"Янгол смерті": як лікар-нацист Менгеле уник правосуддя у Бразилії

 105599788 445223a3 ff8b 4114 a1f5 c85b072bc8bf7 лютого 1979 року офіцер бразильської поліції Еспедіто Діас почув телефонний дзвінок. Його зміна у дільниці прибережного містечка Бертіога вже добігала кінця. Телефоном поліцейському повідомили про людину, яка потонула на пляжі Енсеада.

Коли Діас прибув на місце, він виявив, що там практично немає людей, одне тільки тіло, за яким стежила австрійка Лізелотт Боссерт.

"Більше нічого не можна було зробити. Людину витягли із води без ознак життя", - розповів BBC 72-річний поліцейський у відставці.

Фальшиве ім'я

Померлого, який переніс інсульт, упізнали як 54-річного громадянина Австрії Вольфганга Герхарда. Але шість років по тому світ виявить, що це несправжнє ім'я.

Це був Йозеф Менгеле, німецький лікар, який проводив жорстокі медичні досліди на в'язнях концтабору Освенцим під час Другої світової війни, людина, яку звинувачували у вбивстві 400 тисяч євреїв.

Еспедіто Діас на пляжіКопирайт изображенияFAMILY ALBUM
Image captionЕспедіто Діас знайшов тіло Менгеле в 1979 році

Яким чином "янгол смерті" опинився в Бразилії?

Як і багато інших нацистських військових злочинців, Менгеле спочатку шукав притулку в Аргентині, країні, в якій жило багато людей з німецьким корінням.

"В Аргентині Менгеле почував себе як вдома", - пояснює бразильський історик Маркос Гутерман, автор книги про нацистів, які втекли після Другої світової війни в Південну Америку.

Крім Менгеле ще одним нацистом, який втік до Аргентини, був Адольф Айхман, співробітник Гестапо, який відповідав за "остаточне розв'язання єврейського питання".

У 1960 році Айхмана вистежили, викрали та вивезли в Ізраїль співробітники "Моссаду", в 1962 році його стратили в Ізраїлі за вироком суду.

Менгеле опинився в Аргентині до Айхмана, в 1959 році, потім поїхав до Уругваю, звідти в Парагвай і нарешті — до Бразилії.

"Він боявся, що його схоплять. Тільки тому він виїхав до Бразилії", - говорить Гутерман.

Освенцим

Коли поразка у Другій світовій війні стала неминучою, нацисти опинилися перед вибором: спробувати втекти, відправитися за ґрати або накласти на себе руки.

17 січня 1945 року, за 10 днів до того, як радянські війська звільнили Освенцим, Менгеле втік.

Його затримали американські солдати, але військового злочинця в ньому не розпізнали.

Його відпустили в липні, ще чотири роки Менгеле працював на картопляній фермі на півдні Німеччини, потім йому нарешті вдалося виїхати до Аргентини.

Ізраїльська влада вистежила його в 1959 році, а німецька влада видала ордер на арешт.

Проте, поки аргентинський уряд схвалив видачу, Менгеле вже зник.

МенгелеКопирайт изображенияUS HOLOCAUST MEMORIAL MUSEUM
Image captionМенгеле був сином багатого німецького промисловця

Майбутній злочинець народився в баварському Гюнцбурзі в 1911 році в родині багатого промисловця. Але замість того, щоб продовжити сімейний бізнес, став лікарем.

У 1943 році він приїхав в Освенцим, ставши головним лікарем Біркенау (одного з внутрішніх таборів Освенциму).

"З усіх них Менгеле був найжорстокішим, найбільшим садистом. Він грав роль бога і вирішував долі людей, яких привозили в табір", - каже американський журналіст Джеральд Поснер, автор книги "Менгеле. Повна історія".

"Деяких в'язнів відправляли до трудових таборів, інших в газові камери".

У третій групі були близнюки, люди з порушенями зросту та люди з інвалідністю — вони ставали об'єктами жахливих експериментів Менгеле.

Його дослідження, які не мали ніякого відношення до науки, охоплювати "тести на час перебування людини при дуже високій температурі".

Відлюдник

Менгеле приїхав до Бразилії у 1961 році під ім'ям Петер Хохбіхлер і оселився в містечку Нова-Еуропа, в 318 кілометрах від Сан-Паулу.

За підтримки Вольфганга Герхарда, який симпатизував нацизму і жив у Бразилії з 1948 року, його представили сім'ї угорців, які найняли його доглядати за своєю кавовою плантацією, не знаючи, хто він насправді.

будинок в Серра-НеграКопирайт изображенияPEDRO BURINI
Image captionЦе один з будинків, в якому Менгеле жив, поки переховувався в Бразилії. З вежі він міг спостерігати за тими, хто наближається до будинку

Побоюючись переслідування, Менгеле рідко виходив із дому і проводив час, читаючи Ґете і слухаючи Штрауса. Вулицями він ходив тільки в спеціальному одязі, який маскував зовнішність, і в супроводі навчених собак.

Врешті-решт його роботодавці дізналися про те, що приховують військового злочинця, але Менгеле заплатив їм за мовчання.

Нагорода в 3,4 мільйона доларів

Останнім притулком Менгеле стало місто Сан-Паулу, найбільше в Бразилії. Він жив у Лізелотт і Вольфрама Боссертів, з якими й був у день своєї смерті.

Щоночі Менгеле клав під подушку маузер.

За Менгеле, живого або мертвого, оголосили винагороду в 3,4 мільйона доларів.

Фотографія 70-х років з МенгелеКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionУсі 17 років у Бразилії Менгеле жив під вигаданими іменами

У 1977 році "янгола смерті" розшукав його син Рольф Єнкель, який провів у гостях у батька два тижні.

У телеінтерв'ю, знятому в 1986 році, Єнкель розповів, що, на його думку, Менгеле не розкаявся: "Він не зізнався, що зробив щось погане. Він сказав мені, що лише виконував накази".

Смерть і розкриття таємниці

У кінці 70-х після повернення Герхарда в Австрію Менгеле взяв його ім'я і документи. Під цим ім'ям його поховали в 1979 році біля Сан-Паулу.

Його останки, можливо, були б там і зараз, якби в 1985 році німецька поліція не перехопила лист подружжя Боссерт, адресований Гансу Седмаєру, колишньому роботодавцю Менгеле.

Влада Німеччини поінформувала про лист бразильську федеральну поліцію, яка провела обшук у будинку Боссерт, розкривши правду.

Поліцейський звіт про смерть Менгеле під ім'ям Вольфганга ГерхардаКопирайт изображенияPOLICE HANDOUT
Image captionПоліцейський звіт про смерть Менгеле під ім'ям Вольфганга Герхарда

Останки Менгеле ексгумували, і в липні 1985 року влада Бразилії підтвердила його особу.

Тест ДНК, який провели в Англії сімома роками пізніше, підтвердив ці висновки.

Син Менгеле ніколи не звертався з проханням про видачу йому останків батька, і протягом трьох десятиліть вони зберігалися в Інституті судової медицини Сан-Паулу.

У 2016 році з ініціативи експерта Даніеля Ромеро Муньоса, який проводив огляд останків, їх стали використовувати як навчальний матеріал на факультеті медицини університету.

 

Джерело: www.bbc.com

Додати коментар


Захисний код
Оновити

us1

Популярні новини


Warning: filesize() [function.filesize]: stat failed for http://i1.ytimg.com/vi/iframe<span/hqdefault.jpg in /var/www/vh-6373/data/www/sz.uz.ua/modules/mod_junewsultra/img/phpthumb.class.php on line 3375
Мешканці Закарпаття, гості, туристи, а також водії, які транзитом перетинають наш край, часто скаржаться на якість дорожнього покр...
Об’єднані сили націоналістів, що йдуть на парламентські вибори у списку «Свободи», подолають 5% виборчий бар&rsq...
На думку Андрія Богдана, публічна заява має кваліфікуватися як повідомлення про порушення.
Усі новини...

Останні коментарі

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS