Уроки історії потрібно вчити не лише учням, а й політикам та державоуправителям...

www1Як історик за фахом, уже аж на схилі своїх літ, нарешті,зрозумів,що наука ”Історія» є профільною і обов’язковою для вивчення не лише школярами та студентами вишів, а в першу чергу-державними мужами і політиками, котрі й творять нині цю історію. Бо те,що «натворять», колись змушені будуть розгрібати нащадки (якщо буде кому).

Незнання історії, а тим паче свідоме ігнорування її уроків, рано чи пізно призводить до того, що у поті чола доводиться працювати математикам, рахуючи людські жертви, медикам, рятуючи наші життя від бездушності державних керманичів і багатьом іншим, кому доводиться відбудовувати зруйновані інфраструктури та економіки держав. До чого це я ?А до того, що нинішній листопад позначений однією дуже промовистою датою – сторіччям завершення першої світової війни, яка забрала понад 20 мільйонів людських життів, «перекроїла» тогочасний світ, зруйнувавши російську, австро – угорську та османську імперії, які, власне, і стали першопричиною цієї загальносвітової катастрофи. Амбітність тогочасних володарів народів, їх територій та історичної спадщини, бажання « відщіпнути » один у одного ще більшого ласого шматка і призвела в результаті до того, що з мапи тогочасного світу зникли не лише згадані імперії разом з їхніми імператорами , царями та султанами,але й окремі народи зі своїми щойно проголошеними державами. Здогадуєтесь, про кого йде мова? Так ,про нас українців, котрі у тогочасній історичній ситуації були розділені межи собою кордонами існуючих імперій, які змушували убивати один одного заради їх імперських апетитів.
На жаль, ще не всі імперії канули в лєту з їх амбіціями і сліпими «поводирями» , які вкотре бажають ,щоб ми убивали один одного заради їх ненажерливості. Те саме сталося між першою і другою світовими війнами, коли , здавалося б ,імперій вже не було, але була всепоглинаюча образа тих, хто програв і зверхність колишніх переможців.
Перші прагнули реваншу, переможці-стабілізації власної перемоги. Коли підписувався Версальський мирний договір, що мав на меті покінчити з війною і впорядкувати світ на довгі мирні літа, його «підписанти» навіть не здогадувались, що нарікають себе і народи на ще жахливіші втрати, спровокувавши тим самим світ до другої світової бійні. Українців у ході підписання даної «мирової угоди» просто викреслили зі списку тих, хто б мав право на власну державу та історію. Напевно, ті, хто підписувався під цим документом, точно уроки історії прогуляли. Бо тоді б майбутня історія людства розвивалася б інакше, без ще масштабніших жертв і руйнувань. А все тому, що не був у цій «мирній угоді» врахований «український фактор» як запорука стабільності та мирного співіснування тогочасної Європи (звідкіля, до речі , й походять усі світові війни). Україна стала «розмінною монетою» у тогочасній азартній грі сильних світу за панування над ним. Натомість замість Російської імперії утворилась нова під абревіатурою СРСР з марксисько - ленінською ідеологічною доктриною, але все тими ж імперськими амбіціями і бажанням панувати над світом. Переможена Німеччина стала зародком породження фашизму з його расистською, антилюдською суттю, поставивши собі за мету все те ж панування над світом. До чого ці прагнення призвели у підсумку ми добре знаємо: через якихось два десятиліття друга світова війна втягла у своє жерло усі світові провідні держави, забравши вже понад 50 мільйонів життів, а її рани і нині ще загоюються.
То що було б з Європою і світом, якби сто років тому з’явилась, нарешті, Українська держава у своїх історичних кордонах? На це запитання сьогодні важко знайти раціональну відповідь , бо це вже виходить за рамки компетенції науки історії . Можна лише припустити, що подальший історичний процес пішов би зовсім по-іншому, що другої світової не сталося б, що ми, українці, жили б у зовсім інших умовах , не шукаючи порятунку десь по світах, що було б нас на своїй землі принаймні удвічі більше. Можна ще багато чого припустити, але справа ця невдячна, бо час не має зворотнього відліку, а спрямований лише вперед у майбутнє. І якщо ми всі його хочемо мати (маю на увазі загальносвітову спільноту, а не лише нас), то повинні зрозуміти одну просту істину, що сучасна Україна є запорукою не втягнення цивілізації у третю світову, прийнявши на себе удар і амбіції перефарбованих сучасних імперій та їх імператорів. А те, що нинішня Росія претендує саме на роль імперії, відповідь – очевидна. Натягнувши на своє обличчя личину демократично-правової держави, звинувачуючи Україну у проповідуванні фашизму, сама ж , освятивши у себе диктатуру однієї особи, фактично перетворилась у Третій Рейх, послідовно слідуючи стопами єфрейтора Гітлера. У чому прояви? Вони очевидні навіть для тих, хто хоча б елементарно пройшов курс історії у середній школі. Не так давно вичитав одну цікаву думку, чому став можливий фашизм у Німеччині? Бо майже у кожному тогочасному німцеві оселився такий собі маленький фюрерчик. Нинішня Росія демонструє те саме, коли у понад 70% її мешканців уселився такий собі маленький Путін. «Нація – понад усе!» Гітлера та «російські скрепи» Путіна – це ягідки з одного поля, як і анексія у тридцятих Гітлером Австрії, а Криму Путіним у наші дні. Хто став союзником Гітлера у Європі? Угорщина,Румунія,Болгарія, Італія і т.д. Хто нині на мапі Євросоюзу грається з Росією у те ж саме? Аналогій ще можна навести безліч,хоча б нашу Карпатську Україну у 1939 р, «подаровану» угорському фашисту Хортію Німеччиною, і нинішню українську Закарпатську область, яку з царської десниці нинішнього російського царя пообіцяно тій же Угорщині.
Рано чи пізно, але всі імперії розпадаються, ховаючи під своїми уламками не лише мільйони людських душ, але й амбітних імператорів, котрі ніяк не бажають усвідомити ,що і вони такі ж смертні як і ті, кого посилають на смерть, а душі їхні так само опиняться на Божому суді…
Українці ніколи не прагнули когось поневолити, лише боронили себе і свою землю, не мріючи про панування над світом.
На своїй землі ми вміємо мирно співіснувати з представниками інших націй. Але до тих пір, поки якась із них не захоче зробити з нас рабів... На мій погляд, це потрібно враховувати не лише тим, хто знову хоче нас поработити силою своєї зброї, але і тим, хто мріє бачити нас рабами на власній землі, купивши за брязкальця, як колись європейські колонізатори туж-таки Америку.

 

Олесь Ладижець.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини

Щороку, з метою запобігання незаконному вирубуванню шпилькових насаджень в передноворічний період, проводиться операція "Новорічна...
Вселенський патріарх Варфоломій привітав Епіфанія з обранням предстоятелем помісної Української православної церкви.
На передовій від кулі снайпера загинув український військовий, ще одного бійця поранено.
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS