Микола Рябовіл – провідник української Кубані

154529122019Світ знає про універсальні таланти «Титанів Відродження».

Кубанський українець Микола Рябовіл виявився особистістю не менше обдарованою. Його таланти проявилися в різних царинах, та на жаль, йому випало жити під ярмом царату і в часи «червоного» та «білого» московського терору, що стало на заваді повному розкриттю його величезного творчого потенціалу.

Становлення

Микола Рябовіл

 

Микола Рябовіл народився 29 (17) грудня 1883 року в станиці Дінській на Кубані. Він був первістком у родині, в якій згодом з’явилося на світ ще дванадцять дітей.

Його батько Степан обіймав посаду станичного писаря понад 35 років, а дід Микола тривалий час був станичним отаманом.

Батькам вдалося прищепи Миколі цікавість до пізнання світу. Він багато читав, виявив здатність навчати інших: ще у 5 класі Катеринодарської військової реальної школи почав підробляти репетиторством, а по закінченню школи рік вчителював у рідній станиці. Крім цього, Микола організував народний театр. За відсутності телебачення та радіо, театр був потужним засобом народної просвіти.

На початку ХХ століття на Кубані поширюються ідеї українського національно-культурного відродження. Микола Рябовіл був особисто знайомий з визначними діячами Катеринодарського осередку Революційної української партії «Чорноморської вільної громади»: поетами Миколою Вороним і Володимиром Самійленко, організатором українського життя на Кубані Степаном Ерастовим, Симоном Петлюрою, письменниками Пилипом Капельгородським та Прокопом Понятенко.

 

Степан Ерастов

 

У 1905 році Рябовіл переїжджає до Києва, для навчання в Політехнічному інституті. Та вже через пару місяців царська адміністрація, через активні антиурядові виступи студентів, закриває вуз. Микола повертається до Катеринодару, де майже рік працює журналістом часопису «Зоря».

1906 року праця Київської Політехніки була відновлена, і Рябовіл повертається до бурхливого студентського життя. Микола очолює Громаду українців Київського Політехнічного інституту та Всеукраїнську економічну комісію, бере участь у роботі низки громадських установ. Утім через брак коштів він змушений був покинути інститут, і 1907 року повернутися на Кубань.

Саме в цей час, його батько створює позичковий кооператив, і Микола долучається до цієї справи. Він виявив неабиякий хист у фінансовій царині. Уже 1909 року Рябовіл організує будівництво Кубансько-Чорноморської залізниці, і стає одним із її директорів. Це справжнє визнання непересічного таланту Миколи Рябовола – йому лише 28 років, посада отримана попри відсутність повної вищої освіти і без участі високих покровителів.

Микола був творчою і активною людиною. Попри величезну ділову і громадську зайнятість знаходив час, щоб опанувати гру на бандурі – у 1913 році, з відкриттям кобзарської школи в Катеринодарі, він стає її учнем.

Задля того, щоб оцінити діяльність Рябовола на посаді директора залізниці, варто пригадати лише один епізод. 1912 року, він разом з іншим директором полковником Орєховим, влаштовує у Лондоні випуск облігацій Кубансько-Чорноморської залізниці. Внаслідок успішної ділової операції Рябоволу й Орєхову нарахували комісійні в розмірі 160 тис. рублів (в наш час – це не менше 15 млн. доларів США). Обидва директори відмовилися від винагороди й передали всі гроші на розвиток Кубанської залізниці.

Того ж року Микола створює і очолює Кубанський союз установ дрібного кредиту, згодом стає на чолі Кубанського кооперативного союзу. На початку минулого століття кооперативні організації часто виконували роль спонсорів для різних громадських організацій. Цю традицію, продовжили, аж до нашого часу, кредитні спілки української діаспори в США, Канаді та інших країнах.

На початку Першої світової війни Рябовіл залишає посаду директора Кубансько-чорноморської залізниці, і 1915 року його забирають на службу до царської армії.

Після лютневої революції, в травні 1917 року, Микола залишає службу у війську, і повертається з окупованої московством Фінляндії в рідний край.

 

Микола Рябовіл у цивільному вбранні

 

Незабаром він стає головою Кубанського обласного продовольчого комітету, що займався постачанням кавказької армії «демократичної Росії» (така назва Московії справжній оксюморон, щось на кшталт «чорного сонця» чи «гарячої криги»).

 

Кубанська Народна Республіка

Восени того ж року Рябовола обирають головою Кубанської військової ради. Про настрої та наміри свідчить промова виголошена 24 вересня на засіданні Ради.

«Дорогі гості! Мачуха-доля відірвала наших дідів-запорожців від лона і закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут сиротами по степах, по плавнях, по горах без матірного догляду… Царі робили все, щоб вибити з наших голів, із наших душ пам’ять про Україну і любов до матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде слушний час, час визволення України, своїми руками задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері (голоси з місць: «Не діждали б, не діждали б!») . Так, не діждали б цього ніколи! Хоч царі понівечили наші душі, та не вбили. І ми, діти, руки на матір не підняли б… Та минула лиха година… прийшла воля і ми ожили. Ожили і, як вірні діти своєї Матері, йдемо тим шляхом, який указала вона, йдемо туди, де зорить уже любов між людьми, де жде і нас вільний союз вільних народів. Йдемо, і нас не звернуть на свої стежки централісти всяких проб, ні авантюрники всяких марок, ні спасителі вітчизни від волі… Не звернуть, бо нам із ними не по дорозі». (Збережено мову оригіналу. Текст цитується по книзі: Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен: 1968. — С. 24 – 25).

 

Прапор Кубанської Народноїх Республіки. Малиновий колір символізує чорноморців – нащадків запорозького козацтва, синій – лінійців з Дону, зелений – корінне населення Кубані – черкесів.

 

Рябовіл завзято розпочинає розбудовувати рідний край. У вересні 1917 Кубань проголошується республікою «Кубанський край», для чого приймаються відповідні закони. Вищою законодавчою владою в краї стає Законодавча рада, виконавчою – військовий отаман (фактично – президент республіки) та Кубанський крайовий уряд (кабінет міністрів). У листопаді того ж року головою кубанської Законодавчої ради обирають Миколу Рябовола.

Після проголошення в Україні IV Універсалу Центральної Ради, Законодавча рада Кубані 28 січня 1918 року робить схожий крок – проголошує створення Кубанської Народної Республіки, щоправда у складі Російської Федерації. Варто пам’ятати, що до складу Ради входили не тільки нащадки запорожців, але й переселенці з Дону (лінійне козацтво – лінійці), корінне населення Кубані («горці»: черкеси, ногайці та інші) та переселенці з інших частин Російської імперії («іногородні»). Тому проукраїнські ініціативи Рябовола та його однодумців (Ерастова, Бича, Бардіжа та інших) наштовхувалися на спротив московських шовіністів, що призводило до компромісних рішень.

30 грудня 1917 року на з’їзді представників Чорноморської губернії було ухвалено рішення про приєднання до України. 28 січня наступного року Законодавча Рада проголошує створення незалежної Кубанської Народної Республіки. 16 лютого, завдяки зусиллям Луки Бича та Кіндрата Бадріжа, Законодавча Рада приймає рішення про возз’єднання України і Кубані у федеративну державу.

В ті дні на Кубань посунула більшовицька навала, яку підтримала частина місцевого населення. Ані військовий отаман лінійний козак Олександр Філімонов, ані провідники Законодавчої Ради не змогли оперативно організувати відсіч московсько-більшовицьким окупантам. Було прийнято рішення виїхати з Кубані, щоб готуватися до боротьби з комунізмом.

При цьому провідники Кубанської Республіки, цілком справедливо, розраховували на те, що більшовицька окупація викличе масовий спротив козацтва.

Досить швидко, логіка подій змусила українських кубанців об’єднати свої сили із Добровольчою армією Лавра Корнілова. Була досягнута домовленість: кубанські козаки беруть участь в Крижаному поході добровольців, за що генерал Корнілов гарантував скликання Крайової ради після звільнення Кубані.

Та невдовзі Корнілов загинув (31 березня 1918 року), замість нього командування перейняв генерал Антон Денікін – відвертий московський шовініст. Між кубанськими українцями та білими московськими генералами виникли гострі суперечки, які з часом обернулися на відверте протистояння. Добровольча армія зазнала поразки і відступила на Дон, що знаходився під німецьким пануванням.

За цих обставин кубанці звертаються за допомогою до України. 28 травня за рішенням Кубанської Законодавчої Ради до Києва прибуває делегація на чолі з Миколою Рябоволом. Гетьман України Павло Скоропадський прихильно поставився до ідеї створення федеративної Держави України та Кубані. Україна зобов’язувалася надати кубанцям зброю, а також надіслати, для допомоги в боротьбі з московським комунізмом, дивізію на чолі з генералом Натієвим.

 

Делегація Кубанської Народної Республіки на Версальській мирній конференції. Стоять : Микола Рябовіл та Гнат Білий, сидить – перший голова Кубанського уряду Лука Бич. 1919 р.

 

У червні на Дон прибули зброя і боєприпаси з України, які були повністю привласнені Добровольчою армією.

Біле московство скористалося з відсутності Рябовола, поспіхом скликало нараду в Новочеркаську, на якій було проголошено спілку Кубані та Добровольчої армії. Денікінці зірвали висадку українського десанту під проводом генерала Натієва на Кубань.

Натомість Денікін розпочав другий похід Добровольчої армії на Кубань. На той час більшість цієї армії (до 90 %) складали козаки, а не білі московські офіцери. Слід віддати належне вправності Денікіна та його оточення – їм удалося перехопити управління козацькими частинами як Усевеликого Війська Донського, так і Кубанської Народної Республіки.

Утім московська спритність стала причиною справжньої катастрофи: незабаром денікінці відштовхнули від себе козаків, білий рух був розбитий. Денікін утік закордон, де в часи Другої світової війни виступив на підтримку Сталіна та СССР – одного з найкривавіших режимів ХХ століття. «Дай дурню кришталевий х.., і він його як не розіб’є, так руки поріже» – це народне прислів’я влучно характеризує як діяльність Денікіна, так і всього московства загалом.

Спочатку Добровольчу армію зустрічали на Кубані як визволителів від жахливого червоного терору. Та біле московство виявилося не на багато ліпшим за червоне – вони так само розпочали репресії, реквізиції та контрибуції. На заміну більшовицькому «Реввоєнсовєту» прийшло «Особоє совєщаніє» Денікіна.

 

Вбивство Миколи Рябовола

У цій ситуації Микола Рябовіл закликав своїх прибічників у Законодавчій Раді брати ситуацію у власні руки кубанців, та відсторонити московських зайд. Розуміючи, що для московства головний аргумент полеміки – вбивство опонента, кубанці використали чудовий тактичний хід. Рябовіл з однодумцями оголосили себе прихильника федеративної Росії, утвореної на засадах демократії та вільного вибору поневолених Москвою народів. Рябовіл та його товариші: Кузьма Безкровний, Султан Шахим-Гирей, Василь Іванис та багато інших, підготували спільну конференцію козацтва Кубані та Тереку.

Денікінці добре розуміли, яким буде вибір будь-якого поневоленого народу, якщо надати йому право вільно висловити свою думку. За таких обставин в складі «Росії» залишиться хіба-що Москва з околицями, тобто Московія швидко повернеться до розмірів держави Івана Калити.

Оскільки жодних переконливих економічних, а тим більше культурних чи політичних аргументів денікінська зграя не мала, вона вдалася до випробуваного часом засобу московства – терору.

Конференція Кубані та Тереку розпочалася 13 червня 1919 року. Микола Рябовіл відверто висловив ідею про створення федерації держав України, Кубані, Дону, Тереку та Грузії . Він засудив білий терор та московський шовінізм денікінців.

 

Вбитий денікінцями голова Законодавчої Ради Кубані Микола Рябовіл. 13 червня 1919 р.

 

Прихильники «єдіной-нєделімой» розуміли, що аргументів, переконливих для козаків вони не мають. Тому вдалися до брутального злочину.

За кілька днів до конференції, Рябовіл сказав своїм друзям, що москвини його вб’ють у самий найближчий час. Розумній людині не так уже й важко зрозуміти логіку дій примітивних істот.

В ніч з 13 на 14 червня 1919 року, Микола Рябовіл повертався до свого номеру в готелі «Палас-Отель». Там його вже чекали троє військовиків з натягнутими на лоба кашкетами та піднятими мало не до маківки комірами кітелів. Коли вони побачили провідника української Кубані, швидко пролунали постріли, і троє істот похапцем скочили до автомобілю, що стояв напоготові поблизу готелю, та не вмикаючи фари, швидко зникли в темряві.

Вбивство Миколи Рябовола вразило більшість кубанських козаків. Багато організацій висловили протест проти денікінського свавілля, а пересічні козаки почали полишати лави Добровольчої армії. У народі була складена дума на загибель Миколи Рябовола.

 

Дума на смерть Миколи Рябовола

 

Наслідки підступного вбивства

Вбивць голови Законодавчої Ради Кубані так і не спромоглися розшукати. Та й хто б наважився кинути виклик денікінській контррозвідці, що своєю люттю не поступалася більшовицький ЧК?

Дуже швидко розчаровані кубанці залишили лави Добровольчої армії, яка виявилася для українства та козацтва такою імперіалістичною, як і «коммунистические пролетарские интернационалисты».

Антон Денікін і надалі провадив терор проти української Кубані, через що, швидко втратив підтримку козацтва, і незабаром утік світ за очі. Через кілька років, перебуваючи в еміграції, він висловив підтримку комуністичному режиму, з яким буцімто бився років за двадцять до того. Денікін знехтував визвольну боротьбу всіх, хто повстав проти комуністичних людожерів, і підтримав Сталіна. Ватник завжди залишається ватником. Винятків не існує. Ніколи і ніде.

Тому жодному з поневолених Москвою народів не варто розраховувати на підтримку навіть «найкращих й найдемократичніших» московитів. Біле московство не краще за червоне, Бориси Нємцови та Марії Гайдар нічим не ліпші за Йосифа Сталіна чи Владимира Путіна. Це головний урок трагічної долі Миколи Рябовола. Пам’ятаємо про це!

Джерело: garmatny.blogspot.com

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини


Warning: filesize() [function.filesize]: stat failed for http://i1.ytimg.com/vi/tDeBKhuaYzg/hqdefault.jpg in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/img/phpthumb.class.php on line 3375
Заняття для усіх класів можна буде переглянути на YouTube-каналі Міністерства освіти і науки.
Є легенда, як хтось із радянських слідчих спересердя запитав Чорновола: "Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви т...
За словами міністра, старше покоління можна не брати до уваги при виділенні коштів на допомогу українцям в умовах епідемії коронав...
Усі новини...

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS