Цей день в історії (22 грудня)

LqK2OYFAyxU22 грудня 1989 року берлінські Бранденбурзькі ворота через 28 років знову відкриваються, ознаменувавши об'єднання колишнього сателіта СРСР - Німецької Демократичної Республіки і Федеративної Республіки Німеччина - в єдину Німецьку державу.

Цей день в історії (перший політ навколо Місяця)

prT1ewvlK6821 грудня 1968 року США здійснили успішний запуск космічного корабля «Аполлон-8» - перший пілотований політ навколо Місяця.

В ході цієї експедиції люди вперше досягли іншого небесного тіла, Місяця, і вийшли на його орбіту. Політ ознаменував початок нової ери в дослідженнях космічного простору та історії людства. Людство вперше покинуло навколоземний простір і побачило свою планету цілком здалеку, вперше залишило гравітаційне поле Землі і опинились в гравітаційному полі її супутника, вперше піддалось впливу сонячної радіації за межами магнітного поля Землі, вперше на власні очі побачило зворотний бік Місяця і схід Землі над місячним горизонтом, вперше тимчасово опинялось (перебуваючи за місячним диском) в стані, коли із Землею не було ніякого контакту, і вперше увійшло в атмосферу Землі зі швидкістю повернення від Місяця.

Цей день в історії (трагедія біля Мальмеді)

hkuQzr6i5l417 грудня 1944 року у ході наступальної операції німецьких війських на Західному фронті у Арденах в Бельгій, відбулась бійня біля села Мальмеді - німецькі солдати розстріляли 86 зі 113 полонених американських солдат, іншим дивом вдалося врятуватись. 

Трагедія обросла численними слухами і її учасники були визнані злочинцями, але сам американський трибунал пізніше визнав, що з багатьох німців вибивались свідчення, всі винесені покарання були скасовані, в тому числі і смертна кара для Йоахіма Пфайфера (який командував підрозділом). І по нині історія попри наявність свідків з різних сторін та глибинного слідства не змогла дійти до якогось певного висновку у плані того хто саме по-звірячому розправився з полоненими.

Звідки взявся «Русский мир»?

1 CremlУже понад рік українці на власній шкурі відчувають «братську любов» північних сусідів, що принесла війну, смерть, розруху, сльози та нещастя майже у кожну сім’ю. Більше року Україна протистоїть потужній геополітичній силі та намагається вижити в такій комбінації «великої шахівниці», де навіть пішаку-українцю місця вже немає. А назва цій геополітичній силі чи пак безсиллю, безжальній комбінації маленького лідера великої держави – «Русский мир», в якому миру місця по суті нема. В цій статті ми спробуємо розібратися, звідки ж узявся цей пресловутий «Русский мир», із чиїх трудів зачиналась ця політична «гідра», яка вилилася в цілий концепт існування найбільшої країни світу, в фактичний зміст буття цілих народів і мету їхнього існування.

 

Росія протягом тривалого часу залишалася на периферії світових цивілізаційних процесів. Ця природна відстороненість, окремішність і самобутність стали причиною становлення характерного суспільного ладу. Простір усамітненої спільноти, відірваної від усього світу, знаходив своє вираження в різних міфологемах на різних історичних етапах становлення російської державності та специфічних архетипів російської суспільно-політичної культури, типу патерналістських ідей месіанства та інших прихованих знаків імперіалістичних устремлінь.

 

Внутрішнім виявом такого становища стали консервація суспільного ладу, стагнація цивілізаційного прогресу, відсутність зрушень у соціумі та загалом відсталість від іншого світу. Час від часу Російська імперія, «прорубуючи вікна в Європу», прагнула наздогнати чи навіть перегнати західний світ, із яким вона вимушено стала сусідом. Але знову і знову поверталася до традиціоналізму, пояснюючи це тим, що має свій «особливий шлях» суспільного розвитку.

 

Схожі ідеї та міфологеми завжди були затребуваними в різних імперіях, особливо на первинних етапах їхнього становлення і розвитку. Саме тому вони формувалися в сферах сакрального буття, оскільки об’єднували етноси й народи на основі релігійного світогляду та завдяки ньому легітимізовували центральну владу, вимагали покори через майже фанатичну віру й відданість. Тому аж ніяк не дивно, що виходячи з політичної думки Стародавнього світу та епохи Середньовіччя, в світі могла функціонувати лише одна імперія. Таке політичне переконання неабиякого значення набуло і в християнському Римі.

 

Але після падіння Західної Римської імперії Рим не міг більше претендувати на роль центру християнського світу, тим більше, що він уже давно не був столицею імперії. На східних теренах постав Другий Рим – Константинополь, заснований імператором Константином, як нова християнська столиця світу. Тому саме Візантійська імперія, яг переконував патріарх Фотій, мусила дбати про весь християнський світ до другого пришестя Христа. Але 1453 р. Константинополь упав під ударами турків-османів, а тому колись могутня імперія перестала існувати. Багато ідеологів Візантійської імперії та православ’я емігрувало до Москви як нової столиці східного християнства.

 

Ураховуючи історичні обставини, молоде Московське князівство залишилося єдиною православною державою. Це стало причиною виникнення ідей духовної першості Москви серед іншого православного світу. Ідея визрівала, і в 1492 р. Московський митрополит Зосима переконує, що тисячоліття бере початок із «нового царя Костянтина» і «нового Риму». Символічним стає той факт, що митрополит відразу оголошує московського царя Івана ІІІ за нащадка візантійських василевсів, а Москву називає наступницею Константинополя, тобто «Третім Римом». Це стає початком для становлення ідей Третього Риму. Фактично вищі московські духівники в особі митрополита Зосими створюють для Московської держави нову національну ідею – відродження священної християнської імперії, а правителям цих земель – право проведення будь-якої політики, направленої на «об’єднання» всіх православних в нову соборну імперію, що продовжить традиції двох попередніх.

 

Filofey

Класичне ж формулювання цієї концепції пішло від псковського ченця Єлеазарського монастиря Філофея. Він відчував вимоги часу посттатарської Русі. А вимоги були такі, що для зміцнення молодої та нестабільної держави, території якої пролягали на крайньому сході Європи, потрібно було об’єднати народ цієї країни, наповнити існування їхньої держави певним змістом. За допомогою християнської містики та традиційних канонів, мислитель переконував правителів і бояр у їхній винятковості, харизматичності та боговибраності. Загалом, основною метою народженого культу сакралізації держави, царя, країни було забезпечення стабільності та легітимації будь-якого внутрішнього та зовнішнього експансіонізму. Фактично був вибраний єдиний ефективний засіб управління народом – церква, оскільки іншого більш серйозного та беззаперечного авторитету ніякий інший соціальний інститут не мав.

 

І все ж таки ця ідея набуває офіційного статусу аж у 1589 році. Таким чином, із концепції «Москва – Третій Рим» випливають есхатологічно-месіанські ідеї з політичним акцентом.

 

У XVII ст. поряд із ідеологемою «Москва – Третій Рим» постала більш популярна в народі ідея «Святої Русі». Ці процеси також ґрунтувалися на історико-політичних причинах і нічого спільного з духовними явищами не мали. Оскільки саме в цей час Москва веде безперервні війни з Річчю Посполитою, яка в своєму складі має більшість земель колишньої Русі, для московських правителів виникає крайня необхідність мобілізації народних мас. Такою мотивацією стає ідея відродження Русі, але вже навколо нової столиці, «Третього Риму» – Москви. В цей час закладається важливий архетип сучасної російської політичної свідомості, а саме ідея вищості серед інших східнослов’янських народностей та правонаступництва Київської Русі. Разом з міфологемою Третього Риму виникає потужний симбіоз ідей, які впевнено закладаються в голови населення і стають по суті стимулом для утвердження в Росії протягом тривалих століть патерналістської, авторитарно-кріпосницької політичної культури.

 

Та все ж справжній «цезаропапізм», тобто втручання мирської влади в релігійну сферу, витворився за часів правління Петра I (1682−1725 рр.). З одного боку, реформи Петра І мали на меті осучаснити Московську державу, направити соціум і державний апарат в русло цивілізаційного прогресу. Це повинно було неминуче похитнути старі ідеї, які мали бути змінені на нові. Але насправді своїми реформами Петро І лише довершив ті процеси, які були розпочаті митрополитом Зосимою, а саме: Московське князівство перетворилось на Російську імперію, цар став імператором та реальним главою церкви, а кордони нової імперії давали їй можливість вже на той час претендувати не тільки на спадщину Київської Русі, але й на роль найбільшої країни світу. Новий цар за прикладом того ж таки імператора Константина заснував власну столицю, так само давши їй своє ім’я – Санкт-Петербург. Третій Рим було перенесено на північ.

 

Як ми бачимо, імперсько-месіанська ідеологема «Москва – Третій Рим», сформульована в XV ст. церковним мислителем, постала на таких визначальних засадах російської життєвості і духовності, як православність, самодержавність, експансіонізм, месіанізм. Саме вона стала ідейною передумовою для становлення інших месіаністичних концепцій, які в пізні періоди часу були формулами консервації суспільного ладу, виправданням так званого особливого шляху, а звідси − постійного відставання від цивілізованого світу в економічній, політичній, соціально-культурній сферах. Саме міфологема «Москва – Третій Рим» стала визначальною для подальшого розвитку Московської держави, Російської імперії, і, як не дивно, сучасної Російської Федерації.

 

Хоча з початку правління Петра І та його намагання «прорубати вікно в Європу» ідеї типу «Москва – Третій Рим» похитнулися і не сприймалися так категорично сакрально як раніше, Росія часів Петра І та його наступників не відмовилася від ідеї православної імперії як такої. Навпаки, російський правитель після скасування патріархії та створення Синоду став повноправним главою Церкви, а Московське царство з 1721 р. стало Російською імперією. Тобто татарський титул «цар» був змінений на європейський «імператор», що ще більше відповідало візантійській традиції.

 

Із цього самого моменту московський народ став «великоросійським», а звідси − підкорені русини (українці) стали «малоросами». Тобто паралельно йде й міфологізація колишньої московської держави як історичної спадкоємиці Київської Русі.

 

Наступники Петра «Великого» саме під приводом як історичного возз’єднання всіх православних слов’ян під куполом Російської імперії, так і відвоювання колишнього Другого Риму – Константинополя та звільнення всіх православних від турецького гноблення вестимуть безкінечні війни проти Османської імперії у XVIII−XIX ст.

 

Однак, незважаючи на все, Російська імперія як політична система на тлі інших європейських держав була цивілізаційним анахронізмом. Нестримне зростання Російської держави, яка поступово ставала все більш вибухонебезпечним «конгломератом» етносів, конфесій, історико-географічних регіонів, господарських систем, соціальних шарів і культурних світів, було наслідком цілеспрямованої діяльності російської влади, яка намагалася зберегти, з одного боку, найбільш одіозні підвалини абсолютизму, а з іншого – підтримувати курс на розширення геополітичної експансії.

 

Насправді, будь-які спроби у строкатому, різношерстому, багатонаціональному соціуму знайти і найголовніше – раціонально осмислити певні національні ідеї, що стали б об’єднавчим для нього, були вкрай складними.

 

Після повстання декабристів у грудні 1825 р. відчувалася жорстка потреба у легітимації й консервації існуючого суспільного ладу.

 

Саме для цього призначалась цивілізаційна тріада імперської ідеології – «православ’я, самодержавство, народність» – яка була сформульована в 30-ті роки ХІХ ст. міністром народної освіти Росії С. Уваровим.

 

 

 

На думку С. Уварова, православ’я є основою життя росіян, тим змістом, що наповнює їхню ментальність, починаючи від простого кріпака, закінчуючи імператором. Сергій Уваров відзначав, що віра забезпечує кровний зв’язок між поколіннями, наступність традицій, оскільки «без любові до Віри предків народ, як і кожна людина, має загинути…» Міністр попереджав, що без підтримки релігії з боку держави, яку одноосібно уособлював імператор, її позиції в головах росіян можуть послабитися, що дасть можливість проникнути в російське суспільство негативних ідей Заходу – свободи, рівності, братерства. Уваров особливо підкреслює, що саме православ’я є захистом Росії від проникнення небезпечних для російського самодержавства доктрин.

 

Самодержавство, за Уваровим, являє собою головну умову існування Росії, це фундамент, на якому тримається вся Російська держава. В Росії самодержавство виконує історичну роль інтеграційного та мобілізаційного чинника. Саме необмежений у своїй владі правитель – цар, імператор є запорукою непохитної стабільності держави. Тут автор концепції продовжує місію, закладену монахом Філофеєм, а саме − переконання правителя у власній його вибраності, месіанстві, особливій ролі у житті країни. Самодержавство в доктрині  Уварова безпосередньо впливало на інші основні принципи, зокрема на народність.

 

Третій принцип Уварівської формули – народність. Він чудово розумів всю складність і багатогранність цього поняття. Сутність поняття народності в концепції Сергія Уварова зводиться до двох складових: російської нації і російської держави, які являють собою дві частини єдиного організму. Єдність народу і держави досягається шляхом спільного багатовікового розвитку. Причому розвиток будь-якої держави, яка подібно людському тілу змінює свій зовнішній вигляд разом із віком, виступає у нього як природний процес, боротися з яким не має сенсу. Однак, при всіх змінах ознак державного ладу, сутність держави має залишатися незмінною.

 

Росія розвивалася й розвиватиметься завдяки своїй народності, спираючись на православну віру та монархію, без повернення до минулого, але й без рішучого руйнування існуючого порядку речей.

 

Саме теорія міністра Уварова стала фундаментом для формування чисто російського варіанту патріотизму. Якщо в Європі поняття патріотизму базувалося навколо ідеї етнічної нації, часто переливалось у ліберальний націоналізм, а в Сполучених Штатах Америки патріотизм вибудовувався на базі політичних цінностей свободи й рівноправ’я, тобто навколо ідеї політичної нації, то в Росії патріотизм являв собою ніщо інше як лояльність до влади. Тобто російський патріотизм був по суті державницьким патріотизмом, а держава була уособленням уряду та панівної ідеології. Тому тривалий час як у Російській імперії, так і в СРСР усіх інакомислячих, дисидентів, нелояльних до режиму клеймували «зрадником народу», оскільки народ – це держава, а держава – це цар (вождь). Це осьовий принцип всієї концепції С. Уварова, який чітко можна прослідкувати і в наш час, у сучасній Російській Федерації.

 

Особливе місце в цій теорії відводилося церкві, релігії, тобто православ’ю. Церква ж по суті ідеологічно обслуговувала потреби царського самодержавства. Через церкву держава намагалася контролювати духовний світ людини. Російська Православна Церква була фактично на побігеньках у самодержавства, відвойовуючи цим самим для себе численні привілеї як державної релігії. Якщо самодержавство підтримувало шовінізм, кріпацтво, то логічно, що і церква за допомогою особливого трактування священних текстів, штампування лояльних владі ідеологів-ченців як своєрідних пропагандистів підтримувала шовінізм, нерівність і їм подібні «християнські» принципи.

 

Але незважаючи на те, що надворі ХХІ ст., російська влада продовжує розвивати вчення про православ’я як основу для модернізації Росії. Хоча форму часів Миколи I «православ’я, самодержавство, народність» змінили для маскування «творчих джерел», але суть залишилась та сама. І тепер називаєте «православ’я» православними цінностями, «народність» замінюєте на російську культуру і мову, а «самодержавство», щоб безпосередньо не замінити на «путінізм», пишете як «особливі політичні традиції». Виходить уже більш сучасний варіант, який стає фундаментом для концепції «Русского мира». Саме тому «Русский мир» не є чимось новим чи незвичайним, адже як концепт він увібрав у себе квінтесенцію всього того, що було придумано ідеологами «особливого шляху» Росії. А насправді, це лише новий механізм легітимізації старого устрою російською владою, її небажання ставати демократичною, а також виправдання олігархізації державного апарату та економічного неблагополуччя більшості населення.

 

Станіслав ДАНКО

Цього дня 7 років тому почалась російсько-грузинська війна

3dM5mFbyIscЦього дня 8 серпня 2008 року Росія напала на Грузію. В результаті цілеспрямованих нападів російсько-окупаційних військ на грузинські цивільні об'єкти, бомбардування Росією житлових будинків у Горі та Поті та міжнародного аеропорту Тбілісі більше ніж 118 000 людей опинилися біженцями. Точна кількість загиблих серед мирного населення та військових невідома і досі. Частина території незалежної Грузії і досі залишається окупованою терористами та російськими військами, що їх підтримують.

 

І сьогодні, коли рашистський чобіт топче українську землю, грузинські брати пліч-о-пліч з нашими Героями захищають територію України від скаженого сусіда.

 

Дяка вам, грузини, шана і наші щирі співчуття з нагоди цієї трагічної річниці...

 

32qLCES6 Jk

 

AORIPPiX0JY

 

AyldR0WyDo0

 

P15ONrdXLdg

Корінні народи Російської Федерації позбавили права на власну історію свого етнічного та національного походження

330x220 718660Маразм поглиблюється, безповоротно... Тепер корінні народи (етноси) Російської Федерації, завдячуючи президенту Московії Володимиру Путіну і Московському патріарху Кирилу Гундяєву, головним провідникам ординсько-імперської ідеології "русского мира", позбавленні права на історію свого етнічного та національного походження, не говорячи про позбавлення права на правдиву історію свого державного і церковного будівництва, які у них відібрали раніше, ще за правління династії німецьких царів-імператорів Романових та всемогутньої КПРС... Ай да молодець Володя Путін.

 

Президент Росії Володимир Путін в день пам'яті святого рівноапостольного великого князя Володимира заявив, що той "поклав початок створенню єдиної російської нації".

 

Як передає ТАРС, на прийомі в Кремлі Путін заявив, що князь Володимир "фактично проклав дорогу до будівництва сильної централізованої Російської держави".

 

Російський президент також стверджує, що прозорливість князя Володимира "послужила витоком створення Росії як унікального держави, він будував країну на любові заради Батьківщини".

"Країна будувалася на серйозних духовних роздумах князя Володимира, на прагненні до створення єдиного початку, здатного об'єднати народи Русі і об'єднати розрізнені землі. Він припинив міжусобицю і здолав зовнішнього ворога", - сказав Путін, не уточнивши, що за часів князя Володимира самої Москви ще не існувало, а на її території жили окремі племена.

 

Крім того, Путін повідомив, що духовні витоки і досі живлять братські слов'янські народи Росії, України та Білорусі.

Як повідомляв "Обозреватель", в Росії студенти присвятили Путіну пісню до дня Хрещення Русі.

 

Джерело: Обозреватель

Думка РАН про фіно-угорські корені великоросів

57IJw7wukKoУже котрий рік "фоми невірні" не хочуть визнавати, що великоруський етнос в основі своїй фінно-угорський, що ввібрав в себе зниклі (?) літописні мерю, мурому, мещеру, весь (сучасні вепси - маленький залишок великої весі), чудь заволочську, частину карелів, води, іжори, комі, удмуртів, марійців, ерзян і мокшан. І досі триває процес переходу російських фіно-угрів в "російський" стан: відмовившись від віри предків і своєї мови, перейшовши на російську мову і православ'я фіно-угри стають росіянами ... Але генетику не обдуриш!

 

Ось що говорить в лекції в програмі Academia на телеканалі "Культура" член-кореспондент РАН, професор МДУ, директор Інституту загальної генетики ім. Н.І. Вавилова РАН Микола Казимирович Янковський, дивимося приблизно 35-37 хвилини лекції) за результатами етногенетичних досліджень (досліджували генофонд росіян, марійців і татар). 

 

tudQ3iemVpQ

 

Микола Казимирович Янковський розповідає: (про татар в Татарстані): "Хто тут жив до того, як мова на цій території стала тюркською? Тут жили фінські племена. Ясно, що предки татар - це  були люди, що говорили іншою мовою, тобто відбулася зміна мови. Це стосується і росіян , адже предки росіян - слов'яни - прийшли сюди з Карпат, а тут жили місцеві племена фінів - фіномовні. Зараз ми говоримо мовою слов'янської групи, але чи означає це, що у нас велика частина слов'янських генів? Не означає! Мова може змінюватися. Генетику не змінити, а мова може мінятися. І яка частка генів у нас фінська - велика чи не велика - це залежить від того, на які місця дивляться ті люди, які називають себе росіянами. Вони всі говорять російською мовою, але в деяких регіонах частка фінських генів, безсумнівно, більша, ніж частка генів слов'янських ".

 

Далі вчений говорить про варіанти генетичних текстів і показує, що хорвати ближче до італійців, ніж до росіян, "... а відстань від росіян до естонців менша, ніж від росіян до хорватів. Близькість територіальна виявляється більше скоррельована з близькістю народів, ніж близькість культурна ... Генетично ми більш єдині з сусідами географічними, хоча мова, культура - вона може змінюватися ".

 

Здається, все ясно. Директор Інституту загальної генетики РАН чітко заявив, що росіяни далі від "братів" - слов'ян і близькі до сусідів - естонців, фінів, марійців, комі ...

 

Та й казанські татари з чуваші - теж  фінно-угри в основі своїй. А прийшлі ... Чи багато їх прийшло? 

 

jocpxVg3j5M

 

Теорії про багатотисячні переселення народів не більш ніж казки

Так, приходили з Русі князі, при них були дружини - коли 100 мечів, коли, максимум, тисяча-дві. Це якщо брати малонаселену Східно-Європейську рівнину. Інша справа, що вони захоплювали владу, нав'язували нову мову, віру, гроші, потім і загальну назву захопленої території ...

 

Французи, як з'ясувалося, зовсім не сучасні германські франки, а все ті ж кельти, підкорені більше 2 тисяч років тому ще Юлієм Цезарем. Болгари - місцеві фракійці, які перейшли на слов'янську мову і - пізніше - привнесений тюрками з Приазов'я етнонім - болгари.

 

Білоруси - слов'янізовані балти

У цьому немає нічого дивного. Дивно те, з якою завзятістю багато хто не хоче відмовлятися від нав'язаних в XIX-XX століттях догм. Догми ті з'явилися виходячи з "держзамовлення" влади - царської і радянської, коли треба було обгрунтувати прогресивну роль домінуючої нації, політичного ладу. Адже ще в XVIII столітті у Василя Микитовича Татіщева Росія була переповнена сарматами та іншими малозрозумілими сучасному обивателю народами, серед яких росіяни займали досить скромне місце...

 

Джерело: Merjamaa

 

 

 

«Усуньте від влади всіх російських шпигунів» – афганські моджахеди українцям

F93B9E10 C480 4E77 9D58 923F60BC8D11 w640 r1 s cx0 cy11 cw0Кабул-Баграм-Саланг – Бійці афганського спротиву, які протистояли радянському вторгненню і окупації Афганістану в 1979-1989 роках, напрочуд багато знають про Україну і можуть порадити, як українцям протистояти російській військовій агресії. Щось з цих порад може бути корисним, щось – застарілим, і відповідає лише афганським реаліям часів тієї війни. Але фактом залишається те, що погано озброєні і часом погано організовані афганські моджахеди взяли верх над супердержавою, невдала афганська кампанія якої прислужилася розпаду СРСР, з якого постала незалежна Україна, що тепер сама в боях захищає власну державність.

 

Мешканці сіл уздовж стратегічної дороги Саланг і досі пам’ятають, як радянські війська йшли на Кабул, а потім – через понад 9 років – поверталися до СРСР після невдалої кампанії Кремля в Афганістані. Хтось пригадує, як, відходячи, радянські війська стріляли по селах – ніби в помсту, незважаючи на домовленість про мирний вихід...

 

Розмовляти з колишніми моджахедами цікаво, бо вони і далі стежать за усіма військовими інтервенціями Росії, хоча й нарікають, що в нинішньому Афганістані не всі до колишніх моджахеждів ставляться з великою шаною.

 

Саме розбірки між моджахедами після радянського виходу з Афганістану розчистили шлях «Талібану» до влади у 1996 році. Тому усі моджахеди найперше радять нині українцям бути єдиними у протистоянні з Росією Володимира Путіна.

 

«Моя порада така: всі люди в Україні мають об’єднатися і піднятися на боротьбу. Якщо українці будуть єдиними, лише тоді ви зможете перемогти будь-яку наддержаву. Подивіться на Афганістан – ми ж нічого не мали, але змогли перемогти таку потугу, як СРСР. Часи нині змінилися. Росія вже не зможе зробити Україні те, що вона робила тут в Афганістані», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода чільний командир моджахедів Моххамад Асіф Азімі, який нині є радником голови виконавчої влади Афганістану.

 

«Ви можете перемогти Путіна тільки єдністю. Моя найголовніша порада – бути разом українським людям. Не допустіть громадянської війни, бо ми знаємо, що це таке, коли народ роз’єднаний, і це жахливо», – каже Радіо Свобода колишній командир сотні моджахедів Хекматулла Хекмат Задран.«Коли ми воювали з СРСР, ми були єдині, і нас підтримував світ. Америка нам допомагала грошима і «Стінгерами», але в неї були свої інтереси також. Не довіряйте Америці на усі 100 відсотків, бо в неї теж є свій інтерес. А Росія думає тільки про себе, і це її звичка – нападати на слабших. І ще моя порада – приберіть від влади усіх тих, то підтримує Росію, і колишніх комуністів», – додає Задран, який командував сотнею моджахедів у провінції Газні, а також в Пактії на півдні Афганістану.

 

FCDF969A 4EA4 43BA 8E61 7973AAB3B7D4 w640 s

Тактика моджахедів

Моджахеди воювали невеликими мобільними загонами. В середньому, загін моджахедів складався з 300 бійців – приблизна чисельність пересічного українського добровольчого батальйону на Донбасі.

 

Я попросив моджахедів навести якісь спомини з тієї війни, адже на пострадянському просторі інформації про те, як воювала сторона-опонент, практично немає.

 

Саєд Касім Музафарі командувавв загоном моджахедів у провінції Парван на північ від Кабулу і в провінції Баміан, відомої тим, що «Талібан» там пізніше зруйнував гігантські статуї Будди.

 

«Розкажу вам про чесність і скромність моджахедів. Ми перейшли з загоном в окупований росіянами Баміан і не змогли забезпечити доставку харчів. Я попросив моджахедів не брати їжу в бідного місцевого населення, і ми вирішили, що краще будемо голодні, але в людей їжу не братимемо. І ми багато днів їли лише сухий хліб, розмочуючи його у воді», – пригадує Музафарі.

 

А приклад, який навів Хекматулла Хекмат Задран, виглядає, ніби з історії бою УПА з НКВС на Західній Україні: «Росіяни оточили частину мого загону, і мої бійці заховалися в колодязі, в бічних сховах, у виритих тунелях. Росіяни їх закидали гранатами і вбили всіх».

 

«В професійному відношенні російські солдати були сильними, і на полі бою теж воювали з нами затято. Але вони не дуже орієнтувалися на місцевості. Ми вели війну партизанського типу, отримували інформацію і атакували зненацька. Ми мали наперед інформацію про їхнє пересування і мінували мости й дороги», – пригадує Задран.

 

«На їхні сторожі ми часто нападали вночі, коли вони спали. Ми міняли тактику: атакували то вночі, то вдень, то надвечір і ми мали високу мобільність. Росіяни не знали добре тутешні терени і зазнавали великих втрат. Були часто відплати – після наших нападів росіяни нападали тоді на села, вбивали селян, знищували худобу і навіть руйнували сади», – додає сотник моджахедів.

 

За його словами, моджахеди мали табори в горах, і там їх не могла дістати навіть радянська авіація. «Ми рили нори і були недосяжні для авіабомб. Сидячи в горах, ми також виставляли спостерігача, який дивився на російські позиції і, як тільки бачив дим, то одразу кричав – значить, по нам вистрілив або танк, або гармата, і ми миттєво ховалися в нори. Тому серед нас було менше жертв», – пригадує Задран.

 

Моджахеди кажуть, що їм у другій половині 1980-х дуже допомогли поставки американських переносних ракетних комплексів «Стінгер», які можна було застосовувати проти вертолетів та бойових літаків. Але закликають не перебільшувати їхнє значення, оскільки «Стінгерів» не вистачало, і їхні поставки моджахедам обмежувались центральною частиною Афганістану та районами довкола Кабулу.

 

«Заощаджуйте боєприпаси»

Серед інших порад моджахедів українцям – «усунути від влади всіх російських шпигунів». І це можна почути практично від кожного колишнього бійця афганського спротиву.

 

«Найкраща тактика проти росіян – не пряма відкрита війна на полі битви, а війна партизанського типу. Інакше будуть великі жертви серед людей і військових. І ще одне – не здійснюйте тортури над військовополоненими, бо це не допоможе, а полонені – коли до них нормально ставляться – будуть знати, що українці – хороші люди», – говорить Задран.

 

«Маєте також заощадливо використовувати кулі і зброю, бо вести війну – це дорого. У вас, мабуть, теж не вистачає амуніції, бо Україні важко економічно», – дадає він.

 

А моджахед Азімі зауважує: «Росія хотіла зробити Афганістан своєю частиною. Але ми, моджахеди, не дозволили їй цього. Ми перемогли супердержаву, ми повалили комунізм. Ми вибороли свободу для Афганістану. Дехто нас критикує – але це несправедливо, адже ми захистили нашу свободу, бо наша релігія була у небезпеці. Інакше наша культура й мова теж занепали б. Маю надію, що ситуація в Україні буде кращою, і все повернеться до нормальності».

Всі моджахеди – та й переважна більшість афганців, з якими довелося спілкуватися, – знають про війну в Україні, але найперше одразу говорять про те, що Росія відібрала в України Крим. Щоправда, мало хто знає, що в Криму живе багато мусульман – кримських татар, які не хочуть бути в Росії.

 

«Україна – не ісламська країна, але українці – сміливі люди і люблять свою Батьківщину, – каже Задран. – Це відповідальність – захищати свою землю. Ви воюєте за свою країну, і Бог вам допоможе». 

 

Джерело: Радіо Свобода

Москва – Третій Рим або Другий Київ?

hviuhuyІсторики, політтехнологи та інші близько політичні та релігійні ідеологи, роками створювали міфи, відомі нам зараз як Історія Росії, або Московського князівства, або Улус Джучі.

us1

Популярні новини

Прокуратурою Закарпатської області спільно з слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області повідомлено про підозру громадянину Укр...
Глава асоціації фермерів і приватних землевласників Іван Томич анонсував зростання вартості хліба за рік на 20-26%.
Усі новини...

Останні коментарі

Sape plugin info: Не заполнено поле - sape user в параметрах плагина.

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS