанти від 5 грудня 1918 року про те, що межа між польськими і словацькими землями пройде за колишнім адміністративним кордоном між угорськими та австрійськими землями всередині Австро-Угорщини.

 

ВИБОРИ?

 

Польською владою було оголошено, що на окупованих територіях Орави і Спіша в кінці січня 1919 року буде проведено вибори до польського сейму. Оскільки подібні дії означали б фактичний польський суверенітет над цими землями і дали б згодом сильний козир на переговорах про кордон, чехословацька влада постаралися перешкодити проведенню цих виборів. Вона звернулася до представників Антанти в Будапешті, які переконливо вимагали від польської влади звільнити зайняті території до 13 січня 1919 року.

 

7 грудня 1918 року польські частини змушені були відступити після поразки від чехословацьких військ під Кежмароком, а також через тиск Антанти.

 

До середини січня практично весь спірний регіон перейшов під чехословацький контроль. Власне кажучи, судити занадто строго з правової точки зору про цей конфлікт не можна – угод між Прагою і Варшавою на той момент не було, чітко проведеного кордону між чеськими та польськими селами теж. Тому було змагання, в якому в хід пішли будь-які засоби.

 

10 грудня 1918 року польський уряд призначив на 26 січня 1919 року проведення плебісциту про територіальну приналежність Тешинської області і виборів до варшавського парламенту.

 

Уже 17 грудня 1918 року розпочалося зосередження польських частин уздовж розмежувальної лінії. Очевидно, що проведення виборів до польського Сейму свідчило б про те, що регіон є невід'ємною частиною Речі Посполитої. Празький Град, природно, допустити цього не міг. Тим часом у грудні 1918 року з Франції та Італії стали прибувати перші полки чехословацьких легіонерів, укомплектовані з колишніх військовополонених, які воювали на боці Австро-Угорщини проти Антанти. Міністерство національної оборони Чехословаччини негайно розробило оперативний план захоплення й утримання стратегічно важливого району, який став каменем спотикання між двома молодими державами.

 

Чехословацький уряд в Празі попросив поляків припинити свою підготовку до національних парламентських виборів в області,  оскільки жодне суверенне право не повинно виконуватися в спірних областях.

 

22 січня 1919 року уряд Чехословаччини заявив про свої права на частину Польської Сілезії, направивши ультиматум уряду Польщі з вимогою виведення з цієї області польських військ.

 

Польський уряд не пішов на поступки, і чеська сторона вирішила зупинити процес підготовки до виборів силою.

 

23 січня 1919 року, після закінчення терміну ультиматуму, Прага віддала своїм військам наказ зайняти спірний регіон, що перебуває під керівництвом польського тимчасового уряду. Почалася війна, що тривала тиждень. Раптовим ударом чехословацькі війська вибили польські частини з прикордонного міста.

 

Чеські війська взяли верх над більш слабкими польськими частинами, тому що більшість польських військ у той час була задіяна в боротьбі з військами Західноукраїнської Народної Республіки.

 

СОЮЗНИКИ Й АРБІТРАЖ

 

Однак під натиском західних союзників (Антанти) командування чехословацької армії в ніч на 31 січня 1919 року було змушене ухвалити рішення припинити наступ в Сілезії. 3 лютого 1919 бойові дії були припинені, а регіон – переданий під міжнародний контроль.

 

5 лютого 1919 року в Парижі, за посередництвом представників Антанти в Тешинській області, підписанням обома сторонами перемир'я і визначенням нової лінії демаркації врегулювався польсько-чехословацький прикордонний конфлікт.

 

У квітні 1919 року маршал Ю. Пілсудський звернувся до етнічних поляків Тешинської Сілезії зі словами: «Ви – частина нас і пов'язані з нами в радості і горі!.. Чекайте з вірою і витримкою... ми ніколи не відречемося від вас!» Власне, ці слова «залізного маршала» постійно декларувалися як політична стратегічна програма на все міжвоєнне двадцятиліття.

 

Утім, навряд чи Варшаву цікавили тільки метафізичні причини. У чеській частині регіону знаходилося 16 вугільних шахт, 4 коксових заводів, кілька металургійних підприємств і т.д. Річ Посполита явно демонструвала політику подвійних стандартів. Адже вона насильно приєднувала Західні Україну і Білорусь, Вільнюський край, але заперечувала права Чехословаччини на Тешинську Сілезію.

 

27 вересня 1919 року в Парижі Вища Військова рада Антанти ухвалює рішення винести на плебісцит суперечку між Польщею і Чехословаччиною про приналежність частини Тешинської Сілезії, а також щодо спірних північно-словацьких Спіша й Орави. Обидва уряди обіцяють провести плебісцити із запитанням, де люди хочуть жити: в Польщі або в Чехословаччині?

 

Підготовка до плебісциту відбувалася в умовах взаємного терору і страйків, проте до голосування так і не дійшло, оскільки Чехословаччина виступила проти плебісциту, погодившись на міжнародний арбітраж. У січні 1919 року після підписання договору між Польщею і Чехословаччиною польські війська були виведені зі Спіша й Орави. Подальше загострення конфлікту відбулося в 1920 році, коли чехи знову були змушені ввести війська до області. 28 липня 1920 року за рішенням «західних союзників» Польща все ж отримала 20% території Орави і 4,2% території Спіша. Але ні залізниця, ні індустрія в польську частину не потрапили. Чехословацька сторона визнала новий кордон того ж дня, польська – 31 липня 1920 року.

 

Олексій ШАФРАНЬОШ

Використані матеріали порталу http: www.nt-magazine.ru

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини

Прокуратурою Закарпатської області спільно з слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області повідомлено про підозру громадянину Укр...
Глава асоціації фермерів і приватних землевласників Іван Томич анонсував зростання вартості хліба за рік на 20-26%.
Усі новини...

Останні коментарі

Sape plugin info: Не заполнено поле - sape user в параметрах плагина.

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS