«ТАМ, ДЕ ЕҐАНА ТІНЬ...»

32412ddfzczcКраю

з тілом покраяним

і омитим ропою

звівся ти в височінь

смолоскипів рукою

там де Еґана тінь ще встає наостанку

перед вистрілом ранку

 

Ці рядки великий друг Верховини чеський поет Ярослав Затлоукал написав у 1936 році. Очевидно, в нашому краї тоді ще пам'ятали Едмунда Еґана, емісара угорського уряду часів Австро-Угорщини, що мав з'ясувати причини тяжкого економічного становища верховинців, але зачепив інтереси тих, кому на людських бідах добре велося. Зрештою, тоді про Еґана закарпатцям нагадував хрест-пам'ятник на місці вбивства за селом Барвінок з українським та угорським написами. Текст зберігся у брошурі Е. Еґана, опублікованій по його смерті перевиданій за часів Чехословаччини на Закарпатті з передмовою видатного українського вченого Володимира Гнатюка.

 

У колгоспівському Закарпатті, звичайно, економіка стала настільки економною (досі від неї не можемо оговтатися), що всілякі викладки буржуазних економістів стали недійсними, тож про Еґана коли десь і згадувалося, то спогорда або й зневажливо, а пам'ятний хрест при дорозі на Великі Лази знесли вже тому, що то був хрест.

23124ewfdsfc

Федір Мишанич у статті «Верховинська господарська акція: трагічна доля Еґана» («Ужгород», 30 червня 2001р.) проговорив скорше за все в порожнечу: нове зубожіння гірського Закарпаття нині хвилює, з усього видно, самих тільки зубожілих, бо вершителі наших судеб не годні дати ради навіть знаменитим українським чорноземам, а на гори наші коли хтось і накине оком, то лише з інтересу, що, крім лісу, там іще можна поцупити. Пісна верховинська земля ніколи не годувала своїх дітей досита, а тепер вона й зовсім занехаяна, бо далі залишається фактично нічиєю. Напередодні десятиріччя української незалежності ми так і не спромоглися остаточно визначити, хто в землі ґазда і чи є той ґазда взагалі. Наша Верховна Рада так тяжко народжує першорядні закони, нібито ніде ніхто в світі їх іще не народжував. А Закарпаття, крім проблем загальнодержавних, має ще й свої специфічні. Перенаселеність краю, накладена на мізер придатної для обробітку землі, вимагає від депутатів, що представляють наш край, запрягти весь талант наших земляків у домашні проблеми. Адже закарпатці, на відміну від східних одноплемінників, котрі вже й поняття не мають, що таке землевласник, так і не встигли перетворитися на кочівників, що всюди почувають себе вдома, а витолочивши все навколо себе, пускаються далі світ за очі, де ще не все витолочено. Закарпатці хоч і мотаються по світах у пошуках заробітку, але в надії вернутися до отчого дому, і синові чи дочці хату зводять на своїй кам'яній землі.

23423rsd

Навіть перед загрозою, що рідні гори помстяться своїм дітям за чужу вину.

 

Але – чи за чужу? Саме в останні роки, коли Закарпаття стало прохідним двором між європейським сходом і заходом, ми добровільно віддали свої гори на поталу таким «благодійникам», що не завадило б знову кликати на поміч якогось емісара типу Еґана.

 

Та ні, український уряд нам емісарів не пришле, бо й самого за всі роки нашої незалежності тіпає пропасниця. Зате ми,

кинувшись у дикий ринок, заради всіляких відходів цивілізації, наштовхнулись у ситій Європі на таку зневагу, що й геть зневірилися в своїй цінності на землі. А емісарів ми собі вибрали самі, і таких, що Еґан помер би коло них від звичайною інфаркту.

 

Уже починаються нові перегони до виборів у Верховну Раду. І наша благодійниця (за її власними переконаннями) – Соціал-демократична партія, що величає себе об'єднаною, гарячково починає випрямляти в області свої позиції, що похитнулися в розрахунку на довірливість і наївність закарпатців. Навряд чи з цього щось вийде – довірливість наша також не бездонна. Але якщо ми здатні давати Україні свої кадри для державної роботи, то невже в регіоні маємо покладатися на позичений розум? Бо позичене – не твоє. А в наш ринковий час віддавати доводиться з процентами.

 

Що ми нині вже й робимо. І від чого хотів нас колись застерегти Едмунд Еґан. Теж емісар, але не вражений шкурницькими інтересами.

 

Еґанова родина походить із Ірландії, але в Угорщині прижилася надійно, здобула собі і маєтність, й суспільну вагу. Мабуть, завдяки неабиякому господарському таланту, успадкованому й Едмундом. Господарської справи навчався у Відні, в Галлі, і, мабуть, навчався непогано, бо згодом став адміністратором великого маєтку в Пруссії. Володів і власним маєтком у Боростянці – це вже Угорщина. Отже, з Верховиною його нічого не в'язало. Та коли Угорщина з Австрією поділили між собою повноваження, як сказали б ми тепер, довелося угорському урядові взяти на себе й проблеми русинської Верховини, де всі зайди знаходили для себе ласий шмат хліба, от тільки русини опинилися на краю вимирання. Власті це потрактували по-своєму: не вміють русини господарювати, треба їх навчити. Тож і делегували з цією місією до русинів бувалого господарника Едмунда Еґана.

 

Що ж побачив на Верховині Еґан?

 

«Як в абсолютистській Угорщині... ніхто не дбав про економічні відносини в сих краях, так і тепер, у конституційну еру, наш уряд обмежується утриманням сякого-такого державного ладу в комітетах, а економічне становище жителів йому байдуже». І далі: «Неспромога дивитися на сей вимираючий нарід. Нині можна уже передбачити день, коли остатній русин утече зі свого краю».

 

Писалося це сто років тому, і знову маємо не абсолютистську, а конституційну державу – а що змінилося для верховинця?

 

Пригірське Закарпаття зовсім не придатне для путнього життя?

Можна б тут завести популярну пісню про другу Швейцарію в Європі, тільки ж тоді нам усім довелося б стати швейцарами – обслуговувати багатих іноземців, а народ наш прислуговувати якось не звик, хоч продавати свій талант за безцінь ще й як навчився.

 

Але торкнемося трохи теми, яку обережно зрушив і спустив на гальмах Федір Мишанич.

Едмунд Еґан бачив одну з найсуттєвіших причин зубожіння русинів у єврейському засиллі. Ось що він писав: «Богатші жиди подалися з Росії за море до Америки та на європейський захід. Бідніші осіли в Галичині, а звідти проникли в Угорщину, найперше на русинські землі, де жив економічно підірваний, а отже, й слабий нарід, який можна було всіляко визискувати. Як паразити накидаються на слабші організми, так і жиди-лихварі накинулись на русинське Підкарпаття великим скопом, бо там примітили для себе благодатне поле для збагачення. З того часу почалася затята боротьба між руським, затурканим, простодушним селянином та світовим, хитрим «крамарем».

Звісно, претендуючий на демократичність угорський уряд не підтримав антиєврейських висновків Еґана. Отож і залишився «чистим». Хоча... знаємо ми цю європейську чистоту, що передалася колись навіть Росії. Адже свого часу Польща витісняла євреїв зі своїх вотчин у Галичину, Росія – на Україну (крім Харківської області), Угорщина – на русинську Верховину. Щоб потім звинувачувати саме українців у антисемітизмі...

 

Але це вже інша тема, яку теж оминати не варто, та хочеться зважити ось на що: Угорщина хоч і була в часи Еґана мачухою для верховинців, а все ж таки мусіла потурбуватися про їхнє виживання. Зокрема, з гірських країн завозилася продуктивніша племінна худоба, з верховинцями укладалися контракти на сезонні роботи в низинній Угорщині, видавалися довгострокові земельні кредити...

 

Едмунд Еґан цього вже не бачив. На Закарпатті, де шукав правди, знайшов собі могилу. І хоч були спроби навіть на самогубство списати цю смерть, але хто прочитає його працю «Економічне становище русинських селян в Угорщині», той зрозуміє все без висновків судово-медичної експертизи, так і не проведеної по свіжих слідах. Убивць чи вбивцю так і не було встановлено. Мабуть, підкуп і тоді спрацьовував не гірше, як у наші часи.

 

А пам'ятний хрест на місці вбивства належало б відновити. Зі старим написом. Та й згадана книга Еґана не в усьому застаріла. І не завадило б нашому сучасному закарпатцеві замість «розборок» між рідними парламентаріями іноді прокрутити в пам'яті такі ось слова столітньої давності, сказані про нас із вами неупередженим чужинцем:

«Сі карпатські верховини були колись пралісом. Ті, що викорчували ліс і створили тут угіддя, ті, що тисячу літ зрошували їх потом і, жиючи тут, сповнювали сумлінно свої громадські і патріотичні обов’язки перед державою в мирні чи воєнні часи, заслуговують на державну поміч у сю тяжку для себе годину. Випростати їх – се в нашім державнім інтересі».

 

Скільки відтоді помінялося в нас держав! І тільки народ – той самий. І тільки він дає надію нам на закономірність, а, отже, й незнищенність вистражданої ним своєї держави.

Петро СКУНЦЬ, «Срібна земля», № 28 від 14 липня 2001 року.

 

ПЕРЕДМОВА ПЕРЕКЛАДАЧА

 

Видаємо цю книжку як джерело для пізнання відносин на Підкарпатській Руси. Хоч матеріял до неї зібраний урядником мадярського Міністерства рільництва п. Еґаном більше 20-и років тому, все ж таки порушене в ній питання залишається невирішеним – гострим.

 

Хто знає Підкарпатську Русь, яка в своїй відсталости консервативна, то мусить признати, що відносини, змальовані Еґаном, не змінилися настільки, щоби і нині не можна їх було вважати справжнім образом теперішности. Від часів перевороту всі наші письменники, котрі писали про Підкарпатську Русь, завсігди покликувались на це джерело. І дійсно, кождий, кого турбувало пізнання тих відносин, міг особисто переконатися в цьому і почути факти, якби витяті з тої книжки…

 

Еґан у своїй книжці підкреслює ту силу жидівського елементу. Ту силу і могучість – не фізичну і моральну, – а злочинно капіталістичну, чуємо і ми всі, яких доля завела до Карпатської Руси по її прилученні до нашої Республіки. Стрічаємося з тими тяжкими відносинами, але стрічаємося також з непорозумінням.

Еґан у своїм творі змалював декуди вповні, декуди межи рядками характеристику руського народу. Лише той міг би брати за зле тому народови, хто не візьме під згляд того, скільки століть встоялися ті наші слов'янські брати проти мадяризації.

 

Вдяка тим горам, які задержали той похід. Гірший ворог об'явився в елементі жидівськім, який для своїх матеріяльних планів ужив найганебніших засобів – здеморалізував нарід. Призвичаїв його до пиятики, а алкоголь вів за собою і всі дальші ступені упадку. Неграмотний чоловік не відчув того підлого наміру, попав у матню і нізвідки не мав підтримки. Інтелігенція, що вийшла з його рядів, відстала від нього, признаватися до своїх рідних уважала за ганьбу.

В такім стані ми перебрали Підкарпатську Русь; кожного щирого робітника, якому присудила доля працювати на Підкарпатській Руси, мусить заболіти непорозуміння, а в деяких місцях і ненависть люду, підгодовувана потайки в'їдливими наклепами тих, котрі у своєму власному інтересі не можуть бажати, щоби пропали часи, які для них були золотим віком.

 

Непорозуміння і недовіра мусять бути знищені. Тут виникає питання, як се зробити? З праці Еґана видно, що він не є прихильником радикального рішення, але бажає повільного розвою. Обставини самі диктують той напрям. Все, що мало статися для піднесення матеріяльних відносин (на інші прямо не натякає), вважає повинністю держави. Однак тут знов виступає з укриття мадярська державна думка, ворожа слов'янським народам, яка диктує знищення іншого народного почуття, окрім почуттядержавної мадярської належности. Наша Республіка може до цілей піднесення матеріяльного прилучити і слов'янську любов.

 

Зміна відносин неможлива без духового підйому; лише тоді піде з ним рука в руку і господарський поступ. Однак та праця може бути виконана лиш протягом десятиліття. Програма та є намічена. Було би бажано, щоби численні дрібні акції в тому напрямі були належно зцент-ралізовані, бо лише взаємним порозумінням можна планово працювати, а праця буде мати корисний вислід.

 

Меморандум Еґана вийшов у 1901 р. у Львові як число 21 «Літературно-Наукової Бібліотеки». Отсей переклад є споряджений після цього видання, а також полишено передмову і життєписний начерк Еґана зовсім дослівно, тому що містять у собі цінний матеріял.

 

Рудольф ГУЛКА,

В Празі в березні 1922.

(в наступному номері «Срібної Землі» ми почнемо публікувати текст Е.Егана «Економічне становище руських селян в Угорщині.)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини


Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/components/com_content/models/articles.php on line 497

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/helper.php on line 359

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/tmpl/default.php on line 51
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS