Цей день в історії (24 грудня)

6MLtPzYx68o24 грудня 1982 року здійснив свій перший політ Ан-124 «Руслан» - розроблений на київському КБ Антонова, на той час найбільший у світі транспортний літак. Наступним найбільшим і найвантажопідйомнішим літаком став Ан-225 «Мрія», також розроблений у Києві.

Цей день в історії (22 грудня)

LqK2OYFAyxU22 грудня 1989 року берлінські Бранденбурзькі ворота через 28 років знову відкриваються, ознаменувавши об'єднання колишнього сателіта СРСР - Німецької Демократичної Республіки і Федеративної Республіки Німеччина - в єдину Німецьку державу.

Цей день в історії (перший політ навколо Місяця)

prT1ewvlK6821 грудня 1968 року США здійснили успішний запуск космічного корабля «Аполлон-8» - перший пілотований політ навколо Місяця.

В ході цієї експедиції люди вперше досягли іншого небесного тіла, Місяця, і вийшли на його орбіту. Політ ознаменував початок нової ери в дослідженнях космічного простору та історії людства. Людство вперше покинуло навколоземний простір і побачило свою планету цілком здалеку, вперше залишило гравітаційне поле Землі і опинились в гравітаційному полі її супутника, вперше піддалось впливу сонячної радіації за межами магнітного поля Землі, вперше на власні очі побачило зворотний бік Місяця і схід Землі над місячним горизонтом, вперше тимчасово опинялось (перебуваючи за місячним диском) в стані, коли із Землею не було ніякого контакту, і вперше увійшло в атмосферу Землі зі швидкістю повернення від Місяця.

Цей день в історії (трагедія біля Мальмеді)

hkuQzr6i5l417 грудня 1944 року у ході наступальної операції німецьких війських на Західному фронті у Арденах в Бельгій, відбулась бійня біля села Мальмеді - німецькі солдати розстріляли 86 зі 113 полонених американських солдат, іншим дивом вдалося врятуватись. 

Трагедія обросла численними слухами і її учасники були визнані злочинцями, але сам американський трибунал пізніше визнав, що з багатьох німців вибивались свідчення, всі винесені покарання були скасовані, в тому числі і смертна кара для Йоахіма Пфайфера (який командував підрозділом). І по нині історія попри наявність свідків з різних сторін та глибинного слідства не змогла дійти до якогось певного висновку у плані того хто саме по-звірячому розправився з полоненими.

Цей день в історії (Битва під Кумейками)

XEXUxJg7cL416 грудня 1637 року відбулась трагічна битва під Кумейками на сучасній правобережній Черкащині.

Повстале козацьке військо під проводом гетьмана Павла "Павлюка" Бута, зазнало нищівнивої поразки з боку польської шляхти, що втратила 150 жовнірів, вирізавши 6000 козаків. 

Через декілька днів Повстання Павлюка, було повністю придушено, самого гетьмана зрадницьки видано і через півроку страчено у Варшаві, попри обіцянки амністії (хоча певною частиною шляхти вони намагались виконуватись).

Цей день в історії (15 грудня)

00093015 n215 грудня 1932 року ЦК компартії України, затвердив перелік перших 82 районів України, куди припинялося надходження промислових і продовольчих товарів за зрив планів хлібозаготівлі - у Дніпропетровській області — 27, у Чернігівській — 8, в Одеській — 15, у Харківській — 22, у Донецькій — 10 районів.

По суті день, "офіційного" початку Голодомору.

Також в цей же день, але в Москві, Молотов та Сталін заборонили здійснення українізації на Далекому Сході, в Казахстані і Середній Азії, щоб унеможливити проникнення висланих «буржуазно-націоналістичних елементів» в українізовані райони, наказують перевести українські газети та видання на російську мову.

Яким було Закарпаття на карті 1900 року

2 article image620x375У 1900 році територія чотирьох закарпатських комітатів становила близько 18 тис. кв. км., на якій проживало 848 тис. 160 осіб. Чотири комітати називалися унг, берег, мараморош, угоч. 

Дорадянська історія закарпатського Севлюша-Виноградова

212313qasaДо 1946 року – Севлюш. У черговому історико-географічному нарисі краєзнавець Іван Біланчук розповідає про минуле міста Виноградова. Сьогодні публікуємо історію дорадянського періоду міста, пише Голос Карпат

Яким був ресторан “Скала” на початку 1970-х років

21131aadaВкінці 1960-х років в Ужгороді, у підвалі на вулиці Собранецькій облаштували ресторан "Скала". Місце розташування цього ресторану було особливим, адже підвал, в якому знаходився ресторан колись називався "Королівським".

Спогади про зустріч із найстаршим сином легендарного силача Івана Фірцака «Кротона»

Scan5 1234Так сталося в моїй творчій біографії, що з 1975 по 1976 рр. мені було довірено і я виконував замовлення за дорученням Закарпатського обкому КП України серію портретів Героїв Соціалістичної праці нашого краю. Спочатку навіть вагався, чи впораюся з таким відповідальним завданням. Але ж молодість, сповнена емоцій, узяла своє…

 

Звеликим задоволенням, із завзяттям розпочав роботу. Спочатку були поїздки по всіх районах області, де жили і працювали герої. З кожного персонально малював портрети– анфас, профіль і в три четверті для майбутніх скульптурних бюстів.

 

Звичайно, дуже радів, що портретовані олівцем мене підтримували за схожість, більшість із них просили повторити портретний малюнок і подарувати на згадку від автора. Декільком поважним особам таки повторив малюнки і подарував. Принагідно мушу із вдячністю згадати той факт допомоги, що керівники РКП України забезпечували мене автівками, щоб оперативно виконувати свою роботу, не забираючи багато часу в Героїв Праці. Все це сприяло моєму духовному і душевному стану  в процесі створення художніх образів.

 

У червні 1976 року найперше приїхав у с. Білки Іршавського району, де жив і працював двічі Герой Праці Ю. Ю. Пітра і Герой Праці М. Симканич.  У Білках я затримався  на два дні (переночував удома в мого однокурсника з часів навчання в Ужгородському художньому училищі). Юрій Юрійович щиро по-батьківськи зустрів мене, і ми гостилися більш ніж півдня: спочатку в правлінні колгоспу, апотім у буфеті. Я робив начерки, а Юрій Юрійович розповідав мені всю свою (і предків теж) біографію: як став Героєм Праці, депутатом Верховної Ради СРСР, як свого часу в Канаді навчали його технологій вирощування найвищих урожаїв кукурудзи, тобто наукові досягнення.

 

Я дивився на його роботящі руки, дещо змарніле, в зморшках обличчя – подумав про себе: яка ж величезна праця, помножена на просту християнську мудрість, у цієї щирої по-закарпатськипритчо-жартівливої людини!

 

Хочу згадати про один випадок (це було за два тижні до встановлення прижиттєвого пам’ятника Юрію Пітрі в Білках, автор – київський скульптор О. Ковальов): мені доручили в найкоротший термін доопрацювати у бронзі бюст (автор несподівано важко захворів) і виліпити на постаменті пам’ятника дві зірки Героя і два ордени Леніна в масштабі 1:2.Через декілька днів (виявилося пізніше) хтось зірвав нагороди (вони були відполіровані до дзеркальної поверхні), які блищали, ніби золоті, мабуть, це і спокусило вандала на крадіжку.

 

Наступного дня вранці секретар Іршавського райкому був у мене вдома і благав негайно заново виліпити і відлити у бронзі нагороди. Через три дні робочі моделі було відіслано (моя пропозиція) на завод імені Є. Патона (цех точного литва), а на п’ятий день готові ордени я прикріпив на постаменті. Таким чином урятував чиїсь партквитки і запобіг звільненню з роботи.

 

Шановні краяни, поціновувачі нашої історії, якою б вона і коли б не була, – про кожного з героїв можна написати стислий роман. Коли почав працювати над серією портретів, мій земляк Петро Скунць сказав: «Михайле, не чекай ніяких похвал, повір, злорадні невігласи називатимуть тебе (ліпитимуть ярлики на чоло) кар’єристом, придворним художником (це у кого яка фантазія), навіть потайки цькуватимуть через впливових осіб. Рота їм не закриєш, а пліток наслухаєшся вдосталь. Згадай, як сьогодні називають (високодостойного!) київського скульптора В. Знобу, проте мало хто скаже, що він одержав золоту медаль на всесвітній виставці в Брюсселі.  Вибач мені за правду і справедливість – Героїв Соцпраці за «цапову душу», як кажуть у народі, не присвоювали, а нагороджували  за багаторічну (десятиліттями!) продуктивну працю.Будь упевнений, у цих питаннях протекціоналізм, холуйство «не проходять». І прошу тебе нагоди більше такої не буде, малюючи, не лінись, записуй яскраві сторінки з життя кожного з героїв». Ось такою була моя першай остання зустріч у Білках. Третього дня я повинен був їхати на Мукачівщину до інших героїв. Після обіду того ж дня син Юрія Пітри Петро запропонував мені відвідати церкву в центрі села і сказав: «Щоб запам’яталися Вам Білки та їхня історія, познайомлю Вас зі старшим сином Іваном знаменитого силача Івана Фірцака «Кротона». Сусідньою вулицею (неподалік від центу села) ми йшли вниз із Петром і підійшли до воріт хати родини Фірцаків.

 

Перше враження від Івана Фірцака викликало у мене подив і справжню повагу до цього колись могутнього чоловіка. Це був худорлявий здоровань міцної статури, високого зросту. Коли він мені подав свою руку – це була не рука, а лопата… Людина. Широкі груди, товсті ключиці – такий кістяк не побачиш у жодного спортсмена.

 

fir 12343Іван Іванович, не гаючи часу (зрозумів для чого я прийшов), одразу показав мені два невеликі куфри (чемодани) фотографій із різних країн світу зі спортивних циркових звитяг батька Івана Федоровича. Я був заворожений і гордий, що на Закарпатті жила така всесвітньо відома людина-богатир. Найперше, про що мені розповів син Іван особисто про себе, було те, як він мріяв стати непереможним боксером на весь Радянський Союз. Показав фотографії зі своїх виступів на рингах області та України. «Ви розумієте, – мовив Іван, – я настільки добре почував себе у силі, що мені виділося (здавалося), ніби можу вистояти проти дивізії боксерів. У мене до третього рангу суперники не вдержувалися (не вистоювали). Вони у мене падали, як житні снопи… Однак ні з того ні з цього почали мені докоряти, що не по-спортивному себе поводжу, розповідаю якісь антирадянські заборонені анекдоти, ображаю і принижую слабших від себе і мораль моєї зверхньої поведінки буржуазна. Попереджали: «Ви забуваєтесь, як і Ваш батько помилявся, що живете не в буржуазній Чехословаччині, а в Радянському Союзі – в державі, яка будує комунізм.І взагалі, Ви на кого працюєте? Вам не подобається мораль нової людини– будівника комунізму?»

 

Мені частенько так-сяк докоряли навіть друзі. Я зрозумів, що за мною слідкують і спортивних успіхів не пробачать. Так і сталося: одного Божого дня по мене приїхали, щоб дати свідчення. Пришили мені зрадницьку антирадянщину за декількома статтями, за що і був засуджений на сім років ув’язнення в одиночній камері. Нині згадую з болем і сам собі не вірю, що  зміг пережити сім років, бо після такого терміну покарання (можете мати і биче здоров’я) живими не повертаються».

 

Кожну фотографію Іван бережно перекладав  між газетних папірців і коментував (сотні фото), де і коли це було дійство: «У президента США і мого няня були дві найдорожчі машини, виготовлені на спеціальне замовлення. Ось дивіться: тут позаду машини стоїть хлопчик – це я. Няньо любив, аби його авто їхало на малій швидкості. Надто тішився тим, що його знає весь Нью-Йорк. Йому всі кланялися: хто руками, шляпами, а хто вигукував: «Наш містер «Кротон».

 

В одному з американських будинків-хмарочосів батько орендував два поверхи: для костюмерів, поварів, прислуги і охоронців.

 

У той час в Америці коїлися страшні вбивства (поліцейських, охоронців, банкірів)в основному злодіями, злочинцями, рецидивістами з Європи, які втікали, переховувалися від правосуддя. Щодня за виступи батько заробляв величезні гроші від 30 до 50 тис. доларів, а то й більше. Звичайно, батько цим дратував маму, чому він не заощаджує для сім’ї. На що батько відповідав: «Я не збираюся робити на усяких аферматів і злодіїв у законі, мені так порадили, так і робитиму. Я сам заробляю, у мене рідня – не інваліди, хай теж заробляють, хто як може, я щодня ризикую життям».

 

Одного разу під час руху няньової машини (це було в Нью-Йорку) підбіг середніх років чоловік, але сивий, на ходу  вскочив у машину, на що охоронець і водій навіть не встигли зреагувати, злегка вдарив батька по плечу і вигукнув:

 

– Іване, здоров! Я із Севлюша (Виноградів), ци пам’ятаєш мене? Кажи, айбонаскоро (швидко), де мож ся спрятати (сховати) від поліції?

 

– Слухай ти,гулавцю-шпекуланте, тікай геть із машини, бо поліція через тебе і нас пострілять.

 

Так і сталося. Нас наздогнала поліція  і під дулами револьверів випитувала прямо на дорозі, куди побіг цей злодій. Батько відповів, що на ходу машини вискочив і зник у натовпі людей. А тепер, щоб ви знали – це зломщик-одиночка, який роками сам грабував банки в Європі,родом із Підкарпаття (місто Севлюш), якщо вам буде щось відомо про нього і його місцеперебування, то негайно повідомте нас. Звичайно, ми так і не знали, спіймали цього злодія чи ні. Хоч Нью-Йоркські газети рясніли повідомленнями про арешти злодіїв із Європи».

Далі буде…

 

Михайло БЕЛЕНЬ

us1

Популярні новини

Президент Петро Порошенко заявив, що Венеціанська комісія відхилила обидва законопроекти Верховної Ради щодо Антикорупційного суду...
Національна гвардія України отримала статус повноправного члена Асоціації сил жандармерії і поліції країн Європи і Середземномор'я...
Відповідне розпорядження підписав голова обласної адміністрації Геннадій Москаль.
Усі новини...

Останні коментарі

Sape plugin info: Не заполнено поле - sape user в параметрах плагина.

Всі права застережено. "Срібна Земля 2014"

Про нас | Зворотній зв’язок | RSS